Проблеми зайнятості і безробіття в Україні. Шляхи їх вирішення

Запровадження системи соціального  захисту безробітних, надання їм «щедрої» допомоги на відносно м'яких умовах протягом тривалого часу сприяє тому, що певна кількість пошукувачів не погоджується на будь-яке місце роботи, а чекає того, що максимально відповідає його настановам. Фактично високий рівень інституційного безробіття є частиною тієї ціни, яку сплачує суспільство за соціальну орієнтацію економіки. Компенсацію, пов’язану із безробіттям, яку одержують громадяни України, умовно можна поділити на два види:

- допомога по безробіттю 

- матеріальна допомога.

Допомога по безробіттю та термін її виплати залежить від кількох  факторів, головними з яких є причина  безробіття та розмір заробітної платні. Так, вивільнені працівники і прирівняні до них категорії громадян протягом перших 5 місяців мають право на допомогу значно більшого розміру, ніж  безробітні, зареєстровані в ДСЗ  на загальних підставах. Однак для  усіх без винятку безробітних  ця допомога не може перевищувати середню  заробітну платню в економіці  відповідного регіону за попередній місяць та бути нижчою за мінімальну заробітну  платню, що накладає суттєві обмеження на її діапазон, оскільки різниця між офіційною середньою і мінімальною зарплатою не дуже велика.

У деяких випадках виплата  допомоги по безробіттю переривається  строком до трьох місяців: при  цьому цей строк зараховується  до загального періоду виплати допомоги. Причиною призупинення виплат може бути відмова громадянина від двох пропозицій підходящої роботи, приховування від ДСЗ відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання  допомоги, та інше.

Матеріальна допомога надається  безробітному після закінчення строку виплати допомоги, якщо середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї  не перевищує неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Матеріальна допомога не може перевищувати 75% мінімальної  заробітної платні і виплачується протягом наступних півроку. Крім того, кожному  з членів сім'ї, які перебувають  на утриманні безробітного, а також  громадянам, у яких закінчився строк  виплати допомог по безробіттю, подається  одноразова матеріальна допомога у  розмірі 50 % установленої законодавством мінімальної заробітної платні.

Загалом, соціальний захист робочої сили, умовно можна розділити  на два блоки. Перший – це перешкоди  на шляху звільнення працівників, другий (розглянутий нами вище)– компенсаційні  виплати вже звільненим працівникам. З точки зору працівників було б ідеально мати гарантії незвільнення з робочого місця, а також, у разі звільнення, гарантії щодо збереження попереднього матеріального достатку. Однак, зрозуміло, що це призведе до зниження продуктивності праці (оскільки загроза  звільнення буде мінімальною), не буде зацікавленості у якомога швидшому знаходженні нової роботи (адже матеріальний рівень залишиться на тому ж рівні), підприємства не матимуть змоги швидко пристосовуватись до умов ринку (реструктуруючи своє виробництво, змінюючи ціну продукції  і т.д.), бюджетні навантаження зростуть (оскільки пропаде зацікавленість у  пошуках нової роботи, збільшиться  кількість безробітних). Тому необхідно  запроваджувати таке регулювання ринку  праці, при якому би використовувався комплексний підхід, з врахуванням  розмірів соціального захисту обох блоків.

Розрізняють такі ступені  соціального захисту безробітних(таб.1.1)

В Україні процес скорочення персоналу на підприємствах вкрай  ускладнений. По-перше, підприємство зобов’язано  виплатити вивільненому працівнику вихідну допомогу у розмірі від 1 до 3 його місячних зарплат. По-друге, узгодити із профспілками можливість вивільнення працівників та одержати відповідний дозвіл. По-третє, повідомити усі зацікавлені сторони –  ДСЗ, працівників, профспілки не пізніше  як за два місяці про плановане  вивільнення. І нарешті, підприємства мають значні труднощі при вивільнені категорій працівників, які потребують додаткового соціального захисту (жінок, інвалідів, молоді). Це надмірне регулювання ринку праці негативно  впливає на ступінь реструктуризації виробництва, що, в свою чергу негативно  позначається на розвитку усієї економіки.

Відповідно держава здійснює заходи по захисту безробітніх (див. рис2.3)

Економічні та соціальні  наслідки безробіття:

1.Відповідно до закону Оукена відбувається відставання фактичного обсягу ВНП порівняно з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти за умов повної зайнятості.

2. Відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення.

3.Під час кон'юнктурного безробіття - через тривалі періоди бездіяльності - втрачається кваліфікація робітників, що може згодом зумовити значне зниження заробітної плати чи нові звільнення.

Таблиця 1.1

Ступінь соціального  захисту безробітних

	1998 р.	1999 р.	2000 р.
Чисельність безробітних, що перебували на обліку в ДСЗ (на кінець періоду)	1 003 216	1 174 542	1 155 216
Чисельність безробітних, що отримували допомогу по безробіттю (на кінець періоду)	532 772	620 580	627 340
% тих, що отримував  допомогу по безробіттю	53,11	52,84	54,30
Середній розмір допомоги по безробіттю	38,5	49,8	59,4
Середня заробітна платня	153,5	177,5	296,3
Коефіцієнт заміщення	25,1	28,1	25,8

 

 

 

 

 

 

4.Безробіття призводить до погіршення фізичного і психологічного стану робітників, підвищується рівень їх захворювань тощо. 5.Безробіття призводить до громадського і політичного безладдя.

 

Рис 2.1.Соціальний захист населення 

4.3 Державне регулювання зайнятості в Україні

Негативні соціально-економічні насідки, які породжує безробіття та методи боротьби з безробіттям є  такими.

Незайнята робоча сила означає  недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного і  фактичного безробіття ( і відповідно зайнятості). Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, ніби спрацьовує на користь спілки підприємців. Під час тривалого  безробіття працівник втрачає кваліфікацію, а отримання нової кваліфікації й адаптації до нових умов часто  проходять для нього важко.

Безробіття веде до прямого  занепаду раніше досягнутого рівня  життя. Допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має  тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний та інвестиційний  попит, скорочує обсяг заощаджень у  населення. Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами. Багато соціологів пов’язують зростання злочинності зі зростанням безробіття. Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям. Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття. Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники класичної теорії ринку  праці – заходи по зниженню заробітної плати. Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету держави; в  довгостроковому періоді – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента. Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі розвитку економіки, - наочний тому приклад.

Основні положення і висновки:

1.Безробіття – це незайнятість  у виробництві працездатного  населення, яке 

бажає мати роботу.

2.Розрізняють такі форми  безробіття:

- фрикційне(добровільне) 

- структурне 

- циклічне 

- сезонне 

- приховане 

3.Безробіття, що формується  різними потоками на ринку  праці, складається з двох частин: природного (нормального) рівня та  рівня, що перевищує природний.  Величина природного рівня є  змінюваною і формується низкою  зовнішніх чинників.

4. Встановлення безробіття  на рівні, що перевищує природний,  спричиняє відхилення фактичного  ВНП від потенційного (природного) ВНП, що міг би бути створений.  Зв'язок між відхиленням рівня  безробіття від природного та  втратою ВНП відображений у  законі Оукена.

З метою створення умов для повного здійснення громадянами  права на працю держава передбачає:

- заходи інвестиційної  та податкової політики, спрямовані  на раціональне розміщення продуктивних  сил, підвищення мобільності трудящих, створення нових технологій, заохочення  підприємництва, створення малих  підприємств і застосування гнучких режимів праці та праці вдома, інші заходи, які сприяють збереженню і розвитку системи робочих місць;

- забезпечення прав і  інтересів працівників, створення  сприятливих умов на виробництві,  вдосконалення законодавства про  зайнятість населення і працю; в проведення аналітичних та наукових досліджень структури економіки і прогнозування наступних змін якості й розподілу робочої сили;

- регулювання зовнішньоекономічної  діяльності в частині залучення  і використання іноземної робочої  сили в Україні на основі  квотування і ліцензування;

- організацію професійної  орієнтації. На території України  запроваджується державна статистична  звітність, яка відображає стан  ринку праці та становище в  сфері зайнятості населення. Контроль  і відповідальність за порушення  законодавства про зайнятість  населення. Контроль за додержанням  законодавства України про зайнятість  населення здійснюється Радами  народних депутатів, відповідними  державними органами, інспекціями  служби зайнятості та профспілковими  об'єднаннями. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Виходячи з того, що проблема безробіття є ключовим питанням в  ринковій економіці, і, не вирішивши  його неможливо налагодити ефективну  діяльність економіки. В першому  розділі роботи досліджено суть зайнятості і безробіття в Україні та розвиток ринку праці. Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий доход).