Контрольная работа по "Экономике"

Ось портрет «травматика», складений психологами:

- Погана пристосованість до  оточення, що звичайно досягає  найбільшої інтенсивності в віці  до 30 років. Непристосованість виражається  в негативній позиції по відношенню  до інших людей і до своєї  роботи, в недружньому ставленні  до начальства в комбінації  з імпульсивністю, що призводить  до порушення інструкцій з  охорони праці та невиконання  наказів. На цьому тлі відбуваються  випадки порушення вимог техніки  безпеки, хоча певну роль тут  може зіграти бажання імпонувати  іншим своєю сміливістю і зневагою  до небезпек. Необхідність справити  враження на інших шляхом прийняття  ризикованих рішень і дій може  прийняти форму своєрідного пригоди. Характерним також є відсутність  тісних емоційних зв’язків з  іншими людьми і сильне бажання  досягти високого суспільного  становища при одночасному уникненні  зусиль у цьому напрямку. Невдахи  не будують планів на майбутнє, живуть імпульсивно, одним днем. Можна говорити і про почуття  громадської відповідальності. У  таких людей часто зустрічається  підвищений інтерес до власного  здоров’я.

Роль особистісних чинників у забезпеченні безпеки наочно відображає наступна модель.

Стадії розвитку небезпечної ситуації

1 – сприйняття небезпеки (процес  відображення і усвідомлення  предметів і явищ при їх  впливі на органи чуття). На  цій стадії найважливіше значення  має сенсорні та інформаційні  можливості людини, рівень розвитку  уваги;

2 – усвідомлення небезпеки. Її  усвідомлення допомагає уява, пам’ять  і попередній досвід, рівень загальний  знань і інтуїція;

3 – прийняття рішень. Своєчасність  та правильність прийняття рішень, що дозволяє уникнути небезпеки, залежить від інтелектуальних  здібностей, рівня теоретичних і  професійних знань, інтуїції;

4 – Виконання прийнятого рішення  залежить від фізичних можливостей, біометричних даних людини, його  спритності, рівня розвитку професійних  навичок та вмінь.

Невдача на будь-якій стадії у поєднанні з фактором випадковості може створити для працюючого аварійну ситуацію.

Для забезпечення безпеки працюючого його психологічні, фізичні та інтелектуальні можливості, навички та здатність до дій повинні відповідати умовам праці та виконуваній роботі. Така відповідність досягається професійним відбором і комплексом заходів з підготовки персоналу до безпечної праці.

Особистісні фактори, що відображають психологічні та фізичні можливості, здатності до дій

Сенсорні здібності і аналізатори навколишнього середовища.

У ході еволюції людина придбала здатність відчувати і розпізнавати небезпеку впливу навколишнього середовища за допомогою аналізаторів – органів чуття (нюх, слух, зір і т.д.);

Завдяки аналізаторам людина може відчувати і розпізнавати колір, яскравість, запах, смак, форму і рух об’єктів, висоту і гучність звуку, дія сили тяжіння, має почуття рівноваги і м’язовим відчуттям (кінестезій).

Чутливість аналізаторів – здатність людини сприймати дію подразників, що виходять з зовнішнього чи внутрішнього середовища.

Характеристики чутливості:

- Абсолютний (нижній) поріг відчуття  – мінімальна сила подразнення, здатна викликати появу реакції;

- Верхній (больовий) поріг відчуття  – інтенсивність подразника, після  якої відчувається біль і порушується  адекватна (нормальна) діяльність аналізатора;

- Диференціальний поріг відчуття  – мінімальна різниця між двома  інтенсивностями роздратування, яка викликає ледь помітне розходження відчуттів;

Латентний період – час від початку впливу подразника до появи відчуття.

В результаті діяльності людини зросла ступінь впливу ряду факторів, що не представляють небезпеки в природному середовищі існування (іонізуюче випромінювання, деякі шкідливі та отруйні речовини, електричний струм і т.д.). Вплив деяких з них людина не здатна відчувати, в деяких здатний відчувати лише в обмежених межах.

Інформаційні можливості характеризуються наступними параметрами: 
- Швидкість і обсяг сприйняття інформації; 
- Швидкість і обсяг переробки інформації.

Здатність сприйняття інформації майже ніколи не перевищує 10 сигналів в секунду. Можливості передачі інформації (навіть при різних навичках) обмежені приблизно 25 біт / с. Середня швидкість виконання простих операцій без попереднього тренування становить близько 2 біт / с.

Психомоторні здібності

До психомоторним здібностям відносяться: швидкість рухової реакції, координація, стійкість і точність рухів. Швидкість реагування на небезпечний шкідливий чинник залежать від інтенсивності подразника, тренованості людини, статі, віку, і т.п.

Інтелектуальні здібності

У прийнятті рішень найважливішу роль відіграють вищі психічні функції, такі як: увага, пам’ять, уяву і мислення.

Характеристиками уваги є: концентрація, стійкість, переключення, розподіл.

Пам’ять – здатність зберігати і відтворити в свідомості колишні враження, досвід.

Форми пам’яті: рухова, емоційна, образна, оперативна, довготривала.

Фізичні можливості залежать від м’язової сили, витривалості, антропометричних даних.

Важливу роль у забезпеченні безпеки праці в ході виробничої діяльності мають темперамент, характер, цілеспрямованість, наполегливість, здатність до співпраці, почуття товариства, колективізм, ставлення до праці.

