Финансовая политика предприятия

ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Зміст

Вступ   3

Розділ 1.  Теоретичні основи фінансової політики підприємства  5

Розділ 2. Методи оцінювання ефективності реалізації фінансової політики   17

Розділ 3. Напрями вдосконалення фінансової політики   31

Висновок  39

Список використаних джерел   42

Вступ

Фінанси як система економічних відносин складаються об’єктивно. Протягом формування цих відносин виникає необхідність у свідомому управлінні ними.

Управління фінансами – це сукупність прийомів, методів і засобів, що використовуються для підвищення прибутковості підприємства і мінімізації ризику неплатоспроможності.

Таким чином, основною метою управління фінансами або фінансового менеджменту є одержання максимальної вигоди від функціонування підприємства в інтересах його власників. Для досягнення цієї мети фінансовим менеджерам необхідно вирішити наступні завдання:

постійно підтримувати поточну платоспроможність (ліквідність) підприємства, тобто своєчасно виконувати поточні зобов’язання за рахунок оборотних активів;

прагнути зростання рентабельності власного капіталу, тобто збільшувати прибуток на кожну грошову одиницю вкладених засновниками коштів;

підтримувати платоспроможність в довгостроковому періоді, тобто виконувати зобов’язання перед інвесторами та кредиторами, які мають довгострокові вкладення в підприємства;

забезпечувати фінансовими ресурсами процеси розширеного відтворення.

Побудова фінансової політики спонукає підприємця ясно представляти намічені цілі, способи, прийоми, засоби, механізми і можливості їх досягнення. Проведення фінансової політики вимагає добір адекватних форм, способів, прийомів, засобів і механізмів її реалізації. Фінансова політика покликана врахувати багатофакторність, багатокомпонентною і багатоваріантність управління фінансами для досягнення намічених цілей і виконання поставлених завдань. При відсутності такої політики дії керівництва і персоналу стають неусвідомленими, хаотичними, недалекоглядними. В результаті організація впадає у велику залежність від випадкових обставин. Тому фінансова політика є необхідним елементом управління, її побудова і проведення не тільки відображають цілі роботодавців, але й характеризують цілеспрямованість керівництва,здатність систематично переслідувати і реалізовувати інтереси сторін управління у фінансово-виробничих процесах.

 Ігнорування фінансової політики призводить до втрати цілеспрямованості, ясного уявлення цілей фінансового управління, до неадекватного вибору форм, способів, прийомів, засобів і механізмів управління фінансами. Такі процеси супроводжуються втратою динамічності, стабільності, фінансової стійкості в роботі організацій. При такому підході керівництво упускає наявні можливості. Кризові явища стають закономірними. Тому положення і методи короткостроковій і довгостроковій фінансової політики досить актуальні і практично значущі. При побудові та проведенні фінансової політики використовуються методи управлінського обліку, економічного аналізу, фінансового менеджменту.

Основною метою роботи є аналіз фінансової політики підприємства на прикладі ВАТ «Київтелемонтаж».

Розділ 1.  Теоретичні основи фінансової політики підприємства

Фінансова стратегія підприємства – це складова його загальної економічної стратегії, яка охоплює систему довготермінових завдань фінансової діяльності підприємства та шляхів їх досягнення. Мета фінансової стратегії підпорядковується загальній меті економічного розвитку підприємства. Виділяють два основних завдання функціонування і економічного розвитку підприємства 1) максимізація його прибутку або 2) максимізація ринкової вартості підприємства.

Розроблення фінансової стратегії підприємства пов’язане з вирішенням таких основних завдань:

визначення перспективних напрямів розвитку фінансових взаємовідносин підприємства з діловими партнерами;

обґрунтування основних джерел фінансового забезпечення діяльності підприємства;

вибір оптимальних способів інвестиційної діяльності підприємства;

зведення до мінімуму фінансових ризиків підприємства;

забезпечення фінансової стійкості і рентабельності діяльності підприємства;

визначення способів та методів виходу підприємства з фінансової кризи.

Фінансова стратегія підприємства є основою для розроблення його фінансової політики. Фінансова політика підприємства – це форма реалізації фінансової ідеології та стратегії підприємства у розрізі окремих аспектів його фінансової діяльності. Фінансова політика формується лише за окремими напрямками фінансової діяльності підприємства, що потребують найефективнішого управління для досягнення головної стратегічної мети цієї діяльності.

Фінансова політика — це сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему. Фiнансова полiтика — це частина економiчної полiтики. Головним завданням фiнансової полiтики є забезпечення реалiзацiї тої чи iншої державної програми вiдповiдними фiнансовими ресурсами.

Основними напрямами фінансової політики підприємства є: політика формування активів і структури капіталу; політика управління активами та інвестиціями; політика залучення фінансових ресурсів; політика управління фінансовими ризиками і запобігання банкрутству. Формування фінансової політики підприємства має здебільшого багаторівневий характер. Так, наприклад, у межах політики формування фінансових ресурсів підприємства може розроблятися політика формування власних фінансових ресурсів і політика їх залучення із зовнішніх джерел. У свою чергу, політика формування власних фінансових ресурсів може включати самостійні блоки: цінову політику, податкову, амортизаційну, дивідендну, інвестиційну політику тощо. Цінова політика – це політика формування цін на продукцію підприємства з урахуванням динаміки кон’юнктури ринку (попиту та пропозиції) та рівня витрат на виготовлення і реалізацію продукції. Податкова політика ґрунтується на виборі оптимального способу здійснення податкових платежів за наявності альтернативних варіантів господарської діяльності підприємства. Амортизаційна політика – це політика управління амортизаційними відрахуваннями з метою інвестування їх у виробничу діяльність підприємства.  Дивідендна політика підприємства ґрунтується на оптимізації пропорцій між частиною прибутку підприємства, що використовується на споживання (виплату дивідендів) і тією частиною прибутку, яку капіталізують.

Важливою складовою фінансової політики підприємства є його інвестиційна політика, яка полягає у виборі та реалізації найвигідніших шляхів розширення і оновлення активів підприємства задля забезпечення основних напрямів його економічного розвитку [20, c.119].

Фінансова стратегія підприємства втілюється у його стратегічному перспективному плані розвитку, в якому визначають основні альтернативні фінансові показники діяльності підприємства, відповідно до передбачуваних варіантів розвитку ринкового середовища. Розробка альтернативних фінансових планів які дають змогу прогнозувати імовірні зміни фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства здійснюється на  основі моделювання, факторного аналізу і нормування.

У перспективному фінансовому плані розробляють прогноз звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, прогноз балансу активів і пасивів підприємства тощо.

Ефективність фінансової стратегії залежить від того, чи враховує вона реальні економічні можливості підприємства та стан і тенденції розвитку зовнішнього щодо підприємства підприємницького середовища.

Фiнансова полiтика має надзвичайно велике значення в життi суспiльства i при дотриманнi вищенаведених умов може сприяти розвитку продуктивних сил, покращанню добробуту населення, вирiшенню нацiональних i мiжнародних проблем, пiдвищенню обороноздатностi країни.В залежностi вiд характеру заходів i часу, на якiвони розрахованi, розрiзняють наступні поняття: фінансова стратегія і фінансова тактика.

Приватизацiї, подолання iнфляцiї i спаду виробництва.
Фінансова тактика спрямована на вирiшення завдань окремого етапу розвитку країни i полягає у змiнi форм органiзацiї фiнансових вiдносин. Яскравим прикладом фiнансової тактики є удосконалення системи оподаткування, надання пiльг окремим платникам, територiальний перерозподiл фiнансових ресурсiв через бюджетну систему [13, c.114].

Фінансове планування – це розробляння системи фінансових планів за окремими напрямками фінансової діяльності підприємства, які забезпечують реалізацію його фінансової стратегії у плановому періоді. Мета фінансового планування – забезпечення поточної діяльності підприємства необхідними фінансовими ресурсами.

Основними завданнями фінансового планування є:

· оптимізація фінансових відносин підприємства з діловими партнерами у плановому періоді;

· фінансове забезпечення основної, операційної та іншої звичайної діяльності підприємства;

· визначення способів ефективного інвестування капіталу підприємства у плановому періоді;

· забезпечення раціонального використання матеріально-технічних і  фінансових ресурсів підприємства у плановому періоді;

· контроль за організацією поточних розрахунків і використанням платіжних засобів підприємства [5, c.93].

Фінансовий план розробляють на основі: загальної фінансової стратегії підприємства; основних напрямків його фінансової політики; даних про планові обсяги виробництва та реалізації продукції; показників розвитку фінансового ринку; результатів фінансового аналізу діяльності підприємства за попередні звітні періоди; оцінки фінансового стану і резервів економічного розвитку підприємства на початок планового періоду тощо.

Для розробки фінансових планів застосовують такі методи:

· балансовий, згідно якого балансують не тільки підсумкові показники доходів і витрат, але й для кожної статі витрат визначають конкретні джерела їх покриття;

· нормативний, за яким потребу у фінансових ресурсах визначають на основі фінансових норм і нормативів (ставки податків, норми амортизації тощо);

· розрахунково-аналітичний, відповідно до якого планові показники розраховують на основі фактичних даних за базовий період та індексів їх зміни у плановому періоді;

· методи економіко-математичного моделювання для прогнозування значення показників і оптимізації планових рішень.

На основі розробленого фінансового плану можна визначити який обсяг грошових коштів може мати підприємство у своєму розпорядженні, які основні джерела їх надходження, чи достатньо коштів для виконання планових завдань, скільки коштів необхідно перерахувати в бюджет, кредиторам, страховим компаніям тощо, як буде розподілятися прибуток підприємства, чи збалансовані доходи з витратами підприємства тощо.

Фінансовий менеджмент набуває практичного втілення завдяки фінансовій політиці підприємства.

В останні роки проблемі визначення фінансової політики надається важливе значення, приділяється велика увага з боку держави та підприємств, присвячується значна кількість публікацій. Проте єдиної думки щодо теоретичного аспекту цього питання сьогодні не існує.

Слід відмітити, що в сучасних умовах поняття фінансової політики пов’язується не тільки зі сферою держави, а й з окремими галузями економіки, з підприємницькими структурами, з населенням, в залежності від рівня задач, які вирішує фінансова політика.

Фінансова політика підприємства, як реалізація фінансового менеджменту, включає багато складових, таких як:

облікова політика;

кредитна політика;

політика управління грошовими засобами;

політика управління витратами;

дивідендна політика тощо [11, c.102].

Вибір варіанту облікової політики підприємство здійснює у відповідності до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

В рамках кредитної політики вирішується питання про забезпечення оборотними засобами, а саме визначається розмір власного оборотного капіталу та потреба в залученому; необхідність залучення довгострокових кредитів; вивчається структура капіталу і фінансова стійкість підприємства.

Політика управління грошовими потоками пов’язана з оптимізацією залишків коштів на рахунках підприємства, мінімізацією розривів між надходженням коштів і їх використанням, застосуванням різноманітних схем розрахунків. Поняття “грошові потоки” вперше з’явилось в економічній науці після другої світової війни в США. Двоїста природа грошового потоку проявляється в тому, що він використовується для оцінки як доходності, так і ліквідності підприємства.

Політика управління витратами реалізується за допомогою системи планів та бюджетування, передбачає розробку кошторисів (бюджетів) за основними елементами витрат і здійснення ефективного контролю за їх виконанням.

Дивідендна політика повинна призвести до рівноваги інтересів як власників, так і менеджерів та інвесторів у відповідності до теорії агентських відносин, а також теорії портфелю, теорії структури капіталу з метою максимізації ціни підприємства. За цих умов можливі наступні варіанти дивідендної політики:

дивіденди як постійний процент від прибутку;

дивіденди як фіксовані виплати;

дивіденди як виплати гарантованого мінімуму та екстра дивіденди;

дивіденди як виплати акціями [2, c.74].

Сам процес реалізації фінансової політики на підприємстві відбувається в три етапи, серед яких:

розробка науково обґрунтованих цілей функціонування та розвитку фінансів підприємств;

побудова й використання відповідного фінансового механізму;

здійснення практичних дій, направлених на досягнення розроблених цілей та поставленої мети.

Розробка науково обґрунтованих цілей функціонування та розвитку фінансів підприємств формується на основі вивчення вимог економічних законів, всебічного аналізу перспектив удосконалення виробництва і стану потреб підприємства і його власників. Перший етап полягає у визначенні мети, цілей та основних задач фінансової політики. Перший етап реалізації фінансової політики на підприємстві залежить від економічного стану держави, мети створення підприємства, організаційної форми та форми власності даного підприємства. Визначення основних напрямків використання фінансів полягає у розробці стратегії і тактики фінансової політики, виходячи з поставленої мети, враховуючи можливості зростання і зменшення фінансових ресурсів, а також зовнішніх і внутрішніх факторів.

Другий етап реалізації фінансової політики полягає у створенні відповідного, адекватного фінансового механізму. Даний етап залежить від використання елементів фінансового механізму, його форм і методів формування, організації фінансів підприємств, ринку цінних паперів, а також від створеного правового поля в державі та від поєднання директивного і регулюючого видів фінансового механізму. Фінансовий механізм – це найбільш динамічна частина фінансової політики, його зміни відбуваються з вирішенням різних тактичних задач, він відразу реагує на всі зміни, які відбуваються у суб’єктів фінансових відносин [16, c.112].