Правовий статус иноземцив

ЗМІСТ

 

Вступ

 

 

Розвиток людського суспільства  викликає об'єктивну необхідність налагодження зв'язків і співробітництва в  різних галузях суспільного життя  між усіма державами, народами, націями  і національностями. Україна будує відносини з іншими державами на основі поваги їх суверенітету і демократичних засад міжнародного співробітництва, виходячи з пріоритету загальнолюдських цінностей, загальновизнаних принципів міжнародного права, з необхідності забезпечення непорушності прав і свобод людини. 
В сучасних міжнародних відносинах беруть участь різні державні органи, господарські організації, окремі громадяни, діяльність яких виходить за межі територій країн, де визначений їх особистий, громадський і державний статус, їх діяльність за межами своїх країн матиме плідний характер за умови створення такого правового режиму, який сприяв би виконанню покладених на них завдань, захищав інтереси громадян і юридичних осіб на території іншої держави.

Сьогодні постійно поряд з громадянами України на її території перебувають іноземці та особи без громадянства, а також біженці та імігранти.

У загальному вигляді основи правового  статусу перших порівняно зі статусом громадян України закладені у  ст. 26 Конституції України, згідно з якою іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і методами, а також несуть ті самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Протягом 16 років самостійна Україна приєдналась до численних  конвенцій та підписала велику кількість  договорів з іншими державами, які  регулюють відносини захисту  та визначають умови надання допомоги іноземним елементам. Крім того, в даній сфері після 2005 року було прийнято спеціальні закони та видано відповідні підзаконні нормативно-правові акти. Все це говорить про ососбливу увагу з боку держави до правового статусу іноземців, а тому підкреслює актуальність цих питань.

Мета цієї роботи полягає у здійсненні аналізу правового статусу іноземців, як учасників цивліьного процесу.

В даній роботі планується розглянути такі питання як:

- визначення загальних  принципів правовового статусу  іноземних громадян в Україні;

- встановлення особливостей процесуальної право та дієздатності іноземних громадян;

- характеристика особливостей  стадій розгляду цивільних прав  за участю іноземного елемента.

Серед сучасних українських  вчених, що активно займаються вивченням  правового статусу особи в  цілому та іноземців, зокрема, слід згадати                    С. В. Ісаковича, В. В. Копєйчикова, С. Л. Лисенкова, В. Ф. Погорілка, В. Ф. Сіренка, В.В. Головченка та ін. Їх праці та монографії, а також чинне цивільно-процесуальне законодавство України є об’єктом дослідження в даній роботі.

Методологічною  основою в роботі є наукові  методи, що ґрунтуються на вимогах  об’єктивного та всебічного аналізу  суспільних явищ політико-правового  характеру.

В основу методології  дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо визначення основних інститутів правового статусу особи та громадянина.

З цією метою  використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозування тощо.

 

Розділ 1. Загальні засади правового  статусу іноземців в Україні

1.1. Поняття  та категорії іноземців. Підстави  їх перебування в Україні

 

 

Конституція України  від 28 червня 1996 року розмежовує поняття  «іноземець» та «особа без громадянства», відносячи до перших фактично лише іноземних громадян (ст. 26).

Отже, згідно з Конституцією України іноземець - це будь-яка особа, яка проживає або перебуває на території України, не є громадянином України і має докази своєї  належності до громадянства (підданства) іноземної держави. Відповідно, особи без громадянства - це особи, які проживають або перебувають на території України і не є громадянами України та не мають достовірних доказів своєї належності до громадянства (підданства) іноземної держави.

Відповідне правове регулювання вказані вище поняття отримали і в Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", прийнятого 4 лютого 1994 р.

Стаття 1 цього також  визначає поняття «іноземець» та «особа без громадянства».

Так, іноземцями визнаються іноземні громадяни — особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України.

В свою чергу, особи без  громадянства — це особи, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Закон України "Про  правовий статус іноземців та осіб без  громадянства" визначає статус іноземців, які іммігрують в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на певний строк, та іноземців, які тимчасово перебувають в Україні.

Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він:

-  має в Україні  законне джерело існування;

- перебуває у близьких  родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами України;

-  перебуває на утриманні  громадянина України;

-  має на своєму  утриманні громадянина України;

- в інших випадках, передбачених законами України. 

Іноземці, які іммігрували  на постійне проживання або для тимчасового  працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Порядок видачі дозволу  на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України "Про імміграцію" від 7 червня                     2001 р.

Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Якщо іноземці, які  тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх національні паспорти або документи, що їх замінюють.

Відповідно до Конституції  України та законодавства України  іноземцям може надаватися притулок.

