Організація фінансово-господарської діяльності у формі акціонерного товариства

     Виконавчим  органом акціонерного товариства є  його правління. Воно здійснює керівництво  поточною діяльністю. Роботою правління  керує його голова, який призначається  або обирається (згідно із статутом). Правління вирішує всі витання  діяльності акціонерного товариства. Воно підзвітне лише раді акціонерного товариства і загальним зборам акціонерів.

     Контроль  за фінансовою діяльністю правління  здійснює ревізійна комісія, яка  обирається з числа акціонерів і  представників трудового колективу  підприємства.

     Законодавчо встановлено, що трудові колективи  мають певні пільги в придбанні акцій, а також право першочергового придбання акцій.

     При проведенні приватизації значна частина  акцій безоплатно передається трудовому  колективу. Це має забезпечити певні  гарантії працівникам в управлінні акціонерним товариством.

     Захищає інтереси трудового колективу нова система укладання колективного договору. Він укладається трудовим колективом з правлінням акціонерного товариства. Цей колективний договір, в якому зафіксовані вимоги працівників, мають підтвердити загальні збори акціонерів. 

2. Види  акціонерних утворень

       Згідно  Закону України „Про акціонерні товариства”  АТ за типами поділяються на публічні та приватні. Публічне акціонерне товариство (ПАТ) може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) може здійснювати тільки приватне розміщення акцій і його кількісний склад не може перевищувати 100 акціонерів.

       За  Законом України „Про господарські товариства” АТ за видами поділялися на відкриті і закриті.

       Відкрите  акціонерне товариство (ВАТ) розповсюджує акції шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Закрите акціонерне товариство (ЗАТ), акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

       Таким чином, до квітня 2011 року згідно із Законом  України „Про акціонерні товариства”  мають зникнути ВАТи і ЗАТи, а на їхньому місці виникнуть ПАТи і ПрАТи. Цей закон узгоджує діяльність АТ за формами власності відповідно до європейської практики.

       В цілому згідно з даними Міністерства статистики [13], загальна кількість  підприємств станом на 01.01.2010 р. становила 1258513 шт., з них АТ – 30169 (див табл. 2). Середньорічний темп зростання всіх видів підприємств за 1997-2010 становить 1,05, а АТ – 1,00. Ця тенденція показує, що на сьогодні йде зменшення АТ в Україні. Динаміка чисельності АТ і їх частки в загальній кількості підприємств за 1997- 2009 роки відображено на рисунку 1. Така динаміка зумовлено процесами ліквідації збанкрутілих АТ і тих які припинили діяльність через низький річний господарський обіг та внутрішні суперечності.

       У структурі АТ переважають ЗАТи. Так, у 2009 році питома вага закритих акціонерних  товариств становить 65,13 %, а відкритих – 31,42 %. У 2009 році вже зареєстровані ПАТи і ПрАТи.

       Протягом 2008 року активи АТ зросли на 329,30 млрд. грн. та на кінець 2008 року становили 1117,39 млрд. грн. Позитивним є факт збільшення власного капіталу АТ на 43,72 млрд. грн. і вже на кінець 2008 року він становив 478,39 млрд. грн. Поряд із цим спостерігається збільшення дебіторської і кредиторської заборгованості АТ. На кінець 2008 року вона склала 128,89 млрд. грн. та 141,43 млрд. грн. відповідно.

Таблиця 1.

       Динаміка  розвитку акціонерних товариств  в Україні в 1997-2010 рр.(на початок  року), шт.

       Акціонерним товариством відкритого типу вважається акціонерне товариство, акції якого  випускаються на умовах їх вільного подальшого обігу, тобто за умов, що наступні після  випуску акцій відчуження акціонерами  належних їм акцій на користь інших  акціонерів або третіх осіб не потребують згоди на це з боку інших акціонерів чи емітента.

       Акції відкритих акціонерних товариств  також випускаються з розрахунку на те, що будь – які інвестори, а  не певне їх коло, можуть стати акціонерами.

       Такі  акції, як правило, є предметами угод купівлі – продажу на акціонерному ринку, вони можуть обертатися на біржовому  та позабіржовому ринках.

