Нафтова промисловість у системі РПС

     Вироблення  нафтопродуктів переважє над споживанням. Це добре виражено та показано в додатку Б. Нафтопереробна промисловість являє собою галузь обробної промисловості, підприємства якої переробляють видобуту із свердловин сиру нафту та виготовляють з неї нафтопродукти. Нафтопереробні підприємства розташовують поблизу нафтовидобувних територій. Одночасно вирішують питання по забезпеченню транспортування нафти та нафтопродуктів на значні відстані з використанням різних видів транспорту.

      В Україні розміщені і функціонують шість основних нафтопереробних заводів (НПЗ) — Кременчуцький, Лисичанський, Херсонський, Одеський, Дрогобицький, Надвірнянський. Відносно новими і надпотужними заводами є Кременчуцький та Лисичанський.

     Перший  з них побудований у 1966 р., його потужність з первинної переробки  нафти становить зараз 18,6 млн. т. за рік. Другий побудований у 1976 р. має потужність 16,0 млн. т за рік. Решта заводів (крім Дрогобицького) споруджен, ще в довоєнні роки і мають значно меншу потужність. У повоєнний період в результаті реконструкції їх потужності зросли до 2,7 - 7,1 млн. т. за рік (1997 р.). Разом з тим глибина переробки нафти в країні залишилась досить низькою — до 60%. У Західній Європі вони досягли узагальнено 80%, а у США — понад 90%. Зазначені дані по Україні свідчать про те, що значна частка обсягу вироблених нафпродуктів припадає на паливний мазут.

     Сумарна потужність вторинних процесів (по всіх НПЗ) становить приблизно 35% потужності первинних процесів (близько 12% з 35% —поглибленая переробки нафти, 23% облагородження нафтопродуктів), що, звичайно, недостатньо, виходячи з сучасного світового рівня розвитку нафтопереробки.

     Низький технічний рівень виробництва нафтопереробної  промисловості України, недосконалість технологічних схем НПЗ, випуск  неякісних нафтопродуктів викликають інтенсивне забруднення навколишнього середовища. Основними забрудниками від нафтопереробних заводів є сірчані сполуки, окисли вуглецю, тощо. Нафтопродукти імпортують в різні країни світу. Зміна ресурсу за періоди 2008 – 2010 рр. зображено в табл. 2. 2.

     Таблиця 2.2

     Зміна ресурсу (виробництво плюс імпорт, мінімум експорт)

     за 2008 -2010 рр.

Рис. 2.1. Імпорт нафтопродуктів

     Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновок, що з кожним роком зміна ресурсу  нафтопродуктів знижуєится. Що мажу призвести  ди глобальних проблем.

      У зв'язку з незначним видобутком нафти  в Україні обсяги переробки значною  мірою залежать від масштабів поставок її за меж країни. Фактична забезпеченість споживання нафтопродуктів на території України власною нафтою за 2009 – 2010 роки показана в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

«Рівень споживання нафтопродуктів в Україні  за

рахунок нафти власного виробництва з 2003 – 2010 рр.»

     Характерною рисою нафтопереробки України слід визнати її технологічне відставання від сучасного рівня цієї галузі в країнах-членах Організації економічного розвитку і співробітництва у сфері поглиблюючих конверсію процесів, що віддзеркалюється на ефективності переробки нафти (глибині) і якості нафтопродуктів. Саме цим можна пояснити велику частку мазуту в загальному обсязі переробки нафти, яка в 2010 р. становила 32,5%, у тому числі на окремих НПЗ — від 27,8% (Кременчуцький НПЗ) до 45% (Одеський НПЗ). Разом з тим у 2010 р. було вироблено дизельного палива в обсязі 5650,7 тис. т, автомобільних бензинів — 4105,1 тис. тонн. При цьому низькооктанові бензини становили 41,8% загальної кількості, а дизельне високосірчасте паливо (з вмістом сірки — 0,5%, 0,6% і 0,85%) - 22%.

      Зростання дефіциту на ринку моторного палива негативно позначилося на імпорті, який по автомобільному бензину в 2010 р. зріс порівняно з 2009 р. у 5,1 раза і становив 562 тис. т (218,4 млн. дол. США), по дизельному                  паливу — у 8,4 раза і становив 587 тис. т (307,4 млн. дол. США) відповідно.

     Таким чином, Україна стоїть перед необхідністю вирішення складних проблем, пов'язаних з подальшим розвитком нафтореробки як однієї з найважливіших галузей промисловості і всього народногосподарського комплексу, а також з раціональним та стабільним забезпеченням НПЗ сирою нафтою (власною і привізною). Виробництво і споживання нафтопродуктів зображено в додатку В.

     Потужності  нафтопереробної промисловості  сягають 60 мли. т. річної первинної переробки. Однак використовуються вони лише на 22,3% за переробкою нафти, на 31,0% ― за виробництвом бензину, на 27,4%) - за виробництвом дизельного пального і лише на 16% ―  за товарним випуском топкового мазуту.

     Більш ніж у 90 країнах світу є нафтопеперобні заводи. Нафтопереробна промисловість України представлена сьома нафтопереробними заводами, переробна потужність, яких складає 80-90 млн. т. сирої нафти щороку. В Україні діють такі нафтопереробні заводи: Лисичанський, Кременчуцький, Херсонський, Бердянський, Дрогобицький, Львівський і Надвірнянський. Власними ресурсами потребу в нафті Україна забезпечує лише частково      (в 2003 році потрібно було 40-45 млн. тон. нафти на рік, а було добуто 3,9 млн тон). Перші з них – Львівсько-Дрогобицький та Надвірнянський – розміщено в найстарішій Прикарпатській провінції. Науково-технічний прогрес, побудова нафтопроводів та морські перевезення нафти змінили географію нафтопереробної галузі.

