Напрямки підвищення ефективності роботи виробництва

     Ось що писав 8 грудня 1867 року "Тижневик Львівський": "Дві менші будівлі (мається на увазі за вокзалом) - це депо на 14 пасажирських вагонів і депо на 15 пасажирських паровозів в пригодному стані для роботи. Крім цього, є склади, майстерні, казарми для війська, шопи для коней, іншого військового інвентаря". Отож, 1867 рік можна вважати початком створення нинішнього локомотивного депо Львів-Захід.

     На  жаль, про історію підприємства періоду XIX століття збереглося мало відомостей. В інформації, що надійшла від Варшавського музею залізниць, зазначено, що в результаті воєнних дій у Варшаві під час Другої світової війни архівні документи 1859-1891 років, в яких були згадки про залізниці Галичини, згоріли. Не отримано відомостей із архівів австрійської столиці Відня, куди трудовий колектив депо надіслав листа з проханням віднайти документи, які змогли б розповісти про роботу та розвиток депо у той час. Про перші роки становлення і розвитку підприємства дізнаємося із зібраних по крупинках фактів.

     У 1859 роцi почалося прокладання колiї  з Перемишля до Львова протяжнiстю 97,6 км. Умови працi на прокладаннi залiзничного полотна були виснажливими. Не маючи квалiфiкацiї, малоземельнi й безземельнi селяни, як правило, наймалися чорноробочими. Особливо великi труднощi довелося долати будiвельникам у багнистих мiсцевостях Судової Вишнi, Городка i Львова. Так, пiд Городком через заболочену територiю та горби вони змушенi були прокласти залiзничний шлях не прямо, а спорудити його у формi двох чималих серпантинових пiдкругiв. Через це дiльниця стала довшою майже на 15 м. Хоча умови працi були важкi, але будiвельники дiльницю мiж Перемишлем i Львовом подолали менше, нiж за два роки. Бiльше того, через рiчки Вишню і Верещицю були спорудженi мости, зведено примiщення станцiй у Медицi, Мостиськах, Судовiй Вишнi, Городку, Мшани.

     У Львовi в жовтнi 1861 р. було завершено  будiвництво вокзалу. Це була стандартна, простора споруда, але преса iз захопленням  писала про цю будову, вважаючи "головний двiрець - однією з найкращих споруд у Європi". Також враховувалось  і те, що у майбутньому вiн служитиме вiдправним центром для чотирьох напрямкiв: зi Львова до Кракова, Чернiвцiв, Бродiв та Пiдволочиська. Пройшло лише 10 років пiсля того, як перший поїзд прийшов до столицi Галичини і це передбачення здiйснилося...

     Перший  пасажирський поїзд з чотирьох вагонiв пiд назвою «Ярослав» прибув з Перемишля до Львова 4 листопада 1861 р. На всiх станцiях його курсування - в Медицi, Мостиськах, Судовiй Вишнi, навiть у Мшанi поїзд вiтали сотнi селян, приїздом «сталевого коня» захоплювались і мiсцевi музиканти.

     З цiєї дати почався лiтопис Львiвської залiзницi, її доля. З цього часу вона продовжувала розвиватись і не лише на захiдних, але й на схiдних, пiвнiчних теренах. Коли звучали фанфари з приводу народження залiзничного первістка у Схiднiй Галичинi, англiйськi iнженери представили на затвердження технiчний план будiвництва магiстралi, що з’єднала б Львiв з Чернiвцями. Проект було затверджено i за два роки уклали залiзничне полотно протяжнiстю 267 км. 1 вересня 1866 р. вiд Львiвського вокзалу вiдправився перший поїзд, який через дев’ять годин вже зустрiчали в Чернiвцях.

     Лише  в 1872 р. почали експлуатуватись залiзничнi дiльницi Стрий-Дрогобич, Дрогобич-Борислав, Хирiв-Самбiр. Сталевi рейки були прокладенi до Бродiв, Пiдволочиська, а восени 1875 р. вони стикувались iз залiзницями Росiї та Схiдної України. Важливу лiнiю було збудовано i здано в експлуатацiю у 1873 р. Кiверцi-Ковель-Брест, яка ввiйшла до складу потужної магiстралi, що простягалась вiд Одеси i Києва до кордонiв Нiмеччини та портiв Балтики.

