Міжнародна економіка

Висновок

Історично вихідною основою функціонування та розвитку світового господарства є міжнародний  поділ праці. Всебічне поглиблення  останнього — це той економічний  фундамент, на якому ґрунтується  вся система світогосподарських зв’язків.

Кожна країна, виходячи з принципа порівняльних переваг, намагається  вивозити ті товари, витрати на виробництво  яких у неї нижчі, ніж інтернаціональні, а завозити ті, виробництво яких у себе в країні обходиться дорожче, ніж в інших державах. На цьому принципі формується торговельна політика будь-якої країни. Безсумнівно, країна купує і ту продукцію, яку вона взагалі не виготовляє.

Таким чином, МПП  забезпечує державам певні переваги. Завдяки участі в ньому вони можуть підвищити ефективність національної економіки та добробут свого населення. Це зумовлено такими можливостями МПП:

• участь у МПП дає змогу повніше користуватися перевагами спеціалізації на рівні країни, раціональніше використовувати свої ресурси, збільшувати загальний обсяг виробництва;
• виробництво товарів може бути ефективним лише за умов масового виробництва і відповідно витрат, що постійно зменшуються. Місткість же внутрішнього ринку часто є недостатньою для використання переваг великомасштабного виробництва повною мірою. Особливо це стосується невеликих країн;
• МПП сприяє повнішому задоволенню потреб населення країни. Інакше багато країн залишились би без товарів, до яких звикло його населення, але власних можливостей для їх виробництва немає або воно нераціональне;
• участь у МПП призводить до посилення конкуренції та підвищення якості вітчизняних товарів;
• поглиблення МПП є своєрідним фундаментом для політики мирного співіснування та успішного політичного співробітництва країн (наприклад, Європейський Союз).

89. Міжнародні торговельні союзи ЄАВТ, АСЕАН.

Вступ

Сьогодні у  світі нараховується близько 20 економічних  угруповань. Серед них можна виділити: в Західній Європі — Європейський Союз (ЄЄ) і Європейську асоціацію  вільної торгівлі (ЄАВТ); у Північній  Америці — Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (НАФТА); в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні — Тихоокеанське економічне співтовариство (АТЕС).

Крім ЄС, в Європі значна роль належить ще одному економічному угрупованню  — Європейській асоціації вільної торгівлі. Створена вона в 1960 р. в Стокгольмі з метою полегшення і розширення торгівлі між країнами-членами: Австрією, Францією, Ісландією, Норвегією, Швецією, Швейцарією, Великобританією, Данією, Португалією. Згідно з особливим протоколом право члена Асоціації поширюється і на Ліхтенштейн, який є в митній унії зі Швейцарією.

1. Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ)

1.1. Загальні відомості

Європейська асоціація вільної  торгівлі є зоною вільної торгівлі, яка об’єднує митні території  чотирьох європейських країн, які не вступили до Європейського Союзу, зокрема, Республіки Ісландія, Князівства Ліхтенштейн, Королівства Норвегії та Швейцарської Конфедерації. Зона вільної торгівлі забезпечує країнам-членам режим вільної торгівлі товарами та послугами, а також гарантує вільний рух капіталів та фізичних осіб.

ЄАВТ була заснована 4 січня 1960 року у м. Стокгольм, Швеція шляхом підписання Стокгольмської угоди про ЄАВТ. Основною метою діяльності ЄАВТ було створення  підґрунтя для лібералізації  торгівлі промисловими товарами, переробленою сільськогосподарською продукцією, рибою та морепродуктами між країнами-членами цієї міжнародної організації. З часу створення, ЄАВТ встановила тісні торговельні відносини з ЄС та іншими країнами Центральної та Східної Європи, басейну Середземного моря, Азії, Північної та Південної Америки, Близького Сходу та Африки.

Три країни-члени ЄАВТ, зокрема, Ісландія, Ліхтенштейн та Норвегія входять  до Європейського економічного простору (ЄЕП), угоду про створення якого було укладено у травні 1992 року. ЄЕП об’єднує ринки 27-и країн-членів ЄС та 3-х країн-членів ЄАВТ у спільний ринок обсягом близько 470 млн. споживачів, що робить його найбільшим регіональним інтеграційним об’єднанням у світі. Згідно з результатами проведеного 1992 року референдуму, Швейцарія не вступила до ЄЕП, але розвиває торговельно-економічне співробітництво з ЄС шляхом укладення двосторонніх угод. 

В даний час, ЄАВТ укладено 22 угоди  про вільну торгівлю (охоплює 31 країн) з наступними партнерами: Албанія, Канада, Чилі, Колумбії, Хорватії, Єгипту, Рада співробітництва арабських держав Перської затоки, Ізраїлю, Йорданії, Кореї, Лівану, Македонії , Мексика, Марокко, Палестинська автономія, Перу, Сербія, Сінгапур, Південноафриканський митний союз , Туніс, Туреччина, Україна.

