Макроекономічна рівновага в моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції

   Згідно  класичної економічної теорії, основним фактором, визначаючим динаміку заощаджень та інвестицій, є ставка процента: якщо вона зросте, то домашні господарства починають відносно більше зберігати і менше вживати з кожної додаткової одиниці доходу. Ріст заощаджень домашніх господарств з часом приводить до зниження цін кредиту, що забезпечує ріст інвестицій.

   Грунтуючись на другому з наведених положень класичної моделі, розглянемо спочатку ринок ресурсів. Головним ресурсом у класичній моделі є ресурс праці,щодо якого найбільш очевидно справджується правило(закон)спадної віддачі факторів.

   Ринок робочої сили.На ринку робочої  сили взаємодіють попит на працю та її пропозиція. Причому попит і пропозиція робочої сили є функціями середньої ральної заробітної плати(Wr).Під реальною заробітною платою розуміють доход від праці,виражений в одиницях створеного продукту.

   Функція попиту робочої сили LD = LD (Wr) є спадною,що може бути записано так: 

dLD 

< 0, або  (LDWr)” > 0 

dWr 

Функція пропозиції робочої сили LS=LS(Wr),навпаки,зростаюча: 

dLD 

< 0, або  (LDWr)” > 0 

dWr 
 

   Класична  виробнича функція відображає зв'язок між ресурсами(факторами)виробництва реальним продуктом,тобто сукупною пропозицією. Вона має такий вигляд: 

Yr = Yr (L,l,K,T), де Yr - реальний ВНП,

L - праця,

l - земля,

K- капітал,

Т –  технологічний прогрес.

   Таким чином,реальний продукт є функцією кількох макроекономічних змінних:праці,землі,капіталу(L,l,K),що використовуються із застосуванням певних технологій(T).

   Класична  виробнича функція має властивість  взаємозамінності факторів.Це означає,що один і той же обсяг кінцевого  продукту Y може вироблятися за різного  поєднання факторів виробництва.Ця ж властивість проявляється в тому,що для збільшення обсягів продукту достатньо збільшити обсяг одного з факторів виробництва або всіх разом

   Ринок грошей. У макроекономічній моделі рівноваги гроші є нейтральними в тому розумінні,що їхня маса М лише впливає на рівень цін товарів,розмір середньої номінальної зарплати в економіці,але не визначає обсягів реального продукту,зайнятості

   та  реальної зарплати.У класичній моделі ринок грошей відрізняється від  усіх інших ринків тим,що для нього  попит і пропозиція не є функціями цін(тут - позичкового процента).Пропозиція грошей М є екзогенною, наперед визначеною величиною.

   Визнаючи  попит на гроші МD ,виходять із іх функції як засобу обігу, тобто мають  на у вазі гроші,необхідні для  здійснення угод.Тому попит на гроші є функцією обсягу продукту з урахуванням загального рівня цін, тобто номінального продукту: МD = МD (Y).Більш точно функція попиту на гроші має вигляд такої,щовраховує і швидкість їх обертання V: MD =1/V * Y.

   При цьому приймається,що V є відносно стала величина.

   Умова рівноваги на ринку грошей може бути формалізована у такий спосіб :

   MD =1/V Y

   MS = MD M

   Рівновага на грошовому ринку передбачає, що при певній пропозиції МS1 M1S лише номінальний  продукт Y1 ,який задовольняє цю пропозицію. Збільшення пропозиції до МS2 призводить до зростання номінального продукту до Y2.

   Ринок товарів. Особливістю рівноваги  на товарному ринку за класичною  моделлю є те, що попит на реальний продукт YDr розглядається тут як спадна функція загального рівня  цін,а пропозиція YSr - як повністю нееластична за ціною.

   Функція попиту: YDr = YDr (P); d YDr /dP<0.

   Функція пропозиції: YSr = const; d YSr /dP=0.

   Логіка  пояснення функції попиту в класичній  моделі така.

   Попит пристосовується до рівня цін, у  свою чергу, він пов'язаний із грошовою масою: 

MD=1/V * Y=1/V * P * Yr (Y=P * Yr). Звідси Yr=V * M/P. 

   Оскільки V-const,а M - екзогенна величина,то реальний попит на продукт є функцією загального рівня цін Р.

   Функція пропозиції за класичною моделлю  визначається виробничою функцією. Тобто  те, який продукт буде запропоновано, залежить не від загального рівня  цін,а від залучених ресурсів.

   Оскільки  у короткотерміновому періоді єдиним змінюваним ресурсом розглядається робоча сила, то функція пропозиції має вигляд: YSr = Yr(L).

   Система графіків показує рівновагу на ринку  товарів як таку, що пов'язана з  виробничою функцією.

   Забезпечується загальна рівновага і формується економічний оптимум за класичною моделлю.

   Першим  у цій логічній послідовності є ринок ресурсів(робочої сили),взаємодія попиту і пропозиції на якому визначає рівновагу при повній зайнятості.

   3.Другою  є виробнича функція, яка показує зміну пропозиції у разі збільшення факторів. Вона у поєднанні з ринком робочої сили показує той реальний обсяг виробництва(пропозиції),який забезпечує повне використання ресурсів.

   4.Третім  є ринок грошей, який не впливає на величину реального продукту, але визначає номінальний продукт. Тому він зображений як такий, що прямо не пов'язаний з іншими графіками.

   5.Четвертий  у логічній послідовності - це ринок товарів. Пропозиція на ньому визначена виробничою функцією, тому виступає як екзогенна величина, незалежна від рівня цін.

   6.П'ятий - це ринок нагромаджень(інвестицій),на якому встановлюється рівноважна ставка процента. Остання регулює розподіл сукупного попиту на споживання і інвестиції.

   Класична  і неокласична “моделі” економічного кругообігу.

   Макроекономічна рівновага є динамічною, мінливою. Її мінливість проявляється не лише у постійному нарощуванні обсягів виробництва, а й у чергуванні скорочень (спадів) та розширень (підйомів) економіки. Важливим завданням науки є пояснення причин такого чергування.

   Внаслідок цього сформувалися три протилежні підходи:

   1) економічний цикл розглядається як відхилення від нормального стану рівноваги;

   2) цикл трактується як загальна форма економічного прогресу, а економічна рівновага не розглядається як норма, до якої тяжіє економіка в процесі коливань;

   3) від ідеї закономірно-періодичного  циклу відмовилися взагалі.

   Таким чином, проблема звелася до визнання чи невизнання закономірності циклів в економіці та до аналізу зв'язку між циклом і рівновагою.

   Ті  дослідники, які розуміли коливання як явище закономірного відхилення від стану рівноваги (перший підхід),зробили пояснюючі теорії економічних циклів, в яких прагнули пояснити причини спадів та підйомів, закономірності переходу від однієї фази до іншої, проходження пікових та найнижчих

   точок циклу. Будь-яка інша наука могла б позаздрити різноманітності цих пояснень. Існує спеціальна література, присвячена класифікаціям та аналізу різних теорій економічних циклів.

   Теорії  нововведень (інновацій) тлумачить цикл періодичним впровадженням технологічних нововведень (Йозеф Шумпетер та його тлумачники). За Шумпетером, існують дві фази,які віддаляють економіку від рівноваги: підйом і депресія, та дві фази, що повертають економіку до рівноваги: криза та пожвавлення. Кожне нововведення, творцем якого є підприємці, порушує рівновагу.

   Під час війн контроль над цінами і  заробітною платою вводиться і в  ринкових економіках. Іноді там вводиться  гарантований нижній рівень цін для  того, щоб забезпечити відповідний  рівень доходів в тому чи іншому секторі економіки, наприклад, в промислово розвинутих країнах це має місце в сільському господарстві. Гарантовані ціни іноді вводяться також для забезпечення монопольних прибутків в окремих галузях народного господарства.

