Проблеми зайнятості і безробіття в Україні. Шляхи їх вирішення

Впровадження ринкових механізмів господарювання вимагає від держави, регіональних органів управління завчасної  розробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення  працездатного віку. Тим більше, що значна частина населення зараз  перебуває в умовах вимушеної  неповної зайнятості. Лише чисельність  працюючих в режимі неповного  робочого тижня (дня) перевищує 2 млн. чоловік.

Впровадження ринкових реформ повинно мати чітке узгодження з розробкою загальнодержавними та місцевими органами влади запобіжних заходів щодо зайнятості населення.

Дані ,які наведенонижче, узгоджені з матеріалами вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності та не включають інформацію щодо інституційного населення. Основні показники економічної активності населення за 1999–2003рр. перераховані у зв'язку з приведенням їх у відповідність до нової демографічної структури населення, отриманої за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001р.

рік	Зайняті у віці 15-70 років-всього, тис.осіб1)	в тому числі		Безробітні (за методологією МОП) у віці 15-70 років-всього, тис.осіб 1)	в тому числі
		жінки	чоловіки		жінки	чоловіки
1995	24125,1	12132,6	11992,5	1437,0	631,3	805,7
1996	24114,0	11981,3	12132,7	1997,5	940,3	1057,2
1997	23755,5	12124,0	11631,5	2330,1	1113,2	1216,9
1998	22998,4	11757,6	11240,8	2937,1	1422,0	1515,1
1999	19947,8	9904,1	10043,7	2614,3	1267,8	1346,5
2000	20175,0	9856,9	10318,1	2655,8	1298,4	1357,4
2001	19971,5	9794,8	10176,7	2455,0	1192,0	1263,0
2002	20091,2	9901,3	10189,9	2140,7	1034,2	1106,5
2003	20163,0	9963,6	10199,7	2008,0	952,3	1055,7
2004	20295,7	10006,9	10288,8	1906,7	905,1	1001,6
2005	20680,0	10075,5	10604,5	1600,8	738,3	862,5

Для вирішення хоча б частини  проблеми уряд міг би розглянути хоча б таку перспективу: зарплати й пенсії збільшити до прожиткового мінімуму. Це дозволить людям заробляти  й купувати товари та послуги, розширить  внутрішній ринок. Та наш патріотичний уряд йде протилежним шляхом. Він  зменшив мінімальну зарплату із 237 до 205 гривень і відтягнув її збільшення до виборів, коли зростання цін давно  «з’їло» підвищення. Через незаконні  маніпуляції з розрахунком пенсій кожен пенсіонер щомісяця втрачає 30-40 гривень. Із подачі Кабміну Президент  наклав вето на законопроект, який передбачав виплати вчителям згідно зі статтею 57 Закону «Про освіту». Через безвідповідальність  уряду заборгованість із зарплати два  роки тримається на позначці 2 млрд. гривень.

 

 

 

 

 

 

 

4. Проблеми зайнятості  і безробіття в Україні. Шляхи  їх вирішення

    4.1 Сутність економічної діяльності держави в сфері регулювання зайнятості

Молоді притаманна менша  психологічна стійкість і водночас більша активність, тому зниження безробітних  серед молоді є важливим чинником зниження критичного рівня безробіття. Можливість одержувати достатню за розміром допомогу (по безробіттю або по закінченні терміну— по бідності), сприяє пом'якшенню гостроти проблем безробіття і відповідно підвищенню критичного порогу. Особливо важливу роль відіграє політичний каталізатор, наявність певної політичної сили, яка здатна об'єднати безробітних і ініціювати їх активні дії. Соціопсихологічні настанови є тим фоном, на якому формується критичний поріг: суспільство, якому притаманні високі орієнтації на чиюсь допомогу (влади, адміністрації підприємства тощо), так званий «патерналізм», низька територіальна, професійна і соціальна мобільність, яке принципово не сприймає відкритого маєтного розшарування, ймовірно, має відносно низький критичний поріг. Методи державного забезпечення зайнятості бувають:

- Прямі медоди 

- Непрямі методи 

Прямі методи: 1.Законодавче  регулювання умов найму та використання робочої сили

(трудове законодавство). 2.Стимулювання створення нових  робочих місць та пропозиції  робочої сили.

