Економіка створення та експлуатації нового структурного підрозділу виробничого підприємства

      У табл. 2.4 групування виконується за спеціалізацією ремонтного персоналу. В курсовій роботі виділено три групи  ремонтних робітників, спеціалізованих  з ремонту механічної частини  обладнання, електричної частини  металорізального та термічного обладнання й електромереж освітлення та вентиляції, усієї різноманітності контрольно-вимірювальних  приладів.

      На  практиці спеціалізація може бути набагато більш диференційованою у відповідності  до галузевої приналежності підприємств, масштабів виробництва, типу організації  виробничих процесів.

Таблиця 2.4

Ремонтний персонал за спеціалізацією

      Для спрощення розрахунків розряди  наладчиків для усіх груп обладнання приймаються на рівні 5-го, а для  ремонтників усіх напрямків спеціалізації  на рівні 6-го. На практиці, все залежить від конструктивних відмінностей обладнання, рівня його автоматизації, ремонтопридатності тощо.

Таблиця 2.5

Чисельність чергового, транспортно-складського  та контролюючого персоналу

    Чисельність службовців визначається залежно від облікової чисельності основних робочих цеху згідно з укрупненими нормативами. Результати зводяться в табл. 2.6. Керівництво цеху входить до категорії «службовці», але розраховується окремо, як чисельність керівників та чисельність фахівців.  
 
 
 
 
 

Таблиця 2.6

Чисельність керівників, фахівців і службовців

 
 

    За  підсумками розрахунків складається  зведена відомість за формою табл. 2.7 і визначається структура працюючих  у цеху.

Таблиця 2.7

     Зведена відомість промислово-виробничого  персоналу цеху

Структура кадрів надається у відсотках до загальної  кількості працюючих 

      2.4. Розрахунок фонду  оплати праці та  відрахувань на  соціальні заходи  за категоріями  працівників цеху 

      Відповідно  до Закону України «Про оплату праці» фонд оплати праці підрозділяється  на:

      фонд  основної заробітної плати;

      фонд  додаткової оплати праці;

      інші  заохочувальні й компенсаційні  виплати (у цій курсовій роботі умовно приймаються рівними 0 для спрощення  розрахунків).

      Фонд  оплати праці розраховується окремо для відрядників, погодинників і  службовців.

      Основна зарплата відрядників (для прямої відрядної системи оплати, яка обрана у даній курсовій роботі) може визначатися множенням розцінок на кількість продукції, множенням середньо-годинної тарифної ставки робітників на трудомісткість виробничої програми або шляхом визначення річного фонду заробітної плати за кожною операцією з подальшим сумуванням, як це виконується у даній курсовій роботі. Якщо один робітник обслуговує кілька одиниць устаткування, то трудомісткість річної програми з цієї операції необхідно розділити на норму обслуговування. 

    Фз =       (2.6) 

де Фз – загальний річний фонд прямої заробітної плати відрядників за всіма операціями тех. процесу;

      Фз_і – річний фонд прямої заробітної плати за і-ою операцією;

      n – загальна кількість операцій. 

Фз_і = Сг_і × Т_і / Но_і ,    (2.7) 

де Сг_і – година тарифна ставка робітників за розрядом на і-тій операції, грн.;

      Т_і – трудомісткість виробничої програми на і-тій операції (табл. 1.2);

      Но_і - норма обслуговування устаткування одним робітником, який обслуговує і-ту операцію;

      Т_і / Но_і – трудомісткість виробничої програми на і-тій операції з урахуванням норми обслуговування.

     Наприклад річний фонд прямої заробітної плати 2 фрезерувальників 3 розряду:

Фз₁ = 5,39×3655/1 = 19,7 тис. грн.

     Загальний річний фонд прямої заробітної плати відрядників:

Фз = 19,7+384,320+92,708+48,053+192,210+32,573+151,253=920,916 тис.грн.

      Фонд  заробітної плати  робітників-погодинників визначається для простої погодинної системи оплати праці, яка застосована у цій курсовій роботі, шляхом множення кількості чоловіко-годин, що повинно бути відпрацьовано в плановому періоді, на годинну тарифну ставку одного робітника за тарифною сіткою (для робочих однакових розрядів), або за середнім тарифним розрядом та середньо-годинною тарифною ставкою для кожної ділянки або цеху. Середньо-година тарифна ставка визначається як середньозважена величин, розрахована, виходячи з годинної ставки 1-го розряду, і середньозваженого тарифного коефіцієнта. Для даної курсової роботи застосовано перший підхід прямого розрахунку для груп працівників одного розряду незалежно від їх професій. У той же час, для виділення заробітної плати у складі таких комплексних статей калькуляції як витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничих витрат, необхідно зробити окремий розрахунок фонду оплат персоналу, який відповідає за обладнання (наладчики, ремонтники, електрики та персонал, обслуговуючий підйомно-транспортне обладнання).

    Складові  фонду додаткової заробітної плати затверджуються і змінюються у законодавчому порядку.

    В плануванні додаткова заробітна  плата може визначатися у відсотках  до основної заробітної плати. У даній  курсовій роботі величина цього відсотка в середньому може бути прийнята:

    для відрядників – 30%;

    для погодинників – 30%;

    для службовців – 20%.

    Відрахування  на соціальні заходи встановлюються у відсотках до суми основної та додаткової заробітної плати, у розмірі, який затверджується щорічним бюджетом України і змінюється у кожному бюджетному році і різниться за галузями. Зараз становить 38,64%.

