Економічна сутність підприємницької діяльності

Якщо не буде активного та позитивного втручання держави, то хід подій може привести до згортання малого підприємництва в Україні, головним чином за рахунок переходу підприємств у тіньову економіку. Це, в свою чергу, приведе до загострення економічних проблем та посилення соціальної напруги. Формування державної політики підтримки малого бізнесу, визначення шляхів її реалізації має бути не лише об'єктивною необхідністю переходу до ринку, а й невід’ємною складовою загальнодержавної програми соціально-економічних перетворень в Україні.

4. Провідний досвід регулювання розвитку малого та середнього бізнесу

Малі і середні підприємства (МСП) грають усе велику роль у країнах з перехідною економікою Центральної і Східної Європи, у балтійських державах і в Співдружності Незалежних Держав (СНД). З початку 90-х років досягнуті значні результати в процесі переходу до ринкової економіки. У країнах з перехідною економікою (КПЕ) здійснено чимало реформ, розроблена безліч законів і постанов і створені нові інфраструктури для підтримки і розвитку підприємництва і МСП.

Економічні показники і темпи росту 27 КПЕ регіону істотно розрізняються. Однак характерною рисою процесу переходу від централізованого планування до ринкової економіки є високі темпи інфляції й економічна невизначеність. Більшість КПЕ визнають, що МСП виступають рушійною силою економічного росту й одним із джерелом стійкого розвитку, і мають найважливіше значення для реструктуризації промисловості, торгівлі і сфери служби і створення нових робочих місць, генеруючи доход для населення [24, с. 12].

У більшості КПЕ визнається, що МСП грають життєво важливу роль у процесі перебудови економіки, і розроблені державні програми і політика підтримки і розвитку МСП. КПЕ можна згрупувати в три категорії відповідно до досягнутих результатів в області підприємництва:

а) Перехідні КПЕ Центральної і Східної Європи

Країни групи "Вишеград" включаючи Угорщину, Польщу, Словаччину і Чеську Республіку плюс Естонія і Словенія є перехідними КПЕ. У цих країнах розроблені чіткі національні політики, створені закони про МСП, і послідовно здійснюється програма розвитку підприємництва.

б) КПЕ із середнім розвитим сектором МСП

До другої групи відносяться ті КПЕ, де створення сектора МСП вважається важливим напрямком економічної реформи, однак реальне формування почалося недавно. Нормативно-правова база МСП уже створена. Однак у багатьох випадках необхідно або переглянути, або вести виправлення в законодавство, поспішно розроблене на початковому етапі процесу переходу. Необхідно гармонізувати заходи, що мають, починаючи від законодавства до прискорення створення відповідної інфраструктури і забезпечення фінансових ресурсів. У цю групи входять Болгарія, Киргизстан, Латвія, Литва, Румунія, Хорватія й Узбекистан.

в) КПЕ з менш розвитим сектором МСП

У цих країнах формування сектора МСП йде повільними темпами, а подальший розвиток МСП наштовхується на серйозні перешкоди, викликані чи відсутністю недостатньо розвитком нормативно-правової бази, недостатньо розвитий інфраструктурою, відсутністю відповідних фінансових механізмів, досвіду підприємницької діяльності, перешкодами з боку державних і місцевих чиновників. До цієї групи можна віднести більшість країн СНД і деякі країни балканського регіону. Однієї з причин російської економічної кризи і повільного росту і розвитку економіки в країнах СНД є відсутність державного сприяння розвитку підприємництва. Після проведення Першого Всеросійського Конгресу Підприємців, що відбувся в лютому 2006 року в Москві, Уряд Російської Федерації усе ще шукає остаточне місце тієї державної установи, що зможе відповідати за розробку і здійснення національної політики розвитку і підтримки підприємництва і малого бізнесу в Росії. Сподіваємося, що Міністерство по антимонопольній політиці і підтримці підприємництва зможе розвивати середньострокову російську державну політику розвитку малого сектора.

