Основи підприємницької діяльності в Україні

    Договір - це форма документального закріплення  партнерських зв'язків,яка опосередковує взаємини в процесі виробництва і реалізації продукції чи надання різноманітних послуг.

    У ринковій системі господарювання застосовують два види договорів: установчий та підприємницький. Про установчий скажемо тільки те, що він засвідчує бажання фізичних чи юридичних осіб щодо заснування нового організаційно-правового утворення  для реалізації конкретної підприємницької  ідеї. Підприємницький договір відображає згоду сторін стосовно безпосереднього  здійснення певної підприємницької  діяльності в певній організаційно-правовій формі. Підприємницьких договорів  є багато, вони виокремлюються за сферами діяльності, документально оформлюють взаємовідносини щодо внутрішньогосподарської та зовнішньоекономічної діяльності.

    Сучасне розуміння сутності підприємництва значною мірою розкривається  у працях теоретиків постіндустріального  суспільства, яке, на їх думку, повинно  прийти на зміну сучасному капіталістичному. Так, американський соціолог Вільям Ростоу (1916) зазначав, що серед чинників економічного зростання важливу  роль відіграватиме схильність людей  до інновацій та матеріальних удосконалень. Французький теоретик постіндустріального  суспільства Раймон Арон (1905-1983) стверджував, що притаманне такому суспільству раціоналізаторство супроводжуватиме дух науковості, прогресу, раціонального управління, економічного розвитку та демократії.

    Враховуючи  це, а також характеристику підприємництва Й.Шумпетером та іншими економістами, можна виділити такі найважливіші його функції: новаторська, організаційна, господарська, соціальна та особистісна.

    Новаторська функція – сприяння процесу продукування нових ідей (технічних, організаційних, управлінських та ін.), здійснення дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів  і надання нових послуг тощо.

    Організаційна функція – впровадження нових  форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати та їх оптимальне поєднання з традиційними, раціональне поєднання форм одиничного поділу праці, основних елементів системи  продуктивних сил та контроль за їх виконанням.

    Господарська  функція – найефективніше використання трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних  та інформаційних ресурсів.

    Соціальна функція – виготовлення товарів  і послуг, необхідних суспільству, відповідно до головної мети, вимог дії основного  економічного закону.

    Особистісна функція – самореалізація власної  мети підприємця, отримання задоволення  від своєї роботи. Так, внаслідок  опитування дрібних компаній Великобританії з'ясувалося, що переважна більшість  їх (понад 80%) головним стимулом своєї  підприємницької діяльності вважає не особисте збагачення, а можливість відчути себе незалежним і мати задоволення  від власної праці.

    Звичайно, ці дані потребують уточнення, оскільки відчути себе незалежним у підприємницькій  діяльності можна за умов успішної роботи компанії, отримання відповідних  прибутків.

    Спираючись  на сучасну економічну літературу виокремлюють три головні функції сфери підприємницької діяльності:

• ресурсну ;
• організаційну;
• творчу .

    Із  зазначених вище міркувань випливає такий важливий висновок: підприємництво завжди супроводжується науково-технічною, організаційною і комерційно-економічною  творчістю,новими підходами до вирішення  господарських завдань;воно зумовлює особливий, антибюрократичний стиль  господарської поведінки, підвалинами  якого є, з одного боку, постійний  пошук нових можливостей і  ресурсів, а з іншого – персональна  відповідальність за наслідки своєї  діяльності.

    На  основі всебічної характеристики головних функцій підприємництва можна дати комплексне визначення його сучасної сутності.

    Підприємництво -самостійне організаційно-господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових товарів або старих новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків та самореалізації власної мети.

    Поняття «підприємництво» не слід ототожнювати з поняттям «бізнес», яке є більш  ємним і передбачає будь-який вид  діяльності (навіть афери), що приносить  дохід або особисту користь.

    Виходячи  з цього, підприємцю мають бути притаманні певні риси, пов'язані з його відповідними функціями.

    Він повинен:

    1) вбачати в людині головне джерело  підвищення ефективності роботи  підприємства, нових ідей; сприяти  формуванню лідерів і новаторів,  стимулювати у них виправданий  ступінь ризику; формувати економічне  мислення, постійно здійснювати  пошук нових можливостей, бути  ініціативним та ін.;

    2) вміти об'єднати людей для досягнення  спільної мети; надихати співробітників, приділяти значну увагу прагненням  людей, їх духовним якостям;  домагатися того, щоб цінності  фірми були в центрі уваги  працівників, вміти переконувати  їх;

