Інфляція

                                                                            Загальні витрати

Загальні  витрати на одиницю  продукції = -------------------------------------

                                                                      Кількість одиниць продукції  

      Підвищення  витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибуток і обсяг продукції, що фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін. В наслідок зменшується пропозиція товарів і послуг в масштабі всієї економіки. Це зменшення пропозиції, в свою чергу, підвищує рівень цін. Отже, по цій схемі витрати, а не попит роздувають ціни, як це діється при інфляції попиту.

      На  практиці нелегко відрізнити один тип  інфляції від іншого, всі вони тісно  пов'язані і постійно взаємодіють  і, наприклад, зростання зарплати може виглядати і як інфляція попиту і як інфляція витрат.

      Необхідно також визначити, що в жодній з  економічно розвинутих країн не спостерігалася в другої половині ХХ сторіччя повна  зайнятість, вільний ринок чи ж  стабільність цін. Ціни по ряду причин в цей час зростали постійно і навіть в періоду застою виробництва. Таке явище називається стагфляцією - iнфляційним зростанням цін в умовах стагнації - застою виробництва, економічної кризи.

      Розглядаючи темпи зростання  цін, можна виділити наступні види інфляції:

1. Повзуча. Ціни зростають незначною мірою (не перевищує 10% на рік ) , вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номiнальних цінах. Багато сучасних економiстів, в тому числі сучасні послідовники економічного вчення Кейнса вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни стосовно до умов виробництва і попиту, що постійно змінюються.
2. Галопуюча. Ціни зростають швидко - на 10-100% щорічною На стадії галопуючої інфляції відбувається спад виробництва та скорочення товарообороту, втрачається стимул до інвестицій, стримується процес суспільного нагромадження, поширюється відплив капіталу з виробничої сфери до сфери обігу, тобто йде розбалансування економічної рівноваги.
3. Гіперінфляція. Інфляція коли ціни зростають астрономічно – на 1 –         2%  щодня або сягають 1000% і більше на рік. Вона означає глибоку економічну і соціальну кризу в країні.

      Характерні риси гіперінфляції:

1. Реальний попит на гроші, вимірюваний як відношення запасу грошей до

рівня цін, падає дуже різко.

2. Відносні ціни стають дуже нестабільними. За нормальних умов

зарплатня робітника майже не змінюється (менш ніж на 1 % в місяць). В умовах гiперiнфляцiї реальна заробітна платня може знижуватись в середньому на третину протягом одного місяця. Дуже відчутним є вплив гiперiнфляцiї на розподіл багатства. Знецінення грошей руйнує заощадження населення, підриваючи економічну свободу суспільства.

      Розглядаючи співвідношення темпів зростання цін на товари існує:

1. Збалансована інфляція. Ціни різноманітних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підіймаються досить повільно й одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного зростання цін підіймається процентна ставка державного банка і таким чином ситуація стає рівносильною ситуації зі стабільними цінами.
2. Незбалансована інфляція. Інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюються на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

    За  характером прояву інфляція є :

        1.Відкрита. Вона розвивається вільно і ніким не стримується.

        2.Прихована. Це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги , з одного боку, і доходів населення – з іншого.

    Існують і інші види класифікації інфляції, наприклад за ступенем прогнозування - очікувана і не очікувана.

    1.Очікувана інфляція – зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період часу і вона досить часто є прямим результатом антиінфляційних дій уряду.

        2. Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників – на сировину та засоби виробництва.

    1.3 Економічні і соціальні  наслідки інфляції.

 Економічні наслідки інфляції.

      По-перше, інфляція руйнує нормальні господарські зв’язки, посилює хаос і диспропорції в економіці, дезорганізує інвестиційний процес, оскільки при нестримному зростанні цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання виробництва.

      По-друге, капітали переливаються зі сфери виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки, а також переміщуються за кордон у пошуках прибутковішого застосування й гарантованого прибутку. Зростають спекуляція, тіньова економіка, корупція.

      По-третє, порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке явище як «втеча від грошей», коли підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари, нерухомість та інші матеріальні цінності. Розривається кредитні угоди, бо при інфляції невигідно надавати довгострокові кредити під невеликі проценти, оскільки кредиторові доведеться отримувати борги у знецінених грошах.

      По-четверте, поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад – до простої, або випадкової, форми вартості.

      По-п’яте, інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно-кредитне становище країни.Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас стимулює імпорт товарів з-за кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Інфляція стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і ринкові курси національної валюти через її знецінення.

      Соціальні наслідки інфляції.

      Економічна  наука вважає, що інфляція є своєрідним податком, яким держава шляхом емісії нічим не  забезпечених грошей додатково обкладає доходи населення, що веде до негативних соціальних наслідків. Ще Дж. М. Кейнс писав, що «тривалим процесом інфляції уряди можуть конфіскувати таємно і непомітно значну частину багатства своїх громадян».

