Економічний зміст активних операцій банку та їх класифікація

Практичне розв'язання цього завдання може бути здійснене через управління первинними і вторинними резервами банківської установи, а також активізацію можливостей використання зовнішніх джерел поповнення ліквідних коштів. При такому підході найдоцільніше застосовувати розподіл факторів попиту на ліквідні ресурси таким чином, щоб запити клієнтів на вилучення коштів із поточних рахунків банк міг задовольняти негайно, для чого він повинен мати у своєму розпорядженні адекватну величину первинних резервів і а очікуваний попит на кредити задовольнявся б із мінімальною затримкою. В останньому випадку засобом задоволення цього попиту можуть бути як вторинні резерви, так і можливості залучення ліквідних коштів із зовнішніх джерел (рисунок 3.2).

Рисунок 3.2 Схема управління активами комерційного банку відповідно до попиту клієнтів на ліквідні кошти

 

Управління активами та їхній розподіл має здійснюватися на основі чіткого розмежування можливого запиту на вилучення коштів із поточних рахунків і попиту на кредити із тим, щоб підтримання ліквідності комерційного банку не завдавало надмірної шкоди його рентабельності.

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

В результаті аналізу фінансового стану КБ ”ПриватБанк” та вивчення активних операцій комерційного банку можна зробити такі висновки.

В ході аналізу активів КБ “ПриватБанк” спостерігались значні зміни у складі структурі й обсязі активів протягом 2008 - 2010 років. Так обсяг активів у 2010 році порівняно з 2008 роком збільшився на 26,1 %. Основну частину у структурі активів займають видані кредити. В 2010 році питома вага кредитного портфеля збільшилась на 11,4 % порівняно з даними в 2008 році.

Аналіз структури кредитного портфеля показав, що короткострокові кредити протягом 2010 року зросли на 7 %, питома вага довгострокових кредитів знизилась. Це пояснюється тим, що довгострокові кредити ризикованіші для банку у зв’язку з нестабільним економічним станом в Україні, невідомими перспективами валютного курсу тощо. В 2009 - 2010 роках КБ “ПриватБанк” збільшив обсяги споживчого кредитування шляхом розширення клієнтської бази за рахунок вкладників з різними рівнями доходів, з стійким фінансовим станом. При аналізі кредитного портфеля за ступенем ризику структуру кредитного портфеля КБ” ПриватБанк” в 2009 році можна вважати задовільною, так як пролонговані, прострочені, сумнівні та безнадійні кредити складають лише 12 % при дозволеній нормі в 50 %.

З метою полiпшення методики управління активними операціями банку пропонуємо застосовувати три основних методи :

—метод загального фонду коштів (об’єднання джерел), в основі якого лежить ідея об’єднати всі ресурси банку з наступним їх розміщенням відповідно до визначених пріоритетів. Цей метод дасть змогу керівництву оперативних відділів розвязати проблему поєднання надійності, ліквідності і прибутковості;

— метод розподілу активів або конверсія коштів, головною перевагою якого є зменшення частки ліквідних активів та вкладень додаткових коштів у позики та інвестиції. Тобто цей метод сприятиме збільшенню норми прибутку, і, відповідно веде до фінансової стійкості банку;

— метод управління активами комерційного банку відповідно до попиту клієнтів на ліквідні кошти, показує, що управління активами та їхній розподіл має здійснюватись на основі чіткого розмежування можливого запиту на вилучення коштів із поточних рахунків і попиту на кредити. Цей метод сприятиме тому, щоб підтримання ліквідності комерційного банку не завдало надмірної шкоди його рентабельності.