     Нафта розташована в баготьох частинах України. Разташування нафти по Україні детально можна побачити в додатку Г.

     Щодо  розміщення нафтопереробної промисловості діє дві тенденції:

• "ринкова" — спорудження НПЗ, що є великими ринками збуту нафтопродуктів,
• "сировинна" - наближення нафтопереробки до місць видобутку.  Монополіям вигідніше перевозити нафту до країн її споживання у сирому вигляді, бо вони заощаджують на транспортних витратах. Крім того, нафта вивозиться за монопольно низькими цінами, а одержані з неї в інших країнах нафтопродукти продаються за ціною в кілька разів вищою.

      Нерозвинута нафтопереробна промисловість у  нафтодобувних країнах, що розвиваються, брак у них власного танкерного флоту посилює залежність цих країн від іноземних монополій. Отже, нафтовидобуток зосереджується у країнах, що розвиваються, а потужності НПЗ з первісної перегонки — у розвинутих країнах.

         Високорозвинуті країни приділяють велику увагу розвиткові нафтопереробної промисловості, поглибленню переробки нафти, енергозбереженню, поліпшенню екології й автоматизації нафтопереробних заводів (НПЗ). Інші постсоціалістичні країни, крім країн – членів СНД, створивши привабливий інвестиційний клімат, одержали від міжнародних організацій-донорів значні інвестиції і майже повністю закінчили реструктуризацію нафтопереробної промисловості.

               Найважливішим завданням розвитку  нафтопереробної промисловості  є  забезпечення істотного зростання технічного рівня виробництва. Насамперед слід підвищити глибину переробки нафти до рівня країн, що мають розвинуту нафтопереробку. Це може бути досягнуто до 2010 р. Поглиблення переробки нафти для України має зараз першорядне значення, бо дозволяє значно економити нафту (до 30%), не зменшуючи виробництва світлих нафтопродуктів, в першу чергу найбільш споживаних — автомобільного бензину, дизельного палива, авіаційного гасу. Правда, при цьому знизяться обсяги виробництва паливного мазуту. Однак він може і повинен заміщатися іншими видами палива, насамперед вугіллям. З поглибленням переробки нафти в Україні поліпшиться загальна структура випуску нафтопродуктів та більш ефективним стане використання нафтової сировини.  

      Внаслідок низького рівня завантаження виробничих потужностей, собівартість української переробленої нафти є дуже високою. Україні необхідно вирішувати проблему із завантаженням виробничих потужностей нафтопереробних заводів. Практика підтверджує, що собівартість нафти ВАТ «Укрнафта» як основного продукту, на якому, головним чином, ґрунтується грошовий потік компанії, значно перевищує собівартість 1 т. нафти основних конкурентів в Україні - «Лукойл» та «ТНК».

      Нафтовий  сектор виявися нездатним відреагувати на зміни в соціально-економічному становищі України, а ринкові реформи, які проводились в галузі, не є ефективними. З урахуванням великих потенційних можливостей підвищення ефективності і впливу на економіку, розвиток нафтопереробної промисловості слід вважати одним з основних пріоритетів структурної перебудови паливно-енергетичного комплексу і інвестиційної політики в Україні.

      Можливо декілька варіантів розвитку нафтопереробної  галузі України. Необхідно приймати до уваги, що розвиток нафтопереробної  галузі може бути ефективним як при передачі підприємств галузі приватним компаніям, так і за умови повного державного контролю галузі. Для досягнення ефективного функціонування нафтопереробної галузі за будь-якого з вище наведених варіантів, обов'язковою умовою є стабільність законодавства в країні.

      Щоб уникнути енергетичної кризи, нафтовики  західної Європи вирішили розгорнути масштабний пошук нафти. Після кількох невдач, в Північному морі було виявлено гігантські родовища, які повністю змінили світову географію нафти. Країни, які раніше не мали своєї власної нафтової промисловості, стали провідними нафтовидобувниками і перейшли у розряд експортерів нафти. Щорічно понад 100 млн т нафти видобуває в Північному морі. 

      Для виводу з кризового стану української  нафтопереробної галузі, для досягнення рівня країн Заходу, необхідно, з урахуванням поточної ціни світового ринку нафти, модернізувати діючі українські НПЗ, для того, щоб збільшити показники переробки нафти до рівня глибокої схеми, тобто до     90-95 %. З цією метою доцільно, скориставшись допомогою провідних західних нафтових компаній, розпочати застосування принципово нових схем розвитку НПЗ, інноваційних для вітчизняної нафтопереробки.

        Як висновок можна підкреслити,  що українська нафтопереробна  галузь знаходиться на низькому  рівні розвитку, що зумовлює високу собі вартість виробленої продукції. Також ми бачимо, що впродовж останніх років зменшилась кількість виробленої продукції у нафтовій промисловості та зріс імпорт палива в Україну. Українські НПЗ працюють не ефективно, потребують модернізації, як обладнання так і технології. У зв’язку з цим відбувається сильне забруднення навколишнього середовища. Як підсумок звернемо увагу на те, що Україні не здатна на даному етапі в повному обсязі забезпечити потреби споживачів у паливних продуктах, що робить цю сферу однією із проблемних в наш час.

    3. Розміщення нафтової  промисловості України

    Сьогодні  нафту видобувають у 75 країнах  світу. Найхарактернішою особливістю сучасної географії нафтового господарства є великий територіальний розрив між видобутком нафти й споживанням нафтопродуктів.

      Україна не багата на нафту. Виокремлюються три  райони: