Чу = (N1/Но₁ + N2/Но₂ + N4/Но₄)× Кчд  =

=((1+17+5+9)/1+(3+12)/2+9/4)*1,65=73 чол.,          (1.4) 

де Чу – чисельність персоналу зміни, визначена укрупненим методом, чол.;

      N1, N2, N4 – кількість одиниць обладнання  з нормою обслуговування відповідно 1, 2, 4;

      Но₁, Но₂, Но₄ – норма обслуговування обладнання, що дорівнює 1, 2, 4 відповідно;

      Кчд – коефіцієнт врахування чисельності іншого цехового персоналу.

      Відхилення  чисельності персоналу, визначеного  укрупненим методом для розрахунку площі побутових приміщень, надає  невелику похибку у порівнянні з  точним розрахунком, то може бути використаним для даних цілей.

      Обсяг приміщень у м³ визначається, виходячи з того, що по усій площі висота побутових приміщень у середньому 2,5 м., витрати на створення яких складають 180 грн.

     Обсяг побутових та виробничих приміщень:

73 × 7 × 2,5 = 1662,5 м³

705,94 × 9 = 6353,42 м³

     Вартість побутових та виробничих приміщень:

1662,5 × 180 =  299250 грн.

6353,42 × 150 = 953013 грн.

     Результати розрахунків заносимо у таблицю 1.5.

     У цю ж форму зводяться дані по інших  групах основних фондів, у відсотках  визначається їх структура і величина річної суми нарахованої амортизації. Для нарахування основні фонди  підприємства розподіляються на групи  відповідно діючому законодавству, для яких обирається метод нарахування  амортизації.

     Групи основних фондів з нормами амортизацій  у відсотках до балансової вартості кожної з них у розрахунку на календарний  рік (квартал) взяті з пункті 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства» останньої редакції.

     Розрахунки  виконуються за текстом, результати заносяться до таблиці 1.5 (зведена відомість  основних фондів), яка є основою  для прийняття основних фондів на баланс підприємства. Загальна вартість основних фондів у бухгалтерському  обліку за їх групами визначається як основні засоби.

     Слід  звернути увагу, що вартість одиниці  обладнання у таблиці 1.3 та 1.5 вказується у гривнях, тоді як результат розрахунків  для визначення загальної вартості основних фондів у таблиці 1.5 повинна  надаватися у тис. грн., що забезпечує можливість зіставлення вартості обладнання, будівель та споруд. За Законом «Про оподаткування прибутку підприємства» розрахунок амортизаційних відрахувань виконується поквартально і надається квартальна норма амортизації. В плануванні використовується річна норма амортизації (квартальну, помножену на 4). Розрахунок виконується податковим методом шляхом застосування норми амортизації до первісної вартості ОВФ. У нашому випадку (створення цеху) первісна вартість ОВФ визначається розміром капітальних вкладень на створення виробничої площі та придбання обладнання з доставкою та монтажем.

Таблиця 1.5

Зведена відомість основних фондів та нематеріальних активів

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1.4. Складання кошторису  витрат на створення нового цеху 

      Загальна  форма складання кошторису витрат згідно затвердженої методики розрахунку собівартості об’єкту будівництва  наведена у табл. 1.6.

Таблиця 1.6

Кошторис  витрат за економічними елементами собівартості створення цеху

 
 
 
 
 

 

     

      2. Визначення потрібного  розміру річних  витрат на виробництво  продукції згідно заданої програми 

      Визначення  потрібного розміру обігових коштів та загального розміру авансованого капіталу виконується для подальшого обґрунтування очікуваних показників рівня використання вкладених коштів, таких як рентабельність виробництва. Крім того, в укрупнених планових розрахунках  таке визначення може слугувати основою  для складання калькуляції собівартості продукції, яка планується до виробництва  у новому цеху. Обігові кошти обслуговують сферу виробництва (оборотні фонди) та сферу обігу (фонди обігу). 

      2.1. Розрахунок потрібної  кількості основних матеріалів та їх вартості 

     Вартість  сировини та основних матеріалів в  машинобудуванні складає значну частину усіх оборотних фондів підприємства, і визначає співвідношення основних та оборотних засобів при створенні  нового виробництва.