Підприємці грають усе більш значиму роль у ринковій економіці, що народжується. Незважаючи на значні досягнення, підприємницька культура ще знаходиться в початковій фазі розвитку в більшості КПЕ. Необхідно розробити когерентну національну програму навчання підприємців для того, щоб підтримувати приватну ініціативу і підприємництво.

Європейська економічна комісія ООН пропонує впровадження індексу розвитку підприємництва (ІРП), що являє собою комплексний економічний показник, що включає частку приватного сектора стосовно національної економіки в цілому, частку МСП у ВВП і частку загального числа зайнятих на МСП стосовно числа зайнятих у всіх господарських організаціях. ІРП може виражатися у відсотках від національної економіки як добуток окремих коефіцієнтів, або в грошовій формі як частка ВВП на людину.

Теоретично максимальна величина ІРП може бути дорівнює 1.0. Чим більше величина ІРП, тим більше важливим вважається наявність і частка сектора МСП в економіці даної країни. Виходячи з недосконалості системи обліку і статистики по МСП у КПЕ, дана таблиця являє собою не повну картину розвитку підприємництва, і не можна сказати що та чи інша країна "лідирує в змаганні" розвитку МСП. Однак ІРП дає гарну якісну і кількісну оцінку різних країн у розвитку підприємництва [26].

В даний час у Європейському Союзі на загальноєвропейському рівні реалізується багато програм підтримки МСП, що доповнюють заходи на національному рівні. У силу того, що дотепер між європейськими країнами є розходження у визначенні сектора МСП, загальноєвропейські програми фактично адресовані лише частини МСП у кожній окремій країні. Це створює, у т.ч., нерівні конкурентні умови між підприємствами, що потрапили або немає (у силу розходження загальноєвропейського і національного визначень МСП) у «зону впливу» загальноєвропейських програм підтримки МСП. Крім того, донедавна різні загальноєвропейські ініціативи в підтримку МСП базувалися на різних визначеннях цього сектора. Свої власні визначення МСП використовували і Європейський інвестиційний банк і Європейський інвестиційний фонд [25].

Отже, актуальної є задача уніфікації визначень МСП, що діють у різних європейських країнах і на рівні Європейського Союзу.

Європейська Комісія прийняла наступне визначення мікро-, малих і середніх підприємств, що у сукупності складають сектор МСП економіці західноєвропейських країн (табл.4.1).

Таблиця 4.1.

Загальноєвропейські критерії визначення малих та середніх підприємств

Щоб, відповідно до приведеної класифікації ЄС, підприємство вважалося мікро-, малим чи середнім, воно повинне відповідати критерію чисельності й одному з двох фінансових критеріїв. Поряд з цим, підприємство повинне бути економічно незалежним, що означає наступне: чи підприємству групі підприємств, що не належать сектору МСП, може належати не більш 25% власності підприємства із сектора МСП. Верхні границі річного обороту і балансової вартості активів, зазначені у визначенні, повинні регулярно, звичайно 1 раз у 4 роки, переглядатися, щоб врахувати зміни, що відбуваються в економіці країн – учасниць ЄС (зміна рівня цін, ріст продуктивності).

Серед критеріїв віднесення до МСП основного – кількість зайнятих, вона повинний неодмінно бути присутнім у визначенні даного сектора. Уведення фінансових критеріїв необхідно для того, щоб визначити реальну значимість підприємства і його позицію серед конкурентів.

Варто враховувати, що, у силу специфіки діяльності, підприємства торгівлі і сфери розподілу мають більший річний оборот, чим підприємства виробничого сектора. Тому, бажано не обмежуватися тільки критерієм «річний оборот», а доповнити його критерієм «балансова вартість активів», що більш точно відбиває реальний масштаб бізнесу. Облік обох критеріїв особливо актуальний, коли по одному з них верхня границя перевищена.

Критерій економічної незалежності також важливий. Якщо підприємство по всім інших параметрах задовольняє визначенню МСП, але належить до великої групи, воно, тим самим, має переважний доступ до ресурсів у порівнянні з «звичайним» МСП [26, с. 101].

Верхня  межа МСП по числу зайнятих у 250 чоловік обумовлена наступним обставиною. Результати досліджень, економічна практика доводять, що на підприємствах, де кількість працюючих перевищує число 250, істотно більш сильний менеджмент у всіх сферах підприємницької діяльності: у виробництві, продажах, маркетингу, дослідженнях і розробках, у питаннях кадрової політики. Там, де кількість працюючих менше 250 чоловік, менеджмент у всіх сферах значно слабкіше. Таким чином, граничне значення в 250 чоловік зайнятих відбиває якісна відмінність сектора МСП від сектора великих підприємств.

Відповідно до даного Євростата, річний оборот підприємств із числом зайнятих не більш 250 чоловік не перевищує ECU 40 мільйонів. Тому резонно установити верхню границю за критерієм «річний оборот» на рівні ECU 40 мільйонів. Останні розрахунки показали, що для МСП середнє відношення між річним оборотом і балансовою вартістю активів дорівнює 1,5 рази. Тому верхня границя за критерієм «балансова вартість активів» встановлена в ECU 27 мільйонів.

Установлені верхні границі критеріїв віднесення до МСП не обов'язково повинні «описувати» середньостатистичне МСП. Але вони повинні дозволяти підприємствам, що підпадають під дані критерії, бути включеним у категорію МСП.

Тому що сектор МСП внутрішньо неоднорідний, бажано, щоб заходи підтримки були чітко зорієнтовані на конкретні групи підприємств у границях даного сектора.

Відповідно до рекомендацій Європейської Комісії, якщо за підсумками фінансового року підприємство з числа МСП перевищило граничні значення фінансових показників, то не відбувається автоматичного виключення його з числа МСП. Виключення настає лише в тому випадку, якщо зафіксоване перевищення фінансових критеріїв повторюється за підсумками ще 2 фінансового років.

5. Шляхи підвищення ефективності розвитку малого бізнесу в Україні

Реформи останніх років відкрили людям можливість легально зайня­тися приватним бізнесом, одержувати прибуток і розпоряджатися їм на свій розсуд. Прихід до малого бізнесу став масовішим, і підприємці зустрілися з серйозними проблемами, які є характерними для усіх країн світу, але в українському варіанті набули гіпертрофованого характеру. Набір цих труднощів відомий: у пресі, в колі спеціалістів, які зчають малий бізнес, у середовищі підприємців фігурує список з дблизно двох десятків причин, які перешкоджають розвиткові малого бізнесу в Україні або утруднюють його.

Не заперечуючи важкості усіх перелічених перешкод для розвитку малого бізнесу в Україні, хотілося б особливо виділити проблеми формування політики підтримки малого приватного підприємництва та розглянути, які сили можуть впливати і фактично впливають на формування цього важливого сектора будь-якої ринкової економіки.

В Україні формування державної політики підтримки малого бізне­су ініційовано ще в 2001 р., коли було створено Державний комітет Ук­раїни по сприянню розвиткові малим підприємствам і підприємництву, ліквідований у 2005 р., з переданням його функцій спеціальним відділам у Міністерстві економіки України. В 2003 р. було розроблено схвалено Кабінетом Міністрів України Програму державної підтримкї підприємництва в Україні. Пізніше розроблено і прийнято інші важлив державні документи, покликані сприяти розвиткові малого бізнесу, і в тому числі — Концепцію державної політики розвитку малого підприємництва. Цей неповний список кроків, здійснених державою, свідчить, що центральна влада приділяє увагу проблемам формування і розвитку приватного підприємництва в Україні. Нині відділ державного регулювання і аналізу розвитку малого підприємництва Міністерства економіки України ініціював розробку місцевих програм сприяння малому бізнесові на 2006-2010 рр. На відміну від попередніх років, акцент у роботі в цьому напрямі перенесено з верхніх поверхів влади на місцевий рівень. До складу місцевих органів влади (обласних, міських рад) входять департаменти по розвитку підприємництва, які повинні здійснювати державну політику підтримки підприємництва на місті. Через нечисленність персоналу, а також відсутність обладнання і недостатність коштів робота цих департаментів полягає в підготовці документів і допомозі підприємцям-початківцям у процедурі реєстрації.