     Важливий  торговий i стратегiчний шлях прокладався  вiд Львова через Стрий i Карпатський  перевал до Мукачево. Роботи в цьому  напрямку були завершенi в 1875 р. До речi, у 1890 р. експлуатацiйна довжина сталевих колiй в Захiднiй Українi становила 1375 км, а до 1912 р. їх протяжнiсть зросла ще на 950 км. На вузлових станцiях були побудованi ремонтнi пiдприємства, що забезпечували справне курсування поїздiв. Однак капiтальний ремонт рухомого складу не проводився на мiсцi, бо здебiльшого паровози і вагони направляли на оздоровлення до Нiмеччини.

     За  два роки за проектом професора Владислава Садловського монументальна споруда  вокзалу у Львовi була збудована. 24 березня 1904 р. вiдбулося освячення  та урочистостi з вiдкриття одного з найбiльших вокзалiв тогочасної Європи – привабливого не тiльки за архiтектурою, але й з огляду продуманого створення зручностей для пасажирiв. У будинку вокзалу працювало центральне опалення, електричне освiтлення, вентиляцiя, а в залах було розміщено i 70 електричних годинникiв. Iз залiв очiкування до перонiв пасажири добиралися через п’ять тунелiв (вони i тепер експлуатуються) i опинялись пiд красивим арочним перекриттям зi скла i металу - дебаркадером.

     В iсторiї Львівської залiзницi були перiоди  не лише бурхливого розвитку, але й  нелегкi роки випробувань. Особливо гiрка доля її спiткала в роки першої i другої свiтових воєн. Серед найважчих - 1941-1945 рр., коли було знищено майже половину станцiй, бiльше половини рухомого складу, а в пiслявоєннi роки доводилося з попелу i руїн вiдновлювати знищенi споруди, колiйне господарство, відбудовувати локомотивнi, вагоннi депо та iншi пiдприємства. Примiром були спорудженi новi примiщення станцiй, вокзалiв у Тернополi, Самборi, Дрогобичi, Стрию та ряд iнших. Багато коштiв було вкладено i у вiдбудову зруйнованого вiйною Львiвського головного вокзалу.

     У 50-60-тi роки на залiзницi була проведена  велика робота щодо переведення важливих дiльниць на тепловозну та електровозну тягу. До речi, з 4500 км головної колiї  в цей перiод було електрифiковано 1150 км основних напрямків: Львiв-Чоп, Львiв-Мостиська, Львiв-Здолбунiв та iншi.

     У 50-70-тi роки колектив залiзницi виступав iнiцiатором багатьох починань і, зокрема, щодо створення бiльш прогресивних методiв працi сортування вагонiв, якi згодом, за досвiдом львiв’ян, впроваджувалися на сортувальних станцiях колишнього Союзу. На Львiвському вокзалi був впроваджений метод диспетчеризацiї продажу квиткiв, завдяки якому пасажири швидше обслуговувалися.

     Значного  поширення набув i комплексно-ущiльнений  метод ремонту вагонiв, який дав можливiсть знизити їх простiй. Коли проходила компанiя щодо полiпшення якостi роботи, продукції і життя в цiлому, з’явилася комплексна система управлiння якiстю продукцiї - КСУЯП. Наша залiзниця була iнiцiатором полiпшення якостi перевезень в усiх ланках транспортного конвеєра, прискорення обороту вагонiв, зниження експлуатацiйних витрат. Розроблена зусиллями Львiвського вiддiлка система ефективного використання вагонiв (КСЕВВ) у 1981 р. була широко впроваджена на мережi iнших залiзниць. I це невипадково. Досвiд львiв’ян спирався на реальне життя: пiдприємства, які домогалися певної економiї вагоно-годин, отримували додатковi порожнi вагони.

     З сiчня 1988 р. колектив залiзницi, як й iншi магiстралi Радянського Союзу, почав працювати в умовах госпрозрахунку i самофiнансування. Творча і наполеглива праця магiстралi у цьому напрямку досягла неабияких успiхiв. Тож у груднi 1989 р. на Всесоюзнiй нарадi залiзничникiв Львiвську залiзницю ставили в приклад, адже вона була 17-ю серед 32 магiстралей, які успiшно виконали усi довіренi завдання.Це була остання її "лебедина пiсня" в останнi роки iснування Союзу, бо Україна вже дивилась у майбутнє і крокувала до незалежностi.

