Макроекономічна рівновага в моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції

     Крива сукупної пропозиції на  ринку праці та на товарних  ринках набуде вигляду дзеркального  відображення літери L. Рівень заробітної плати нижче W неможливий, оскільки він визначається витратами (мал. 14.1.11). Лише в точці Q1 виробництво

     досягає повного використання  ресурсів, після чого крива пропозиції  стане вертикальної. Якщо при  даному обсязі виробництва відбудеться подальше підвищення попиту, воно приведе до інфляційного зростання цін. 
 

 

   Проте в межах наявних виробничих ресурсів в економіки є необмежені можливості встановлення рівноваги в неоптимальною  точки, в якій обсяг національного  виробництва буде менше, ніж при повній зайнятості. Тому кейнсіанці вважають небезпечним зниження рівня сукупного попиту і обгрунтовують ідею необхідності державного регулювання з метою підтримки сукупного попиту (а отже, обсягу виробництва та зайнятості) на бажаному рівні.

     Проблема макроекономічної рівноваги  приваблювала економістів і з  точки зору математичного обгрунтування.  Одна з фундаментальних економіко-математичних  моделей рівноваги розроблена  у кінці XIX ст. швейцарським економістом Л. Вальрасом. Вальрас збудував точну систему рівняння, що відбиває взаємозв'язки окремих ринків в економічній системі. Таким чином, вперше було математично доведено, що можливе досягнення одноразової рівноваги на всіх ринках і в усьому господарстві в умовах вільної конкуренції.

   Модель Вальраса была преобразована средствами линейного программирования и получила следующий вид: 

Σ Pi • Xi = ΣVj • Yj ,  

i =1 j =1  

где: Р i цены конечных товаров и услуг i того вида;  

Xi количество  товаров и услуг i того вида;  

Vj цены  производственных ресурсов j того вида;  

Yj количество  производственных ресурсов j того  вида. 

   Макроекономічна рівновага на грошовому ринку 

     Попит на гроші. Попит на  гроші - бажання економічних суб'єктів  мати певну кількість платіжних  засобів в певний момент часу. Кейнсіанська теорія попиту на гроші відрізняється від класичної теорії. Якщо в класичній теорії попит на гроші залежить від доходу, то в кейнсіанської попит головним чином пов'язаний із процентною ставкою.

     У своїй книзі "Загальна  теорія зайнятості, відсотка і  грошей" Кейнс розглядав три мотиви, які змушують людей зберігати фінансові активи у формі грошей: Трансакційний, мотив перестороги та спекулятивний мотив.

     Трансакційний мотив Lt - пов'язаний  з потребою в грошах для  запланованих покупок і платежів. У цьому випадку попит на гроші прямо пропорційний величині доходу і не залежить від процентної ставки.

     Мотив обережності Lp - пояснює  зберігання грошей на випадок  непередбачених обставин. Попит  на гроші також залежить від  величини доходу, однак відчувається  вплив процентної ставки.

     Як видно, обидва ці мотиву  у кейнсіанської теорії попиту  на гроші визначають її деяку  схожість з класичною теорією. 

     Спекулятивний мотив істотно  відрізняється від двох попередніх. В кейнсіанській моделі передбачається, що економічний суб'єкт має активи в двох формах - гроші та облігації. Спекулятивний попит заснований на зворотній залежності між процентною ставкою і курсом облігацій.

   Гроші на відміну від облігацій не приносять  доходу, але здатні швидко обмінюватися на інші види активів. Якщо процентна ставка знижується, то зростає курс облігацій і економічні суб'єкти починають обмінювати облігації за високу вартість на гроші, розраховуючи в майбутньому на повернення процентної ставки та курсу облігацій до вихідного рівня.

     Отже, в періоди зниження процентної ставки збільшується попит на гроші. І навпаки, якщо відсоткова ставка збільшується, то попит на гроші зменшується.