3.Заходи щодо збереження  та підвищення рівня зайнятості  на підприемствах. 

Непрямі методи:

1.Державна фшансова політика (асигнування та субсидії).

2.Монетарна політика (регулювання  грошового обигу).

3.Фіксальна політика (заміна  податкових ставок).

4.Виплати різних допомог  по безробптю та ін. Державна  політика України зайнятості  населення базується на таких  принципах: 

- забезпечення рівних  можливостей усім громадянам, незалежно  від походження, соціального і  майнового стану, расової та  національної належності, статі,  віку, політичних переконань, ставлення  до релігії, в реалізації права  на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;

- сприяння забезпеченню  ефективної зайнятості, запобіганню  безробіттю, створенню нових робочих  місць та умов для розвитку  підприємництва;

- координації діяльності  у сфері зайнятості з іншими  напрямами економічної і соціальної  політики на основі державної  та регіональних програм зайнятості;

- співробітництва професійних  спілок, асоціацій (спілок) підприємців,  власників підприємств, установ,  організацій або уповноважених  ними органів у взаємодії з  органами державного управління  в розробці, реалізації та контролі  за виконанням заходів щодо  забезпечення зайнятості населення. 

Держава гарантує працездатному  населенню у працездатному віці в Україні:

- добровільність праці,  вибір або зміну професії та  виду діяльності;

- захист від необґрунтованої  відмови у прийнятті на роботу  і незаконного звільнення, а також  сприяння у збереженні роботи;

- безплатне сприяння у  підборі підходящої роботи і  працевлаштуванні відповідно до  покликання, здібностей, професійної  підготовки, освіти, з урахуванням  суспільних потреб, всіма доступними  засобами, включаючи професійну  орієнтацію і перепідготовку;

- компенсацію матеріальних  витрат у зв'язку з направленням  на роботу в іншу місцевість;

- виплату вихідної допомоги  працівникам, які втратили постійну  роботу на підприємствах, в  установах і організаціях, у випадках  і на умовах, передбачених чинним  законодавством;

- безплатне навчання безробітних  нових професій, перепідготовку  в навчальних закладах або  в системі державної служби  зайнятості з виплатою стипендії; 

- виплату безробітним  в установленому порядку допомоги  по безробіттю матеріальної допомоги  по безробіттю, матеріальної допомоги  членам сім'ї, які перебувають  на їх утриманні, та інших  видів допомоги;

- надання роботи за  фахом на період не менше  трьох років молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних  закладів держави, раніше заявлених  підприємствами, установами, організаціями. 2) Державні органи забезпечують  публікацію статистичних даних  та інформаційних матеріалів  про пропозиції та попит на  робочу силу, можливості працевлаштування, професійної підготовки і перепідготовки, професійної орієнтації і соціально-трудової  реабілітації. Додаткові гарантії  зайнятості для окремих категорій  населення: 1) Держава забезпечує  надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі:

- жінкам, які мають дітей  віком до шести років; 

- одиноким матерям, які  мають дітей віком до чотирнадцяти  років або дітей-інвалідів; 

- молоді, яка закінчила  або припинила навчання у середніх  загальноосвітніх школах, професійно-технічних  закладах освіти, звільнилася зі  строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається  перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування  батьків, а також особам, яким  виповнилося п'ятнадцять років  і які за згодою одного із  батьків або особи, яка їх  замінює, можуть, як виняток, прийматися  на роботу;

- особам передпенсійного  віку (чоловікам по досягненні 58 років, жінкам - 53 років); 2) Для працевлаштування  громадян місцеві державні адміністрації,  виконавчі органи відповідних  рад за поданням центрів зайнятості  бронюють на підприємствах, в  установах і організаціях, незалежно  від форм власності, з чисельністю  понад 20 чоловік до 5 процентів  загальної кількості робочих  місць за робітничими професіями, у тому числі з гнучкими  формами зайнятості.

