Регіональні аспекти зовнішньоекономічних звязків Норвегії

Іншими найважливішими товарами, що займають відносно невеликі частки в експорті в 2008 р. були: Великобританія - продукція целюлозно-паперової промисловості й риба, Німеччина - продукція целюлозно-паперової промисловості й неорганічні хімічні продукти, Франція - риба, США - риба, Швеція - суда й електроенергія.

Експорт нафти. Нафтова компанія Det norske stаtsоljеsеlsкар відома більш як Statoil (частка держави 81,78%), є на сьогоднішній день найбільшою нафтогазовою компанією в країні. По своїй виробничій і фінансовій структурі ставиться до типу інтегрованих компаній і здійснює програми по розвідці нафтогазових родовищ як у межах норвезьких територіальних вод, так і за межами національних границь. Є оператором на 15 родовищах. За підсумками 2008 р. Statoil мав валові доходи в обсязі 244 млрд. крон (30,5 млрд. доларів США, + 3% у порівнянні з 2007 р.) при результаті виробничо-фінансової діяльності (до виплати податків) у сумі 51 млрд. крон (6,4 млрд. доларів, - 9%).

Norsk Hydro є для Норвегії другий по величині компанією, у якій частка держави становить трохи більш 43%. У цей час головним напрямком діяльності цього багатогалузевого концерну є видобуток вуглеводнів на норвезькому континентальному шельфі і за рубежем. За підсумками 2008 р. корпорація мала валові доходи в обсязі 162,9 млрд. крон (20,4 млрд. доларів США), що на 6,6% більше, ніж роком раніше. Результат виробничо-фінансової діяльності до виплати податків склав 22,1 млрд. крон (2,8 млрд. доларів, на 3,3% більше, чим в 2007 р.) [14].

Основним місцем збуту  більшості норвезьких товарів є ринок ЄС. З урахуванням значимості Євросоюзу для зовнішньої торгівлі Норвегії основна увага в її зовнішньоекономічній політиці приділяється взаєминам зі Співтовариствами.

Особливе місце у взаєминах Норвегії з ЄС приділяється до питання забезпечення максимально вільного доступу норвезької риби й рибної продукції на ринок Співтовариств. При цьому одній з найбільш складних проблем поточного періоду залишається експорт атлантичного лосося в Європу. Євросоюз зацікавлений, як відомо, у різкім зниженні рівня тарифного захисту ринку сільськогосподарської продукції, у тому числі й у Норвегії. При цьому КЕС дала зрозуміти, що за умови лібералізації норвезького ринку цієї продукції зустрічним кроком з боку Співтовариств може стати спрощення доступу норвезької рибної продукції на європейський ринок.

У відносинах Норвегії з ЄС виникають проблеми й в області енергетики й екології. Так, пропозиція КЕС про створення так званих «стратегічних запасів нафти» представлене нею як інструмент дозволу кризових ситуацій і сприяння створенню рівної конкуренції на внутрішньому ринку країн - членів Договору про Загальний європейський економічний простір. У тому виді, у якому дана пропозиція представлена, вона може використовуватися для регулювання цін на нафту, природно, для їхнього зниження. ЄС може, у випадку прийняття пропозиції без змін, а в цьому поки є серйозні сумніви, управляти й норвезькими запасами нафти [15].

У зовнішньоекономічній політиці важливе місце приділяється відносини з Росією. Важливим вектором у розвитку відносин з Росією стане реалізація програми «Стратегії стосовно Росії». Незважаючи на те, що вона містить у собі широкий ряд аспектів, багато хто з них перебувають у зародковому стані й вимагають великого проміжку часу для повноцінного впровадження. Співробітництво з Росією - один із пріоритетних напрямків зовнішньої політики Королівства Норвегії. У найближчому кварталі, як і на сучасному етапі в цілому, основний упор буде зроблений на реалізацію проектів і консультації між владними структурами.

