Нафтова промисловість у системі РПС

     1. Значення нафтової промисловості у соціальному та економічному розвитку країни

      Нафта – корисна копалина, основа світового  паливно-енергетичного комплексу, ефективне  та зручне для використання паливо. Продукти нафтопереробки широко використовуються у всіх галузях промисловості, сільськогосподарському виробництві, на транспорті, у побуті. Значна частина продукції використовується для виробництва електроенергії у хімічній промисловості.

      Нафтова промисловість відіграє значущу  роль в економіці країни, адже вона забезпечує більшість галузей народного господарства необхідною сировиною, продуктами нафтопереробки. Нафта була і залишається стратегічною сировиною і одним з найважливіших факторів економічної незалежності будь-якої держави.

      Нафтова галузь являє собою важливу складову частину паливно-енергетичного комплексу України, яка разом з іншими галузями забезпечує пошук, розвідку та розробку родовищ нафти, транспортування, переробку, зберігання і реалізацію нафти, продуктів їх переробки. Нафтова галузь забезпечує енергетичну незалежність держави, тому її стану і розвитку приділяється значна увага.[4, ст.160]

      Значення  нафтової промисловості у соціальному  та економічному розвитку України полягає  в : забезпеченні населення вільними робочими місцями (видповідно до кваліфікації та рівня знань робітників); виробленні нафтопродуктів, що відповодають загальним споживчим потребам. Згрупувавши вище перелічені можливості впливу нафтової промисловості на соціальний та економічний розвиток України можна зазначити, що нафтова промисловість впливає на підвищення рівня розвитку населення.

      Також слід зазначити, що нафтова промисловість  України забезпечує населення нафтопродуктами, такими як бензин, дизильне пальне, мазут топковий, що і дає перспективи для економічного добробуту України. Для цього використовують систему загальноекономічних показників, які характеризують рівні регіонального господарського розвитку та економічну ефективність функціонування галузей промисловості. Ця система дає змогу ранжувати області, райони, галузі промисловості (зокрема нафтову промисловістьУкраїни) за рівнем економічної ефективності, соціального розвитку та розвитку продуктивних сил, виявляти причини відставання окремих галузей промисловості (економічних регіонів). Такими показниками є наступні:

1. Розподіл  національного багатства, виробництво  сукупного суспільного продукту та національного доходу по регіонах (Україні загалом);

2. Розвиток  основних галузей матеріального  виробництва промисловості, сільського  господарства і транспорту;

3. Використання трудових ресурсів та рівень продуктивності праці.

      Статистика  ще не обліковує створеного різними  галузями промисловості по областях та економічних районах національного  доходу. Цей показник, зазвичай, можна  було б використовувати для зіставлення  рівнів економічного розвитку.

      Важливим  завданням науки нині є розроблення  показників для виявлення конкретної залежності між рівнем розвитку продуктивних сил та рівнем спеціалізації, комплексності, станом розвитку виробничої і соціальної інфраструктури як у районах, так і між районами на різних стадіях господарського розвитку.

      Рівень  задоволення потреб населення визначають як співвідношення фактично досягнутого  рівня споживання матеріальних і  духовних благ з раціональними нормами  споживання, розрахованими для населення певного регіону. Крім того, треба враховувати конкретні умови життя людей, які визначають характер споживання матеріальних і духовних благ. Ці відмінності відображують специфіку споживання матеріальних благ міським і сільським населенням, їх доступність.[12, ст.201]

      На  даний момент в Україні гостро стоїть проблема про неможливість нафтової промисловістю забезпечити споживчів  нафтопродуктами.

     Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості видобутку нафти значно більші. Нафтова промисловість в структурі світового паливно – енергетичного балансу ( 2006 ) займає перше місце ( Додаток А). Внаслідок певного вичерпання нафтових родовищ у старопромислових західних районах поряд з пошуками і видобутком нафти у східних районах ширше розгортається геологічна розвідка шельфової зони Чорного і Азовського морів, а також Причорноморської низовини, де останніми роками видобувають промислову нафту.

     Собівартість  видобутої в Україні нафти  відносно висока, оскільки видобуток її найпрогресивнішим фонтанним способом майже припинився. Для підтримання її високого пластового тиску практикують закачування у законтурні горизонти гарячої води, пари, хімічних реагентів, що дає змогу збільшити видобуток нафти до 60-70%. Вартість нафти у районах споживання значною мірою визначається витратами на її транспортування, що залежить від діаметру трубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперекачувальних станцій. Останніми роками визначилася тенденція до подорожчання нафти, що пов`язано з ускладненням умов її видобутку та експлуатації більшості родовищ. Разом з тим будівництво нафтопереробних підприємств в районах споживання нафти і нафтопродуктів має ряд переваг, оскільки сприяє різкому зменшенню перевезень нафтопродуктів незалежно від способу транспортування сирої нафти (зберігання сирої нафти обходиться дешевше), а для споживання є можливість використовувати сиру нафту, яка надходить з різних районів.

     Нині  жоден з економічних районів  України не забезпечений власною  нафтою і нафтопродуктами.

     Отже  можна сказати, що нафта є одним  із найважливіших та цінних ресурсів у природі, рівень забезпеченості нафтовими  ресурсами певної країни визначає рівень її фінансової незалежності. В Україні  нафтова промисловість характеризується низькими показниками. Собівартість видобутої нафти висока, оскільки її видобуток ведеться застарілими методами з низькою ефективністю.

     2. Структура нафтової  промисловості у системі РПС

     Потужності  нафтопереробної промисловості  сягають 60 млн тон річної первинної переробки. Сьогодні майже 50% нафтопереробки припадає на Кременчуцький НПЗ, що перероблює в основному нафту з Татарстану. В цілому ж потужності українських НПЗ використовуються лише на 23,2% (це також є чинником, що обумовлює високу собівартість українських нафтопродуктів).

           Таблиця 2.1

     Виробництво нафтопродукції в Україні по роках, млн тон

     Проаналізувовши дані таблиці 2.1. слід зробити висновок, що починаючи з 2005 р. Обсяг виробництва різних видів нафтопродукції зайняли тенденцію до зменшення та починаючи з 2007 р. не забезпечувати населення України продукцією власного виробництва. Слід зазначити, що в 2010р. деякі НПЗ почали застосовувати, в процесі виробництва бензинів, напівфабрикати (прямогонний бензин, вакуумний газойль). Що, в свою чергу, дозволило їм збільшити випуск товарної продукції та збільшити вартість корзини нафтопродуктів, що вироблялися, на тонну нафти.[21, ст.5]

     Бензини – ціновий рівень за нафтопродукти на українському ринку в 2010 році, як і в 2009, слідував за трендом ринку Європи, відображаючи відкритість ринку і значний внесок імпортного ресурсу у формування ціноутворення. За оцінками, на тлі зростання в країні споживання в 2010р. високооктановнх бензинів, частка імпорту в забезпеченні потреби ринку України в даному виді палив складала в 2010р. близько 1 млн. мт. або до       26-28% порівняно з 8-9% в 2008р. У свою чергу, об'єм імпорту А-95 склав до 30-31%, а А-92 до 22-25% від потреб у 2010р.

     Завдяки деяким елементам модернізації на українських НПЗ і застосуванням напівфабрикатів, у процесах переробки нафти, виробництво високооктанових бензинів в Україні в 2010р., порівняно з 2009р. майже не змінилося. Так, виробництво бензину А-95 в Україні у 2010 році зменшилося, порівняно з 2009 роком на 5-10 тис. мт. (до 1%) і за оцінками склало 1,4-1,45 млн. мт., а виробництво бензину А-92, навпаки навіть збільшилося (до 1 %) і склало близько 1,2 -1,22 млн. мт. Проте, даний ресурс не зміг задовольнити потребу країни в даному виді палива. І природно, що в 2010 р. різко зріс об'єм імпорту.

