Оптим1защя вщнв, форм i систем оплати пращ пращвник1в структурного шдроздигу

Фонд додаткової оплати праці - це винагороди, надбавки за працю, не передбачені законодавством, і понад розміри, установлених чинним законодавством; різноманітні премії; одноразові заохочення; винагороди за підсумками роботи за рік; оплата відпусток у частині відповідної частки їхньої заробітної плати, що нараховується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства; винагороди за вислугу років, стаж роботи не передбачені законодавством, і понад розміри передбачених законодавством і т.д.

Оплата праці є основною умовою мотивації до праці, вона є  мотивом і стимулом праці.

Важливими складовими організації  заробітної плати на підприємстві є  види, форми і системи, які забезпечують зв'язок між оплатою праці та її результатами. Форми і системи  оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

В умовах ринкової економіки  виникають проблеми удосконалення  організації заробітної плати. Перша  з них полягає в узгодженні основних видів заробітної плати: номінальної і реальної.

Номінальна заробітна  плата - це грошовий вираз тієї заробітної плати, яку працівник одержує  за свою працю відповідно до її кількості  і якості. Грошова форма заробітної плати дає змогу працівникові здійснювати обмін її на відповідні товари, необхідні для споживання. Кожний товар має свою ціну. У ринкових умовах в будь-які періоди і в різних країнах ціни на товари різні, тому на однакову заробітну плату можна придбати різну кількість товарів [27, с. 227].

Реальна заробітна плата - це сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати працівник за номінальну заробітну плату.

 

10 Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання і послуги.

Під системою оплати праці  слід розуміти чинний на підприємстві організаційно-економічний механізм взаємозв'язку між показниками, що характеризують міру (норму) праці й міру його оплати відповідно до практично досягнутих результатів праці (відносно норми), тарифних умов оплати праці та погодженою між працівником і роботодавцем ціною послуг робочої сили. Система оплати праці, що використовується на підприємстві, є, з одного боку, з'єднувальною ланкою між нормуванням праці і тарифною системою, а з іншого, - засобом для досягнення певних якісних і кількісних показників. Цей елемент організації заробітної плати є інтегрованим способом встановлення залежності заробітної плати від кількості, якості праці та її результатів.

В межах тарифної системи оплати праці, залежно від того, який основний показник застосовується для визначення міри праці, всі системи заробітної плати поділяються на дві великі групи, що називаються формами заробітної плати. При використанні кількості відпрацьованого робочого часу, як міри праці має місце погодинна форма заробітної плати. Якщо за міру використовується кількість виготовленої продукції (наданих послуг), то йдеться про відрядну форму заробітної плати.

Отже, форма заробітної плати - одна з класифікацій системи  оплати праці за ознакою, що характеризує міру праці.

Використання тієї чи іншої форми, чи системи оплати залежить від сфери діяльності працівників, характеру трудових операцій, технологічних  процесів. Вибір форми заробітної плати потребує дотримання певних умов, за яких її застосування є доцільним.

Основою для організації  системи оплати праці на базі тарифних ставок і окладів є мінімальна заробітна плата, що встановлюється урядом України. На її основі розраховується розмір тарифної ставки для першого розряду. Працівникові, відповідно до закону України „Про оплату праці" не можна

 

11 платити менше мінімального рівня.

Співвідношення  тарифних ставок різних розрядів визначають при допомозі тарифної сітки, коефіцієнт якої, починаючи із другого розряду, показують, наскільки тарифна ставка даного розряду вище тарифної ставки попереднього.

Тарифна сітка - це таблиця з погодинними або  денними тарифними ставками, починаючи з першого розряду. В тарифній сітці наведені ставки як для відрядної, так і для погодинної оплати праці.

Тарифно-кваліфікаційний  довідник містить перелік професій і основних видів робіт з визначенням вимог до виконавців відповідної кваліфікації.

Головними формами  оплати праці є відрядна та погодинна. Вони включають ряд систем для різних організаційно-технічних умов виробництва (рис. 1.3).

 

— 

 

Оплата пращ

Форми

V

Системи

Пряма відрядна

\-

Непряма відрядна

Відрядна

Відрядно-иреміальна

Відрядно-прогресивна

Акордна

Проста почасова

—►

Погодинна

Почасово-преміальна

За посадовими окладами

Колективна

л

ь.

Безтарифна (контрактна)

—г*

Комісійна

^

 

 

 

Рис. 1.3. Форми  та системи 

оплати праці

 

12

На кожному конкретному  підприємстві в залежності від характеру продукції, що випускається, наявності тих або інших технологічних процесів, рівня організації виробництва та праці застосовується та чи інша форма оплати праці. Наприклад, відрядна оплата праці може бути неефективною, якщо використовувати лише відрядно-преміальний чи відрядно-прогресивний варіанти, але якщо використовувати акордну систему, то ефективність ЇЇ підвищиться. На одному і тому ж підприємстві в залежності від випуску конкретного виду продукції в цехах варіанти застосування оплати праці також можуть бути різними.

Погодинна оплата праці  робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань або місячними окладами. Погодинна оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).

