Принципи кредитної політики, організація кредитної роботи в банках. Етапи процесу кредитування. Методика аналізу кредитного портфеля бан

8. За  характером і способом сплати  процентів: 

• з фіксованою процентною ставкою;
• з плаваючою процентною ставкою;
• зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів (звичайний кредит);
• зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

     Кредити з фіксованою процентною ставкою  характерні для стабільної економіки. З метою зменшення ризику недоотримання прибутку або запобігання збитків в умовах інфляції при видачі кредитів на значні строки банки використовують плаваючу процентну ставку. В цьому випадку у відповідності з кредитним договором процентні ставки періодично переглядаються і звичайно прив'язуються до рівня облікової ставки центрального банку та фактичного темпу інфляції.

     За  ступенем ризику:

• стандартні;
• нестандартні, до яких, в свою чергу, відносяться: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

 
 

1.2. Основні принципи кредитної політики банку.

     Одним з головних елементів ефективного  управління кредитами  є добре  розроблена кредитна політика ,що повинна  забезпечувати ефективне управління портфелем кредитів банку ретельний контроль аз ними і мінімізацію витрат від настання кредитних ризиків. Банки успішні тоді ,коли ризики контрольовані і знаходяться  в рамках їх фінансових можливостей.

     Кредитна  політика комерційного банку –це  стратегія і тактика щодо залучення  коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів (позичальників)на основі таких принципів кредитування ,як строковість ,платність ,поверненність та цільовий характер використання .кредитна політика в розрізі стратегії включає пріоритети,принципи та цілі окремого комерційного банку на кредитному ринку,а стосовно тактики-фінансовий та інший інструментарій ,що використовується даним комерційним банком для реалізації його цілей при здійсненні кредитних угод,правила їх здійснення,регламент організації кредитного процесу.

     Кредитну  політику необхідно розробляти та діяти  згідно з нею насамперед тому ,що вона дає змогу планувати,регулювати,контролювати,раціонально  організовувати взаємовідносини між  банком та клієнтом щодо зворотнього  руху грошових коштів. Кредитні вкладення для банку повинні бути надійні та рентабельні. Оскільки кредити ,які складають в банках найзначнішу та завжди найбільш проблемну частину активів ,то вони повинні піддаватись ретельній оцінці та нормативізації.

Можна виділити наступні пріоритети при розробці кредитної політики:

1.Надання якісних кредитів. Якісні кредити (стабільні,стійкі кредити )це такі кредити ,що забезпечують адекватний процентний прибуток навіть при негативних змінах макроекономічних умов або умов ведення бізнесу . На відміну від даної категорії , не можуть бути зараховані до числа стабільних ті кредити , які в даний момент захищені від ризику заставами ,гарантіями  та ін., але, можливо,перестануть приносити процентний прибуток у випадку зміни в зовнішньому середовищі. Таким чином, якісним кредитом  є той забезпечений кредит, що може бути погашений  у визначені строки без виникнення проблем чи ускладнень у позичальника.

2.Прибутковість.Вартість кредиту повинна відповідати прогнозному ступеню ризику. Кредитна політика банку повинна бути спрямована на створення стабільних прибуткових для банку відносин з клієнтурою. Прибутковість відносин з клієнтом потрібно максимізувати шляхом застосування перехресних продаж для забезпечення максимального співвідношення ризику та прибутковості для кожного клієнта. Потрібно уникати такого кредитування при якому ніяких відношень між банком та клієнтом ,крім кредитних, не має та не передбачається.

3.Розумне зростання кредитного портфелю . Метою  банка є довгострокове стабільне зростання прибутковості бізнесу. Це зростання не може бути забезпечене,по-перше, без формування портфелю кредитів відповідної якості; по-друге, без досягнення оптимального співвідношення між прибутковістю та ризиком. Зростання кредитного портфелю банку повинно контролюватися таким чином ,щоб уникати неприйнятної для банку концентрації ризику, наприклад , за галузями, територіями, позичальниками тощо.