   Разом з цим контроль над цінами викликав суттєві порушення в економіці. Так, з введенням верхньої межі цін виникає дефіцит викликаючий довгі черги, розподіл по знайомству і корупцію. При цьому не можна забувати і про те, що великі субсидії, необхідні при такому ціновому контролі, в кінечному рахунку оплачуються платниками податків. Формуються чорні ринки, на яких ціни значно вищі від рівновісної ціни. При низьких цінах у підприємців і фермерів мало стимулів до нововведень і інвестування. Ціновий контроль часто приводить до винекнення надлишкової грошової маси і прихованої інфляції. Гарантований нижній рівень цін веде до винекнення лишків продукції і надто високих прибутків.

   Індексація  доходів є антиінфляційним заходом  у межах політики регулювання сукупного попиту. Він передбачає зміну зарплати, боргових зобов'язань, ставок процента у відповідь на зміну цін. Його застосування може протидіяти втраті зацікавленості у продуктивній діяльності, а також скороченню заощаджень та інвестицій. Неоднозначність цього антиінфляційного заходу полягає в тому, що в разі, коли інфляція спричинена "шоком пропозиції", то індексація погіршує загальний стан економіки. Вихід із "шоку пропозиції" передбачає структурну перебудову економіки, а отже, зростання одних цін швидше, ніж інших, і навіть зменшення цін у деяких галузях. Індексація ж доходів діє в бік усереднення зарплат, а отже, протидіє коригуванню рівня цін.

   Політика  податкового регулювання стає заходом  непрямого обмеження цін та доходів. Вона передбачає зростання норми оподаткування із кожним відсотком зростання цін, що перевищує встановлену межу.

   Сукупна пропозиція в системі макроекономічного  регулювання

   Сукупна пропозиція - це модель, яка показує  рівень наявного реального об'єму  виробництва при кожному можливому  рівні цін. Більш високі рівні  цін створюють стимули для  виробництва додаткової кількості товарів і пропозиції їх для продажу. Більш низькі рівні цін викликають скорочення виробництва товарів. Тому залежність між рівнем цін і об'ємом національного продукту, який підприємства викидають на ринок, є позитивною.

   Три сегменти кривої сукупної пропозиції визначаються як кейнсіанський (горизонтальний) проміжний (що відхиляється вгору)класичний (вертикальний) відрізки.

   Форма кривої сукупної пропозиції відбиває зміну витрат на одиницю продукції  при збільшенні або зменшенні  об'єму національного виробництва. Витрати на одиницю продукції можна розрахувати шляхом розподілу вартості загальних використаних витрат (ресурсів) на об'єм продукції. Іншими словами, витрати на одиницю продукції при даному рівні випуску продукції - це середні витрати на даний об'єм продукції.

   Модель "сукупний попит — сукупна  пропозиція" — базова модель макроекономічної рівноваги, за допомогою якої можна  описати різні варіанти економічної політики держави.

   На  горизонтальній осі відкладається  реальний ВВП, або сукупний випуск, або дохід домогосподарств, фірм, уряду та сектору закордон. На вертикальній осі відкладається сукупний рівень цін в економіці. 

   Сукупний  попит

   Сукупний  попит (AD, Aggregate demand) — це загальний  обсяг товарів і послуг, що їх готові купити домогосподарства, фірми, уряд країни і економічні суб'єкти інших країн за різного рівня цін у країні.

   Основні компоненти сукупного попиту, або  сукупних витрат, у відкритій економіці де С — споживчі витрати; 7 — інвестиційні витрати; G — державні витрати; NX — чистий експорт країни.

   На  сукупний попит впливають цінові та нецінові чинники. Вплив їх може пояснити рівняння кількісної теорії грошей:

   MV = PY, де С Х — номінальний  обсяг доходу.

   Звідси

   Y = (MV)/P,

   де  С — рівень цін в економіці; Х — реальний обсяг доходу; М  — кількість грошей в економіці; V— швидкість обігу грошей.