Інфляція

      Так, лише у 2003 – 2005 роках  відбулося погашення заборгованості уряду перед НБУ в розмірі відповідно 1,8 млрд і 6,6 млрд грн., що мало помітний від’ємний вплив на накопичений обсяг первинної емісії (рис. 1)

    Проте збільшення безготівкової емісії не призводить до автоматичного збільшення грошової бази, оскільки уряд може вилучити значну її частину, збільшивши залишки коштів на єдиному казначейському рахунку (ЄКР), які зберігаються в НБУ.

 Рис. 1. Фактори зростання  грошової бази у 2002 – 2007 роках

Джерело: складено авторами на основі даних НБУ

       

    Проте збільшення безготівкової емісії не призводить до автоматичного збільшення грошової бази, оскільки уряд може вилучити значну її частину, збільшивши залишки  коштів на єдиному казначейському рахунку (ЄКР), які зберігаються в НБУ. Це відбулося у 2005 – 2006 роках – різке збільшення безготівкової емісії в розмірі 41 млрд грн. вдалося зменшити на 12 млрд шляхом накопичених залишків на ЄКР. У результаті грошова база зросла лише на 29 млрд грн. Вже 2007 року відбувся приріст грошової  бази гривні за рахунок зменшення коштів на ЄКР на 9 млрд. Зниження темпів приросту грошової бази  у 2006 році порівняно з попередніми роками зумовлено застосуванням іншого механізму регулювання грошової маси, а саме зменшення обов’язкових нормативів резервування до 0,05 – 5% від обсягу залучених ресурсів, що дало змогу вивільнити понад 10 млрд грн. обов’язкових резервів.

    Цілком  очевидно, що грошово-кредитна політика НБУ в середньостроковій перспективі  повністю залежала від обсягу зовнішніх  надходжень. За цих умов банк не мав змоги узгоджувати параметри грошово-кредитної політики з потребами вітчизняної економіки у грошовій базі. Спроби НБУ зменшити обсяги безготівкової емісії у 2006 році через обмеження придбання іноземної валюти призвело до доларизації розрахунків і структури грошової маси. Повторні спроби банку не виходити на міжбанківський валютний ринок у першій половині 2008 року обернулися на штучну ревальвацію гривні на 4,5% та продовження тенденції доларизації грошової маси.

     Враховуючи фактичну незалежність зростання грошової бази від потреб економіки, вона буде прийнятною змінною при поясненні інфляційних процесів. Оскільки інфляція попиту – це результат взаємодії внутрішнього номінального попиту, основним фактором зростання якого є зростання грошової маси, та пропозиції товарів і послуг, доречно взяти як залежну змінну не просто приріст грошової бази (     МВ),а відношення її приросту до приросту ВВП за відповідний період (    МВ/   GDP). Тому як незалежну змінну цей показник взято за півріччя 2002 року по 2007 рік включно. Попереднє дослідження також виявило, що вище названа не залежна змінна має найбільший вплив на інфляцію із запізнення на місяць (INF_L-1). Побудувавши лінійну регресію, ми отримали такі результати:

    

                                                    MB                                                                   (1)

   INF_L-1=    0,93 +0,98                                                                                                     

                                                    GDP                                скоригований R²=0,24 

                  (2,2)  (0,47) 
 

    Скоригований  коефіцієнт детермінації (R²) та ймовірність похибки пояснювальної змінної (6 %) виявилися недостатніми для того, щоб продовжувати на базі цього взаємозв’язку  пошук зв’язків між інфляцією та коливаннями залишків коштів на ЄКР. Причинами незначного впливу грошової бази на інфляцію може бути неврахування інших кількісних факторів, що впливають на грошову масу. Зокрема, у структурі грошової маси частка іноземної валюти, яка не входить до складу грошової бази, за відповідний період становить 20-25 %, що могло істотно вплинути на якість отриманих результатів. Хоча іноземна валюта не входить до складу грошової бази, за своїми функціями вони майже не відрізняються від випущених НБУ в обіг національних грошових знаків. Єдина відмінність між іноземною валютою, що перебуває в обігу в Україні, та національними грошовими знаками полягає у виконанні останніми функцій резервних грошей. Тобто дефіцит гривневих ресурсів може обмежити спроможність комерційних банків здійснювати вторинну емісію в іноземній валюті (рис. 2).