     Розрахунок потреби  в основних матеріалах провадиться  на основі проектної цехової програми виготовлення деталей і норм видатку  матеріалів на кожну одиницю продукції  згідно варіанту завдання. Вартість основних матеріалів звичайно вміщує транспортно-заготівельні видатки, які є індивідуальними для кожного варіанту організації підготовки та транспортування заготівель і враховуються відповідним коефіцієнтом (Ктз). Якщо відходи обробки можуть бути утилізовані та використані повторно (як передбачено завданням на курсову роботу), їх вартість за нормою видатку та ціною відходів віднімається від загальних витрат.

     У загальному виді витрати на основні  матеріали, що йдуть на виконання  річного завдання, можуть бути розраховані  за формулою: 

     М = (Мз × Цм × Ктз – Нв × Цв) × N,   (2.1) 

де М – річні витрати на основні матеріали, грн.;

     Мз – норма видатку (маса заготівлі), кг;

     Цм – ціна матеріалу за 1 кг, грн.;

     Ктз – коефіцієнт транспортно-заготівельних видатків (1,06);

     Нв – норма зворотних відходів (маса на одиницю виробів), кг;

     Цв – ціна 1 кг зворотних відходів, грн.;

     N – річна програма виробництва деталей, шт.

     Розрахунок  витрат на матеріали оформляється у  вигляді відомості, специфікації (табл. 2.1). Маса відходів (Мв) визначається згідно технології, за якою обробляється деталь, у даному варіанті курсової роботі коефіцієнт використання матеріалу дорівнює 0,65. Для розрахунку послідовно визначається маса заготівлі до обробки (Мз): 

     Мз = Нм / Квм = 10,5/0,65 = 16,15 кг           (2.2) 

де Нм – чиста маса деталі.

     Наступним кроком розраховується норма відходів (Нв): 

     Нв = Нм / Квм – Нм = Мз – Нм = 16,15 – 10,5 = 5,65 кг  (2.3) 

     Загальна  маса відходів дорівнює добутку норми  відходів (Нв) та програми: 

     Мв = Нв × N = 5,65 × 215000 = 2115580 кг      (2.4) 

     Розрахунок  витрат на основні матеріали:

М = (16,15 × 6 × 1,06 – 5,65 × 5 × 1,06 × 0,1) × 215000 = 17763051,92 грн.

      Наведені  вище розрахунки обмежуються визначенням  маси та вартості зворотних відходів, які враховуються у калькуляції  зі знаком ( - ). На практиці, для визнання навіть металевої стружки зворотними відходами, потрібно мати технологічне обладнання для її пресування, приміщення для накопичення, транспортні засоби та навантажувально-завантажувальні  механізми для подальшої утилізації. У цій курсовій роботі усі вказані види витрат на утилізацію враховані у ціні відходів, зменшуючи її на відповідну величину.

      Крім  того, визначена маса відходів повинна  порівнюватись з нормативами  на обробку подібних деталей. Якщо процент  відходів є завеликим, необхідно  розробляти заходи для отримання  заготівель більш прогресивним методом. Так, наприклад, виготовлення ступінчатого валу з циліндричної заготівлі надає  до 30% відходів, тоді як обробка штампованої  заготівлі лише 5%.

Таблиця 2.1

Розрахунок  витрат на основні матеріали

 

* З урахуванням  транспортно-заготівельних видатків 6%.