      По-перше,інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

      По-друге,інфляція знецінює попередні грошові заощадження  населення в банках, страхових  полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

      По-третє,інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві. 
 
 

2.Інфляція  та її роль в  Україні.

      Проблема  різкого сплеску інфляції у 2006-2007 роках в Україні є досить популярною серед вітчизняних науковців та здавалося б, дослідженою, аби продовжувати дискусію з цього приводу. Проте й до сьогодні відсутня спільна точка зору на це питання, що обумовлено різними науковими підходами до її оцінки та спробами органів влади,які мають підтримувати цінову стабільність у країні, перекласти відповідальність за це один на одного.

    Про незавершеність дослідження проблеми інфляції 2006-2007 років свідчить і  наукова дискусія в останніх публікаціях на цю тему. Серед них варто звернути увагу на праці таких авторів, як А. Шаповалов,В. Литвицький та П. Порошенко. Так, А. Шаповалов зазначає, що локомотивом зростання інфляції є збільшення внутрішнього попиту внаслідок різкого зростання реальної заробітної плати й активної соціальної політики уряду, водночас наголошуючи на незначній ролі монетарних факторів інфляції.В. Литвицький наводить широкий спектр інфляційних факторів,зазначаючи при цьому, що «між емісією немає жорсткої прямої кореляції». Спільним лейтмотивом вищезгаданих та інших робіт є констатація того, що монетарні фактори відіграли другорядну роль у продукуванні високої інфляції.

    Значущість  цих висновків не викликає сумніву, однак, на мою думку, невиправдано мало уваги приділено впливу монетарних факторів. Тому метою моєї доповіді є передусім дослідження впливу саме цих факторів на інфляційні процеси в українській економіці.

    В економічній теорії традиційно виділяють  два первинних фактори поширення  інфляції: зростання попиту і зростання собівартості виробництва. Інфляція попиту обумовлюється перевищенням темпами зростання кількості грошей в економіці темпів зростання товарного виробництва. У результаті порушується рівновага між реальною й монетарною складовими,що запускає механізм цінової корекції, який полягає у пристосуванні цін на товари, послуги і працю до існуючої кількості грошей. Відсутність рівноваги між монетарною й реальною складовими не обов’язково обумовлюється збільшенням кількості грошей – така ситуація може виникнути і в разі зменшення обсягів виробництва товарів і послуг, як це відбувалося в Україні у 1995-1999 роках в умовах жорсткої монетарної політики.

    В основі поширення інфляції витрат лежать не монетарні,а виробничі фактори. Зростання витрат на виробництво  змушує його власника робити вибір: або збільшити ціну на готову продукцію, щоб не зменшити рентабельності виробництва, або знизити обсяги її виробництва, що в кінцевому підсумку також призведе до зростання цін внаслідок зниження пропозиції товарів і послуг по відношенню до номінального попиту.

    Зростання собівартості виробництва може відбуватися, по-перше, внаслідок зростання цін  на основі складові собівартості продукції, якими є сировина, енергоносії  та заробітна плата; по-друге, внаслідок  збільшення споживання складових собівартості у виробничому процесі через зношеність основних фондів, технологічне відставання,погіршення умов виробництва (це стосується передусім гірничодобувної галузі), зростання витрат, пов’язаних із нейтралізацією негативного впливу виробничого процесу на екологію тощо. Ще одним фактором зменшення рентабельності виробництва може бути високий податковий тиск на виробника, внаслідок чого держава вилучає до бюджету значну частину його доходів.

    Слід  зазначити, що розмежування інфляції попиту й витрат здійснюється з метою визначення першопричини виникнення інфляції та є досить умовним, оскільки фактори інфляції попиту одночасно активізують інфляцію витрат і навпаки. На практиці дуже важко визначити, який первинний фактор – попит чи витрати – дав імпульс інфляційній спіралі.

    У працях вітчизняних науковців, де наведено перелік факторів активізації інфляційних  процесів 2004-2007 років, відсутній  розподіл за приналежністю до інфляції витрат чи попиту, що не дає змоги проаналізувати їх кількісні впливи на показники інфляції. У своїй доповіді я відокремлю ці фактори, мотивуючи це таким: якщо собівартість виробництва продукції та надання послуг разом із прибутком підприємця перевищує існуючу ціну на продукцію, то в середньо та довгостроковому періодах (більше року) відбудеться корекція ціни в бік збільшення, оскільки, за відсутності такої корекції, підприємці втрачають стимули для організації процесу розширеного відтворення. Тобто за будь - яких умов ціна продукції у середньо - та довгостроковому періодах не буде нижчою за собівартість  і нормальний прибуток. А збільшення попиту в разі  підвищення ціни внаслідок зростання собівартості є похідним явищем, а отже, таку інфляцію вважатимемо інфляцією витрат. Якщо ж темпи фактичної інфляції перевищують темпи розрахункової інфляції витрат, то різниця пояснюється дією інфляції попиту.