Для пiдвищення ефективностi управління активами банку необхiдно здiснити наступнi заходи :

— управління готівкою повинно бути більш ефективним, тобто необхідно планувати притоки і відтоки готівки і розробляти графіки платежів;

— в управлінні кредитним портфелем необхідно контролювати розміщення кредитних вкладень по ступеню їхнього ризику, форм забезпечення повернення позичок, рівню прибутковості; аналізувати розміщення кредитів за термінами на основі бази даних; краще вивчати кредитоспроможність позичальників; видавати кредити можливо більшому числу клієнтів при зберіганні загального обсягу кредитування; підвищити повернення кредитів, у тому числі за рахунок більш надійного забезпечення;

— змінити структуру активів, тобто збільшити частку ліквідних активів за рахунок достатнього погашення кредитів, розчищення балансу шляхом виділення на самостійний баланс окремих видів діяльності, збільшення власних коштів, одержання позик в інших банках тощо.

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

1. Закон України “Про банки та банківську діяльність” №872-XII від 20 березня 1991 року, зі змінами та доповненнями // zakon.rada.gov.ua

2. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” №1201-ХІІ від 18 червня 1991 р. // zakon.rada.gov.ua

3. Закон України “Про заставу” №2654-ХІІ від 02 жовтня 1992 р. // zakon.rada.gov.ua

4. Інструкції про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюти, затверджена Постановою Правління НБУ №527 від 18.12.98 р. // zakon.rada.gov.ua

5. Постанова НБУ “Про організацію розрахунків по банківських платіжних картках” від 23.03.99 р. №135 // zakon.rada.gov.ua

6. Положення НБУ “Про кредитування”, затверджене постановою Правління НБУ від 28.09.95 р. № 246 (з врахування змін від 29.04.96 р. № 361) // zakon.rada.gov.ua

7. Положення НБУ “Про порядок формування і використання коштів резерву на можливі втрати по кредитах комерційних банків”, затверджене постановою Правління НБУ від 31.01.96 р. № 20 // zakon.rada.gov.ua

8. Асалієв А., Іванова Н. Практичний посібник про банківську діяльність. – М: Економіка та фінанси, 1995. — 626 с.

9. Ачнасов А.І. Активні операції комерційних банків. – М.: АО “Консалтбанкир”, 1994. — 80 с.

10. Бондаренко Л. Поняття кредитного портфеля комерційного банку і критерії його конкурентоспроможності. // Вісник НБУ. – 2003. - №3. — с.31-33

11. Владичин У.В. Роль кредитування в економічному зростанні України. // Фінанси України. – 2004. - №1. — с.96-103

12. Внукова Н.М. Факторинг: Проблеми та шляхи розвитку в Україні.// Банківська справа. -1998. -№ 3. — с.36-39

13. Гуцал І.Р., Дзюблюк О.В. Оптимізація управління активами і пасивами комерційного банку. // Фінанси України. – 2002. – №5. — с. 129

14. Калина А.В. Ринок цінних паперів. – К.: МАУП, 1997. — 216 с.

15. Кредити. Інвестиції. / За ред. А.Г. Кулаков. – М.: Приор, 1995. — 144 с.

16. Лобанова А.Л. Аналіз активних операцій комерційних банків. // Фінанси України. – 2002. – №6. — с. 99

17. Основи банківської справи. / За ред. А.М. Мороз. – К.: Лібра, 1994. – 330с.

18. Павлюк С.М. Кредитні ризики та управління ними. // Фінанси України. – 2003. -№11. — с.105-111

19. Примостка Л. Управління активами і пасивами комерційного банку. // Вісник НБУ. – 2001. — №2. — с.39-43

20. Цигалов С.А. Особливості функціонування комерційних банків на ринку цінних паперів. // Фінанси України. – 2000. – №6. — с. 122

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

 

