Міжнародна економіка

В рамках створення зони вільної торгівлі проводяться міроприємства по пришвидшенню процесів погодження тарифної номенклатури, митної оцінки; встановленне системи «зеленого коридору», тобто системи спрощених митних процедур; погодження товарних стандартів. Робота по стандартизації продукції націлена на те, щоб знизити витрати її виробництва шляхом вирівняння стандартів країн-членов АСЕАН з міжнародними стандартами, взаємного визнання вимог, висунуті до перевірки продукції і выдачі відповідних сертифікатів.

Базою для співпраці в цій сфері являються угоди про створення Зони вільної торгівлі АСЕАН (АФТА), Зони інвестицій АСЕАН (АІА) і Схема промислового співробітництва (АІКО).

Основні документи АСЕАН:

• Декларація АСЕАН (1967) = Бангкокська декларація. Документ, скріплюючий створення АСЕАН і встановивший цілі цієї організації (див. нижче).
• Декларація про зону миру, свободи і нейтралітету в Південно-Східній Азії (1971) = Куала-Лумпурзька декларація. В ній заявлялось, що нейтральність регіону являється «бажаною ціллю».
• Договір про дружбу і співробітництво (1976) = Балійський договір. В цьому договорі країни домовились про принципи взаємовідносин між собою, а саме: взаємоповага до незалежності, суверенітету, рівності, територіальної цілісності та національної ідентичності кожної нації, право на невтручання у внутрішні справи держави, відмова від методів примусу в міжнародних відносинах, вирішення конфліктів мирним шляхом та інше. Договір прийнятий в зв’язку зі зменшенням напруженості в регіоні після закінчення Другої індокитайської війни.
• Договір про створення в Південно-Східній Азії зони, вільної від ядерної зброї -Бангкокський договір (1995). Цей договір являеється логічним продовженням Куала-Лумпурзької декларації.
• Головним документом, який визначає основні політичні і економічні орієнтири «десятки» на найближчу перспективу, являється прийнята на 5-му самміті в 1997 році програма «АСЕАН – бачення в 2020 році: партнерство в динамічному розвитку».

У відповідності з «Бангкокською декларацією» цілями АСЕАН являються:

• пришвидшення економічного зростання, соціального прогресу і культурного розвитку в регіоні;
• встановлення миру і стабільності в регіоні через використання принципів Уставу ООН;
• розширення активного співробітництва і взаємодопомоги в області економіки, культури, науки, техніки і підготовки кадрів;
• розвиток більш ефективної  співпраці в сфері промисловості та сільського господарства;
• розширення взаємної торгівлі та підвищення життєвого рівня громадян краін-учасників;
• встановлення міцного та взаємовигідного співробітництва з іншими міжнародними і регіональними організаціями;
• Індокитай та Південно-Східна Азія взагалі – це один зі світових лідерів по хворих та інфікованих вірусом СНІД. Тому вирішення цієї проблеми є надзвичайно нагальним та важливим.

 

 

 

Порівняння регіональних блоків
Регіональний блок	Площа (км²)	Населення	ВВП ($ US)		Країни  учасники
			(млн.)	на душу населення
EU	4,325,675	496,198,605	12,180,415	24,547	27
CARICOM	462,344	14,565,083	64,219	4,409	14
ECOWAS	5,112,903	251,646,263	342,519	1,361	15
COMESA	3,779,427	118,950,321	141,962	1,193	5
NAFTA	21,588,638	430,495,039	14,451,903	33,572	3
ASEAN	4,495,561	580,846,182	2,652,662	4,567	10
██ найменше значення серед цих блоків; ██ найбільше значення серед цих блоків. Джерело: CIA World Factbook 2007, МВФ WEO Database.

2.2. Порівняння країн-членів АСЕАН

 

Цікава особливість  АСЕАН в тому, що країни-члени  цієї організації дуже різняться  за багатьма показниками. За класифікацією  Світового Банку (за рівнем ВВП на душу населення):

• дохід нижче середнього – Камбоджа, Мьянма, Лаос, В’єтнам, Індонезія;
• дохід вище середнього – Філіппіни, Таїланд;
• високий дохід – Бруней, Малайзія, Сінгапур.