    Рис.2 Монетарні фактори  інфляції попиту 

                         
 

 

 
 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     За показник збільшення кількості  іноземної валюти в економіці  візьмемо статтю платіжного балансу  «Валюта і депозити». Ця стаття, по суті, відображає залишок іноземної валюти, яка надходить до країни і не використовується НБУ для збільшення первинної емісії.Включення приросту іноземної валюти в економі(    FC) до приросту грошової бази дало позитивний результат. Зокрема, скоригований коефіцієнт детермінації вдалося підвищити до 0,56, а ймовірність похибки пояснювальної змінної – зменшити до 0,3% :  

                                                  MB+     FC

  INF_L-1= - 0,34 +0,82              (2)

                                                      GDP            

             (1,59)  (0,21)                                                    скоригований R²= 0,56

      Іншим фактором, що впливає на розширення грошової маси, є нормативи обов’язкового  резервування (RR). Змінюючи їх, НБУ змінює обсяг резервів, які комерційні банки змушені утримувати, а отже, впливає на величину грошово-кредитного мультиплікатора. За показник нормативу резервування було взято його верхню межу: так, за період з першого півріччя 2002 року по перше півріччя 2004-го року він дорівнював 12%, у другому півріччі 2004-го – 9,5%; у першому півріччі 2005 року – 7%, у другому півріччі 2005-го – 8%; у першому півріччі 2006-го – 7%, з першого півріччя 2006 і до сьогодні – 5%. Включення цього фактора як незалежної змінної не привело до поліпшення результатів: скоригований коефіцієнт детермінації зменшився до 0,53. Більше того, отримане значення при обов’язковому нормативі резервування виявилося позитивним, що не може відповідати економічній природі цього фактора, про що також свідчить висока ймовірність похибки отриманого значення – 61% : 

                                               MB+    FC

  INF_L-1= - 3,8 +0,98  + 0,27 * RR   (3)

                                                      GDP            

                (6,6)  (0,37)                               (0,26)             скоригований R²= 0,53

    Ще  одним важливим фактором інфляційних  процесів є дефіцит бюджету. Стимулюючи інфляційні процеси вплив дефіциту бюджету відбувається в основному  через зміну структури внутрішнього попиту в бік збільшення споживання. Оскільки головною складовою державних видатків є соціальні, то різка зміна переважного профіцитного бюджету в першому півріччі на дефіцит у другому півріччі спричиняє підвищення рівня споживання. Внаслідок цього утворюється тимчасова нерівновага між товарною масою і внутрішнім попитом, що позначається на рівні інфляції в першій половині року. Підтвердженням цього є той факт, що до 90% дефіциту бюджету фінансується за рахунок зовнішніх надходжень (включаючи приватизаційні надходження), що в разі їх використання державою на фінансування видатків автоматично призводить до зростання грошової бази. І хоча НБУ вживає заходів для обмеження впливу цього фактора на зростання грошової бази, однак це призводить до того, що у другому півріччі основним каналом зростання грошової бази є державні видатки, профінансовані за рахунок дефіциту бюджету.

