Попит та пропозиція аутсорсингу на ринку праці в Україні

Існують деякі проблеми, зв'язані  з регулюванням  зайнятості і  забезпечення соціального захисту  населення, такі, як  нестабільність на ринку праці і неможливість охопити соціальним захистом  усі  шари населення, обумовлені відсутністю  нормативно-законодавчої бази й інших  труднощів, що існують на сформованій  політико-соціальній атмосфері нашого суспільства.

Робоча сила являє собою товар  особливого роду, виробничі якості якого цілком визначають ефективність конкурентної економіки, її можливості в створенні високосортних товарів  і комфортних послуг, масштаби і  темпи науково-технічних і організаційних перетворень. Тому підготовка і випуск на ринок праці освіченої і  творчо активної робочої сили, забезпечення її кваліфікаційної і територіальної мобільності є однією з першооснов життєдіяльності народного господарства. І чим вище загальний рівень розвитку економіки, чим більш складні  задачі їй приходиться вирішувати, тим значніше потреба в робочій  силі вищої кваліфікації. Подібній  робочій силі в розвитих країнах  світу в епоху НТР абсолютна  більшість роботодавців і державних  органів прагнуть створити найкращі виробничі і життєві умови, гарантуючи по можливості і соціальній захищеності  на ринку праці.

Робоча сила - товар особливого роду ще і тому, що вона сама в першу  чергу є, як правило, найбільш зацікавленою стороною в розвитку своїх творчих  можливостей, реалізованих у народному  господарстві і висловлючих індивідуальні, особливо творчі, здібності особистості [25].

Переважна спільність інтересів “товару” робочої сили і її споживачів - економіки і держави - є найважливішою соціально - економічною рисою ринкової економіки, що створює міцну гуманістичну основу розвитку народного господарства і всього суспільства.

Кінцевою метою ринку праці  є, по-перше, задоволення професійне - трудових і життєвих інтересів  економічно активного населення, включаючи  соціальний захист, і забезпечення народного господарства потрібними йому кадрами; по-друге, досягнення максимально  повної і мінімально перериваної  зайнятості, з урахуванням потреби  в частковому робочому тижні, змінному графіку робочого дня і т.п.

Одною з принципових особливостей сучасного західного ринку праці  є значна поширеність підприємницької  діяльності. Приблизно кожен десятий  працюючий у США, Франції, Великобританії, кожен сьомий у Японії, кожен п'ятий в Італії є підприємцем. Майже 2/3 з них очолюють середні і дрібні підприємства, а кожен четвертий  веде справа, у якому зайнято 20 і  менш людина.

Праця в умовах приватної власності, коли вона є не ворожим і конфронтуючим  людині поняттям, а  повним чи частковим  особистим надбанням, формує особливо важливі якості робочої сили, що високо цінуються на ринку праці  і швидше за все закріплюються  в людях, що несуть відповідальність підприємця. Особисте володіння затверджує в людині свідомість і почуття  відповідальності за приналежну йому частку національного багатства, розвиває в ньому соціальний інстинкт заощадження  матеріальних і духовних цінностей, бажання їхній розвивати і  зміцнювати.

Поява теорії людського капіталу відобразила роль нематеріального  нагромадження в розвитку людства, що зросла в останні роки.

Під людським капіталом розуміється  сукупність усіх продуктивних якостей  працівника, тобто це поняття включає  придбані знання, навички, а також  мотивацію й енергію, що використовують для виробництва економічних  благ [25].

До основних форм "інвестицій у людину" звичайно відносять: освіту, виховання, охорону здоров'я, а також  весь комплекс витрат, зв'язаних з підготовкою  людини до виробництва (включаючи пошук  необхідної інформації, міграцію в  пошуках зайнятості і т.д.). Подібно  фізичному капіталу, його формування вимагає як від самої людини, так  і від суспільства в цілому значних витрат. Вони були б неможливі, якби не забезпечували його власнику одержання більш високого доходу. Таким чином, людський капітал розглядається  як запас, що може накопичуватися і  бути джерелом більш високого доходу в майбутньому. Тому стрімке зростання  вкладень у людину не в останню  чергу зв'язаний з високим очікуваним доходом.

 Дуже нелегко оцінити потенціал  людини на ринку праці. Це  зв'язано з тим, що в процесі  праці основний внесок досягається  шляхом не індивідуальних, а колективних  зусиль.

У реальному економічному житті  на  динаміку ринку праці впливає  цілий ряд факторів. Так, пропозиція робочої сили визначається, у першу  чергу, факторами демографічними –  рівнем народжуваності, темпами росту  чисельності працездатного населення, його статевовіковою структурою.

В Україні середньорічні темпи  приросту чисельності населення  різко скоротилися з рівня  приблизно 1% у 70-80 р. до негативних значень  у 90-і рр. Крім демографічного, важливим фактором  є ступінь економічної  активності різних демографічних і  етнічних груп працездатного населення. Наприклад, доля економічної участі жінок у робочій силі  США  зросла з 34% у 1950р. до майже 60% у 1994. В  Україні, навпаки, за період реформ 1993-1995 р. рівень економічної активності жінок  знизився у всіх вікових групах, у тому числі в групі 25-49 років – з 90 до 84%. Серйозний вплив зробила і продовжує робити імміграція й еміграція [31].

Надзвичайно важливими є якісні характеристики робочої сили.

Через різноманітність робочої  сили дуже нелегко оцінити потенціал  людини на ринку праці. Це зв'язано  з тим, що в процесі праці основний внесок досягається шляхом не індивідуальних, а колективних зусиль. Таким чином, робоча сила як товар по багатьом принципам  свого функціонування являє собою  щось специфічне, що має ряд істотних відмінностей. Тут регуляторами є  фактори не тільки макро - і мікроекономічні, але і соціальні і соціально-психологічні, аж ніяк не що завжди мають відношення до ціни робочої сили – заробітної плати. У реальному економічному житті на  динаміку ринку праці впливає цілий ряд факторів. Так, пропозиція робочої сили визначається, у першу чергу, факторами демографічними – рівнем народжуваності, темпами росту чисельності працездатного населення, його статевовіковою структурою.

Окрім демографічної складової, до основних компонентів трудового  потенціалу населення регіону належить його здоров’я та освітньо-професійний  рівень. За узагальнюючий показник стану здоров’я населення регіону  можна взяти очікувану тривалість життя при народженні.

Розвиток виробництва висуває  свої вимоги до освіти робочої сили.  Ці вимоги складаються в залежності  від  технічного й організаційного  рівня виробництва, його масштабів  і складності, швидкості і характеру  змін, що  відбуваються  в  ньому  в результаті науково-технічного прогресу.  Основним фактором, що визначає вплив  виробництва на рівень утворення  робочої сили,  є зміна технічної  й  організаційної  бази  матеріального  виробництва, тому що розвиток саме цієї основи визначає зміни в складі і  функціях  працівників  виробництва, аж до появи нових професій,  спеціальностей,  нових послуг.

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ПОПИТУ ТА ПРОПОЗИЦІЇ IT- АУТСОРСИНГУ НА РИНКУ ПРАЦІ В УКРАІНІ

 

2.1 Загальний аналіз ринку праці  в Україні

 

Ринок праці – ринок одного з  факторів виробництва, де домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми - виробники товарів  та послуг (працедавці) – потребують її. На ринку праці встановлюється ціна праці – ставка заробітної плати – та обсяг використання праці [25].

Ринок праці не може розглядатися ізольовано, у відриві від типу економічної системи, тобто сукупності всіх економічних процесів і явищ, що відбуваються у суспільстві на основі діючих майнових відносин і  організаційних форм. Ринок праці  є похідним від цієї моделі, а  його регулятори — органічна складова системи господарювання.

 Праця (або послуги праці)  – один з основних факторів  виробництва, власниками якого  є домогосподарства; це фізичні  і розумові здібності людей,  що можуть бути використані  у виробництві благ [12].

Унікальність праці як виробничого  фактора полягає в тому, що послуги  праці неможливо відокремити  від робітника. Але через те, що об’єктом купівлі-продажу є лише послуги праці робітника, а не сам робітник, поряд із ціною праці  не менше важать умови праці, які  визначаються трудовими угодами  і чинним законодавством.