   Таким чином, спекулятивний мотив визначає зворотну залежність між попитом  на гроші і рівнем процентної  ставки

   Функція попиту на гроші має такий вигляд:

    L = kY - li,

     де k - коефіцієнт, що показує чутливість  попиту на гроші до доходу 

    Y - реальний дохід 

    l - коефіцієнт, що показує чутливість  попиту на гроші до відсоткової  ставки 

    i - процентна ставка  

     Отже, кейнсіанська теорія припускає залежність попиту на гроші від доходу та процентної ставки. Трансакційний мотив при збільшенні доходу викликає збільшення попиту, а спекулятивний мотив при збільшенні процентної ставки викликає його зниження.

     Необхідно відзначити, що сучасні теорії попиту на гроші багато в чому відрізняються від кейнсіанської моделі. Так, передбачається залежність попиту від величини багатства, очікуваної інфляції та інших факторів. Крім того, економічні суб'єкти можуть мати більш широкий набір активів ніж готівкові гроші та облігації.

     Пропозиція грошей. Пропозиція грошей (Ms) включає готівку поза банківською  системою (C) та депозити до запитання  (D): Ms = CD. На величину пропозиції  грошей впливає ЦП, система комерційних  банків і населення.  
 

     Модель пропозиції грошей виглядає  наступним чином: 

    Ms = mH,

     де Ms - пропозиція грошей 

    m - грошовий мультиплікатор 

     Н - грошова база.

     Грошова база - готівка поза банківською  системою та обов'язкові резерви  банків:

    H = CR,

     де С - готівка, 

    R - резерви банків.

     Грошовий мультиплікатор дорівнює 

    m = Ms / H = (CD) / (CR)

     або m = (cr 1) / (cr rr),

     де cr = C / D, rr = R / D.

     При цьому cr визначається поведінкою  населення, rr залежить від встановленої  норми обов'язкових резервів.

     Центральний Банк може контролювати пропозицію грошей, впливаючи або на мультиплікатор, або на грошову базу.

   Процентна ставка призводить ринок грошей в  рівновагу. Це відбувається завдяки  тому, що економічні агенти змінюють структуру  своїх активів в залежності від  відсоткової ставки. Якщо процентна ставка висока, пропозиція грошей перевищує попит. Домогосподарства намагаються позбавитися від накопиченої готівки. При високій процентній ставці курс облігацій буде низьким. Тому економічні агенти почнуть скуповувати дешеві облігації, збільшуючи попит на них.

     Попит на облігації підвищить  їхню ціну і таким чином  викличе зниження процентної  ставки. Зниження процентної ставки  відновить рівновагу. Якщо процентна  ставка висока, попит перевищує  пропозицію грошей.

     Центральний Банк може контролювати пропозицію грошей шляхом регулювання грошової бази. Головні інструменти грошової політики Центрального Банку:

    1. зміна облікової ставки.

    2. Зміна норми обов'язкових резервів.

    3. Операції на відкритому ринку.

    4. Модель IS-LM

     Модель IS-LM - модель товарно-грошового рівноваги. У ній процентна ставка є внутрішньою змінною і визначає стан рівноваги одночасно на товарному і грошовому ринках.

     Крива IS - крива рівноваги на  ринку благ. Вона показує такі  комбінації доходу Y і процентної ставки r, при яких досягається рівновага на товарному ринку. В усіх точках кривої IS виконується рівність заощаджень та інвестицій - умова рівноваги.

   Крива рівноваги грошового ринку LM фіксує всі комбінації доходу (Y) і процентної ставки (r), які задовольняють функції попиту на гроші при заданій Центральним Банком величиною грошової пропозиції. В усіх точках кривої LM попит на гроші дорівнює їх пропозиції. Термін LM відображає це рівність ( "ліквідність - гроші").

     Крива LM має позитивний нахил  і є висхідною, тобто зі зростанням доходу збільшується і процентна ставка, і навпаки. Це пояснюється наступним. Динаміка сукупного доходу впливає на величину попиту на гроші, причому це стосується не тільки його операційної складової. При заданій величині доходу спекулятивний попит на гроші регулюється нормою відсотка. Проте при зростанні доходу збільшуються заощадження, що відповідно збільшує розмір спекулятивного попиту на гроші. Іншими словами, кожному доходу відповідає свій спекулятивний попит на гроші і своя крива переваги ліквідності. Збільшення сукупного доходу призводить до зростання попиту на гроші, що при фіксованій пропозиції грошей викликає збільшення процентної ставки (графік 9.3).  
 