     Розробляючи кредитну політику ,як елемент банківської  політики  слід підкреслити ,що вона поєднана із загальними стратегічними цілями банку,зорієнтованими на зростання його капіталу або збільшення поточних прибутків, чи змішана стратегія.

                                            РОЗДІЛ 2

Організація кредитної роботи в банках та етапи  проведення                                    банківського кредитування 

2.1. Загальна організація кредитної роботи в банках

     Якість  та склад кредитного портфеля істотно  залежить від організації кредитної  роботи в банку. Організаційна структура  кредитної функції в кожному  конкретному банку має свої особливості, що визначаються розмірами, можливостями банку, а також потребами клієнтури. У великих банках організаційна структура може складатися з кількох департаментів, які включають розгалужену мережу відділів, секторів, комітетів, груп, економічних рад тощо. Ці структурні підрозділи спеціалізуються на виконанні певних функцій кредитної процедури, наприклад, відділ галузевого аналізу, відділ кредитної політики, відділ кредитних продуктів, відділ кредитної документації, відділ економічних прогнозів, відділення з розгляду кредитного процесу тощо. У невеликих банках виконання всіх функцій сконцентровано в кількох структурних підрозділах.

     Але в будь-якому разі існують загальні принципи та правила, яких має додержувати  менеджмент кожного банку, формуючи організаційну структуру процесу кредитування. Функцію надання кредитів необхідно відокремити від функції контролю за наданими кредитами. У кредитному відділенні доцільно функцію кредитного аналізу відокремити від власне процесу надання та оформлення позики. Це сприятиме підвищенню рівня об’єктивності оцінки кредиту та обережнішому затвердженню позики. Обов’язковою є  організація роботи Кредитного комітету та Комітету кредитного нагляду. До складу Комітетів входять керівники та провідні спеціалісти банку, які періодично збираються на засідання і колегіально вирішують поставлені завдання, формують кредитну політику, виносять рішення про надання «великих» кредитів та списання безнадійних позик. Комітети не є структурними підрозділами банку.

Найзагальнішу організаційну структуру кредитної функції банку унаочнює рис.1 

Рис.1. Організаційна структура кредитної функції банку

Функції кредитного комітету: 

   -формування кредитної стратегії та кредитної політики;

    -затвердження організаційної структури процесу кредитування;

    -встановлення напрямків диверсифікації кредитного портфеля та          відповідних лімітів за країнами, галузями, кредитними інструментами, позичальниками;

   -оцінка адекватності резервів на можливі втрати за кредитами;

   -аналіз кредитного ризику портфеля та інших суттєвих ризиків, що пов’язані з кредитуванням;

  -прийняття рішень про надання «великих» кредитів;

  -періодичне списання безнадійних позик.

Функції Комітету кредитного нагляду: 

 -ухвалення змін та доповнень до загальної кредитної політики;  

 -аналіз та оцінювання нових ринків, на які націлений банк; 

 -затвердження критеріїв прийнятності ризику; 

 -ухвалення введення нових кредитних інструментів, включаючи встановлення допустимого рівня ризику за такими інструментами; 

 -розгляд взаємостосунків банку з найважливішими новими клієнтами та збільшення обсягу кредитних операцій з постійними клієнтами;

  -затвердження списку винятків із загальних правил кредитної політики банку;

  -розгляд усіх звітів внутрішніх аудиторів; 

 -ухвалення кредитних процедур;

Функції відділу кредитного аналізу: 

 -збір та обробка фінансової інформації про клієнтів та перспективних позичальників; 

 -аналіз фінансової звітності претендентів на одержання позики; 

 -підготовка звітів про затвердження кредитів та іншої інформації, необхідної для прийняття рішень про кредити; 

 -організація засідань Кредитного комітету і реєстрація рішень; 

 -ведення картотеки кредитної інформації (ККІ); 

 -підготовка відповідей на запити за кредитами з інших банків та інші небанківські законні запити;

Функції відділу  кредитних операцій: 

 -підготовка, реєстрація та перевірка основної документації, яка стосується кредитних операцій банку;  