Розвитокпреференційних торговельно-економічних відносин з ЄС, іншими країнами світу та їх регіональними об’єднаннями забезпечив ЄАВТ доступ до ринків країн, сукупне населення яких складає близько 850млн. споживачів.

Розвитокторговельних відносин з  іншими країнами та їх регіональними об’єднаннями викликав необхідністьперегляду країнами-членами ЄАВТ положень Стокгольмської угоди про ЄАВТ. Оновлену угоду було підписано 21 червня 2001 року у м. Вадуц, Ліхтенштейн і вона набула чинності 1 червня 2002 року, одночасно з набуттям чинності пакетом двосторонніх угод між Швейцарією та ЄС. Положення оновленої угоди про ЄАВТ ( Вадуцька конвенція) враховують розвиток торговельних відносин країн-членів ЄАВТ з ЄС та іншими торговельними партнерами. Вадуцька конвенція регулює відносини між країнами-членами ЄАВТ у сфері торгівлі товарами та послугами, конкурентної та інвестиційної політики, економічної та грошової політики, захисту прав інтелектуальної власності тощо.

1.2. Організаційна структура ЄАВТ

Рада ЄАВТ є основним робочим  органом цієї міжнародної організації в рамках якоїкраїни-члени ЄАВТ проводять переговори, консультації та приймають рішення щодо напрямів діяльності ЄАВТ. Як правило, засідання Ради ЄАВТ відбуваються кожного місяця на рівні Постійних представників країн-членів при ЄАВТ та двічі на рік на рівні міністрів. При прийняттірішень Радою ЄАВТ кожна країна-член має 1 голос. Зазвичай рішення Ради приймаються консенсусом.

На засіданнях Ради обговорюються  основні питання, зокрема, відносин ЄАВТ з третіми країнами та питань, пов’язаних з угодами про вільну торгівлю, а також загальний огляд політики щодоЄСтатретіх країн. Рада має широкий мандат для розробки спільної політики та сприяння розвитку зв’язків з іншими державами, союзами держав або міжнародними організаціями.

Рада також розглядає питання взаємовідносин між державами ЄАВТ в рамках Конвенції. Питання, пов’язані з Європейським економічним простором, розглядаються Постійним комітетом у Брюсселі.

Країни-членипо черзі головують  в Раді ЄАВТ протягом півріччя.

Рада ЄАВТ складається з Парламентського комітету, Консультаційний комітет, Комітет з питань розвитку відносин з третіми країнами, Комітет експертів у сфері торгівлі, Бюджетний комітет, Комітет з питань технічних бар’єрів в торгівлі, Комітет експертів з митних питань та питань визначення походження товарів

Діяльність ЄАВТ забезпечують три Секретаріати. Секретаріат ЄАВТ у Женеві відповідає за виконання положень Угоди про ЄАВТ та розвиток співробітництва ЄАВТ з третіми країнами, Секретаріат ЄАВТ у Брюсселі – за співробітництво ЄАВТ з ЄС, Секретаріат ЄАВТ у Люксембурзі – за співробітництво ЄАВТ з Європейським агентством з питань статистики (ЄВРОСТАТ).

У Секретаріаті ЄАВТ працює близько 100 співробітників, з яких одна третина  знаходяться у Женеві і дві  третини в Брюсселі та Люксембурзі.

Секретаріату Женеві забезпечує сприяння у проведенні переговорів щодо угод про вільну торгівлю з країнами, що не є членами ЄС та надає відповідну підтримку Раді ЄАВТ.

ГенеральнимСекретарем ЄАВТ є Кір  Брин (Kere Bryn), який очолює Секретаріат ЄАВТ в Женеві з 1 вересня 2006 року. 

1.3. Економічні відносини між ЄАВТ та Україною

ЄАВТ займає десяте місце у світі  щодо торгівлі товарами, а також  має значну частку у сфері торгівлі послугами та прямих іноземних інвестицій.

Для України це потенційний ринок  з приблизно 13 млн. споживачами з високою купівельною спроможністю та сукупним ВВП, який складає близько 664 млрд. євро.

ЄАВТ та Україна підписали Спільну  декларацію про співпрацю у 2000 році.

Переговори щодо угоди про вільну торгівлю між чотирма державами  ЄАВТ (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія і Швейцарія) і Україною були розпочаті у Києві 21 квітня 2009 року.

Угоду про вільну торгівлю було укладено 24 червня 2010 р. під час міністерської  конференції ЄАВТ у м. Рейк’явік (Ісландія).

Збоку України угоду про вільну торгівлю підписано Міністром закордонних справ К. Грищенко. З боку ЄАВТ угоду підписано Міністром закордонних справ і зовнішньої торгівлі Ісландії, Міністром закордонних справ Ліхтенштейну, Міністром торгівлі та промисловості Норвегії, Президентом Швейцарської Конфедерації (глава Федерального департаменту з економічних питань).

Угода про вільну торгівлю є всеохоплюючою, включаючи торгівлю товарами (промислові та сільськогосподарські товари, риба та інші морські продукти), торгівлю послугами, інвестиції, спрощення процедур торгівлі, конкуренцію, захист прав інтелектуальної власності та державні закупівлі. Двосторонні угоди з торгівлі сільськогосподарською продукцією, укладені між окремими державами ЄАВТ та Україною також є частиною створеної зони вільної торгівлі між сторонами. Створений Спільний комітет сторін контролюватиме функціонування угоди, яка набуде чинності після її ратифікації у парламентах держав-членів ЄАВТ та України.

Цеперша угода про вільну торгівлю після вступу України до Світової організації торгівлі у 2008 році. Угоду було укладено у короткий період часу, порівняно з іншими подібними переговорами. Це стало можливим  через якісний підхід сторін до переговорів, бажання працювати заради досягнення мети і значної підготовчої роботи, виконаної експертами до офіційного раунду переговорів.

Угода буде сприяти подальшому зміцненню  економічних зв'язків і сприяння торгівлі та інвестиціям між обома  сторонами.

2. Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН)

2.1. Загальні відомості

ASEAN (Association of South East Asian Nations, Асоціація держав Південно-Східної Азії) – політична, економічна і культурна регіональна міжурядова організація держав, розташованих у Південно-Східній Азії.

Площа – 4 495 561 км² (> EU).

Населення – 580 846 000 людей (> EU; > NAFTA).

Густота населення – 129 людей / км².

ВВП – $ 2 652 662 млн.

ВВП на душу населення – $ 4567.

Безпосередньо країнами-організаторами АСЕАН являються Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд і Філіппіни. АСЕАН  було створено 9 серпня 1967 року в Бангкоці разом з підписанням «Декларації АСЕАН», більш відомої як «Бангкокська декларація». В Декларації заявлялось, що АСЕАН відкрита для всіх країн Південно-Східної Азії, які визнають її принципи, цілі та задачі. Пізніше до АСЕАН приєднались Бруней (7 січня 1984 року, через 6 днів після отримання незалежності від Великобританії), В’єтнам (28 липня 1995 року), Лаос і Мьянма (23 липня 1997 року), Камбоджа (30 квітня 1999 року). На даний момент до АСЕАН входять 10 держав. Статус спостерігача, а також шанси увійти в АСЕАН, мають Папуа-Нова Гвінея та Східний Тімор.

Вищим органом АСЕАН являється самміт лідерів (глав держав та урядів) країн-членів, який, починаючи з 2001 року, проходить щорічно. Самміт звичайно проходить 3 дні та супроводжується зустрічами з партнерами організації по регіону. В ролі керівного та координуючого органу виступають щорічні наради міністрів закордонних справ, які беруть свій початок з періоду, коли самміти проходили раз в три року, а нарада міністрів закордонних справ проходили на рік раніше для підготовки майбутньої зустрічі. Також щорічно проходять зустрічі міністрів фінансів і періодично міністрів економіки та сільського господарства, але найважливіші їхні рішення підлягають затвердженню наради міністрів закордонних справ. Щоденне керівництво проводиться постійним комітетом в складі міністра закордонних справ головуючою країни (міняється щороку) і послів інших країн-членів. Постійний Секретаріат знаходиться в Джакарті, столиця Індонезії, і очолюється Генеральним секретарем (обирається терміном на 5 років, з січня 2003 року це сінгапурець Онг Кенг Йонг). Також робота проводиться в 29 комітетах, 122 робочих групах, що дозволяє проводити щорічно більше 300 міроприємств в рамках АСЕАН.

Головування в організації проводиться в порядку встановленої черговості зі строком в один рік у відповідності до алфавітного розміщення назв країн на англійській мові. Відповідно, в 2006 році головували Філіппіни (Philippines), в 2007 році – по порядку Сінгапур (Singapore), а в 2008 настане черга Таїланду (Thailand), але це ще потребує підтверждення. На нараді міністрів закордонних справ головує міністр закордонних справ тієї країни, яка очолювала організацію в минулому році.

АСЕАН має свої збройні сили - ВМС; проводяться спільні вчення.

В 1994 році на 27-й конференції міністрів закордонних справ країн-членів АСЕАН був прийнятий прапор АСЕАН.

Початкова роль АСЕАН була, скоріше, політичною, ніж економічною. Спочатку її існування найзначніші договори заключались країнами-членами саме в області політичної співпраці в сфері безпеки. Діяльність АСЕАН була спрямована на підтримку миру в регіоні та побудову суспільства, вільного від впливу зовнішніх сил.

В економічній області країни-члени  АСЕАН проводять лінію на інтеграцію та лібералізацію в регіоні Південно-Східної  Азії. Вже в 1977 році були зроблені спроби сформувати зону вільної торгівлі. В цьому році з’явилась АСЕАНівська угода по преференційній торгівлі (Preferential Trade Agreement - РТА), яка була першим інструментом по лібералізації торгівлі, по пожвавленню внутрішньорегіональній торговій діяльності, включаячи забезпечення митних тарифних преференцій і створення пільг для взаємної торгівлі.