Нафтова промисловість у системі РПС

1. Прикарпатський,

2. Дніпровсько-Донецький, 

3. Причорноморський.

        Прикарпатська провінція охоплює  Закарпаття, Українські Карпати, Прикарпаття з частиною Волині. Прикарпатський район охоплює територію, розташовану вздовж північно-східних схилів Карпатських гір, і найдавнішим. Нафту видобувають тут з другої половини XIX ст. Найбільші родовища: Долинське, Бориславське, Битківське. Запаси нафти розвідані на великих глибинах — до 5 - 6 тис. м. Освоювати такі свердловини складно, проте сучасна техніка й технологія роблять це цілком можливим. Найдавнішим районом видобітку нафти є Прикарпатський, в якому почали видобувати нафту у 1770 році. У складі нафти Прикарпатських родовищ переважають метанові та метанонафтенові компоненти їх використовують як паливно-енергетичну і хімічну сировину.[10, ст. 117]

  Дніпровсько−Донецька западина, відкрита ще у 1937 році (Ромни), включає близько 50 нафтогазових родовищ, які дають близько 80% видобутку нафти. Дніпровсько-Донецький район обіймає Дніпровсько-Донецьку западину й північно-західну окраїну Донбасу. Тут зосереджені основні нафтові ресурси України. Промислове значення мають Леляківське, Прилуцьке, Гнідинцівське родовища (Чернігівська область), Качанівське (Сумська область), Радченківське (Полтавська область) тощо. Сьогодні на Сумщині видобувається половина нафти України. Нафта залягає тут на глибині 8 – 9 тис. м. Нафта Дніпровсько-Донецького району високої якості.

     Останньою була відкрита Кримсько-Причорноморська  провінція з шельфом Чорного  та Азовського морів. Причорноморський район охоплює Причорноморську  западину, Керченську протоку, північно-західну частину акваторії Чорного та Азовського морів. Цей район перспективний на видобуток нафти. В цих районах орієнтовні запаси  до 4 – 5 млрд. т. нафти. Зараз нафта видобувається з покладів «Штормове» та «Дельфін» за участю Британсько – Голландської компанії «Зпеїі».

      У межах України зараз виділяється  дев’ять нафтогазоносних областей, розміщення яких дозволяє об’єднати їх в три нафтогазоносні регіони:

1. Східний  — Дніпровсько-Донецька газонафтоносна  область; 

2. Західний  — Передкарпатська, Складчаті Карпати, Закарпатська і Волино-Подільська;

3. Південний  — Переддобруджинська, Причорноморсько-Кримська, Індоло-Кубанська, Азово-Березанська  область. 

    Поділ нафтових регіонів України (Східний, Західний і Південний) на окремі складові частини (провінції, області, райони)  на структурно-тектонічному принципі і проведений на основі подібності чи відмінності історії геологічного розвитку, відображеної в будові, формаційному складі та інших ознаках, що забезпечили і контролювали процеси генерації, міграції, акумуляції та консервації вуглеводнів.

      При цьому Східний регіон охоплює  Сумську, Полтавську, Харківську, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську і Чернігівську області; Західний — Волинську, Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку і  Закарпатську області; Південний—Запорізьку і Херсонську області, а також Автономну Республіку Крим.

      В результаті геологорозвідувальних  робіт у 1950 році було відкрито Долинське  родовище нафти в Івано-Франківській області, а в 1962 році – Битківське,  Північно-Долинське, Альхівське, Улючненсько – Орівське. Внаслідок освоєння цих родовищ видобуток нафти на Прикарпатті значно зріс. Однак домінуючу роль у видобутку нафти взяв на себе район               Дніпровсько-Донецької западини Лівобережжя України. Основні родовища нафти зосереджені у Полтавській (Радченківське, Зачепилівське, Новогригорівське, Миргорадське), Сумській (Качанівське, Рибільське), Чернігівській (Прилуцьке, Гнідинцівське, Ляляківське) областях. Тут видобувають близько 70% нафти в Україні, знаходиться найглибша свердловина – 4928 м (Чернігівське родовище, Тростянецьке родовище). Найбільшим центром нафти є Анестасієвське родовище біля м. Ромни в Сумській області. Нафта Дніпровсько-Донецького району багата на легкі фракції і має високу якість. Розміщення нафтової промисловості після війни в основному було зосереджено в Дніпровсько-Донецькій провінції.