     Імпорт  бензину А-95 до України склав близько 630 тис. мт, збільшившись, порівняно з рівнем 2009 року, більш ніж на 300 тис. мт (93%). Слід зазначити, що впродовж трьох останніх років, стрімко зросло споживання А-95 з темпами зростання 7-8% у 2009р. і близько 15-18% у 2010р. (близько 28% за період 2008-2010рр.). Для задоволення зростаючого попиту, розрахунковий ресурс у 2010 р. даного виду палива склав біля                             2-2,05 млн. мт.

     Однією  з причин стрімкого зростання  споживання А-95, на фоні стрімкого збільшення автомобільного парку України, є стрімке скорочення - на 40% або приблизно на 900 тис. мт. за період 2005-2006рр., потреби в низькооктанових бензинах, які також використовувалися для "отримання" високооктанових бензинів.

     Також, великої кількості виробленого  в Україні бензину марки А-92 було недостатньо для задоволення попиту, який оціночно зріс за два роки на 10-11 %. Оцінка ресурсу в 2007 р. складає біля 1350-1400 тис. мт. на рік, або близько 110-115 тис.мт. на місяць. І отже, об'єми імпорту бензину А-92 до України не могли не вирости і збільшилися, порівняно з рівнем 2009 року, на 80 тис. мт (37%). Оціночно частка імпорту в структурі попиту складає    22 - 25% в       2007 р.

     Особливо  помітно позначилося зменшення  об'ємів переробки нафти в Україні на виробництві низькооктанового палива. За три роки об'єми виробництва зменшилися приблизно на 1200 тис. мт (майже на 50%). Паралельно, зі зменшенням об'ємів виробництва, скорочувався і попит на нього. Так, за нашими оцінками, необхідний ресурс для покриття попиту зменшився з 2,2 - 2,3 млн.мт. у 2008 р. до 1,3 - 1,35 млн. мт в 2010р.

     За  оцінками, виробництво бензину А - 76/80 в Україні в 2009 році склало біля 1,25 - 1,3 млн. мт, що на фоні його експорту - близько 90 тис.мт. потребувало імпорту на рівні 140 тис. мт. Імпорт був необхідний в період літньо – осінніх с/г робіт і на період зупинення на ремонт Лисичанського НПЗ.

     Дизельне  паливо – ціновий тренд дизельного палива в 2009 році повторив тренд як російського, так і європейського ринку. І це не дивно, оскільки й об'єми імпорту дизельного палива до України, збільшившись, порівняно з рівнем 2010 року, майже на 1,1 млн.мт (185%), і становив близько 1670 тис. . Ці об'єми в основному поставлялися до України з РФ.

     Хоча  попит на дизельне паливо за два останні роки зростав не так стрімко як на високооктанові бензини, все ж він збільшився приблизно на    7 - 10%, а рівень імпорту для покриття попиту збільшився з 1 - 2% 2006р. до 30% в      2007 р.

     Виробництво дизельного палива в Україні в 2008 р. оцінюється на рівні 4,25 – 4,3 млн. мт. порівняно з 6,3 млн. мт. у 2009р. Необхідний ресурс         2006 р. для задоволення попиту на ринку України в даному виді пального оцінюється на рівні 5,45-5,5 млн.т.

     Дизильне  паливо та бензин виробляють на семи нафтопереробних заводах: Кременчуцькому, Лисичанському, Херсонському, Одеському, Дрогобицикому, Надвірянському, Шибелинському.

     Переробка палива — основа формування    промислових   комплексів,    особливо    нафтохімічних і  вуглехімічних.  Велику  роль  відіграє  паливо  як   районотворний фактор.  Вплив  його  тим  більший, чим потужніші  запаси  і  вищі техніко-економічні показники ресурсів палива. Дешеве паливо сприяє розвитку    паливомістких   виробництв,    формує    спеціалізацію господарства  району.  Поряд  з  цим  слід  зазначити,  що  паливо використовується  також в енергетиці і є сировиною  для  одержання різноманітних  цінних продуктів. Наприклад, з нафти  одержують  не тільки паливні матеріали, а й різні масла й змащувальні матеріали, пластмаси,   мийні речовини,  синтетичні  волокна,   добрива.

     У перспективі доцільно використовувати  нафту для виробництва моторного  палива і як сировину для хімічної промисловості.