Регіональні аспекти зовнішньоекономічних звязків Норвегії

Південний район (Серланн) в економічному відношенні найменш розвинутий. Третина району вкрита лісами, колись тут був важливий центр торгівлі лісом. Наприкінці ХІХ ст. цю територію залишило багато населення. Сьогодні населення в основному зосереджене в ряді невеликих прибережних міст, які є популярними літніми курортами. Головні промислові підприємства - металургійні заводи в Крістіансунні, що випускають мідь і нікель.

У Південно-Західному  районі (Вестланні) сконцентровано приблизно 25% населення країни. Між Ставангером і Крістіансунном знаходяться 12 великих фіордів. Розвиток сільського господарства обмежений через гірський рельєф фіордів і скелястих островів. Хліборобство поширене в долинах річок і ділянках терас уздовж фіордів. У цих місцях в умовах морського клімату розташовані широкі пасовища, а в деяких приморських районах - плодові сади. Порти південно-західної Норвегії, зокрема Олесунн, є базами зимового промислу оселедця. По всій території району розташовані металургійні і хімічні заводи, які використовують багаті ресурси гідроенергії. Берген є головним центром обробної промисловості району. В цьому місті і сусідніх селищах знаходяться машинобудівні, борошномельні і текстильні підприємства. З 1970-х років Ставангер, Саннес і Сула є основними центрами, в яких підтримується інфраструктура видобутку нафти і газу на шельфі Північного моря, тут знаходяться нафтопереробні підприємства [10].

Четвертий за значенням з числа великих  економічних районів Норвегії - Західно-Центральний (Треннелаг), який прилягає до Троннхеймс-фіорду, з центром у Тронхеймі. Відносно плоска поверхня і родючі ґрунти на морських глинах сприяли розвитку хліборобства, яке виявилося конкурентоспроможним з хліборобством району Осло-фіорду. Чверть території вкрита лісами. В цьому районі розробляються родовища корисних копалин, особливо мідних руд і піритів.

Північний район (Нур-Норге) розташований більшою частиною на північ від Північного полярного кола. У ньому немає великих запасів деревини і гідроенергії, як на півночі Швеції і Фінляндії, на шельфовій зоні знаходяться найбагатші у Північній півкулі рибні ресурси. Берегова лінія має велику довжину. Рибальство, найдавніше заняття населення на півночі, і досі дуже поширене, однак все більшого значення набуває гірничодобувна промисловість. За розвитком цієї галузі Північна Норвегія посідає провідне місце в країні. Розробляються залізорудні родовища. Видобуток залізних руд і робота на металургійному комбінаті в Му-і-Рані приваблюють у цей район переселенців з інших частин країни, однак кількість населення всього Північного району не перевищує кількості населення Осло. Виробництво електроенергії. На частку ГЕС в 2009 р припадало 43% всіх виробництва енергії, на частку нафти - також 43%, на частку природного газу - 7%, вугілля і деревини - 3% [11].

Найважливіші показники, що зображають економічну привабливість країни та формують бачення щодо зовнішньоекономічної направленості Норвегії представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

Показники економічної  діяльності Норвегії

*За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2009]

          Для розрахунку коефіцієнта експортної квоти на товари застосовуємо формулу ,

де Ке - показник експортної квоти країни, %;

     Е – величина експорту  продукції, млрд дол.;

      ВВП – показник ВВП країни, млрд дол.;

;

        Для розрахунку  коефіцієнта імпортної квоти  на товари застосовуємо формулу  ,

де Кі – показник імпортної квоти країни, %;

    Е – величина імпортної  продукції, млрд дол.;

ВВП – показник ВВП країни, млрд дол.;

;

         У промисловім виробництві Норвегії, включаючи електроенергію, зайнято близько 400 тис. робітників та службовців, з яких близько 95% трудиться на підприємствах обробної промисловості, а інші - у добувній промисловості й електроенергетиці. У галузевій структурі різко виділяються своїми великими масштабами й високим технічним рівнем так звані експортні галузі, більша частина продукції яких вивозиться. З одного боку, що працюють в основному на місцевій сировині рибообробні й целюлозно-паперові підприємства, а з іншого - переробні за допомогою рясної й дешевої електроенергії привізна сировина електрометалургія й електрохімія. До експортних галузей ми маємо також віднести добувну промисловість - рудники, продукція яких вивозиться у вигляді концентратів, і, звичайно, нафтогазові промисли Північного моря. Крім того, усе більшу експортну орієнтацію здобувають машинобудування, особливо великотоннажне суднобудування, електротехніка й електроніка, що працюють, як правило, у тісній виробничій і економічній кооперації зі шведськими, датськими й іншими закордонними партнерами.

