Організація фінансово-господарської діяльності у формі акціонерного товариства

         В економічно розвинених країнах  існують різноманітні моделі  організації й різні принципи  реалізації систем управління  корпораціями, на які існуючі  ринкові фактори чинять схожий  вплив. Це дає підставу для  визначення типових моделей організації  й управління корпораціями. У  сучасних дослідженнях виділяють  три основні моделі управління  корпораціями: англо-американську, японську  й німецьку.

         В англо-американській моделі, що  розвивалася в умовах вільного  ринку, існує механізм взаємодії  трьох основних груп учасників,  які утворюють «трикутник корпоративного  управління»: керівники — Рада  директорів — акціонери. Учасниками  англо-американської моделі можуть  бути вищі керівники корпорації, директори підрозділів, акціонери,  урядові структури, біржі, самостійні  організації й консультаційні  фірми. У США та Великій Британії  взаємини між вищими керівниками  корпорації, директорами підрозділів  і акціонерами визначаються чинними  законами й правилами.

         Японська модель характеризується  високим відсотком банків і  різних корпорацій у складі  акціонерів. Японська система корпоративного  управління є багатогранною і  створюється навколо головного  банку або фінансово-промислової  мережі кейрецу. Основний банк  і кейрецу — два різні елементи  японської моделі організації  корпорацій, що доповнюють одне  одного. Схему японської моделі взаємин у корпорації можна представити як співвідношення незалежних: зовнішні акціонери — незалежне управління, та взаємозалежних: уряд — правління — кейрецу — головний банк ланок корпоративних взаємовідносин. Взаємодія між учасниками корпорації спрямована на встановлення ділових контактів, а не на встановлення балансу сил, як в англо-американській моделі.

         Німецька модель управління акціонерними  товариствами істотно відрізняється  від англо-американської і японської  моделей. Двопалатне правління  — унікальна риса німецької  моделі. Німецькі корпорації управляються  наглядовою радою й Правлінням. Наглядова рада призначає й  розпускає Правління, затверджує  рішення керівників і дає рекомендації  Правлінню. Існують дві основних  відмінності німецької моделі  від японської й англо-американської:

        - чисельність наглядової ради  встановлюється законом і не  підлягає зміні;

        - до наглядової ради входять  представники робітників корпорації.

         У західних країнах накопичено  суттєвий досвід створення й  розвитку корпорацій — фінансово-промислових  об'єднань. Економіка розвинених  індустріальних країн виявляє  різноманітні форми організаційно-господарської  взаємодії корпоративних об'єднань  і побудови на їхній основі  транснаціональних і національних корпорацій.

         У США сьогодні поширені два  основні типи об'єднання корпорацій:

        - по-перше, об'єднання, де ядром  виступає банківський холдинг;

        - по-друге, об'єднання, де інтегруючим  ядром виступає виробничо-технологічний  комплекс.

         Промисловий комплекс Японії  сьогодні складається фактично  із шести рівновеликих економічних  комплексів-корпорацій (седани). Седани  є самодостатні, універсальні багатогалузеві  економічні комплекси, що включають  у свою організаційну структуру фінансові установи (банки, страхові й трастові компанії), торгові фірми, а також комплекс виробничих підприємств, що складають повний спектр галузей народного господарства. Усередині седанів діє принцип не конкуренції, а цілеспрямовано організованої внутрішньої спеціалізації (сфери діяльності фірм не перетинаються), тому у відносинах постачальник — споживач затвердилася взаємна монополія. Таким чином, економічне середовище всередині седанів є неринковим, а існуюча в японській промисловості організаційна структура привела до формування олігополії на ринку кінцевих продуктів.

         У той час, як японська модель  в індустріальному розвитку реалізує  імпортне заміщення за державного  контролю над зовнішньоекономічною  сферою і самостійному фінансовому  забезпеченні інвестиційного процесу,  модель, що обрана Південною Кореєю  орієнтована на експортний шлях  розвитку при відкритій економіці  й опорі на іноземну кредитну  допомогу. Відмінною рисою такого  шляху є те, що зростання економіки  відбувається в умовах контрольованого,  але стійкого зростання цін.

         Характерні риси німецьких корпоративних  об'єднань виявляються у тісному  зв'язку банків із промисловістю.  На основі акціонерних, фінансових  і ділових зв'язків відбувається  міжгалузева інтеграція промислових  концернів з фінансовими інститутами,  що розвиваються до стійких  горизонтальних корпоративних промислово-фінансових об'єднань. 

       4.4. Позитивні та негативні риси акціонерних товариств 

         Акціонерні товариства набули  значної популярності завдяки  своїм позитивним рисам. Однак  цим товариствам притаманно чимало  негативних рис, що зумовлює  необхідність державного регулювання  з метою зменшення небезпечних  для суспільства проявів таких  рис.

         До позитивних рис АТ належать:

• легкість створення значного за розмірами капіталу;
• обмеженість ризику акціонера розміром сплачених за акції коштів, що сприяє залученню значної кількості учасників (акціонерів) та концентрації великих капіталів;
• стабільність майнової бази AT, оскільки на неї, як правило, не впливає вихід акціонера з AT (це відбувається шляхом відчуження акцій іншим особам, що не веде до зменшення майнової бази товариства);
• необов’язковість персональної участі акціонерів у діяльності AT, що полегшує участь у ньому і відповідно – залучає нових акціонерів і їх кошти;
• можливість залучення до участі у відкритих AT широких верств населення і відповідно – розподілу прибутку AT між ними;
• можливість застосування в різних сферах народного господарства (банківська, страхова, інвестиційна діяльність, промисловість, сільське господарство, транспорт тощо) та в усіх секторах економіки – державному, комунальному, приватному, а також створення змішаних AT;
• використання форми AT у процесі роздержавлення і приватизації;
• можливість здійснення контролю над AT завдяки володінню контрольним пакетом акцій (для стратегічного інвестора), не витрачаючи кошти на придбання всіх акцій товариства.

         Негативні риси AT:

• складність і тривалість (особливо для відкритих акціонерних товариств) створення;
• значні вимоги до мінімального розміру статутного фонду та складність зміни цього фонду;
• ігнорування інтересів меншості;
• можливість формування виконавчого органу з найманих працівників і необов’язковість персональної участі в них акціонерів зумовлює відчуження останніх від управління AT;
• складність управління AT і контролю за його виконавчим органом з боку акціонерів, що викликано наявністю системи органів: загальних зборів акціонерів, правління, спостережної ради, ревізійної комісії;
• можливість зловживань з боку засновників у зв’язку з легкістю акумулювання коштів;
• тяжіння до монополізму;
• можливість здійснення контролю над AT завдяки володінню контрольним пакетом акцій, якщо такий контроль здійснюється на шкоду AT та його акціонерам;
• значний ступінь державного регулювання діяльності товариства.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Висновок 

       В даній курсовій ми зібрали основні  данні, які дозволяють зрозуміти, що таке акціонерне товариство, як воно організовано та функціонує, порядок його створення  та інші важливі питання.

       Акціонерним визнається товариство, яке має статутний  фонд, поділений на визначену кількість  акцій рівної номінальної вартості.

       Акціонерне  товариство є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності. Його власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого  внеску в акціонерний капітал  корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частика розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга — це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

       Засновниками  та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні особи, які  можуть бути суб’єктами підприємницької  діяльності.

       За  способом функціонування акцій закон  розрізняє відкриті та закриті акціонерні товариства.

       Станом  на 01.01.07 в Україні 34,71 тис. акціонерних  товариств, з них 12,01 тис. – публічних, 22,7 тис.– приватних.

       На  сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні надзвичайно  актуальними для акціонерних  товариств, створених у процесі  приватизації та бажаючих залучати інвестиційні ресурси та підвищити свою конкурентоспроможність, стають питання вмілого та грамотного управління підприємством. Саме компетентність у справах корпоративного управління та глибоке розуміння його найважливіших  принципів є одним із головних питань для вітчизняних акціонерних  товариств та економіки в цілому.

       На  сьогоднішній день підприємства у формі  акціонерних товариств складають  основу економіко-виробничого потенціалу України.

       Суть  приватизації через акціонування підприємств  та можливість отримання частки державної  власності через власність в  акціонерному товаристві за останні  роки була суттєво девальвована через  масові порушення прав власності, і  особливо дрібних акціонерів.