При погодинній оплаті праці  працівників встановлюються норми  обслуговування закріпленого устаткування або нормовані виробничі завдання на певний період часу, або нормативи чисельності працівників для виконання окремих функцій чи обсягів робіт. За нормами обслуговування встановлюється чисельність працівників і кількість устаткування (верстатів, агрегатів), яку вони повинні обслужити при нормальному навантажені кожного працівника протягом робочої зміни.

Погодинна форма оплати праці поділяється на такі системи :

• проста почасова;
• почасово-преміальна;
• за посадовими окладами.

Проста погодинна оплата проводиться по годинних тарифних ставках, місячним посадовим окладам за фактично відпрацьований час.

Погодинно-преміальна система - порівняно з простою погодинною оплатою сприяє росту продуктивності праці працівників, оскільки вони крім основного заробітку, одержують премії за досягнення високих кінцевих

 

ІЗ

результатів.

Відрядна оплата праці  проводиться за нормами та розцінками, встановленими, виходячи з розряду  виконуваних робіт. Присвоєний працівникові кваліфікаційний (тарифний) розряд є підставою для надання йому можливості виконувати роботу відповідної складності. Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежить від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці.

Використання тієї чи іншої форми оплати праці залежить від сфери діяльності працівників, характеру трудових операцій, технологічних процесів. Вибір форми заробітної плати потребує дотримання певних умов, за яких ЇЇ застосування є доцільним. Умовами, що визначають доцільність застосування відрядної форми оплати праці, є такі:

- необхідність стимулювання до збільшення виробітку продукції і 
скорочення чисельності працівників за рахунок інтенсифікації їхньої праці;

• реальна можливість застосування технічно обґрунтованих норм;
• наявність у працівників реальної можливості збільшувати виробіток понад встановлену норму за існуючих організаційно-технічних умов виробництва;
• можливість і економічна доцільність розроблення норм праці та обліку виробітку працівників, тобто витрати на нормування робіт і їхній облік мають перекриватися економічною ефективністю збільшення виробітку;
• відсутність негативного впливу цієї форми оплати на якість продукції, рівень дотримання технологічних режимів і вимог техніки безпеки, раціональність використання матеріальних ресурсів.

До відрядної форми  оплати праці відносять такі системи:

• пряма відрядна;
• непряма відрядна;
 

14

• відрядно-преміальна;
• відрядно-прогресивна;
• акордна.

При прямій відрядній  системі оплата нараховується за кожну вироблену продукцію по незмінній розцінці. Відрядна розцінка визначається шляхом розподілу денної тарифної ставки на норму виробітку за зміну.

При непрямій відрядній системі заробіток  працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що ним обслуговуються. Вона застосовується для оплати праці тих категорій допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників), праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників.

Відрядно-преміальна система  оплати характеризується тим, що робітники, крім основного суцільного заробітку, одержують премії за перевиконання норм виробітку. її застосовують для оплати праці продавців і виробничих працівників.

Відрядно-прогресивна  система проводиться за відрядними розцінками в межах встановленого  плану, а за випуск продукції понад  план - за вищими розцінками. Застосування цієї системи обмежується, як правило, ділянками, що стримують роботу всього підприємства, через відсутність у ній стимулюючих факторів підвищення якості продукції або послуг.

Акордна - різновид відрядної форми оплати праці, тут відрядна розцінка встановлюється на весь обсяг роботи. Розмір акордної оплати визначається на основі діючих норм виробітку та розцінок. Обов'язково вказуються терміни виконання роботи, іноді без обмеження тривалості робочого дня. Така оплата вводиться з метою посилення матеріальної зацікавленості та в скороченні терміну робіт. Ця система поєднується із преміюванням.

Отже, форми  і системи заробітної плати - це механізм встановлення розміру заробітку в залежності від кількості та якості праці і її результатів. Обираючи певну форму заробітної плати і конкретну систему формування

 

15

заробітку, керівник управляє інтенсивністю та якістю праці  конкретних працівників,

1.2. Нормування праці структурного  підрозділу підприємства

Нормування праці - це вид діяльності з управління виробництвом, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці і її результатів, контролем за мірою праці. Нормування праці - складова організації праці і виробництва. Воно є важливою ланкою технологічної й організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним, невід'ємною частиною менеджменту і соціально-трудових відносин [ЗО, с. 139].

Норми праці є основою  системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо.

На кожному підприємстві норми праці використовуються під  час здійснення планово-організаційних розрахунків, внутрішньозаводського  й цехового оперативного планування. За допомогою норм складаються бізнес-плани підприємств, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховується завантаження устаткування й робочих місць. На основі норм праці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-планові нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства, досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях, забезпечується рівномірність і ритмічність виробничого процесу.

Норми трудових затрат потрібні для організації  праці не тільки робітників-відрядників, а й робітників-почасовиків, спеціалістів, службовців. Визначають їх для кожної категорії працюючих. Норми праці є складовим елементом організації заробітної плати, оскільки виконання норм є умовою

 

16 отримання заробітку, відповідного тарифу або окладу, установленого для даного працівника.