До галузей «внутрішнього  ринку» ставляться насамперед легка й харчова (без рибообробної) промисловість. Ці галузі через сильну іноземну конкуренцію випробовують рік у рік зростаючі труднощі. Промисловість Норвегії відрізняється дуже нерівномірним розміщенням. Гнітюча частина промислового потенціалу країни припадає на підприємства південних областей - Эстланна, Серланна й Вестланна, які дають 4/5 усієї промислової продукції. Приблизно 1/10 припадає на область Тертя-лаг. На великій же території Північної Норвегії, незважаючи на будівництво там великих державних підприємств, проводиться нині не більш 1/10 промислової продукції країни. Майже 9/10 промислових підприємств Норвегії зосереджене в портових містах. Це полегшує й здешевлює доставку сировини й відвантаження готової продукції [15].

Велике значення для  країни мало відкриття багатих нафтогазових родовищ Екофіск на шельфі норвезького сектору Північного моря (приблизно в 350 км до південно-заходу від Ставангера), а також газових і нафтових - в 200 км на захід від Бергена. В 1971 р. у родовищі Екофіск була добута перва тонна нафти, а в 1979 р. її видобуток досяг вже майже 40 млн. т, що вчетверо перевищує всі сучасні потреби країни в рідкім паливі. Норвегія першої з розвинених капіталістичних країн перетворилася в чистого експортера нафти. Одна з характерних рис структури норвезької промисловості - широкий розвиток електрометалургії. Країна займає одне із провідних місць у світі по виробництві алюмінію, нікелю, магнію, феросплавів. Виплавляється, крім того, велика кількість легованої електросталі, цинку, кобальту. Наприклад, по виплавці алюмінію й нікелю вона стоїть на 5- м місці, а. по виробництві магнію уступає тільки США. Виплавлювані в Норвегія феросплави, цинк і кобальт уважаються найбільш високоякісними у світі.

Порівняно молода галузь промисловості Норвегії машинобудування. У післявоєнні роки за участю іноземного капіталу в Норвегії створені великі суднобудівні верфі, заводи з виробництва морських нафтобурових платформ, гідравлічних турбін, промислового й побутового електротехнічного й електронного устаткування, потокових технологічних ліній для рибообробної промисловості.

Норвегія веде також торгівлю проектами й ліцензіями, зокрема на морські бурові платформи. Головні центри машинобудування - Осло, Берген, Ставангер, Драммен.

У сільськім господарстві переважають дрібні фермерські господарства (до 10 га землі). Поширена виробничо-збутова кооперація. Провідна галузь - інтенсивне тваринництво м’ясо-молочного напрямку, а також обслуговуюче його рослинництво (кормові трави). Розвинене вівчарство, свинарство. Обробляють зернові культури (головним чином ячмінь і овес). Сільськогосподарськими продуктами власного виробництва забезпечує себе приблизно на 40% населення [15].

Важливе місце в економіці займає рибальство, яке є галуззю міжнародної спеціалізації Норвегії (по експорту рибопродуктів - друге місце у світі). Неабияке значення має лісівництво, тому що більші масиви хвойного лісу віддавна є джерелом добробуту країн Північної Європи. Для сільського господарства Норвегії характерна деяка уразливість через складні північні кліматичні умови, тому воно потребує постійного державного фінансування.