    Включення відношення дефіциту бюджету (DEF) до приросту ВВП у регресію як незалежної змінної дало позитивний результат. Скоригований коефіцієнт детермінації підвищився до 0,72, а ймовірність похибки оцінки впливу дефіциту бюджету на інфляцію становить 3%. Цікавим є той факт, що згідно з отриманими результатами вплив дефіциту бюджету на інфляцію – 0,76 перевищує вплив приросту грошової бази та іноземної валюти в обігу – 0,68:                          

                                                 MB+    FC                 DEF

   INF_L-1= - 0,03 +0,68  - 0,76                                                      (4)     

                                                     GDP                GDP

              (1,3)  (0,17)                          (0,29)                скоригований R²= 0,72 
 

    Потрібно  відзначити також відсутність кореляції, а отже, й мультиколінеарності між пояснювальними змінними (4) (між грошовою базою й дефіцитом бюджету). Це свідчить про те, що в короткостроковому періоді (у межах року) НБУ ефективно нейтралізує експансіоністську політику уряду, що в іншому випадку призводило б до зростання грошової бази.

    Аналіз  розрахункової на основі даної регресії інфляції свідчить про наявність  у першому півріччі 2002 року та у 2005 році значних відхилень від фактичної  інфляції в бік завищення. Серед  можливих факторів. Які могли б  вплинути на показники інфляції в бік заниження, було неврахування впливу зміни валютного курсу (EX). Так, у першому півріччі 2002 року відбулася ревальвація національної грошової одиниці на 1,5, у першому і другому півріччях 2005-го – відповідно на 0,4і 4,7%  стосовно долара США. Включення цього фактора в регресію підтвердило нашу гіпотезу. Так, скоригований коефіцієнт детермінації збільшився до 0,87, а ймовірність похибки оцінки впливу зміни номінального валютного курсу стосовно долара США становить 1%. Результати дослідження показали, що збільшення (зменшення) номінального курсу гривні на 1% призводить у короткостроковому періоді до зменшення(збільшення)рівня інфляції на 1,2%:  

                                               MB+    FC                    DEF

INF_L-1=    0,69 +0,64  - 1,0                 - 1,2 ЕХ                        (5)

                                                     GDP                GDP

          ( 0,89 )  (0,12)                          ( 0,21)               ( 0,35)    скоригований                                                                                                     R²= 0,87

    Водночас  включення в дослідження зміни  валютного курсу гривні до кошика валют 10 країн – основних торгових партнерів як пояснювальної змінної  не виявило достатнього взаємозв’язку, що можна пояснити такими факторами:

• психологічний – долар США продовжує відігравати роль еквівалента вартості;
• економічні , серед яких головним є співвідношення між темпами зростання інфляції;
• зміни курсу інших валют до гривні притаманні більшою мірою, ніж до долара США, оскільки гривня фактично була «прив’язана» до цієї валюти. 

    Таким чином, ми визнали три основних фактори, включення яких у регресію дало змогу  мінімізувати різницю між розрахунковими й фактичними даними.

    Зокрема, найбільша похибка між ними становить 2,5% у першому півріччі 2002 року (фактичне значення виявилося меншим за розрахункове) і 2,3% - у першому півріччі 2005 року (фактичне значення виявилося вищим за розрахункове). В інших періодах похибка не перевищує 1,6% (рис.3). 

Рис. 3. Фактичні розрахункові показники інфляції у 2002-2007 роках

    

      Підсумовуючи  викладене,можна зробити висновок: визначальними факторами зростання  інфляції у 2006 – 2007 роках в Україні  були монетарні. Так, збільшення відношення абсолютного приросту грошової бази й активів в іноземній валюті стосовно приросту ВВП на 1% призводить до зростання інфляції на 0,64%. Тобто враховуючи, що ці співвідношення у цей період досягли рівня 10,4 %, їх вплив на інфляцію становив до 6,6%.

    Водночас  зазначимо: при відношенні дефіциту зведеного бюджету до ВВП у 2006 – 2007 роках як 0,7% та 1,1% , а також  виходячи з результатів формули (5) його вплив на інфляцію становив усього 0,7 – 1,1%.

    Таким чином, вжиті НБУ заходи щодо обмеження  споживчого кредитування, установлення вищих нормативних резервів за споживчими кредитами, обмеження припливу короткострокового спекулятивного капіталу, збільшення облікової ставки були правильними,проте запізнілими.

2.2 Вплив валютного курсу на інфляцію.