** Ціна  за тону відходів приймається  10% від ціни 1 т. матеріалу. 

      2.2. Визначення витрат  на технологічне  паливо та електроенергію 

      У курсовій роботі технологією виготовлення деталі передбачена термічна обробка. Нагрівання деталі провадиться за допомогою  електроенергії, яка визначається як витрати енергії на технологічні цілі. Витрати на електроенергію для  термічної обробки деталей можна  визначити по формулі:  

Эт = Сп_і × Фд × Nу × Кз_і × Кп × Це,   (2.5) 

де Сп_і – прийнята кількість установок для термічної обробки (табл. 1.2);

     Фд – дійсні річний фонд часу роботи одиниці обладнання, год. (табл. 1.1);

     Nу – встановлена потужність одного агрегату (табл. 1.3);

     Кз_і  – коефіцієнт завантаження агрегату (табл. 1.2);

     Кп – коефіцієнт попиту, що враховує недовантаження по потужності й допоміжний час (для установки ТВЧ - 0.5; для цементації й загартування - 0.8);

     Це  – ціна одного кВт електроенергії приймається за актуальними даними засобів інформації щодо тарифів  для промислових підприємств.

     Розрахунок  витрат на електроенергію для термічної обробки деталей:

Эт = 3 × 3920 × 108 × 0,91 × 0,8 × 0,7 = 647232,77 грн. 

     2.3. Визначення потреби у трудових ресурсах за категоріями працівників 

    Для розрахунків заробітної плати не можна використовувати укрупнені  методи, тому необхідно точно визначити  чисельність виробничо-промислового персоналу цеху за категоріями. До складу цього персоналу входять робітники, які безпосередньо виготовляють продукцію; допоміжні робітники, зайняті  обслуговуванням виробничого процесу (наладчики, ремонтники, транспортні  робітники, комірники, контролери й  ін.); а також службовці, до складу яких входять керівники, фахівці, конторський, обліковий і інший персонал. Кількість  працюючих у цеху розраховується окремо по категоріях: основні робітники, допоміжні, службовці, у тому числі: керівники, фахівці, інші службовці.

    Кількість основних виробничих робітників визначають за нормами обслуговування технологічного устаткування, виходячи з кількості встановленого устаткування, прийнятого режиму змінності роботи та результатами розрахунків, зведеними до таблиці 2.2.

 

     

    Таблиця 2.2

Розрахунок  чисельності основних робітників

    Розрахунком визначається явочний склад робітників, для чого кількість одиниць обладнання слід розділити на норму обслуговування та помножити на кількість змін, за припущенням, що у всіх змінах кількість  працюючих однакова. Для одержання  облікового складу, який враховує чисельність  працівників у відпустках тощо, необхідно  збільшити явочну чисельність для  усіх категорій працюючих в 1,1 рази: Чо = 1,1 × Чя = 1,1 × 86 = 95 чол.

    Чисельність допоміжних робітників, зайнятих наладкою обладнання, визначається аналогічно по нормах обслуговування. Нормативи чисельності цієї категорії робітників для велико-серійного виробництва наведені в додатку Д. Результати розрахунку оформляються у табл. 2.3 за прикладом для токарної групи.

    Чисельність допоміжного цехового персоналу, зайнятого ремонтним обслуговуванням механічного, електричного та будь-якого вимірювального обладнання усього цеху, визначається по нормах на одиницю обладнання. Результати розрахунку зводяться в табл. 2.4 за прикладом для слюсарів-ремонтників.

    Чисельність чергового, транспортно-складського та контролюючого персоналу визначається залежно від норм обслуговування, чисельності основних робітників, кількості змін. Результати розрахунку зводяться в табл. 2.5.

    Слід  зазначити, що у практичній роботі поряд  з терміном «облікова або явочна чисельність» застосовується термін обліковий  склад, явочний склад. Професія вказана  у таблиці 2.2 визначає також умови  на робочому місці. Так, наприклад для  терміста тарифна ставка визначається за гарячою сіткою.

Таблиця 2.3

Розрахунок  чисельності допоміжних робітників, зайнятих налагоджуванням устаткування

      У табл. 2.3 обладнання групується не за операціями, а конструктивними ознаками (токарне, фрезерне, свердлильне тощо). Норма  обслуговування залежить від складності налагоджувальних операцій, але для  спрощення розрахунків в курсовій роботі приймається, що в групі одна норма для усіх верстатів. Якщо при діленні кількості одиниць обладнання на норму обслуговування отримано неціле число, кількість робітників приймається округленням у більшу сторону, за умови, що десятинна частина числа перевищує 0,1, інакше - у меншу.