Ринок праці в Україні являє  собою складну систему, яка постійно розвивається і вдосконалюється. Впродовж останніх років ситуація на національному  ринку праці формувалась під  впливом позитивної динаміки макроекономічних показників, вона є наслідком послідовного здійснення заходів державного регулювання  зайнятості та характеризується зростанням зайнятості населення та адекватним зменшенням безробіття.

Сучасний стан ринку праці України  характеризується такими ключовими  проблемами:

недостатній рівень реформування трудової сфери, що призводить до неефективної зайнятості і проявляється у концентрації робочої сили на збиткових підприємствах;

значні масштаби недовикористання робочого часу зайнятих,низька ефективність праці і недостатній рівень її оплати;

зниження частки працюючих у  високотехнологічних і наукоємних видах діяльності;

 втрата трудових навичок кваліфікованих і висококваліфікованих кадрів внаслідок закриття, реструктуризації великих промислових підприємств, їх збитковості;

 перехід фахівців і спеціалістів  у сферу неформальної зайнятості, тіньової економіки, міграція  за кордон;

 погіршення якісних характеристик  робочих місць, недостатнє введення  в дію нових робочих місць,  особливо для кваліфікованих  кадрів, що збільшує обсяги та  рівень безробіття, знижує продуктивність  праці і конкурентоспроможність  виробництва;

недоліки процесів реформування системи державного професійного навчання і освіти, неадекватність масштабів, структури і форм професійної підготовки і перепідготовки кадрів вимогам сучасного ринку праці в аспектах попиту на певні професії;

 недостатня розвинутість системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації; слабка зацікавленість роботодавців у підвищенні кваліфікації працівників;

  складна ситуація щодо працевлаштування  окремих соціально-демографічних  груп населення (молоді, жінок,  інвалідів, колишніх військовослужбовців та ін.) [12].

Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, на 1 лютого  2012р. становила 543,8 тис. осіб. За допомогою в працевлаштуванні до цієї установи у січні п.р. звернулося 115,1 тис. незайнятих громадян проти 139,0 тис. у грудні 2011р. (у січні 2011р. – 121,8 тис.).

Кількість зареєстрованих безробітних  на 1 лютого 2012р. становила  520,9 тис. осіб, або 30,4% всіх безробітних працездатного  віку, визначених за методологією МОП. Допомогу по безробіттю отримували 76,5% осіб, які мали статус безробітного. Кожний другий безробітний раніше займав місце робітника, кожний третій –  посаду службовця, а решта безробітних  не мали професійної підготовки.

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні на 1 лютого  становив 1,9% населення працездатного віку (на 1 січня 2012р. – 1,8%), у сільській  місцевості – 2,9%, а в міських поселеннях – 1,5%.

Найвищий рівень зареєстрованого  безробіття спостерігався в Черкаській області (3,5%), а найнижчий – у  м.Києві (0,4%) [14].

 

Табл.2.1

Попит на робочу силу за видами економічної діяльності [14].

(тис.осіб; на кінець року)	Потреба підприємств у  працівниках на заміщення вільних  робочих місць (вакантних посад)		У тому числі на
	усього, осіб	у % до 2010р.	місця робітників	посади службовців	місця, які не потребують професійної підготовки
Усього	65,8	72,3	27,7	28,1	10,0
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	2,2	55,1	1,0	0,5	0,7
Промисловість	14,7	62,2	8,8	2,2	3,7
Будівництво	3,2	53,2	2,2	0,6	0,4
Торгівля	7,7	86,7	4,4	2,4	0,9
Діяльність готелів та ресторанів	0,6	53,8	0,4	0,1	0,1
Діяльність транспорту та зв’язку	4,9	61,8	2,7	1,6	0,6
Фінансова діяльність	3,6	107,9	0,1	3,3	0,2
Операції з нерухомим майном	7,6	89,8	3,0	2,6	2,0
Державне управління	11,2	84,3	2,9	8,1	0,2
Освіта	1,5	45,4	0,3	0,9	0,3
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	6,2	73,8	0,9	5,1	0,2
Інші види економічної діяльності	2,4	85,5	1,0	0,7	0,7