Основи підприємницької діяльності в Україні

    У межах першого типу підприємницької  діяльності існує можливість більш-менш конкретної спеціалізації виробничої структури.

    Задля усвідомлення такої можливості і  необхідності доцільно розглянути класичну схему підприємницької діяльності, що відображає об'єктивно наявне протиріччя між суб'єктами економічних відносин: підприємець ↔ споживач.

    Інтерес споживача, спровокований підприємцем, – це усвідомлений підсумок діяльності підприємця щодо виявленого неусвідомленого  інтересу споживача. Він спричинений  рішенням підприємця виробляти нові для ринку товари.

    Виявлений інтерес споживача – результат  вивчення очевидних, але не задоволених  потреб споживача, які можна задовольнити, розвиваючи активність підприємця. Такий підхід можна вважати виправданим за наявності дефіциту виробництва, властивого суспільству з низьким рівнем соціально-економічного розвитку.

    Відтак  можна дійти ще одного важливого  висновку: підприємництво у сфері  виробництва може і мусить орієнтуватися  на продукування і просування на ринок  традиційних і нових товарів. Цього можна домогтися за умови постійно здійснюваної інноваційної діяльності на фірмі.

    Класифікація типів підприємницької діяльності базується на усталеному переконанні, що виробництво і просування на ринок традиційних товарів здійснюється з використанням техніко-технологічних новацій, якісних характеристик продуктів, нових елементів організації виробничих процесів тощо.

    У такому випадку йдеться про виробництво  традиційних видів продукції  з використанням часткових інновацій.

    Якщо  ж виробництво не частково, а повністю базується на інноваціях, то результатом  такої його організації с поява нового товару або продукту з принципово новими властивостями чи навіть сферами використання.

    Практика  господарювання дає багато прикладів  того, що виробнича підприємницька діяльність може мати основний або  допоміжний характер.

    Основними прийнято вважати ті види підприємницької  активності, результатом яких є виробництво  готової до кінцевого споживання продукції.

    До  допоміжних належать види підприємницької  діяльності, результатом яких є розробка і передача товаровиробникам нової  техніки, технології, інших інновацій  – способів, методів, застосування котрих у процесі виробництва  впливає на підвищення якісних або  кількісних характеристик продукції.

    Варто звернути увагу на те, що допоміжними  вважаються види підприємництва, результати яких мають не лише уречевлений характер,а й такий, котрий не втілюється у конкретних предметах. Посередницька підприємницька діяльність. Загальновідомо, що на ринку мають бути присутні або самі виробник і споживач, або їхні представники.

    Особи, що представляють інтереси виробників або споживачів, а самі не є такими, прийнято називати посередниками. Підприємницька діяльність у сфері посередництва  має на меті інтегрувати економічні інтереси виробників і споживачів.

    На  погляд виробника посередництво  підвищує ефективність його діяльності, оскільки дозволяє зосереджувати свою активність лише на виробництві, передаючи  функцію просування товару на ринок  посереднику, котрий є також професіоналом, але тільки у цій специфічній  сфері діяльності. Завдяки цьому скорочується строк оборотності капіталу і підвищується прибутковість виробництва.

    Підприємницька  діяльність у сфері посередництва  практично здійснюється в цілком конкретній формі. Досить поширеною формою посередництва виступає агентування, тобто практика господарювання, за якої агент є посередником від імені і на користь відповідно виробника або споживача. Особу, від імені і на користь якої діє агент, називають принципалом. Причому принципалом може бути як власник товару, що доручає агенту продати його, так і споживач, котрий делегує агенту право купити потрібний йому товар.

    Розрізняють кілька типів агентів:

• агенти виробників;
• повноважні агенти зі збуту продукції;
• агенти по закупках товарів.

    Агенти  виробників представляють інтереси кількох виробників товарів, що доповнюють один одного. Повноважні агенти зі збуту  отримують право на збут усієї  продукції і є ніби відділом збуту, але не входять до організаційної структури виробника, взаємодіючи  з ним на договірних умовах. Агенти по закупках найчастіше займаються підбором потрібного асортименту продукції.

    Структурні  елементи посередницької підприємницької діяльності

    Правовою  основою здійснення подібних відносин є агентська угода (договір), укладена між принципалом і агентом.

    За  цим договором агент зобов'язується від імені принципала продати (купити) товар на визначених у договорі умовах.

    Ключовими умовами угоди є ціна товару і  розмір агентської винагороди. У випадку, коли агент виконує функцію продавця, ціна товару в угоді фіксується на її мінімально припустимому рівні.

    Але оскільки, як правило, розмір агентської винагороди встановлюється у відсотках  від ціни реалізації, то агент природно буде намагатися продати ту або іншу партію товару за максимально можливою в конкретних умовах ціною.

    Таким чином досягається збіг економічних  інтересів взаємодіючих партнерів.

    Якщо  агенти співпрацюють з принципалами на довгостроковій (постійній) основі, то посередницькі функції одноразового для покупця чи продавця агента виконує  брокер – посередник при укладанні  угоди, основним завданням якого  є звести покупців з продавцями та допомогти в досягненні між ними домовленості.

    Брокер  нічим не ризикує; він діє за дорученням клієнтів, отримуючи від них спеціальну винагороду.