Відповідно до Конституції  України та Закону України "Про  громадянство України" іноземці можуть набути громадянства України (натуралізуватися).

Таким чином, іноземці вважаються такими, що:

1) постійно проживають;

2) тимчасово перебувають на території України.

Єдиних критеріїв, що їх слід застосовувати до визначення постійного чи тимчасового проживання іноземців в Україні, вітчизняним законодавством не встановлено. Конституція України вказує на перебування на території України, свободу пересування й вільний вибір особою місця проживання (статті 26, 33).

Із ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 p. випливає, що фізична особа вважається такою, яка постійно проживає на території держави не менше одного року за умови відсутності її постійного місця проживання на території інших держав та за наявності її наміру проживати на території цієї держави протягом необмеженого терміну. Таке проживання не обмежується певною метою і не повинно бути наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

 

 

 

 

1.2. Принципи правового  статусу іноземців та осіб  без громадянства в Україні

 

 

Деякі держави у своїх  конституціях виділяють права та обов'язки, які притаманні всім, а  також такі, що належать лише громадянам цих держав.

В Конституції України  та Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" пішли по шляху зрівняння у правах своїх громадян і іноземців, за винятками, встановленими Конституцією України, законами або міжнародними договорами України. Різниця тут полягає в тому, що всі права, свободи та обов'язки належать громадянам України, інші, як права людини, — іноземцям.

Зокрема, вказаний вище Закон  передбачає, що іноземці є рівними  перед законом незалежно від  походження, соціального і майнового  стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набирає чинності після його опублікування. Воно може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято.

Здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно  завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Іноземці зобов'язані  поважати та додержуватися Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.

Таким чином, основний принцип, на основі якого встановлюється правовий статус іноземців в Україні, закріплений в ст. 26 Конституції і встановлює:

«іноземці та особи без  громадянства, що перебувають в Україні  на законних підставах, користуються тими ж правами і свободами, а також  мають такі ж обов'язки, що і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України».

Слід зазначити, що правовий статус іноземців, які постійно проживають в Україні, і статус іноземців, які тимчасово перебувають на її території, різняться саме у процесі реалізації певних прав і свобод. Так, наприклад, іноземці, які постійно проживають в Україні, користуються медичною допомогою нарівні з громадянами України. Іншим іноземцям така допомога надається у порядку, який визначає Кабінет Міністрів України.

Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право на житло, якщо інше не передбачено законом; безоплатну освіту нарівні з громадянами України.

У той же час іноземці обмежені в реалізації деяких прав та обов'язків. Зокрема, іноземці не можуть призначатися на деякі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України.

До основоположних принципів правового статусу іноземців можна віднести й той, що іноземці не користуються в Україні більшістю політичних прав (не можуть об'єднуватися в політичні партії; не беруть участі в управлінні державними справами; не мають виборчих прав; не можуть брати участі у референдумах; не мають права рівного доступу до державної служби; на них не розповсюджується обов'язок відбувати військову службу тощо), мають менший порівняно з громадянами України обсяг економічних, соціальних та культурних прав (не мають права користуватися об'єктами права державної та комунальної власності, права на захист від незаконного звільнення, права на соціальний захист, права безоплатно здобути вищу освіту тощо).

Необхідно підкреслити, що правовий статус різних категорій іноземців має певні особливості. Це, зокрема, стосується:

• іноземців, які іммігрували в Україну на постійне проживання (дозвіл на це згідно зі ст. З Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» можуть отримати лише ті іноземці, які мають в Україні законне джерело існування; перебувають у близьких родинних стосунках з громадянами України; перебувають на утриманні громадян України; мають на своєму утриманні громадян України);
• іноземців, які іммігрували в Україну для тимчасового працевлаштування;
• політемігрантів (іноземців, яким надано притулок на території України);
• біженців;
• осіб, які користуються дипломатичними і консульськими привілеями та імунітетами;
• іноземців, які перебувають на території України на підставах, передбачених міжнародними договорами України (наприклад, військовослужбовці іноземних держав);
• нелегальних мігрантів.

У повному обсязі надані Конституцією та чинним законодавством України права і свободи можуть реалізувати лише ті іноземці, які  постійно проживають в Україні.

Розглянемо загальні засади правового регулювання відносин з іноземним елементом в цивільному процесі.

 

2.3. Правове регулювання  цивільного судочинства з іноземним  елементом

 

 

Україна поширила на іноземців  та осіб без громадянства національний правовий режим (ст. 26 Конституції України), в тому числі й у сфері цивільного судочинства, але з особливостями при вирішенні окремих питань правового регулювання. Такі особливості закріплені в законодавстві України та міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і які належать до джерел міжнародного цивільного процесу.