    Слід  зазначити, що найчастіше при затвердженні бюджету змінюються по галузях відрахування на загальнообов'язкове державне страхування  від нещасних випадків (наприклад, в  машинобудуванні у 2009 році – 2,44%, цей  процент відрахувань визначається в залежності від класу професійного ризику який для цієї галузі визначено  як клас 53). Відомість розрахунку фондів зарплати праці наведена в табл. 2.8 - для робітників-відрядників, у  табл. 2.9 - для робітників-погодинників.  
 

Таблиця 2.8

Розрахунок  фонду оплати праці робітників-відрядників

      В цій курсовій роботі прийнято, що праця  робітників основного виробництва  оплачується виключно за відрядною  системою, що на практиці відбувається не завжди. У той же час, обслуговуючий  персонал отримує заробітну плату  головним чином за погодинною системою оплати, конкретні види якої підприємство обирає самостійно.

      Розрахунок  фонду погодинної оплати праці робітників, що входить до витрат на утримання  та експлуатацію обладнання виконується  за припущенням, що дійсний річний фонд часу для усіх категорій робітників з погодинною оплатою складає 1860 годин.

      На  практиці цей час різниться головним чином за умовами праці та тривалістю щорічної відпустки. Дане припущення слугує для спрощення розрахунків у  курсовій роботі, так само, як і припущення щодо того, що усі основні робітники  працюють за відрядною системою оплати. 
 
 

 

Таблиця 2.9

Фонд  погодинної оплати праці робітників, яка входить до витрат на утримання  та експлуатацію обладнання 

          

      Заробітна плата службовців, комірників, комплектувальників та роздавальників інструменту є  складовою загальновиробничих витрат цеху і за сумою витрат по відповідним  категоріям працюючих (табл. 2.10 – 2.11) заноситься до таблиці 2.14 за статтею 4.1. Слід зазначити, що заробітна плата управлінського персоналу, який відноситься до категорії  «службовці», враховується окремо за статтею 1.1 таблиці 2.14 – витрати на управління виробництвом. Ці витрати можуть вміщувати  витрати на зв'язок, машинний час  ЕОМ тощо, але в курсовій роботі вони умовно прийняті рівними 0, так  само, як витрати на відрядження.

Таблиця 2.10

Фонд  погодинної оплати праці робітників, яка входить до загальновиробничих витрат

    Фонд  оплати праці службовців розраховується множенням суми місячних окладів  за штатним розкладом на 12 місяців. У розрахунку також ураховують додаткову  заробітну плату. Розрахунок виконується  за формою табл. 2.11. 
 
 
 
 

Таблиця 2.11

Фонд  оплати праці службовців, як складової  загальновиробничих витрат

 
 

Продовження таблиці 2.11

    Результати  розрахунку фонду заробітної плати  по всіх категоріях працюючих зводяться  у відомість табл. 2.12.

    Слід  відзначити, що на цей час крім окладної системи оплати праці службовців може використовуватись безтарифна система, за якою до мінімальної заробітної плати усіх категорій працюючих  застосовується певний коефіцієнт. Для  керівників та фахівців високої кваліфікації (або за унікальністю професій) можуть застосовуватись контрактні системи  оплати, які в цій роботі не розглядаються.

Таблиця 2.12

Зведена відомість річного фонду заробітної плати

        

      2.5. Витрати на утримання  та експлуатацію  устаткування. 

      Номенклатура  статей витрат на утримання та експлуатацію устаткування загалом по підприємству регулюється законодавством та може відрізнятися від складу витрат за даною статтею відносно окремого цеху підприємства, для якого перелік  найбільш вагомих статей встановлює само підприємство. Так, наприклад, для  цеху відсутня стаття витрат на орендні  платежі, які виконуються на рівні  підприємства. Номенклатура статей витрат на утримання та експлуатацію устаткування окремого цеху й порядок їх визначення для даної курсової роботи наведені в табл. 2.13.

     Розрахунок  витрат енергоносіїв до табл. 2.13.

      Стаття 2.5. Витрати на електроенергію для  живлення верстатів та підйомно-транспортного  обладнання визначаються на підставі видатку рухової енергії й  вартості однієї кВт/г.

      Слід  зазначити, що термічне обладнання не входить до цього переліку, оскільки витрати енергії для нагріву  враховуються за статтею «паливо  та енергія на технологічні цілі».

      Дійсний річний фонд часу роботи для кожної одиниці металорізального та підйомно-транспортного обладнання приймається згідно таблиці 1.1.

      Коефіцієнт  завантаження у часі для металорізального обладнання приймається згідно розрахункам, зведеним у таблицю 1.2. Для підйомно-транспортного обладнання коефіцієнт завантаження у часі приймається за укрупненим нормативом Кз_j = 0,85.

      Коефіцієнти попиту для електродвигунів у даному типі виробництва:

1. металорізальні верстати - 0,20;
2. крани й тельфери - 0,15;

      Встановлена потужність для кожної одиниці обладнання наведена в таблиці 1.3 «Титульний список обладнання».

      Розрахунок  витрат на електроенергію для живлення верстатів та підйомно-транспортного  обладнання виконуються окремо за формулою 2.8.

      Таблиця 2.13

Витрати на утримання й експлуатацію обладнання

 
 

Продовження таблиці 2.13

    Річний  видаток електроенергії: 

 (2.8) 

де Ре - річні сумарні витрати електроенергії для металорізального та підйомно-транспортного обладнання, кВт/год.;