    Агенти  інколи можуть виступати як оптовики-комісіонери, котрі самостійно розпоряджаються товаром, приймаючи його на комісію.

    Комісіонер  діє згідно з договором комісії, який укладається між ним і  принципалом, котрий у даному випадку  іменується комітентом, тобто особою, що дає доручення іншій особі  здійснити певну операцію від імені останнього.

    При здійсненні комісійних операцій передбачається винагорода, розмір якої встановлюється як певний відсоток від суми торгової операції чи різниці між призначеною  комітентом ціною і фактичною  продажною ціною.

    До  комісійних належать також операції консигнації – вид торгово-посередницьких послуг, коли посередник реалізує товар  зі власного складу на основі договору доручення.

      В основному консигнація поширена  у сфері оптових поставок певних  партій товарів у роздрібну  мережу.

    Продовженням  і подальшим збільшенням масштабів  системи агентування є безпосередня торгово-комерційна діяльність.

    У цій діяльності віддавна виокремлюють і повсюдно застосовують оптову та роздрібну торгівлю різними товарами.

    Початковою  і основною ланкою-посередником у  торгово-комерційній сфері є оптово-роздрібні  фірми, котрі безпосередньо реалізують продукцію виробничого і споживчого призначення, використовуючи загальновідомі форми продажу товарів.

    До  особливої категорії зовнішньоторговельних  фірм, що здійснюють широкий спектр експортно-імпортних операцій, включаючи  організацію різних виставок і активну  рекламу, належать торгові доми. Звичайно питання про надання певній фірмі  статусу торгового дому вирішують  вищі органи державного управління економікою.

    Сама  назва «Торговий дім» не відображає конкретну організаційно-правову  форму відповідної фірми, а вказує лише на профіль діяльності. За умови  виходу на зовнішній ринок торгові  доми засновують свої представництва в інших країнах.

    У формуванні каналів збуту готових  виробів певну роль відіграють дистриб'ютори  – посередники, що спеціалізуються  на придбанні товарів безпосередньо  у виробників та їх реалізації своїм постійним клієнтам.

    Розрізняють два типи дистриб'юторів: дистриб'ютори  товарів промислового призначення  і дистриб'ютори, що продають товари роздрібній мережі.

    До  поширених форм посередницьких операцій належить дилерство.

      Дилерами вважаються юридичні  або фізичні особи,які здійснюють перепродаж товарів від свого імені та за власний рахунок. Дилерський прибуток формується у вигляді різниці між ціною придбання та ціною продажу товару самим дилером.

    В окремих випадках розрахунки дилера з відповідним принципалом за одержуваний від нього товар  здійснюються за умови його обов'язкової  реалізації.

    Відповідно  до умов особливого договору дилери можуть надавати замовникам інформацію щодо кон'юнктури ринку, послуги рекламного характеру, а також здійснювати після продажне обслуговування технічних виробів.

    Комівояжери – це підприємці-посередники, які  не просто продають, а й доставляють  товари покупцям, тобто здійснюють продаж з доставкою. Звичайно комівояжерські функції виконують роз'їзні представники торгових фірм, що пропонують покупцям товари за зразками. Як свідчить практика, комівояжери можуть забезпечувати  достатньо ефективну рекламу  і створювати міцні канали збуту  продукції, а в окремих (необхідних) випадках навіть здійснювати після продажне її технічне обслуговування.

    До  посередництва як виду підприємницької  діяльності правомірно відносять аукціонну  форму торгівлі. В її практичному  здійсненні беруть участь такі три  суб'єкти господарських взаємовідносин:

    Аукціон являє собою прилюдний торг, форму  змагання покупців за право придбання  товару, що виставляється на аукціонний продаж. Пропоновані на аукціон товари мають певну стартову ціну, а їхній  аукціонний продаж здійснюється лотами. Стартова ціна – це початкова ціна, що встановлюється аукціонатором і  з рівня якої розпочинається торг під час проведення аукціону, а  лот – неподільна партія товару, що виставляється на аукціон.

    Найбільш  широко використовується аукціонна  форма торгівлі всередині країни.

    Але існують і періодично проводяться  міжнародні аукціони. На такі аукціони звичайно виставляються скакові  коні, хутряна сировина, прянощі, чай, тютюн, предмети антикваріату тощо.

    Особливим видом професійної підприємницької  діяльності є біржове підприємництво, головним і єдиним суб'єктом котрого  виступають біржі.

      Біржа є особливою організаційною  формою оптової торгівлі. Звичайно  кожній біржі притаманна відповідна  спеціалізація, що обмежується певним регіоном країни або визначається вибраним профілем діяльності.

    За  останньою ознакою виокремлюють:

• товарні біржі;
• фондові біржі;
• валютні біржі;
• біржі праці.

    Підприємництво  у біржовій діяльності може бути зв'язане  зі створенням біржі як комерційної  структури або з організацією брокерської контори. Проведенням  усіх операцій на біржі займаються біржові брокери, тобто посередники, які мають сприяти встановленню необхідних контактів між заінтересованими сторонами та укладанню відповідних  угод.

    За  виконані операції брокер отримує брокерську винагороду в розмірі, узгодженому  з клієнтами, або за таксою, встановленою біржовим комітетом.

    У процесі біржового підприємництва виконуються й деякі специфічні операції. Найважливішими з них є  ф'ючерсні контракти й опціони.