     Управління  Львівської залізниці знаходиться  у Львові. Експлуатаційна довжина  залізниць — 4521 км.; межує з Білоруською залізницею, Південно-західною залізницею, залізницями Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі. Залізничні сполучення з країнами Європи, СНД а також Балтії забезпечують 19 прикордонних переходів, які оснащені необхідною технікою для навантаження, перевантаження вантажів та перестановки вагонів. На залізниці діє 354 станції, із них 252 відкриті для вантажних операцій. Основні вузлові станції: Львів, Клепарів, Стрий, Дрогобич, Самбір, Тернопіль, Рівне, Ковель, Здолбунів, Сарни, Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород, Чоп, Червоноград.

     На  залізниці електрифіковано 3207 км. колій, що становить 71% від загальної експлуатаційної довжини, зокрема, ділянки: Львів-Здолбунів-Рівне (двоклійна), Львів-Мостиська-Держкордон (двоколійна), Львів-Стрий-Чоп (двоколійна), Львів-Тернопіль-Підволочиськ (двоколійна), Львів-Самбір-Ужгород (однколійна), Здолбунів-Рівне-Ковель (Здолбунів — Ківерці — двоколійна, Ківерці — Ковель — одноколійна), Самбір-Стрий (одноколійна). Неелектрифіковані ділянки (1314 км., 29%): Львів-Рава-Руська (одноколійна), Львів-Червоноград-Ковель (одноколійна), Львів-Луцьк (одноколійна), Львів-Ходорів-Івано-Франківськ-Коломия-Чернівці (одноколійна), Тернопіль-Копичинці-Чернівці/Івано-Франківськ (одноколійна) та інші. На електрифікованих ділянка перевезення рухомих складів здійснюють електровози, на неелектрифікованих — тепловози.

     Відокремлений підрозділ "Локомотивнедеіпо Льпів-Захі/Г  Державного, територіально - галузевого об'єднання "Львівська! залізниця" (надалі Депо) «ходить до складу Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (падалі Залізниця), створений е відповідно до наказу начальника Залізниці № 306/Н від 14.11.1997 р. і діє згідно сті 64 Господарського кодексу України ». Депо є відокремленим підрозділом Державного геригоріально -галузевого об'єднання "Львівська залізниця" без нрава юридичної особи. Депо набуває права і обов'язки з дня затвердження цього Положения.Депо перебуває в оперативному підпорядкуванні відокремленого підрозділу "Служба локомотивного господарства" і галузевого об'єднання "Львівська залізниця!(надалі Служба).

     До  складу Депо входять: основне !деїю Львів-ЗахІд, пункти,технічного огляду локомотивів; будинок відпочинку локомотивних -бригад,  м. Львів, вул. О. Дучпміиської, 10; їдальня, база запасу локомотивів па станції Митна; ! гуртожитки: м. Львів, вул. Братів Климовірс,22, мІЛьвів, вул. Лсвамдівська 25, база палива;. лікарська амбулаторія;  Будинок науки  і техніки   м. Львів, мул. Федьковича 54/56.

     Депо  здійснює свою діяльність на основі та у відповідності до законодавства  України, Статуту Залізниці, наказів  та розпоряджень Міністерства транспорту та зв'язку України, Державної адміністрації залізничного транспорту України (надалі - Укрзалізниця), Залізниці, Служби та цього Положення.Депо має окремий баланс, відкриває з дозволу Залізниці поточний та шип рахунки в установах банків, має; круглу; печатку, печатки зі своїм найменуванням, штампи і бланки зі своїм найменуванням.

     Депо  веде в установленому порядку  бухгалтерський, податковий та статистичний облік.Вихід Депо із складу Залізниці  не допускається. Повне найменування Депо: Відокремлений підрозділ "Локомотивне депо Львїв-Захід" Державного"територіальпо - галузевого об'єднання "Львівське залізниця". Скорочене найменування - " Локомотивне депо Львів-Захід " телеграфний шифр - " ТЧ-1 ".

     Основним  узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Залізниці є прибуток. Залізниця самостійно складає річний фінансовий план, який затверджується. Органом управління майном. Порядок складання річного фінансового плану Залізниці встановлює Орган управління майном.

     Джерелом інформування фінансових ресурсів Залізниці є прибуток (доход), амортизаційні відрахування, кошти одержані від продажу майна, цінних паперів, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити.