Напрямки підвищення ефективності роботи виробництва

     Інвестиційна  привабливість галузі. У виборі галузевих  напрямків інвестування, зокрема , Всесвітній банк керується перерахованими групами  чинників як критеріями для прийняття  рішень:

• ринкові;

• конкуренції;

• бар'єри входження  в галузь;

• бар'єри виходу підприємства з галузі;

• взаємовідносини  з постачальниками;

• технологічні фактори;

• соціальні  фактори.

     До  першої групи відносяться розмір ринку, темп зростання його потенціалу, циклічність попиту, еластичність цін, прибутковість, диференціація продукту. Друга група факторів оцінює стан конкуренції галузевого ринку, наявність рівних конкурентів, інтенсивність конкуренції, ступінь спеціалізацій конкурентів, наявність товарів-замінників, завантаження потужностей. Третя група досліджує капиталоемкість галузі, наявність каналів розподілу і доступ до них, доступ до сировинних ресурсів, захищеність із боку держави, соціальні проблеми галузі, що можуть зробити негативний вплив на входження.

     Четверта  група дозволяє проаналізувати існуючі обмеження державного і соціального порядку, що перешкоджають виходу з галузі, спеціалізацію активів і можливість їх перепрофілювання і використання за іншим призначенням. Вгаємо відносини з постачальниками характеризуються наявністю місцевих постачальників, матеріалів-замінників, інтенсивністю конкуренції серед постачальників, можливістю формування стратегічних союзів і інших взаємовідносин з постачальниками сировини і матеріалів, рівнем вертикальної інтеграції з постачальниками.

     Технологічні чинники враховують рівень технічних нововведень у галузі, складність продукції і виробництва, патентно-ліцензійну ситуацію в галузі, капіталоємкість і наукоємкість продукції. До соціальних чинників, що формують галузеву привабливість, належать дисципліна робітників, демографічні процеси, ступінь охоплення робітників профспілками і вплив громадських організацій, виробничі відношення робітників із керівництвом.

     Аналізуючи  галузеву привабливість України  по наведених групах факторів, можна  зробити висновок, що в даний час найбільш інтенсивні інвестиційні процеси повинні спостерігатись у високорентабельних сферах, що не потребують значних вкладень капіталу при забезпеченні його швидкої віддачі. Це, насамперед, сфера внутрішньої торгівлі, переробка сільськогосподарської продукції, легка промисловості.

     Інвестиційна  привабливість регіону. Регіональна  привабливість оцінюється такими чинниками, як:

• рівень економічного розвитку регіону;

• рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону;

• демографічна характеристика;

• рівень розвитку ринкових відносин і комерційної  інфраструктури регіону;

• рівень криміногенних, екологічних і інших ризиків.

     Рівень  економічного розвитку регіону характеризується такими показниками, як питома вага регіону  у валовому внутрішньому продукті і національному доході, обсяг виробництва на душу населення, рівень самозабезпечення регіону основними продуктами харчування, середній рівень заробітної плати робітників, обсяг і динаміка капітальних вкладень у регіоні на душу населення, число підприємств, питома вага збиткових підприємств.

     Розвиток  інвестиційної інфраструктури оцінюється числом підрядних будівельних компаній, обсягом місцевого виробництва  основних будівельних матеріалів, виробництвом енергетичних ресурсів на душу населення, щільністю залізничних колій , щільністю автомобільних шляхів. Демографічну характеристику визначають питома вага населення регіону в загальній чисельності жителів України, співвідношення міського і сільського населення, питома вага населення, зайнятого в суспільному виробництві, рівень кваліфікації робітників.

     Розвиток  ринкових відносин характеризується питомою  вагою приватизованих підприємств  і підприємств з недержавною  формою власності у загальній  їх кількості, чисельністю підприємств  з іноземними інвестиціями, банківських установ, страхових компаній, товарних бірж.

     Інвестиційна  привабливість підприємства Інвестиційна привабливість підприємства - це інтегральна  характеристика окремих підприємств  як об'єктів майбутнього інвестування з позицій перспективності розвитку, обсягів і перспектив збуту продукції, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стану. Для оцінки інвестиційної привабливості можуть бути використані різні фінансові коефіцієнти. Їх склад визначається виходячи з цілей і глибини аналізу фінансового стану. Такими синтетичних показниками є оборотність активів, прибутковість капіталу, фінансова стабільність, ліквідність активів і ін.

     Фінансово-господарська діяльність будь-якого підприємства є неможливою без вкладення коштів, які можуть мати власний та залучений характер, тобто без залучення власних та залучених інвестиційних ресурсів. Причому питання залучення інвестиційних ресурсів є важливим на будь-якому етапі функціонування підприємства: починаючи із етапу створення та закінчуючи його ліквідацією. Підприємство, яке використовує залучені інвестиційні ресурси, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, проте в більшій мірі утворює фінансовий ризик і загрозу банкрутства, які зростають при зростання питомої ваги залучених засобів в загальній сумі капіталу, що використовується.

     Для отримання залучених інвестиційних  ресурсів підприємство повинно відповідати  ряду характеристик, тобто бути інвестиційно привабливим. В сучасній економічній літературі немає чіткості у визначенні сутності інвестиційної привабливості та системи її оцінки. Так, Глазунов В.І. стверджує, що оцінка інвестиційної привабливості повинна дати відповідь на питання куди, коли і скільки ресурсів може спрямувати інвестор у процесі здійснення інвестицій. Русак Н.О. і Русак В.А. зводять визначення інвестиційної привабливості об’єкта в основному до евристичних методів пов’язаних з ранжуванням досліджуваних об’єктів на підставі оцінки спеціалістів (експертів).