3. Зовнішня торгівля Норвегії, її товарна і територіальна структура. Участь у міжнародних торговельних та економічних союзах

Однією з найважливіших  форм зовнішньоекономічної діяльності є міжнародна торгівля. Вона характеризується такими основними показниками: обсяг  товарообігу, структура експорту та імпорту, сальдо зовнішньоторговельного балансу, географія торгівлі. Найбільш істотною її характеристикою є товарообіг – обіг товарів, який забезпечує рух товарних мас зі сфери виробництва до сфери споживання. Показниками міжнародного товарообігу є експорт (вивезення) та імпорт (ввезення) товарів або капіталів. Для будь-якої країни дуже важливим є співвідношення суми експорту та імпорту – зовнішньоторговельне сальдо.

Розвиток зовнішньої торгівлі Норвегії в 2009 р. уперше за багато останніх років характеризувалося негативними тенденціями. В абсолютних показниках (у поточних цінах) обсяг торгівлі тільки товарами склав у минулому році 768,2 млрд. норвезьких крон проти 833,0 млрд. крон в 2008 р. (- 7,8%). При цьому товарний експорт скоротився з 697,6 млрд. крон до 640,7 млрд. крон (-8,1%), а імпорт - з 299,5 млрд. крон до 283,6 млрд. крон (- 5,4%,). З урахуванням послуг обсяги зовнішньої торгівлі перевищили в 2009 р. 1.055 млрд. крон, що було на 6,8% менше, чим в 2008 р. (1 132,9 млрд. крон) (рис. 2) [18].

Рис. 2. Показники товарного експорту та імпорту Норвегії за період

2008-2009 р.р., млрд. крон

У незмінних цінах 2007 р. картина, природно, трохи інша. У цьому випадку сукупні обсяги зовнішньої торгівлі залишилися практично на колишньому рівні, при незначнім падінні експорту й настільки незначному росту імпорту товарів і послуг. Позитивне сальдо торговельного балансу (з урахуванням послуг) зменшилося з 278,6 млрд. крон в 2008 р. до 229,7 млрд. крон у звітному році.

Структура імпорту Норвегії в 2008-2009 р. особливих змін не перетерпіла. Основні статті імпорту - готові вироби (81,6%), продовольчі товари й сільськогосподарська сировина (9,1%). В імпорті домінуючими позиціями є машини встаткування й транспортні засоби, різні готові вироби (найбільша частка в цій групі - одяг), різні напівфабрикати (в основному - металоконструкції) і хімічні товари. Значна частка в імпорті належить медичним і фармацевтичним товарам: 7,4 млрд. крон. У ледве менших обсягах - на 6,4 млрд. крон - у країну завозяться продовольчі товари. Починаючи з 2000 року провідними торговельними партнерами Норвегії по імпорту були Німеччина, Швеція й Великобританія, за ними ішли Данія, Нідерланди й США.

Звертає на себе увага той факт, що в цьому переліку країн переважають ті, у які Норвегією поставляються у величезних обсягах сира нафта й природний газ.

Основними постачальниками різних товарів і продукції на норвезький ринок є Швеція (усього 42,2 млрд. крон, з яких на 12,5 млрд. крон машин і встаткування, насамперед , автомобілів), Німеччина (усього 36,1 млрд. крон, з яких на 21,3 млрд. крон машин і встаткування, насамперед , автомобілів), Данія (21,7 млрд. крон, головним чином, меблі, інші готові вироби й устаткування), Великобританія (20 млрд. крон, в основному машини й устаткування) і США (16,1 млрд. крон, найбільша позиція - суду, 3,6 млрд. крон) [18].

Норвезький імпорт традиційно більш диверсифікований, ніж експорт. Це пояснюється, головним чином, закупівлями в більших обсягах всіляких машин, устаткування й готових виробів, власного виробництва яких Норвегія або не має взагалі на загал або випускає в дуже невеликих і недостатні для покриття внутрішніх потребах обсягах.

При аналізі товарної структури норвезького експорту звертає на себе увага той факт, що обсяги поставок товарів, що займають другі місця в списку основних статей вивозу, далеко відстають від нафти й газу: Великобританія - суда (3,6 млрд. крон або 3,9%, потім - алюміній - 3,0 млрд. крон), Німеччина - алюміній (6,1 млрд. крон або 10,3%), Франція - алюміній (2,0 млрд. крон або 3,6%), США - алюміній (1,3 млрд. крон або 3,2%), Швеція - алюміній (2,6 млрд. крон або 7,4%) [15].