За результатами 2007 р. Норвегія - 43-й за обсягом товарообігу торговельний партнер Росії. Норвегія займає 54-е місце серед імпортерів російської продукції, і 33-е місце серед експортерів продукції в Росію. В 2007 р. товарообіг - 1,58 млрд. дол. США (зменшення на 14% у порівнянні з 2006 р.), експорт - 0,61 млрд. дол. США (зменшення на 16%), імпорт - 0,98 млрд. дол. США (зменшення на 13%).

Таблиця 2

Показники російського  експорту – імпорту до Норвегії, 2004-2008 р.р.

*Дані російської статистики (млрд. дол. США)

За 2008 року товарообіг між країнами збільшився на 92,2% у порівнянні з тим же періодом 2007 року й склав 1,46 млрд. дол. (експорт - 0,84 млрд. дол., імпорт - 0,62 млрд. дол.). У російському експорті переважають сировинні товари. У норвезькому експорті - риба й морепродукти.

Перспективними галузями співробітництва є паливно-енергетичний сектор, сфера високих технологій (телекомунікації й аерокосмічна промисловість), суднобудування, лісове господарство, хімічна промисловість, туризм [17].

По даним ФТС за 2007 рік основними статтями російського експорту є: метали й вироби з них - 48,4%, мінеральні продукти (в основному нафтопродукти, сира нафта й фосфати) - 29,7%, машини й устаткування - 10,4%, продукція хімічної промисловості - 5,5%. Частка поставок російських товарів у норвезькому імпорті становить 2,5%.

В 2007 році збільшилися поставки в Норвегію з Росії заготовок для чорної металургії, зернових, обробленої деревини. У той же час в 2007 році мало місце деяке скорочення російського експорту за рахунок зменшення поставок нафтопродуктів, алюмінію й виробів з нього. Машинно-технічний експорт був представлений гідравлічними двигунами, паливними насосами, силовими установками, токарськими верстатами, підйомниками, радіонавігаційною апаратурою. В 2007 році в Норвегію були поставлені: рибальське судно (1 шт.), човна (8 шт.), морські судна (2 шт.).

Таблиця 3

Показники норвезького  експорту – імпорту до Росії, 2004-2008 р.р.

*Дані норвезької статистики (млрд. дол. США)

Основними статтями імпорту  з Норвегії є: риба й морепродукты - 64,5%, машини й устаткування - 15,2%, метали й виробу з них - 7,9%, продукція хімічної промисловості - 7,0%.

Щодо участі у міжнародних  організаціях Норвегія є активний учасник у роботі 60 міжнародних організацій: СОТ, МВФ, ОЕСР, Міжнародної організації праці. Через членство в Європейській асоціації вільної торгівлі Норвегія є однієї зі сторін Договору про Загальноєвропейський економічний простір. Норвезька влада повністю підтримують прагнення СОТ активно продовжувати переговори для створення більш вільних умов торгівлі послугами, насамперед у сфері судноплавства, а також з питань торгівлі сільськогосподарською продукцією, хоча в цій області між країнами-членами СОТ існують серйозні розбіжності, що полягають у підходах до державного субсидування сільгоспвиробництва.

Норвегія є учасницею НАТО й асоційованим членом Західного союзу, здійснює широке співробітництво з іншими державами й, насамперед, країнами Північної Європи. Ними створений, наприклад, єдиний ринок робочої сили, здійснюється широке співробітництво в області страхування. В 1960 р. Норвегія стала членом Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). В 1994 р. країнами-членами ЄС і ЄАВТ було підписаний Договір про створення єдиного Європейського економічного простору (ЄЕП). Норвегія виділяє близько 1% від валового національного продукту на надання допомоги найбіднішим країнам світу. Частково норвезькі засоби направляються безпосередньо в країни-одержувачі, частково розподіляються через різні органі OOH.

4. Зовнішні зв’язки Норвегії в банківсько-кредитній, фінансово-інвестиційній, освітньо-науковій, транспортно-комунікаційній та техніко-технологічній сферах

Організація економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР) являє собою для Норвегії один з найважливіших форумів, у рамках якого вирішуються соціально-економічні питання індустріальних країн. Важливим напрямком діяльності ОЕСР залишається вивчення нових економічних і соціальних тенденцій у країнах-членах цієї організації. На основі регулярно проведених аналізів стану економік країн, що входять до складу цієї організації, виробляються рекомендації відносно застосування необхідних заходів для забезпечення економічного росту й соціальної захищеності у відповідних державах.