До АСЕАН  входять як нові індустріальні країни (Сінгапур – «дракон», перша хвиля; Філіппіни, Таїланд, Індонезія, Малайзія – «тигри», друга хвиля), так і країни, що розвиваються – країни-кредитори (Бруней) і країни-боржники (Камбоджа, Мьянма, Лаос, В’єтнам).

За державним  устроєм та формою правління країни також дуже відрізняються:

• соціалістичні республіки (Лаос, В’єтнам);
• конституційні монархії (Королівство Камбоджа, Королівство Таїланд, Малайзія – федерація султанатів);
• абсолютна монархія (Султанат Бруней);
• республіки (Індонезія, Філіппіни, Сінгапур, Мьянма – військовий уряд Мьянми критикується за жорстоке придушення опозиції та порушення прав людини).

За етнічним складом і віросповіданням ці країни також не є однорідними. Пануючими  релігіями Південно-Східної Азії є буддизм (95% населення Таїланду, 67% В’єтнаму, 89% Мьянми, 72% Лаосу, 69% Камбоджі, 40% Сінгапуру), і мусульманство (90% населення Індонезії, 53% Малайзії, 66% Брунею, 37% Сінгапуру), також поширене християнство, переважно католицизм (84% населення Філіппін, 14% Сінгапуру, 11% Брунею, 10% Малайзії). Саме в цьому регіоні знаходиться найбільша мусульманська країна світу – Індонезія (221 мільйон мусульман). З точки зору релігії важливо зазначити, що в цьому регіоні ще залишились прихильники анімізму (віра в існування в тілі людини її двійника – душі, від якої залежить її життя, фізіологічний і психологічний стан) та в меншій мірі аніматизму (перенесення психічних властивостей людини на природу, віра в існування абстрактної, безликої сили, яка визначально впливає на життя людей). Сповідують анімізм близько 1% населення Лаосу, В’єтнаму, Камбоджі, Сінгапуру.

Країни - учасники	Площа (км²)	Населення (тисяч  чол.)	ВВП (млн. $ US)	ВВП на душу населення ($ US)	Державний устрій	Вступ до АСЕАН
Індонезія	1919440	245453	865600	3600	республіка	1967
Малайзія	329750	24386	290200	12100	федерація султанатів	1967
Сінгапур	693	4492	124300	28100	місто-республіка	1967
Таїланд	514000	64632	560700	8300	конституційне королівство	1967
Філіппіни	300000	89469	451300	5100	республіка	1967
Бруней	5770	379	6842	23600	абсолютний султанат	1984
В'єтнам	329560	84403	232200	2800	соціалістична республіка	1995
Лаос	236800	6368	12130	1900	соціалістична республіка	1997
Мьянма	678500	47383	78740	1700	військова республіка	1997
Камбоджа	181040	13881	30650	2200	конституційне королівство	1999
АСЕАН	4495561	580846	2652662	4567	-	-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Зовнішня діяльність АСЕАН

Асеанівський регіональний форум (АРФ) був створений в 1994 році в рамках превентивної дипломатії. Зустрічі проводяться щорічно в одній з столиць країн-членів АСЕАН. Цілями АРФ являються:

1) стимулювання конструктивних діалогів та консультацій по питаннях політики та безпеки;

2) створення  дружніх відносин і превентивної  дипломатії в Азійсько Тихоокеанському  регіоні. 

Крім країн-членів АСЕАН в останньому форумі брали  участь Австралія, Бангладеш, Східний Тімор, ЄС, Індія, Канада, КНДР, Китай, Монголія, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Пакистан, Республіка Корея, Росія, США.

Система діалогового партнерства АСЕАН послужила основою для створення механізму поглибленої взаємодії Асоціації з східноазійською «трійкою» (Китай, Японія, Республіка Корея) в форматі 10+3, який був формалізований в 2000 році і передбачає, наприклад, проведення саммітів в форматі «тринадцяти» чи 10+1 (АСЕАН + 1 з «трійки») паралельно с асеанівськими зустрічами в верхах. Близькі відносини з Китаєм, Японією та Кореєю були ініційовані Малайзією, яка бажає створити свого роду торгово-економічний блок в регіоні тихоокеанської Азії. Його створення вирівняло б позиції східно азійських країн в діалозі з такими регіональними об’єднаннями, як ЄС і НАФТА. З 2002 року проводяться окремі саміти АСЕАН–Індія. В листопаді 2004 року в В’єнтьяні на разовій основі був організований самміт АСЕАН–Австралія та Нова Зеландія у зв’язку з 30-річчям встановлення між ними діалогових відношень.

Для підтримки  міжнародних відносин АСЕАН створила комітети, які складаються з керівників дипломатичних місій, розташованих в таких містах світу, як Брюссель, Лондон, Париж, Вашингтон, Токіо, Канберра, Оттава, Веллінгтон, Женева, Сеул, Нью-Делі, Нью-Йорк, Пекін, Москва, Ісламабад. На жаль, представництва в Києві немає, ніяких відносин Україна та АСЕАН не підтримують.

 

Висновок

 

Асоціація країн Південно-Східної  Азії (АСЕАН) – субрегіональна торгівельно-економічне угруповання, що було створене у 1967 р. і об’єднує на сьогодні дев’ять країн Південно-Східної Азії. Цілі створення – сприяння соціальному та економічному розвиткові країн-членів, співробітництво в промисловості та сільському господарстві, проведення науково-дослідних робіт.

Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) – типова зона вільної торгівлі, створена Австрією, Великобританією, Данією, Норвегією, Португалією, Швейцарією, Швецією 1960 p. на Стокгольмській конференції. 1970 р. до ЄАВТ вступила Ісландія, а 1986-го - Фінляндія, яка з 1961 p. була її асоційованим членом. У зв'язку з вступом до ЄС з ЄАВТ вийшли Великобританія і Данія (1973 p.), а також Португалія (1986 p.). Нинішній її склад: Австрія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Швейцарія.

Список використаної літератури:

 

Основна література

1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. Київ:Знання, 1999.
2. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси . – К.:Знання-Прес, 2002.
3. Економіка зарубіжних країн / За ред.Козака Ю.Г.,Ковалевського В.В. – К.: ЦУЛ, 2003.
4. Козик В.В., Панкова Л.А, Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини –К.: Знання-Прес, 2003.
5. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – К., 2002.
6. Міжнародна економіка / Румянцев А.П., Климко Г.Н., Рокоча В.В. та ін. За ред. Румянцева А.П. – К.: Знання-Прес, 2003.
7. Міжнародна економіка:Навч. посіб. / За ред. Ю.Г. Козака, В.М.Новацького. – К.: Центр навч.літератури: АртЕк, 2002.
8. Міжнародна економіка: Підручник / А.П.Румянцев, Г.Н.Климко, В.В.Рокоча та ін.; За ред. А.П.Румянцева. – К.: Знання-Прес, 2004. – С.138-146.
9. Міжнародна економіка. /За ред. Ю. Г. Козака. Київ 2002.
10. Міжнародна економіка/ За ред. Румянцева А.П. – К.: Знання-Прес, 2003.
11. Міжнародні економічні відносини: Підручник /За ред.Школи І.М. – К.: КНТЕУ, 2003.
12. Новицький В.Є. Міжнародні економічні відносини. – К.:КНЕУ, 2003.
13. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. – К.:КНЕУ, 2003.
14. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка. – К.: Знання, 2005. - 397с.
15. Рокоча В.В., Міжнародна економіка. У 2кн. – Кн.1: Міжнародна торгівля: теорія та політика – К.: Таксон,2000.
16. Рокоча В.В., Румянцев А.П. Міжнародна економіка. – К.: Знання-Прес, 2003
17. Світова економіка: Підручник /А. С. Філіпенко, - К.:Либідь, 2001. – 582с.
18. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть // Філіпенко А.С., Гальчинський А.С. та ін. – К.: Либідь, 2002.
19. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини. Підручник. Київ 1994.

 

Додаткова література:

 

1. Бровков С.М., Руденко Л.В. Валютно-фінансові механізми в міжнародному бізнесі: світовий досвід та українська практика. – К.:ТОВ “Агентство “Україна”, 2001.
2. Голубєва В.О. Глобалізація світової економіки та державне регулювання зовнішньої торгівлі // Митна справа. – 2003. - №6. – С.56-63.
3. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наукова думка, 1998.
4. Європейська інтеграція та Україна / Керівники проекту: д-р Герд Шиманськи-Гайер, Валерій Бесараб. – К.: ТОВ “Макрос”, 2002.
5. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. – К.: КДЕУ, 1996.
6. Лук’яненко Д.Г., Гу<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" text-dec