    3) бути професійно підготовленим  для пошуку оптимальних варіантів  розвитку підприємства, підвищення  його ефективності; постійно орієнтуватися  на ефективність і якість, здійснювати  систематичне планування; прагнути  до всебічної інформованості, йти  на розумний ризик; впроваджувати  форми і системи заробітної  плати, які сприяють економії  ресурсів; надавати підрозділам  певну автономію, прагнути до  простоти управління; вміло поєднувати  автономію з жорстким централізмом  та ін.;

    4) постійно орієнтуватися на потреби  споживачів, підвищення якості продукції  та послуг, які надають згідно  з чинним законодавством; сплачувати  податки; 

    не  забруднювати довкілля; оптимально поєднувати індивідуальні, колективні й суспільні  інтереси; відповідати за свої вчинки;

    5) діяти цілеспрямовано, енергійно,  вірити в успіх справи, бути  наполегливим і гнучким, розвивати  свої творчі, організаторські здібності  тощо. У Законі України «Про  підприємництво» зазначається, що  підприємництво – це самостійна, ініціативна, на власний ризик діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та зайняття торгівлею з метою одержання прибутку.

    Основними принципами, за якими здійснюється підприємництво, є:

    1.вільний вибір діяльності на добровільних засадах;

    2. залучення до підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;

    3. самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до витрат виробництва з дотриманням чинного законодавства;

    4. вільне наймання працівників;

    5. залучення й використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;

    6. вільний розподіл прибутку, який залишається після внесення платежів, встановлених законодавством;

    7.самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності;

    8. використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд.

    Підприємницька  діяльність – праця індивіда, заснована  на розвитку особистісних чинників, розширенні знань про свої можливості, спрямована на досягнення найкращого результату в господарській діяльності, на отримання  економічної вигоди і насамперед привласнення додаткового продукту.

    Підприємництвом не вважають виконання будь-якого  завдання, якщо виконавець не мав хоча б одного особистісного чинника  і права на свободу такої діяльності.

    Особистісні чинники підприємництва – особиста власність, фізичні, розумові здібності, знання і досвід, становище в суспільстві, права тощо.

    Основними завданнями, які необхідно вирішити на початку підприємницької діяльності, є:

• вибір сфери та масштабів діяльності;
• вибір місця розташування підприємства, компанії;
• вибір форм підприємницької діяльності та назви фірми;
• фінансування та інвестування.

    Підприємництво  – один з важливих чинників соціально-економічного прогресу.

    Тому  суспільство зацікавлене в цивілізованому підприємництві, яке повинне мати правову підтримку у таких  основних формах:

    1) надання свободи підприємницької  діяльності;

    2) надання підприємцю статусу комерсанта;

     3) створення умов для відкриття  і реєстрації підприємства.

    За  вибору форми підприємництва беруть до уваги масштаб діяльності, форму  відповідальності підприємця, можливості отримання кредитів, рівні оподаткування, можливий обсяг реалізації продукції  та ін.

    Основними суб'єктами підприємництва є приватні особи, групи осіб і держава . 
 

 

РОЗДІЛ 2.

    АНАЛІТИЧНА  ОЦІНКА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ. 

    2.1.Організаційно – правові форми підприємницької діяльності,їх переваги та недоліки. 

    Підприємництво  як форма ініціативної діяльності з  метою отримання прибутку може здійснюватися  у двох основних видах або їх комбінаціях:

• перший – здійснення будь-якого виду виробничої діяльності;
• другий – виконання посередницької функції .

    З огляду на загальнодержавні інтереси пріоритетного значення має набувати перший вид підприємницької діяльності, оскільки суспільне багатство залежить насамперед від стану сфери матеріального  виробництва. Водночас суспільство  має сприяти розвитку й другого  виду підприємницької діяльності.

    Це  зумовлено тим, що рівень і якість життя, комфорт членів суспільства  визначаються багато в чому рівнем розвитку посередницької сфери 

    Крім  того, посередницька підприємницька діяльність сприяє:

    підвищенню  продуктивності праці безпосередніх  продуцентів товарів для населення  на основі звуження спеціалізації виробничих підприємств;

• прискоренню кругообігу капіталу, зростанню ефективності його використання;
• насиченню ринку необхідними товарами.

    Відтак  між виробниками і посередниками  виникають партнерські довірчі  взаємини і господарська кооперація щодо розв'язання спільних завдань.

    Отже, тип підприємницької діяльності визначається тим місцем, яке воно займає у процесі задоволення споживчого інтересу.

    Виробнича підприємницька діяльність,за своєю спрямованістю, масштабами розвитку і впливом на ефективність системи господарювання та якість суспільного життя виробнича підприємницька діяльність є визначальною, провідною. Тому важливо виокремити і детальніше охарактеризувати насамперед виробниче підприємництво, його типологію і форми.