      Промислові  родовища нафти є також у Прочорномор’ї  та на Кримському півострові. Завдяки  детальному вивченню надр цього району тут відкрито рід нафтогазоносних  структур (західна частина Криму, півострова Тарханкут). Основний видобуток нафти припадає на східний нафтогазоносний ройон.

     Також великі запаси нафти знаходяться  в надрах Північно-Крайової глибинно-розломної  зони і північного борту Дніпропетровсько-Донецької западини 10,45 млрд тон нафтового еквіваленту. Є ще Південний крайовий прогин і Південний борт, що прилягає до нього.

      Нафтогазоносні  площі зосереджені головним чином  в Карпатському, Подільському, Степовому регіонах та в Криму. У загальній структурі видобутку нафти значна її кількість (80-85 %) приходиться на Подільський та Степовий регіони. Тут проводяться геологічні дослідження, відкриваються нові родовища нафти, що створює позитивні можливості для збільшення обсягів її видобутку.

        Провідне місце займає Прикарпатська провінція, де працюють нафтогазовидобувні управління – Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз. Обсяги видобутку тут невеликі через вичерпність запасів, недостатні масштаби пошукових робіт, велику глибину залягання прогнозних запасів нафти. Прикарпатський район охоплює територію, розташовану вздовж північно-східних схилів Карпатських гір, і є найдавнішим. Нафту видобувають тут з другої половини XIX ст. Найбільші родовища: Долинське, Бориславське, Битківське. Запаси нафти розвідані на великих глибинах — до 5 —6 тис. м. Освоювати такі свердловини складно, проте сучасна техніка й технологія роблять це цілком можливим.

      Причорноморсько-Азовська провінція охоплює Причорноморську  западину, Керченську протоку, північно-західну  частину акваторії Чорного та південну Азовського морів. Розташуванни нафти зовражено в додатку Д.  Цей район перспективний на нафтовидобуток: орієнтовні запаси – до 4-5 млрд. т нафти. Зараз видобувається 200 тис. т нафти з покладів “Штормове” та “Дельфін” за участю британсько-голандської компанії “Shell”.

      Видобута  в Україні нафта має відносно високу собівартість через недосконалі  технології видобутку: видобуток її найпрогресивнішим фонтанним способом майже припинився. Сьогодні при необхідних 40 млн. т сирої нафти щороку власний видобуток становить 4-5 млн. т. Тому Україна є досить значним імпортером нафти і нафтопродуктів (переважно з Росії).

      Нині  перше місце за видобутком нафти  посідає Лівобережна частина України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідннцівського та Прилуцького родовищ, у Сумській – на основі Охтирського і Качанівського, у Полтавській – на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківського родовищ. ОПЕК залишається й, мабуть, залишиться досить стійкою міжнародною організацією, спроможною впливати на світову економіку. Поки що масштаби видобутку нафти тут невеликі через вичерпність запасів і недостатній рівень пошукових робіт.

           Через територію  України з Росії в Західну  Європу пролягає нафтопровід “Дружба”, а також нафтопроводи до Кременчука й Лисочанська. Розпочато будівництво нафтопроводів з Одеси до Кременчука та з Одеси через Броди (Львівська область) до Гданська. За допомогою іноземних інвесторів продовжується спорудження нафтового терміналу в місті Південному біля Одеси потужністю 40 млн тон.

     Розрахунки  численних експертів, які спираються на визначені тенденції у сфері  виробництва, споживання, експорту та імпорту нафти, дають підстави виснувати, що залежність від імпорту нафти  основних її споживачів зростатиме. Основна  частка можливого зростання попиту            задовольняти меться за рахунок збільшення видобутку в державах ОПЕК, передусім Близького Сходу.

     У 2008 році видобули 3,7 млн т нафти. Побудований нафтотермінал в Південному Одеської області потужністю 25 млн т нафти на рік. Через нього буде перекачуватися нафта з Ірану, Іраку, Саудівської Аравії, Ємена, Сирії, ОАЕ, Казахстану та Азербайджану. Закінчено спорудження гілки нафтопроводу Одеса ─ Броди (Львівська обл.). Можливо, гілка буде подовжена: Плоцьк — Гданськ (Польща) для експорту нафти в Європу. Розробляється варіант будівництва нафтопроводу Казахстан — Туркменія — дно Каспійського моря — Азербайджан — Грузія (порт Сусла), а далі — морськими нафтоналивними танкерами до терміналу в м. Південному. Можливо, буде будуватися гілка нафтопроводу і по дну Чорного моря: Грузія — Україна — Молдова — Західна Європа.