Таблиця А.1

Активні й пасивні операції комерційного банку

Активні операції		Пасивні операції
1		2
Грошові кошти	акумулювання коштів на кореспондентському рахунку в НБУ, акумулювання коштів у касі, розміщення коштів на кореспондентських рахунках в інших банках (рахунки НОСТРО), розміщення коштів у депозити в інших банках	формування статутного капіталу, формування резервного фонду, формування страхових фондів, формування фондів економічного стимулювання, формування інших фондів спеціального призначення, формування і розподіл прибутку	Власні ресурси
Кредитний портфель	надання кредитів юридичним особам у національній та іноземній валюті (у тому числі прострочені та пролонговані), надання кредитів у національній валюті фізичним особам (у тому числі прострочені та пролонговані), надання міжбанківських кредитів у раціональній та іноземній валюті (у тому числі прострочені та пролонговані)	мобілізація коштів вкладників (юридичних та фізичних осіб) на рахунки до запитання (поточні, бюджетні), мобілізація коштів банків-кореспондентів на кореспондентські рахунки, відкриті в даному банку (рахунки ЛОРО), мобілізація коштів вкладників (юридичних та фізичних осіб) на строкові депозитні рахунки, мобілізація коштів інших банків на строкові депозитні рахунки	Залучені ресурси
Цінні папери на продаж	Вкладення в державні та корпоративні цінні папери на продаж	отримання кредитів від інших комерційних банків, отримання кредитів у НБУ, емісія та розміщення власних боргових цінних паперів банку	Позичені ресурси
Інвестиційний портфель	вкладення в державні та корпоративні цінні папери на інвестиції, вкладення в статутні фонди підприємств та організацій
Майно та немате-ріальні активи	Вкладення в основні засоби, вкладення в товарно-матеріальні цінності вкладення в нематеріальні активи

 

ДОДАТОК Б

 

Таблиця Б.1

Класифікація кредитів

Крітерії класифікації	Види кредитів
1.Джерела залучення	Внутріші (в межах своєї країни) Зовнішні (міжнародні)
2.Статус кредитора	Офіціальний Неофіціальний(включаючи позички клієнтів та фізичних осіб) Змішані Міжнародні організації (МВФ, МБРР, ЄБРР та інші)
3. Форма надання	Готівково-грошова Переоформленн: -реструктурізація; -Надання нового кредита.
4. Валюта залучення	В валюті країни-кредитора В валюті країни-позичальника В валюті третьої країни В ЕКЮ та СДР Мультівалютні
5. Форма організації	Двосторонні Багатосторонні: - синдиціровані; - консорціальні.
6. Ступень забезпеченості  повернення	Незабезпечені (міжбанковські) Забезпечені: - матеріально забезиечені, зокрема ломбардні та іпотечні; - бланкові (забезпечені банківським векселем).
7. Техніка надання	Ондією сумою Відкрита кредитна лінія Stand-by револьверний Контокорентні Овердрафтні
8. Строки користування	Короткострокові Середньострокові Довгострокові, зокрема інвестиційні
9. Напрямок вкладення  коштів	На поточні потреби (формування обігового капіталу) Інвестиційні
10. Економічне призначення	Пов’язані: -платіжні (під оплату  платіжних документів, придбання  цінних паперів,авансовані платежі,постфінансування); - під формування товарно-матеріальних  запасів, зокрема сізонних; - під фінансування виробничих  витрат; - розрахункові (облік векселів); - під фінансування інвестиційних  витрат (збільшення фондів); - споживчі; Проміжні ( під лізінг) Непов’язані (без визначення об’єкта кредитування в кредитному договорі)
11. Ступень концентрації  об’єкта кредитування	Під однарозову потребу Під сукупність потреб (ситсематичний кредит на придбання товарів, придбання та переробку виробничих матеріалів) Під загальну потребу ( систематичний кредит на загальну потребу клієнта в коштах без її розшифрування)
Продовження таблиці Б.1
12. Вид процентної ставки	З фіксованою ставкою З плаваючою ставкою Зі смішаною ставкою
13. Форма погашення	Погашення однією сумою Погашення через рівні проміжки часу рівними частками Погашення нерівнимим частками
14. Юридична підпорядкованість  кредитних операцій	Підпорядкування законадавству країни-кредитора Підпорядкування законадавству країни-позичальника Підпорядкування законадавству третьої країни