Макроекономічна рівновага в моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему

«Макроекономічна рівновага в моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПЛАН 

Вступ

1. Макроекономічний аналіз рівноваги

     2.  Макроекономічна рівновага на грошовому ринку

     3.  Макроекономічна рівновага та її похідні

     4.  Сукупна пропозиція в системі макроекономічного регулювання

     5.  Висновок 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Актуальність  теми. Суперечлива і непослідовна макроекономічна політика урядів України  у поєднанні з успадкованими несприятливими умовами призвели до того, що трансформаційний спад тривав майже десять років, а сукупна пропозиція значно зменшилась. Макроекономічна рівновага встановилась за фактичного рівня безробіття, що помітно перевищував його природну норму. У зв’язку з цим важливого значення набуває аналіз заходів економічної політики, спрямованих на сукупну пропозицію, та узагальнення світового досвіду стимулювання зростання як короткострокової сукупної пропозиції, так і природного рівня виробництва. Додаткової актуальності цій проблемі надає те, що напрями збільшення сукупної пропозиції стали об’єктом гострої полеміки між різними політичними силами в Україні.

   Додаткового з’ясування потребує питання про  особливості механізму формування сукупної пропозиції в неусталеній господарській системі. Відсутня систематизація чинників та джерел, що визначають сукупну пропозицію в економіці України. Необхідно також оцінити вплив макроекономічної політики на динаміку сукупної пропозиції на різних етапах ринкової трансформації вітчизняної економіки та запропонувати рекомендації для поліпшення стану макроекономічного середовища,як умови стабільного зростання сукупної пропозиції.

   Метою дослідження є розроблення теоретико-методологічного  забезпечення та проведення багатопланового макроекономічного аналізу чинників, джерел і динаміки сукупної пропозиції в економіці України, які спрямовані на формулювання рекомендацій щодо ролі політики пропозиції у забезпеченні стабільного зростання вітчизняної господарки.

   Для досягнення цієї мети поставлено такі наукові задачі:

   - проаналізувати теоретико-методологічні  підходи та інструментарій дослідження  сукупної пропозиції;

   - виявити особливості механізму  формування сукупної пропозиції  в командній економіці та зміни  у цьому механізмі в умовах переходу України до ринку;

   - дослідити вплив макроекономічної  політики на динаміку сукупної  пропозиції на різних етапах  ринкової трансформації економіки; 

   - узагальнити світовий досвід  стимулювання зростання сукупної  пропозиції та обґрунтувати рекомендації щодо його застосування в економіці України;

   Об’єктом  дослідження є сукупна пропозиція в умовах ринкової трансформації  економіки України.

   Методи  дослідження. Для проведення дослідження  застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: комплексний підхід, методи аналізу й синтезу, індукції і дедукції, окремі статистичні методи, факторний та регресійний аналіз.  
 
 
 

   Макроекономічний  аналіз рівноваги здійснюється за допомогою  агрегування, або формування сукупних показників, які називаються агрегатами. Найважливішими агрегатами є:

    - Реальний обсяг національного  виробництва, що поєднує рівноважні  кількості товарів і послуг;

    - Рівень цін (агрегатні ціни) всієї  сукупності товарів і послуг. Якщо відкласти ці показники  на осях координат , Можна отримати графічну базу для вивчення рівня і динаміки суспільного виробництва, характеристики сукупного попиту та сукупної пропозиції, визначення умов загальної рівноваги економіки.

   Використання  менш продуктивних ресурсів цілком реально, якщо існують обмеження на ринку більш ефективних ресурсів. В результаті витрати на одиницю продукції зростають, підвищуючи ціни на кінцеві товари і послуги. Однак реальний обсяг виробництва збільшується на відміну від ситуації, що розглядається класичною школою (вертикальний відрізок кривої сукупного попиту).

     Сучасна економічна теорія виходить  з того, що вищеназвані концепції  описують цілком можливі в  дійсності різні відтворювальні  ситуації. Отже, резонно об'єднати  всі три передбачувані форми  кривої сукупної пропозиції в  одну, яка має три відрізка: горизонтальний, або кейнсіанській; вертикальний, або класичний; проміжний, або висхідний (рис. 14.1.6).

     При конкретизації форми кривої  сукупної пропозиції нове звучання  набуває проблема загальної ринкової  рівноваги. Умови, за яких ця рівновага наступає, будуть різні, оскільки наслідки збільшення сукупного попиту залежать від того, на якому відрізку кривої сукупної пропозиції відбудеться перехід до нової кривої сукупного попиту.

     Якщо сукупний попит змінюється  в межах кейнсіанського відрізка, збільшення попиту призводить до збільшення реального обсягу національного виробництва, але не впливає на рівень цін.

     Якщо сукупний попит зростає  на класичному інтервалі, це  призводить до підвищення цін,  тоді як реальний обсяг виробництва  залишиться колишнім, оскільки він не може вийти за межі свого рівня при «повної зайнятості».

     Якщо сукупний попит зростає  на проміжному відрізку, це призводить  до збільшення і реального  обсягу національного виробництва,  і рівня цін. 

   Особливістю ринкової економіки є постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді макроекономічна рівновага є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

   Загальна  ринкова рівновага досягається  в результаті подолання незбалансованості  окремих, але взаємозалежних ринків. Загальна рівновага ніколи не буває повною і ідеальною. Це лише позитивна макроекономічна динаміка від гіршого до кращого співвідношення сукупної пропозиції і сукупного попиту. Індикатором такої тенденції стають показники росту ВВП, НД і інших макроекономічних показників. З іншого боку, існує зворотний зв'язок між загальною і частковою рівновагою. Якщо є стійка позитивна тенденція в динаміці загальної рівноваги, легше долається виникаюча незбалансованість на якомусь окремому ринку. І навпаки, в умовах кризового стану економіки і тривалого порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією нерівновага на окремих ринках посилюється, набуваючи хронічної форми. Саме така ситуація була характерна, на жаль, для економіки України в останні 7-8 років.

   Поняття рівноваги, збалансованості застосовуються й у більш широкому контексті – до всієї соціально-економічної системи країни.

   Класична (і неокласична) точка зору полягає  в тому, що ринкова економіка не потребує державного регулювання сукупного  попиту та сукупної пропозиції. Ця позиція заснована на тезі про ринкову систему як самоналаштуванням структурі. Ринкова економіка захищена від спаду, оскільки механізми саморегулювання постійно приводять обсяг продукції до рівня, що відповідає повній зайнятості. Інструментами саморегулювання служать ціни, заробітна плата та процентна ставка, коливання яких в умовах конкуренції зрівняють попит та пропозиція на товарному, ресурсному та грошовому ринках і призведуть до ситуації повного і раціонального використання ресурсів,

     Розглянемо ринок робочої сили  як один з найважливіших ресурсних  ринків. Оскільки економіка функціонує  в режимі повної зайнятості, то  пропозиція робочої сили є  вертикальна пряма, що відображає  наявні в країні трудові ресурси  (рис. 14.1.7). 

   
 
 
 

   Припустимо, що відбулося скорочення сукупного попиту. Відповідно падає обсяг виробництва і попит на робочу силу. Це, у свою чергу, веде до утворення безробіття і зниження ціни праці. Більш низька ціна праці знижує витрати підприємців на виробництво одиниці продукції, що дозволяє їм: По-перше, знизити ціни на товарному ринку (у результаті реальна заробітна плата залишиться без змін) і (або), по-друге, найняти більшу кількість більш дешевої робочої сили і збільшити обсяг виробництва і обсяг зайнятості до колишнього рівня (передбачається, що безробітні скоріше погодяться на більш низьку заробітну плату, Ніж на її повна відсутність в умовах безробіття). Таким чином, обсяг виробництва знову досягає колишнього рівня, що відповідає повній зайнятості, а спад виробництва і безробіття стають короткочасними явищами, який може здолати самої ринкової системою.

     Аналогічні процеси протікають  на ринку товарів і послуг (рис. 14.1.8). При скороченні сукупного  попиту обсяг виробництва падає,  але в силу описаного вище  процесу зниження витрат на оплату праці підприємець може без шкоди для себе знизити товарні ціни і знову збільшити обсяг виробництва до рівня, що відповідає повній зайнятості. 
 
 
 

   На  грошовому ринку рівновага досягається  за рахунок гнучкості процентної ставки, що балансує кількість накопичених у домогосподарств грошей (заощадження) і величину попиту з боку підприємців (інвестиції) (рис. 14.1.9). Якщо споживачі скорочують попит на товари і збільшують заощадження, при даній процентній ставці з'являються нереалізовані товари. Виробники почнуть скорочувати виробництво і знижувати ціни.

     Одночасно починає падати процентна  ставка, оскільки попит на фінансові  ресурси для інвестицій скорочується. У цій ситуації заощадження  починають скорочуватися (процентна  ставка падає, а низькі ціни на товари стимулюють поточне споживання), а інвестиції починають зростати завдяки здешевленню кредиту. У результаті за нової процентної ставки загальна ринкова рівновага відновиться на колишньому рівні обсягу виробництва, що відповідає повній зайнятості.

     Основний висновок класичної  (неокласичної) теорії полягає в  тому, що в саморегульованої ринкової  економіки втручання держави  в процеси відтворення може  принести тільки шкоду. 

     Кейнсіанська точка зору спирається на емпіричні дані, що демонструють, що економіка розвивається не так гладко, як у класичній моделі, а заробітна плата, ціни і процентна ставка не настільки гнучкі, як цього хотілося б. Дійсно, останні десятиліття підтвердили основні теоретичні висновки Кейнса: Ціни зовсім не обов'язково будуть падати при кризовому скорочення виробництва; зниження цін, навіть якщо воно відбудеться, Не може автоматично вивести економіку зі спаду; навіть в умовах значної безробіття можливе збереження колишнього рівня заробітної плати або навіть його підвищення; заощадження залежать не стільки від коливань процентної ставки, скільки є функцією наявного доходу. Знайшов підтвердження і основний висновок Кейнса: Рівновага економіки не обов'язково досягається в точці, що відповідає обсягу ВНП при повній зайнятості. У період великої депресії ринкова система може надовго «застрягти» на рівні дуже великий безробіття та недовикористання виробничих потужностей. Це теж буде рівноважним станом, хоча і неоптимальним з точки зору використання ресурсів. 
 

   У самому аналізі Кейнс виходить насамперед з факту незмінності рівня заробітної плати, закріпленого колективно-договірної системою та офіційним законодавством (мал. 14.1.10). За такої умови падіння сукупного попиту приведе до падіння обсягу виробництва і скорочення попиту на працю. Іншими словами, заробітна плата не знизиться, хоча і з'являться безробітні.

     Оскільки заробітна плата не міняється і не відбувається зниження витрат виробництва, навряд чи варто очікувати скорочення цін на товари і послуги, так само як і збільшення обсягу виробництва аж до колишнього рівня. Економіка приходить в стійку рівновагу за нового рівня виробництва, відповідному неповної зайнятості.