У зовнішньоекономічній політиці Норвегія приділяє співробітництву із країнами третього світу, зокрема , з Анголою. Інтерес обумовлено декількома аспектами, головним з яких є будівництво демократії й налагодження життя в країні, що пережила 27 років військового конфлікту. Норвегія прагне, щоб Ангола створила стабільну й процвітаючу державу, стала регіональним лідером і навчилася управляти своїми ресурсами для того, щоб знизити кількість бідних у країні. Норвегія, очевидно, планує стати дороговказною зіркою в розвитку африканської країни, як Америка на початку минулого століття прагнула стати дороговказною зіркою для всього миру. Однак із засобами Норвегія прорахувалася. На відміну від Америки, країна не має достатню військову міць для того, щоб стати «наочним прикладом».

Крім цього, Норвегія зовсім небезкорислива у своїх прагненнях. Вона, безумовно, прагне створити нове демократичне суспільство на ангольській землі, однак не варто забувати й про багаті природні ресурси, якими повна плідна земля Анголи - нафта, алмази, гідроенергія й риба. Скоріше із цієї причини Норвегії стало необхідно налагодити тісні й добросусідські відносини з Анголою. Інструментами впливу на неї стала серія програм, реалізованих почасти через ООН, почасти на двосторонній основі.

До науково-технічної  співпраці Норвегії належить торгівля патентами, ліцензіями (авторське право на використання запатентованих винаходів), технічним досвідом («Ноу-хау») тощо. Вона здійснюється в кількох формах:

– матеріальній, тобто  обмін наукоємною продукцією, створеною  за найновішими технологіями;

– нематеріальній – у  вигляді креслень, формул, обміну інформацією, літературою;

– послуг фахівців і технічного персоналу в галузі менеджменту, маркетингу, контролю за якістю.

Здійснюється науково-технічне кооперування між фірмами у формі  консалтингу (технічне консультування та експертизи проектів), лізингу (оренди промислового і науково-дослідного устаткування).

Зовнішньоекономічні зв’язки проявляються і в формі кредитування та інвестування. Кредитування – надання кредиту. Кредит – позики у грошових одиницях чи у вигляді товару на умовах повернення з виплатою процентів. Інвестиції – капіталовкладення. Іноземні інвестиції – довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками у промисловість, сільське господарство, транспорт та інші галузі економіки.

Фінансовий ринок поєднує валютний ринок і ринок цінних паперів. Основною метою позик Норвегії в іноземних валютах є забезпечення адекватного резерву обмінної валюти. Коли в Норвегії випускаються боргові зобов’язання в іноземній валюті, виторг від угоди продається Центральному банку й відповідна сума в норвезьких кронах кредитується на рахунок уряду в Центральному Банку. У такий же спосіб, кошти, необхідні Уряду для погашення зовнішнього боргу, купуються в Центрального Банку, при цьому дебетується рахунок уряду в Центральному Банку в норвезьких кронах [18].

Річний обсяг чистих іноземних позик Норвегії визначається нормою іноземного запозичення, що є частиною норми запозичення центрального уряду (норма запозичення являє собою угода між урядом і Центральним Банком). Норма іноземного запозичення припускає, що погашення зовнішнього боргу повинне компенсуватися іноземними позиками.

Уряд може відступити від норми іноземного запозичення в тому випадку, якщо інтервенції Центрального Банку в підтримку норвезької крони приведуть до виснаження резерву обмінної валюти. Якщо це відбудеться, позики за рубежем можуть перевищити суму, необхідну для погашення зовнішнього боргу в даному конкретному році.

З іншого боку, якщо інтервенції  Центрального Банку в підтримку  норвезької крони приведуть до збільшення резерву обмінної валюти до меж, що перевищують необхідний обсяг, може бути ухвалене рішення про неповне рефінансування виплат по зовнішньому боргові. Разом з тим, баланс рахунку уряду в Центральному Банку завжди повинен бути позитивним.