      Основним  шляхом виходу України з енергетичної кризи є розвідка родовищ, розробка нетрадиційних нафтогазоносних  об`єктів глибинних зон кристалічної земної кори на суходолі України і зон гідратоутворення (ЗГУ) на дні Чорного моря. Одна з таких зон лежить на північному борту Дніпропетровсько-Донецької западини, вздовж її північного крайового глибинного розлому. Тут на території завдовжки 250 км і завширшки          30-35 км у 1989-1991 рр. Було відкрито 12 промислових родовищ нафти із загальним запасом 219 млн тон нафтового еквіваленту.

      В заключення підкреслимо, що  розташування нафтових родовищ  України є досить зручним і  дає змогу створити єдину цілісну  систему нафтогазогону, але собі вартість видобутих ресурсів буде високою через недосконалість технології видобутку. Надалі залежність від імпорту нафти буде зростати. 

    4. Основні тенденції  розвитку нафтової промисливості України

    Світові ринки нафти і нафтопродуктів у своєму розвитку пройшли різні цикли — піднесення, кризи та спади. Їх аналіз сприяє виявленню проблем та прогнозуванню перспектив розвитку даних ринків. Нафтові кризи призвели до збільшення цін на рідке паливо. Для боротьби з наслідками цінових коливань необхідно розвивати сектор видобутку, поширювати інтеграційні процеси.

     Рівень  розвитку країн тісно пов’язаний зі споживанням енергії.

Нафта є основним джерелом енергії для  багатьох галузей економіки, її частка в загальному споживанні енергоресурсів постійно зростає. На території України вперше видобуток нафти розпочато в Прекарпатті на початку XVII ст. Видобуток і приріст нафти в Україні наведено в табл.4.1. Як галузь промислового виробництва нафтова промисловість розвивалась на базі Бориславського нафтового родовища в кінці XIX — на початку XX ст. із застосуванням глибокого буріння свердловин.У той час було відкрито ряд інших родовищ у Прекарпатті. Найбільшого рівня видобуток нафти досяг в цьому районі у 1909 р. (2053,1 тис. т), однак у подальшому він почав знижуватися і становив у 1938 р. 370 тис. т.

    У повоєнні роки нафтова промисловість  Передкарпаття швидко розвивалась. Було здійснено докорінну реконструкцію  підприємств галузі на новій технічній основі. В результаті значного розширення обсягів геологорозвідувальних робіт на нафту було відкрито нові родовища в Передкарпатті — Долинське і Північно-Долинське, Бітків-Бабчинське, Орів-Уличнянське та .

    В результаті зосередження геологорозвідувальних  робіт на нафту у східних районах  України було відкрито майже 150 нафтових родовищ у Полтавській, Сумській та Чернігівській областях, які за видобувними запасами нафти значно перевищували родовища Передкарпаття. До найбільших належать — Гнідинцівське, Леляківське, Глинсько-Розбишівське, Рибальське, Качанівське, Новофигорівське та  Розробка цих родовищ стала основною базю для розвитку нафтовидобувної промисловості республіки. 

    Таблиця 4. 1

Середньодобувний  приріст видобутку нафти у  світі, млн. бар.

    Найбільшого розвитку нафтова промисловість  досягла в роки дев’ятої п'ятирічки. Так, максимального рівня видобутку  нафтового конденсату     (14,5 млн. т.) було досягнуто у 1972 р. Потім обсяги видобутку нафти стали скорочуватися, і зараз вони становлять близько 4 млн. т. за рік. Тільки за 1990—1997 рр. Видобуток нафти в Україні знизився майже на 22%.

    Основний  видобуток нафти припадає на Східний нафтогазоносний  регіон. Його питома вага у загальному видобутку нафти в країні досягає майже 80%. У Південному нафтогазоносному регіоні балансові видобувні запаси становлять 3% від запасів України тому видобуток нафти практично відсутній.