       Акції відкритих акціонерних товариств  можуть також без будь – якої згоди емітента використовуватися  як предмет застави виникнення зобов’язань.

       Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому  законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням  змін до статуту товариства.

       Акціонерним товариством закритого типу вважається акціонерне товариство, акції якого  розподіляються поміж засновниками і не можуть вільно відчужуватися  третім особам без згоди або дозволу  на це керівних органів акціонерного товариства, визначених статутом товариства.

       Основною  ознакою визначення є необіговий характер акцій, випущених акціонерним  товариством. Угода про відчуження акцій закритих акціонерних товариств, як правило, ставиться в залежність від згоди на це інших акціонерів безпосередньо, якщо склад акціонерів у кількісному відношенні незначний, або через уповноважені акціонерами  керівні органи акціонерного товариства, наприклад, за згодою правління або  спостережної ради, тобто постійно діючих керівних органів. Дуже рідко, але  може також встановлюватися установчими  документами акціонерного товариства, що згоду на відчуження можуть давати загальні збори акціонерів.

       Вимога  одержання попередньої згоди  акціонерів на відчуження акцій закритого  акціонерного товариства третім особам повинна бути закріплена в установчих документах акціонерного товариства, оскільки, в іншому випадку вважається, що акціонер не є зобов’язаним у  цьому відношенні ані законодавством, ані установчими документами.

       З іншого боку, вказана вимога спричинює  виникнення в інших акціонерів цього  акціонерного товариства або самого акціонерного товариства права на пріоритетне  придбання у власність акцій, які акціонер бажає продати і  які йому належать. Практично це означає, що в статутах закритих акціонерних  товариств резервується положення  про те, що перш ніж здійснювати  відчуження акцій закритого акціонерного товариства на користь третіх осіб, тобто неакціонерів, акціонер зобов’язаний запропонувати відчуження на користь  акціонерів або акціонерного товариства.

       В багатьох випадках в установчих документах визначається, що згода акціонерів або акціонерного товариства на відчуження акцій третім особам повинна бути явною, тобто виражена документально (надання листа, підписаного повноважною  особою закритого акціонерного товариства або виписки з рішенням керівного  органу акціонерного товариства). Наявність  такого роду документа буде засвідчувати законність угоди між акціонером і третьою особою, яка побажала придбати акції цього акціонерного товариства.

       Надання згоди акціонерами чи акціонерним  товариством на відчуження акцій  третім особам чи ненадання її інколи може використовуватися для регулювання  рівня ринкової ціни відчуження. Акціонерне товариство, наприклад, може дати згоду  на відчуження акцій третім особам, але обумовлювати, що акції повинні  бути продані не дешевше певного  рівня ціни.

       Інколи  виникає питання про успадкування права власності на акції закритого  акціонерного товариства та співвідношення цього права із обов’язком одержувати згоду акціонерного товариства у  випадку відчуження акцій третім особам. Відповідно до принципу законодавчого  захисту права власності, у такому випадку згода акціонерного товариства на успадкування акцій і прав, пов’язаних з ними не потребується, оскільки успадкування не вважається відчуженням.

       Використання  акцій закритого акціонерного товариства як предметів застави також має  бути врегульоване установчими документами  емітента.

       Відповідно  до даного закону в Україні не буде тепер "закритих" ЗАТ й "відкритих" ВАТ акціонерних товариств, а буде публічне акціонерне товариство ПАТ та приватне акціонерне товариство ПрАТ.

       Особливостями публічного акціонерного товариства є:

• акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства;
• товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій;
• при публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством[12];
• товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі, при цьому укладання договорів купівлі-продажу акцій товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі;
• у разі якщо умовами емісії акцій передбачена можливість їх оплати не грошовими коштами, товариство зобов'язане залучити незалежного експерта для встановлення ринкової вартості майна, майнових або немайнових прав, які передаються в обмін на акції, при цьому вартість негрошового внеску не може відхилятися від ринкової вартості акцій більше ніж на 10 відсотків;
• річна фінансова звітність товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком);
• обрання членів наглядової ради і ревізійної комісії товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування;
• окрім питань, для вирішення яких законом вимагається кваліфікована більшість (три четвертих голосів від загальної кількості акціонерів товариства, які мають право голосу), рішення загальних зборів товариства приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах акціонерів. Товариство і його акціонери не мають право на свій розсуд розширяти коло питань, які вирішуються кваліфікованою більшістю, а також збільшувати число голосів, якими вирішуються інші питання.