 Графік 9.3. Макроекономічна рівновага ринку  грошей (крива LM)

 

   Графік 9.3, а показує грошовий ринок: зростання доходу від Y1 до Y2 збільшує попит на гроші і, отже, підвищує ставку відсотка від r1 до r2. Графік 9.3, б показує криву LM: чим вищий рівень доходу, тим вище ставка відсотка.

     Горизонтальний ділянку ab відображає ту обставину, що нижче r0 виключено всяке рівновагу грошового ринку. Точки рівноваги, розташовані на вертикальному ділянці cd, свідчать, що при високих нормах відсотка спекулятивний попит на гроші буде близький до нуля. У такій ситуації власники заощаджень вважатимуть за краще тримати їх у вигляді цінних паперів. 

Макроекономічна рівновага та її похідні 

   Досягнення  макроекономічної рівноваги - центральна проблема як макроекономічної теорії,так  і макроекономіки як науки прикладної.Під  макроекономічною рівновагою розуміють досягнення таких народногосподарських пропорцій, за яких динаміка економічного розвитку характеризуватиметься бажаною стабільністю: без надлишків нереалізованого суспільного продукту, але й без його дефіциту; з повною зайнятістю усіх наявних виробничих ресурсів,але й без їх нестачі;з незмінними темпами економічного зростання, які б забезпечували повнокровне розширене відтворення суспільного виробництва.

   Розглянемо  макрорівновагу з позицій класичної  школи,що є однією з найбільш відомих  в економічній науці.Якщо виходити із сучасних уявлень про економічну рівновагу,то класична модель виглядає малопрактичною хоча б тому,що вона виключає з аналізу фактор держави. Однак, знання класичної моделі необхідне, принаймні, з двох причин.

   По-перше, кейсіанська теорія,завдяки,якій,власне,і виникла макроекономіка в сучасному розумінні,розвинулась на грунті конструктивної критики класичної теорії.Для більш ґрунтовного засвоєння кейнсіанської моделі необхідно усвідомлювати,що передувало її виникненню,від чого в ній з часом відмовились,а що сприйнялося і утвердилось.

   По-друге,такі сучасні теоріїї,як монетаризм та теорія,зорієнтована на пропозицію,грунтуються саме на класичній моделі макрорівноваги.

   Класична  модель макрорівноваги грунтується  на кількох гіпотезах:

   1)Рівновага встановлюється в результаті взаємодії ринків ресурсів,товарів,грошей та заощаджень(інвестицій).

   2)Вихідним  у встановленні рівноваги є  ринок ресурсів.

   3)На  ринках ресурсів і товарів  існує рівень цін,який врівноважує  попит і пропозицію,і завдяки  цінам відбувається автоматичне очищення ринків як від зайвого попиту,так і від зайвої пропозиції. Тобто класична економічна теорія виходить з двох основних положень. По-перше, стверджується, що навряд чи можлива ситуація, в якій рівень сукупних видатків

   Y = C + I + G + Xn буде недостатній для закупки продукції, виготовленої при повній зайнятості ресурсів (тобто, навряд чи можлива ситуація, коли AD = AS).

   По-друге, навіть якщо ця ситуація виникає то одразу ж змінюється заробітна плата, ціни і ринкова ставка процента, слідом за спадом сукупного попиту пройде швидкй і  незначний спад виробництва, що стабілізує ситуацію. Важливо, що грошовий ринок завжди гарантує рівність інвестицій і заощаджень, а звідси і повну зайнятість ресурсів. Можливе лише “добровільне” безробіття в рамках природнього рівня. Це означає, що в точці рівноваги AD i AS об”єм виробництва Y завжди рівний потенціальному Y*.