У разі скорочення чисельності  або штату працівників підприємств, установ і організацій у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі  органи відповідних рад зменшують  або взагалі не встановлюють квоти  для цих підприємств, установ  і організацій. 3) У разі відмови  у прийомі на роботу громадян із числа категорій, зазначених у пункті 1 цієї статті, у межах установленої броні з підприємств, установ  і організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову  у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення і можуть використовуватися  для фінансування витрат підприємств, установ і організацій, які створюють  робочі місця для цих категорій  населення понад встановлену  квоту.

4.2 Роль та значення  служби зайнятості, її функціонування  в Україні

Щорічно близько трьох  мільйонів громадян користуються послугами  державної служби зайнятості. Майже  один мільйон роботодавців пропонують роботу через службу. За 9 місяців  цього року база даних служби зайнятості налічувала майже 1 млн. 800 тис. вакансій. Близько 860 тисяч наших співвітчизників  за цей період знайшли роботу за допомогою служби зайнятості. Основним джерелом для визначення реальних масштабів  зайнятості і безробіття є вибіркові  обстеження населення з питань економічної  активності. офіційними. Зокрема, передбачено  розробити механізм ефективної взаємодії  відповідних служб з легалізації  працівників, які працюють за наймом в підприємницьких структурах, щоквартально проводити звірки баз даних громадян, які отримують соціальні виплати щодо законності їх отримання згідно з чинним законодавством тощо. Фахівці служби зайнятості переконані, що на динаміку створення нових робочих місць позитивно вплине збільшення фінансування на їх облаштування за рахунок коштів Фонду. Якщо торік на ці цілі було виділено 194,5 тис. грн., то на 2005-й цю суму доведено до 513,7 тис. грн. На виконання доведених завдань у І-му півріччі 2005 року Рівненський ОЦЗ виділив місту 268,8 тис. грн. Освоєно 101,2 тис. грн., які пішли на покриття витрат на заробітну плату 36 працевлаштованим на дотаційні робочі місця та виплати 45 безробітним 167,6 тис. грн. одноразової допомоги по безробіттю для започаткування ними власної справи. За результатами І півріччя 2004року рівень зайнятості склав 44%, тоді як річні показники 2004-го були на рівні 57,6%. Це свідчить про високий рівень інформаційно-консультативних послуг міського центру зайнятості для клієнтів служби. До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно- обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи та організації, підпорядковані службі зайнятості. Діяльність державної служби зайнятості провадиться під керівництвом Мінпраці, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Основними завданнями державної служби зайнятості є: - розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості, які забезпечують зайнятість працездатного населення та матеріальну допомогу громадянам у разі безробіття;- систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку праці, у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, і розробка на цій - основі необхідних прогнозів для вироблення і вжиття заходів щодо регулювання ринку праці та зайнятості робочої сили;- раціональне й ефективне використання державного фонду сприяння зайнятості населення;- контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності. Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, його соціальним захистом від безробіття, надаються державною службою зайнятості безкоштовно. Державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань:- інформує населення про стан ринку праці, наявність вільних робочих місць і вакантних посад на підприємствах, в установах і організаціях держави, про послуги, що надаються службою зайнятості;- консультує громадян з питань одержання роботи, в тому числі в інших населених пунктах держави, умов і оплати праці;- здійснює добір і направлення на підприємства, в установи і організації усіх форм власності, працівників потрібних професій (спеціальностей) і кваліфікації, контроль за їх працевлаштуванням; веде первинний облік працевлаштування громадян, а також громадян, направлених на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку і оплачувані громадські роботи;- сприяє створенню додаткових робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях для використання праці громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також на територіях пріоритетного розвитку;- здійснює заходи щодо професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників і безробітних з метою підвищення їх конкурентної спроможності на ринку праці як у навчальних закладах системи служби зайнятості, так і в інших авчальних закладах з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів громадян;- бере участь у підготовці та реалізації державних і територіальних програм зайнятості, заходів щодо запобігання безробіттю;- бере участь в організації оплачуваних громадських робіт для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім для осіб, зареєстрованих як безробітні, на підприємствах, в установах і організаціях комунальної власності та за договорами на інших підприємствах, в установах і організаціях;- подає допомогу бажаючим влаштуватися на роботу громадянам, у тому числі тим, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;- реєструє безробітних, забезпечує їх працевлаштування, в тому числі за бажанням направляє безробітних на сезонні та оплачувані громадські роботи, виплачує допомогу по безробіттю, матеріальну допомогу по безробіттю, надає одноразову матеріальну допомогу безробітним та членам сімей, які перебувають на їх утриманні, а також матеріальну допомогу громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, надає безпроцентні позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю;- готує пропозиції щодо визначення територій пріоритетного розвитку, де збільшення кількості робочих місць заохочується державою;- проводить роботу з питань організації професійної діяльності громадян України за кордоном;Державний центр зайнятості Мінпраці несе відповідальність за:- проведення на території держави єдиної політики зайнятості;- організаційно-методичне забезпечення діяльності місцевих ланок державної служби зайнятості;- створення і розвиток матеріально-технічної, виробничої, поліграфічної бази державної служби зайнятості всіх рівнів;- формування системи професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки незайнятих громадян;- організацію підготовки кадрів для державної служби зайнятості та створення ефективної системи підвищення кваліфікації її працівників;- діяльність підприємств, установ та організацій служби зайнятості.