       Звернуто  увагу на те, що цивілізований захист прав держави, як акціонера, також не гарантований. Це фактично призводить до кінцевої “тіньової приватизації”  стратегічно важливих акціонерних  товариств в яких держава залишала за собою корпоративні права.

       Недостатній рівень корпоративного управління в  банках, відсутність прозорої структури  власності, слабка організація процедур управління ризиками, вважають народні  депутати, не дозволяють забезпечити  повною мірою захист інтересів вкладників та кредиторів банків.

       У розвинутих країнах, де корпоративний  сектор займає провідне місце, на його частку приходиться до 80% обсягів  виробництва продукції.

       Економіка розвинених індустріальних країн демонструє різноманітні форми організаційно-господарської  взаємодії корпоративних об'єднань і побудови на їхній основі транснаціональних  і національних корпорацій. Серед  різноманіття корпоративних форм об'єднань є як традиційні концерни на чолі з  великою промисловою корпорацією, так і універсальні багатогалузеві промислово-фінансові об'єднання, що сформувалися навколо банків. Розглянемо найтиповіші моделі корпоративних  об'єднань деяких високорозвинених країн.

         В економічно розвинених країнах  існують різноманітні моделі  організації й різні принципи  реалізації систем управління  корпораціями, на які існуючі  ринкові фактори чинять схожий  вплив. Це дає підставу для  визначення типових моделей організації  й управління корпораціями. У  сучасних дослідженнях виділяють  три основні моделі управління  корпораціями: англо-американську, японську  й німецьку. 
 

       Список  використаної літератури: 

1. Закон України "Про акціонерні товариства"від 17.09.2008 № 514-VI;
2. Господарський кодекс України № 436 – 1V від 16.01.2003 р.
3. 3. Цивільний кодекс України № 435 -1V р.
4. 4. Податковий кодекс України № 2755 від 02.12.2010 р., розділ ІІІ, п. 153.15 ст. 153
5. Терещенко О.О. Навч. посіб-ник. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с. Роздiл 2.5, с.90-92;
6. Мачуський В.В., Постульга В.Є. Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — 275 с. Роздiл 3.3.4. с.62;
7. Губар Є. Народження акціонерного товариства: від "А" до "Я" / Є. Губар // Все про бухгалтерський облік. - 2009. - №34. - С. 8-13;
8. Євтушевська О. В. Управління акціонерними товариствами України в умовах економічної нестабільності/ О. В. Євтушевська // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. - 2010. - №2. - С. 85-89;
9. Єфименко А.  Законодавча основа діяльності акціонерних товариств: нові можливості та питання / А. Єфименко // Фінансовий ринок України. - 2010. - №2. - С. 18-21;
10. Ковальська К. В. Роль власників у формуванні та реалізації стратегії розвитку акціонерного товариства / К. В. Ковальська, Р. В. Рак // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №10. - С. 28-31;
11. Кострицька А. В.Реформування відносин власності у акціонерних товариствах України / А. В. Кострицька, В. Г. Параска, О. А. Фрадинський // Сучасні підходи, методи і моделі в управлінні фінансами: економічний і соціальний аспекти : зб. ст. та доп. ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених, 14-15 травня 2009 р. / МОНУ, Хмельницький нац. ун-т, Ін-т економіки та упр-ня. - Хмельницький, 2009. - Т.2. - С. 70-72;
12. Пойда-Носик Н. Дивідентна політика акціонерних товариств / Н. Пойда-Носик, Г. Ємець // Ринок цінних паперів України. - 2010. - №3-4. - С. 27-32;
13. Єщенко П.С., Балкін Ю.І. сучасна економіка, навч.посіб.-К., Вища шк..,2005 – 327 с;
14. Сугеев И.В. Экономика предприятия. Учеб. пособие, М., Финансы и статистика, 2004 – 304 с;
15. Василик О.Д. Теорія фінансів., К., НІОС, 2001 – 328 с;
16. Журнал «Актуальні проблеми економіки» № 5, 2005;
17. Журнал «Фінанси України» №2, 2004; №4, 2007; №9, 2005;
18. Журнал «Економіка України» №2, 198; №1, 2005;
19. Журнал «Економіка і держава» №1, 2008;
20. Журнал «Фондовий ринок», №22, 2007.