Особливостями приватного акціонерного товариства є:

• максимальна кількість акціонерів становить 100 осіб;
• товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій;
• статутом товариства може бути передбачено переважне право акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі;
• акціонер товариства завжди має переважне право на придбання акцій додаткової емісії, в той же час акціонер публічного акціонерного товариства може бути позбавлений такого права умовами публічного розміщення акцій додаткової емісії;
• акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону;
• умовами емісії акцій може бути передбачена можливість сплати за них не грошима, а майном, майновими або немайновими правами, при цьому оцінка негрошового внеску здійснюється товариством і інвестором на власний розсуд, без залучення незалежного експерта;
• статутом товариства може встановлюватися коло питань, вирішення яких вимагає більшої кількості голосів акціонерів, ніж проста більшість або кваліфікована більшість;
• обрання членів наглядової ради публічного акціонерного товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування,
• товариство не зобов'язане розкривати свою фінансову звітність на фондовому ринку[14], хоча зобов'язане оприлюднювати фінансову звітність у Державному реєстрі юридичних осіб, як і будь-яка інша юридична особа, зареєстрована в Україні.

       Також існують приватні АТ і ТОВ.

       При обговоренні законопроекту «Про акціонерні товариства» НУ "ЮАУ  ім. Я. Мудрого" було надано зауваження щодо доцільності поділу акціонерних  товариств на публічні і приватні. Інститут, зокрема, зазначав, що «у випадку, коли [акції приватних акціонерних  товариств] розповсюджуються виключно між акціонерами АТ, то вони нічим, за своєю суттю, не будуть відрізнятися від, наприклад, свідоцтва, яке отримує  кожен учасник товариства з обмеженою  відповідальністю, після внесення в  повному об'ємі своєї частини  вкладу до статутного капіталу товариства. І взагалі, в таких випадках, різниця  між товариством з обмеженою  відповідальністю (ТОВ) та приватним  АТ нівелюється».[15] Здається, що це твердження Інституту є помилковим. Існує  принаймні дві принципові відмінності  між приватними АТ і ТОВ:

       Учасник ТОВ у будь-який момент може вийти  із товариства і вимагати виділу із майна товариства належної йому частки. Акціонери приватного акціонерного товариства такого права не мають, натомість  вони можуть продати свої акції самому товариству, іншим акціонерам або  третім особам. Ця суттєва відмінність  робить приватне акціонерне товариство значно стабільнішою формою ведення  спільного бізнесу;

       Кількість учасників ТОВ не може перевищувати 10 осіб. Товариства, які мають більше 10-ти, але менше 100 учасників, і не бажають втрачати важливі для них переваги приватної форми ведення бізнесу, мають можливість скористатися формою приватного акціонерного товариства.

       Режим обертання акцій приватних АТ і часток ТОВ є схожим в тому, що стосується переважного права  інших акціонерів (учасників) на придбання  акцій (часток) при їх відчуженні акціонерами  або учасниками. Відчуження часток у ТОВ ускладнене тим, що для завершення переходу права власності необхідно змінити статут ТОВ і зареєструвати зміни в державному реєстрі.

       Істотна відмінність приватних АТ і ТОВ  полягає в порядку збільшення капіталу і залучення додаткових інвестицій. Випуск додаткових акцій  приватними АТ підлягає реєстрації регулятором (Державною комісією з цінних паперів), який має право відмовити в  реєстрації у разі виявлення навіть несуттєвого недотримання процедури. Збільшення статутного капіталу ТОВ  здійснюється без залучення регулятора. Це надає ТОВ значну перевагу перед  приватними АТ, оскільки погодження бюрократичних  формальностей з регулятором  може бути тривалою справою із складно  передбачуваним результатом. В індустріально  розвинених країнах, в тому числі  в країнах ЄС, участь регулятора в процесі збільшення капіталу компаніями (публічними або приватними) не передбачена, крім випадків залучення публічними компаніями інвестицій на організованих  ринках капіталу.