Районні, міськрайонні, міські та районні в місті центри зайнятості несуть відповідальність за: - своєчасне  і якісне надання кожному громадянину, який звернувся до державної служби зайнятості, безплатних послуг по працевлаштуванню, професійній орієнтації та підготовці;- обгрунтованість призначення і  виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, надання одноразової  матеріальної допомоги безробітному та членам сім'ї, які перебувають на його утриманні, матеріальної допомоги громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, надання безпроцентної позики безробітним  для зайняття, підприємницькою діяльністю;- збереження у таємниці соціальних даних  кожного громадянина, який користується послугами державної служби зайнятості;- об'єктивність при наданні послуг щодо консультування та працевлаштування громадян, які звернулися до місцевої служби зайнятості;- раціональне використання коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, що знаходяться в їх розпорядженні. Державна служба зайнятості має право:- одержувати від підприємств, установ  і організацій усіх форм власності, статистичні дані про наявність вільних робочих місць і вакантних посад, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;- укладати за дорученням підприємств, установ і організацій усіх форм власності, договори з громадянами при їх працевлаштуванні з попередньою (при необхідності) професійною підготовкою, оплатою вартості проїзду, добових, а також подавати допомогу при переїзді на нове місце проживання та роботи за рахунок коштів цих підприємств, установ і організацій;- розпоряджатися в установленому порядку коштами державного фонду сприяння зайнятості населення за напрямами, визначеними державними і територіальними програмами зайнятості населення, та кошторисами на утримання органів державної служби зайнятості- укладати договори з професійно-технічними, іншими навчальними закладами, зокрема вузами, на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку громадян, які зареєстровані у службі зайнятості і потребують одержання нової професії (спеціальності) або підвищення кваліфікації, та оплачувати вартість їх професійного навчання, підвищення кваліфікації та перенавчання;- відвідувати підприємства, установи і організації для контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення і вирішення питань, пов'язаних із соціальним захистом громадян;- стягувати відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі: 1) використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості; 2) неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено пунктом 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення". 2.3. Соціальний захист безробітних в Україні. Соціальні наслідки безробіття.