     Звідси, інвестиційна привабливість стосується порівняння кількох об’єктів з метою  визначення кращого, гіршого, середнього.Багато спеціалістів прирівнюють інвестиційну привабливість до оцінки ефективності інвестиційних проектів. 

     Проблематика  зниження інвестиційної привабливості  вітчизняних підприємств, ділової  активності на інвестиційному ринку  України та дестабілізація  національної економіки в умовах фінансово-економічної кризи є достатньо актуальними й пріоритетними завданнями для вирішення як на макро-, так і на мікрорівнях та при формуванні державної інвестиційної політики.

     Одним із пріоритетних напрямів державної  інвестиційної політики України  є підвищення інвестиційної привабливості  підприємств, галузей та регіонів, а  також проведення системних і комплексних заходів щодо стимулювання й залучення іноземного та вітчизняного капіталів. Проте, в умовах сьогодення інвестиційна привабливість регіонів, галузей та підприємств значно знизилась, причинно-наслідковим зв’язком даного процесу є вплив факторів  фінансово-економічної кризи. Інвестиційна привабливість вітчизняних підприємств безпосередньо впливає на формування рівня розвитку галузі та регіону, що в свою чергу  визначає темпи функціонування вітчизняного інвестиційного ринку, обсяги та джерела інвестиційних ресурсів.

     З метою виявлення перспектив доступності  фінансових ресурсів для досягнення інвестиційних цілей здійснюється визначення інвестиційної привабливості  окремого напряму чи сфери діяльності, що враховує комплекс чинників, які формують зовнішні умови для реалізації інвестиційного проекту [1]. В умовах фінансово-економічної кризи визначення інвестиційної привабливості підприємств є достатньо не простим завданням, оскільки на даний процес впливають змінні зовнішні фактори впливу, нестабільність економіки та високий ступінь ризикованості і непередбачуваності подій.

     Інвестиційна  привабливість підприємства – це інтегральна характеристика підприємств  з позиції перспектив розвитку, обсягу і можливостей збуту продукції, ефективності використання активів і їх ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стійкості. Тобто її можна охарактеризувати як доцільність вкладення в підприємство вільних грошових коштів [1]. Теоретичні дослідження дозволяють виокремити певні фактори оцінювання інвестиційної привабливості підприємств (табл. 1). 

               Фактори оцінювання інвестиційної привабливості підприємств

     Оскільки, при оцінюванні інвестиційної привабливості  інвестор визначає доцільність майбутнього капіталовкладення, необхідно особливу увагу звернути на раніше реалізовані інвестиційні проекти на даному підприємстві. Саме тому, наведені у таблиці фактори оцінювання інвестиційної привабливості підприємств слід також доповнити аналізом раніше реалізованих інвестиційних проектів, тобто на скільки ефективно та в повному обсязі були використані інвестиційні ресурси, досягнуті показники  окупності та прибутковості проектів тощо.

     Оцінка  та аналіз інвестиційної привабливості  підприємства, з одного боку, - це основа для розроблення його інвестиційної  політики, а з іншого, - можливість виявити недоліки у діяльності підприємства, передбачити заходи щодо їх ліквідації та поліпшити можливості залучення інвестиційних ресурсів. А це, у свою чергу, дає можливості інвесторам визначитися у своєму рішенні про інвестування у дане підприємство [3].

     За  останні роки інвестиційний ринок  України характеризується динамічним розвитком, високим попитом на інвестиційні ресурси та достатньо високим рівнем зацікавленості іноземних інвесторів, а отже й інвестиційною привабливістю, свідченням цього є статистичні дані щодо прямих іноземних інвестицій в Україну (рис.1).  
 
 

Розділ 2. Інвестиційна привабливость локомотивного депо Львів-Захід 

2.1 Економічна характеристика  підприємства 

     В другій половині дев'ятнадцятого століття було засноване паровозне депо,на основі котрого з часом було організоване депо Львів -Захід.

     В цей час залізниця перейшла з  вузької коліт на широку для експлуатації паровозів вітчизняного виробництва  серії "ОТ і"0В". З перших днів війни І941 року на плечі працівників  депо випала важка робота по евакуації  обладнання і паровозів.В роки війни більша частина будівель депо була розрушена і знищена.

     До 1946 року в депо проводився один вид ремонту.З 1948 року в депо почало виконувати середній деповський ремонт.ВІ959 році локомотивний парк депо поповнився потужними паровозами серії "Л" ,а в вересні цього ж року в депо прибув перший тепловоз серії ТЕ-3.Колектив локомотивного депо Львів-Захід на протязі 1957 року 15304 великовагових поїздів,перевіз зверх плану близько 5,5 млн. тон народногосподарських вантажів,на 10% знизив собівартість перевезень,в фонд економії було внесено більш 4 тис.тон вугілля,жодна бригада депо не допустила перевтрати палива.Бригади під керівництвом от. машиністів депо І.Качуріним,С.Кернером,В.Радкевичем,Н.Кар-сановим першими стали водити важковагові поїзди на високих швидкостях, збільшили міжремонтні пробіги паровозів.