 -зберігання кредитних справ, включаючи оригінали договорів, документів на заставу, гарантійних зобов’язань, повідомлень тощо;

 -реєстрація позик у бухгалтерських книгах, підготовка документації для здійснення бухгалтерських проводок у головній книзі;

 -підтримання юридичних прав банку на заставу шляхом реєстрації вимог до позичальника і передання права власності банку;

 -виставлення клієнтам рахунків на відсоткові платежі за кредитами, комісійними та іншими зборами;  

-звіт про банкрутство клієнта, а також підготовка документації, що попереджає про закінчення строку кредитної угоди.

     Наведений перелік функцій Комітетів та відділів далеко не повний, але він  дає уявлення про розподіл повноважень  між різними структурними підрозділами. 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Основні етапи процесу банківського кредитування. 

     Процес  банківського кредитування-це сукупність дій банку ,пов`язаних із наданням та поверненням кредиту. Цей процес складеться з певних етапів,кожен з яких ,забезпечує розв`язання локальної задачі і разом –головна мета позичкових операцій – їх надійність та прибутковість для банку.

     Основна робота з організації кредитного процесу в банку може бути подана у вигляді таких етапів.

• 1етап.Формування портфеля кредитних заявок;
• 2етап.Проведення переговорів з потенційним клієнтом;
• 3етап.Прийняття рішення про доцільність надання кредиту;
• 4етап.Оформлення кредитної справи;
• 5етап.Робота з клієнтом після надання позики;
• 6етап.Повернення кредиту з відсотками і закриття кредитної справи.

     До  першого етапу входить збір інформації про попит на кредит,її аналіз та попередній відбір заявок.Інформація, як правило, має містити такі відомості:зміст кредитованого проекту,обсяг кредиту,вид та строк позик,пропоноване забезпечення ,тощо.також до кредитної заявки додається пакет документів,що містить :засновницькі документи позичальника ;картку зі зразками підписів повноважених осіб та печатки;баланс та звіт про прибутки і збитки;бізнес-план;контракти та угоди на проект;документи на пропоноване забезпечення . Вищевказана інформація створює попередні умови для відбору найпривабливіших пропозицій ,а також дає можливість поповнити інформаційний портфель кредитних заявок на майбутнє.

     На  другому етапі головною метою банку є визначення кредитоспроможності та фінансового стану клієнта з метою укладення кредитної угоди на найбільш вигідних для банку умовах. Під час переговорів з потенційним клієнтом кредитний працівник повинен проаналізувати обґрунтованість заявленої суми позики ,врахувати можливість виникнення несприятливих умов ,що унеможливлять вчасне повернення кредиту тощо. Отже варто зосередити всю увагу на ключових ,найважливіших для банку питаннях . Як от відомості про фірму,про цільове призначення кредиту ,про забезпечення кредиту,про співпрацю клієнта з іншими банками . Враховуючи особливу важливість другого етапу кредитування для банку ,під час аналізу кредитної заявки ,слід використовувати всі наявні і доступні джерела інформації про клієнта. Це можуть бути як матеріали одержані безпосередньо від клієнта під час подання кредитної заявки ,так і відомості про клієнта взяті з архіву  банку. Інформація також може бути отримана за межами даного банку (інформація податкової служби , фінансового відділу окремого регіону та ін.). Банк може також здійснювати на місцях цільові перевірки,які стосуються майбутнього кредиту .В результаті вищевказаних заходів складається певний висновок ,в якому відображаються всі критерії оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника та рівень ризику запитуваного кредиту.

     На  третьому етапі банк здійснює підготовку до укладання кредитної угоди. Третій  етап можливий лише за умови позитивного завершення другого,тобто оцінки кредитоспроможності та рівня ризику. Третій етап має назву «структурування позички». У процесі структурування банк визначає основні параметри:вид кредиту,суму,строк,забезпечення,порядок видачі та погашення ціну позички та інше.

     Правильне визначення виду кредиту має важливе  значення для обґрунтування реальних джерел погашення позички.