Небезпечні дії, обставини збільшують травмоопасность людини:

обмежений час на виконання завдання; почуття дискомфорту, шкідливі і небезпечні умови праці, складність робочого завдання; фізичні перевантаження, обмеження рухливості (через одяг, простору); недолік в організації спільних дій; стан загальної напруженості (в результаті безсоння, гіподинамії, ізоляції і т.п.); наявність негативних емоцій (страх, тривога, нудьга); втома, хворобливий стан, споживання ліків, алкоголю, наркотиків; втрата орієнтації; стан апатії, байдужості.

Свідомі небезпечні дії по причинам: економії часу, економія сил, адаптація до небезпеки, самоствердження в очах колег і власних очах, переоцінка власних сил і досвіду, схильність і смак до ризику, звичка працювати з порушеннями, бажання наслідувати інших порушників трудової і виробничої дисципліни.

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Ступінь вогнестійкості. Класифікація будівель за ступенем вогнестійкості.

 

Вогнестійкість – це здатність будівельних конструкцій зберігати свої робочі функції під дією високих температур за умов пожежі.

Будівельні конструкції виконують загороджувальну, теплоізоляційну та несучу функції.

Втрата несучої здатності конструкції призводить до того, що вона – залежно від її типу – обвалюється або прогинається.

До основних будівельних конструкцій належать зовнішні та внутрішні несучі стіни (перегородки), колони, балки, плити, настили та ін.

Для несучих конструкцій вогнестійкість визначається тільки за втратою несучої здатності (зовнішні стіни, перекриття, балки, ферми, колони).

Загороджувальна здатність будівельних конструкцій характеризує можливість утворення в конструкції наскрізних отворів або тріщин, через які в сусідні приміщення проникає полум’я або продукти горіння.

Теплоізолююча функція конструкцій залежить від їх здатності до прогрівання. За теплоізолюючою здатністю вогнестійкість визначається підвищенням температури конструкції в будь-якій точці з необігрітого боку поверхні більше ніж на 190°С порівняно з температурою до нагріву.

Характеристикою вогнестійкості будівельних конструкцій є межа вогнестійкості.

Межа вогнестійкості – це час, після якого будівельна конструкція втрачає свої несучі, загороджувальні або теплоізоляційні функції.

Отже, втрата несучості будівельною конструкцією означає її обвалювання (руйнування); втрата загороджувальної здатності – появу тріщин; а теплоізолюючої – прогрівання конструкцій під час пожежі до температури, коли при її підвищенні можливе самоспалахування речовин, що перебувають у сусідніх приміщеннях.

Межа вогнестійкості для будівельних конструкцій встановлюється експериментальним або розрахунковим шляхом.

Прийнято вісім ступенів вогнестійкості будівель і споруд.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНСТРУКТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БУДИНКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ СТУПЕНЯ ВОГНЕСТІЙКОСТІ

Ступіньвогнестійкості	Конструктивні характеристики
І, ІІ	Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам?яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів.
ІІІ	Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам?яних матеріалів, бетону, залізобетону. Для перекриттів дозволяється застосовувати дерев?яні конструкції, які захиені штукатуркою або маюьб вогнезахисну обробку.
ІІІа	Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з негорючих листових матеріалів з негорючим утеплювачем або утеплювачем груп низької та помірної горючості.
ІІІб	Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з деревини, яка зазнала вогнезахисну обробку. огороджувальні конструкції піддані вогнезахисній обробці або захищені від дії вогню та високих температур.
ІV	Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з деревини або інших горючих матеріалів, захищених від дії вогню та високих температур штукатуркою або іншими листовими, плитними матеріалами. До елементів покриттів не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості, але деревина повинна мати вогнезахисну обробку.
ІVа	Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з металевих профільованих листів або інших негорючих матеріалів з утеплювачем груп середньої та підвищеної горючості.
V	Будинки, до несучих і огороджувальних конструкцій яких не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню.

 

Найбільшу межу вогнестійкості в будівлях будь-якого ступеня мають несучі конструкції, найменшу – внутрішні перегородки.

Тому вогнестійкість будівлі визначається в певних діапазонах.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій не завжди може відповідати вимогам пожежної безпеки, а відтак її потрібно підвищувати.

Для підвищення межі вогнестійкості використовують різні методи вогнезахисту. Методи вогнезахисту залежать від:

• необхідної межі вогнестійкості;

• типу конструкції;

• положення конструкції в просторі;

• виду статичних та динамічних навантажень, що діють на конструкцію;

• температурно-вологісних умов експлуатації;

• агресивності оточуючого середовища;

• естетичних вимог до конструкцій та ін.

Найменшу межу вогнестійкості мають металеві незахищені конструкції. Залежно від температурного режиму пожежі межа їх вогнестійкості має декілька хвилин – 0,1-0,3 год.

Металеві конструкції мають велику теплопровідність, швидко прогріваються і втрачають несучу здатність. Тому збільшення їх товщини не дає позитивного ефекту. Для захисту цих конструкцій використовують:

• бетонування;

• облицювання цеглою, керамічними плитами;

• цементно-піщану й перлітову штукатурку;

• покриття азбестом і рідким склом;

• покриття, що спучується з утворенням пористих захисних прошарків, що мають високі теплоізоляційні властивості.

Наведені вище методи вогнезахисту металевих конструкцій дають можливість підвищити межу їх вогнестійкості до нормованих величин (0,5-3 год).

Дерев’яні конструкції мають незначну теплопровідність, а їх вогнестійкість втрачається через обгорання конструкцій, а відтак зменшення площини перетину.

Вогнезахист дерев’яних конструкцій здійснюється шляхом: