Интеграция Украинi до свiтового ринку капiталу в умовах глобалiзацii

    Сучасний  етап розвитку світового фондового  ринку характеризується лібералізацією національних режимів щодо руху капіталу, формуванням єдиного фінансового  простору, появою нових учасників  та застосуванням фінансових і технічних інновацій одночасно з посиленням фінансової нестабільності та появою чисельних фінансових ризиків, які призвели до світових фінансових криз.

    Так, на початок 2000 року відношення капіталізації  світового ринку акцій до світового  ВВП становило 118%, що в 2 рази перебільшувало той же показник початку століття. Але, починаючи з березня 2000 року, в наслідок циклічності розвитку світової економіки відбувся різкий спад активності на фондових ринках, який закінчився наприкінці 2003 року. При цьому падіння фондових індексів основних фондових бірж у 2000-2002 роках призвело до глобального зниження інвестиційної активності.

    Лібералізація сприяла поступовому відкриттю  національних ринків капіталу для іноземних  емітентів та інвесторів. Також значно активізувались фінансові операції, які характеризувались зростанням масштабів міжнародних позик, фінансовими інноваціями та накопиченням фінансових коштів. При цьому різко зростає роль головних учасників світового ринку капіталу - транснаціональних компаній (ТНК) і транснаціональних банків (ТНБ), які контролюють вже понад 70% міжнародних ринків товарів, послуг, технологій, капіталу.

     Потоки  акцій та облігацій на світовому  ринку за 1970-2000 роки збільшились  у 54 рази в США, в 55 разів – в  Японії, в 60 разів – у Німеччині. Щорічно тільки через розміщення єврооблігацій та акцій на наднаціональному рівні акумулюється до 500 млрд. дол. США. Розробка нових продуктів (насамперед деривативів на цінні папери і валюту) та створення єдиної мережі торгівлі цінними паперами дозволяє ТНБ та ТНК розміщувати емісію цінних паперів по всьому світу. Однак на цьому сегменті світового ринку капіталу існує досить гостра конкурентна боротьба, а тому світові лідери часто змінюють один одного. Цьому сприяють процеси злиттів та поглинань, створення стратегічних альянсів та спільних товариств, які особливо активно відбувались у 90-х роках XX століття.

    Паралельно  з цим світова економіка пережила справжній бум прямого іноземного інвестування. Пік зростання був  досягнутий у 2000 році, але як показує аналіз, у наступні два роки разом із світовою економічною рецесією обсяги міжнародного руху капіталу уповільнились, але з 2003 року його обсяги знов стабілізувались. Потоки ПІІ у країнах, що розвиваються, зросли на 40%, в той же час у розвинуті країни їх приплив скоротився на 14%. У результаті частка країн, що розвиваються, досягла 36% у загальному обсязі інвестицій (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка сальдо руху ПІІ у розвинутих країнах світу та країнами, що розвиваються за 1993 – 2004 рр., млрд. дол. США

    Можна дійти висновку, що існування більшості  сегментів ринку капіталу прямо  або побічно обумовлено процесами  міжнародного руху капіталу, збільшення масштабів та значення усіх цих сегментів  пов’язано з міграцією світового  капіталу. Значущість світового капіталу збільшилась, про що свідчать темпи зростання масштабів імпорту капіталу та міжнародних фінансових трансакцій, при цьому роль міжнародних фінансових організацій знизилась. Як свідчать статистичні дані, країни, які отримували кредити від МФО, не досягали бажаного економічного зростання. Втягнення країн у цей процес сприяє зростанню їх державного боргу та виникненню фінансової кризи.

    Формування  ринку капіталу в Україні безпосередньо  пов’язано з процесами розбудови  української держави та реформуванням її економіки. Участь України в міжнародних потоках капіталів відображається в фінансовому рахунку платіжного балансу в статтях: “прямі інвестиції”, “портфельні інвестиції”, “інші інвестиції” (рис. 3).

Рис. 3. Динаміка та структура  сальдо руху фінансових

ресурсів  України за 2000-2004 роки, млн. дол. США 

    Як  свідчать дані рисунку 3, темпи залучення  прямого іноземного капіталу в Україну  щорічно зростали. Оцінка у вартісному вимірі надходжень ПІІ до економіки України за останні роки свідчить, що ці обсяги є недостатніми для здійснення відчутного впливу на перебіг макроекономічних процесів в Україні. Так, станом на 01.01.2005 року приплив прямих іноземних інвестицій в економіку України склав 8421 млн. дол. США з 1991 року. Для порівняння зовнішньоторговельний обіг товарів та послуг у 2004 році дорівнював майже 70 млрд. дол. США. Іноземні інвестиції орієнтуються здебільшого на внутрішній ринок України, який мав би обслуговуватися вітчизняним капіталом. Така мотивація іноземних інвесторів за умов кризи внутрішнього інвестування може поступово призвести до вичерпання валютних джерел покриття імпорту і залежності від зовнішньої фінансової допомоги.

    Від’ємне  сальдо за портфельними інвестиціями (-3781 млн. дол. США) викликане фактичною відсутністю вкладень резидентів у зарубіжні цінні папери, з одного боку, та великим попитом на  боргові папери як українських підприємств так і держави загалом. Тобто інтеграція України в цей сектор світового фінансового ринку є слабкою та односторонньою.

    Україною  здійснювалося активне залучення  коштів міжнародних фінансових організацій. В цілому кредити міжнародних  фінансових організацій (МФО) є пільговими, оскільки ставки за ними невисокі, а  видаються вони на порівняно довгий термін. За цими ознаками кошти, залучені у МФО, можуть вважатися капіталами. Капітали Міжнародного валютного фонду у вигляді кредитів урядові почали надходити в Україну з 1994 року. Так у 2005 році борг України перед МВФ склав 2 млрд. дол. США.

    Як  показав аналіз, МФО жорстко пов’язують надання фінансової допомоги з реалізацією українським урядом запропонованої моделі економічних перетворень, що сприяє формуванню умов для майбутнього входження іноземних капіталів, в тому числі ТНК, на національні ринки. Можна зробити висновок, що в Україні поступово формується економічна структура, у якій значну роль відіграватиме транснаціональний капітал. Підвищення світових цін на енергоресурси, транспортні тарифи, погіршення зовнішньої кон'юнктури підштовхує великі українські бізнес-групи до формування власних фінансово-промислових груп (ФПГ), що має на меті поєднати промисловий та банківський капітал та буде об’єктивною передумовою інтеграції до світового ринку капіталу.

    Банківська  система України є системою відкритого типу. Інтеграції банківської системи України у світову фінансову систему заважає невисокий рівень держави за світовими рейтингами та невисока конкурентоспроможність банківської системи України порівняно із банківськими системами інших країн і міждержавними установами. Станом на кінець 2004 р. із 182 зареєстрованих в Україні банків статутний капітал тільки 12 комерційних банків перевищував 20 млн. євро. Сумарний балансовий капітал усіх банків (станом на січень 2005 року - 3,52 млрд. дол. США) приблизно дорівнює розміру капіталу одного провідного зарубіжного банку. А загалом обсяг капіталізації усіх українських банків становить близько 5,4% до ВВП, що створює реальну загрозу фінансовій безпеці держави. Присутність іноземного капіталу на вітчизняному ринку банківських послуг (станом на кінець 2004 р. лише 7 філій банків зі 100% іноземним капіталом та 12 банків зі змішаним капіталом) є замалою (сумарний іноземний статутний капітал станом на 1 січня 2005 р. не перевищує 300 млн. дол. США і становить 9,6%), що підтверджує недостатню привабливість вітчизняного ринку фінансових послуг. Але за умови приєднання України до СОТ – однією з цілей якої є лібералізація фінансової сфери взагалі та банківської зокрема – буде відбуватися збільшення присутності іноземного капіталу у всіх сферах економіки України, що є наступною передумовою інтеграції держави до світового ринку капіталу.

    Варто зазначити, що структура зобов’язань  банків з іноземним капіталом  майже не  спрямована на кредитування української економіки. Значна їх кількість припадає на міжбанківські кредити та депозити (57,4%).

    З метою визначення впливу факторів фінансової глобалізації на розвиток економіки  України, на основі статистичних даних (рис. 4), а саме: ВВП, інвестиції в основний капітал, надані кредити в іноземній валюті, експорт товарів та послуг з України, імпорт товарів та послуг до України, прямі інвестиції в Україну та з України та портфельні інвестиції в Україну та з України, автором було проведено їх економіко-математичний аналіз за 1994-2004 роки.

Рис. 4. Динаміка макроекономічних показників розвитку національної економіки з 1994 по 2004 рр., млн. грн. (показники перераховані за середньорічним курсом гривні до долару США) 

    На  засадах проведеного аналізу  автором було розроблено економіко-математичну модель оптимізації залучення України до процесів міжнародного руху капіталу з урахуванням впливу факторів фінансового сектору (прямі інвестиції, портфельні інвестиції та надані кредити в іноземній валюті), яка опосередковано через обсяг ВВП та сальдо зовнішньоторговельного обігу дає можливість здійснити оцінку впливу глобалізації на фінансовий сектор національної економіки та зробити прогноз щодо включення України до процесів міжнародного руху капіталу в умовах глобалізації фінансового середовища. Розроблена економіко-математична модель має наступний вигляд:

    де  - сальдо основних показників фінансового сектору України, млн. грн.:

    Х₁ – прямі інвестиції, млн. грн.;

    Х₂ – портфельні інвестиції, млн. грн.;

    Х₃ – надані кредити в іноземній валюті, млн. грн.;

    FTT – зовнішньоторговельний оборот, млн. грн.;

    GDP – валовий внутрішній продукт, млн.. грн.;

    б, в  – вплив чинників, що не ввійшли до моделі;

    Р₁ – інвестиції в основний капітал, млн. грн.;

    Р₂ – імпорт товарів та послуг до України, млн. грн.;

    Р₃– експорт товарів та послуг з України, млн. грн.

    Слід  зазначити, що виконання умов, врахованих  у економіко-математичній моделі буде не тільки сприяти прискореній інтеграції національного фінансового сектору до процесів глобалізації, але й забезпечувати економічну безпеку України на засадах використання інституціональних важелів, що наведені у механізмі інтеграції України до світового ринку капіталу.

    Рівняння  кореляційної залежності розробленої  економіко-математичної моделі має наступний вигляд:

    Коефіцієнт  апроксимації дорівнює 0,993, отже вірогідність отриманих результатів є досить високою.

    Докладний факторний аналіз дозволив виявити  структуру взаємозв’язків всередині  кожної складової і визначити пріоритетні напрямки необхідних керуючих впливів. Таким чином, зроблено висновок, що найвагомішим фактором є інвестиції в основний капітал, наступним за впливовістю є надані кредити в іноземній валюті та прямі інвестиції, портфельні інвестиції. Пояснюється це  тим, що у більшості випадків лише використання прискореного методу амортизації засобів виробництва в Україні активізує рух капіталу як у внутрішньому, так і зовнішньому середовищі, кредитні ресурси в сучасних умовах практично не використовуються з причини недосконалої кредитної політики вітчизняних та іноземних фінансових установ.

    Таким чином, аналіз динаміки світового та національного ринків капіталу, розроблена економіко-математична модель оптимізації залучення України до процесів міжнародного руху капіталу з урахуванням впливу факторів фінансового сектору свідчить про необхідність удосконалення державної політики в фінансовій сфері.

    У третьому розділі  “Перспективи інтеграції національного ринку  України до світового  ринку капіталу в умовах глобалізації” здійснено моделювання інтеграційної стратегії виходу України на світовий ринок капіталу в умовах глобалізації з визначенням напрямів та методів удосконалення важелів державного регулювання внутрішнього ринку капіталу на засадах розробленого механізму інтеграції України до світового ринку капіталу на національному рівні.

    Сучасні умови глобалізації вимагають пріоритетності лібералізації валютно-фінансових відносин як однієї з базових характеристик  нової глобальної економіки. Недостатній для інтенсифікації розвитку України на інноваційно-інвестиційній основі обсяг фінансових ресурсів робить активізацію залучення іноземних інвестицій та розширення доступу вітчизняних установ та організацій до ресурсів світових ринків капіталу особливо важливою. Тому лібералізація є безальтернативним шляхом розвитку валютно-фінансових відносин в Україні. У процесі внутрішньої лібералізації знімаються бар’єри, що заважають міжгалузевому переливу капіталів, створюються ефективні механізми акумулювання заощаджень та їх перетворення на інвестиції, удосконалюються інструменти валютного і грошово-кредитного регулювання, стимулюється розвиток фінансових ринків. Зовнішня лібералізація усуває обмеження на проведення валютних операцій з капіталом, що полегшує доступ суб’єктів господарювання до ресурсів світових фінансових ринків, створює сприятливі умови для здійснення іноземних інвестицій та діяльності транснаціональних корпорацій.