Економічна сутність підприємницької діяльності

Звідси випливає, що якби процеси перетворень в Україні йшли оптимальним чином, те вже до 2005 р. сектор малого бізнесу повинний був досягти третьої фази — насичення. У цій фазі відповідно до масштабів України, чисельністю населення, кількістю зайнятих у суспільному господарстві, повинне бути приблизно 2.5 мільйона малих підприємств, на яких зайнято щонайменше 10 мільйонів чоловік [28, с.30].

Україна ж має приблизно 100 тис. МП і ще 900 тисяч суб'єктів, що хазяюють, яких відповідно до міжнародних критеріїв можна зарахувати в сектор малого бізнесу. Зайнято в цьому секторі приблизно 2.5 млн. чіл. Таким чином, і по числу МП, і по чисельності зайнятих у них Україна приблизно в 3-4 рази відстає від орієнтирів фази насичення.

На розвиток малого та середнього підприємництва в Україні значно впливає існуюча податкова політика. На жаль, скорочення податкових пільг для малого бізнесу почалося ще у 2002 році, коли урядом було прийнято Декрет "Про податок на прибуток підприємств і організацій", а закріплення такого стану відбулось у 2005 році з уведенням у дію Закону України «Про оподаткування прибутку з підприємств і організацій».

За цим законом значно скоротилися пільги для суб’єктів підприємництва, а для малого бізнесу їх загалом не передбачалося. Такий стан суттєво вплинув на кількість діючих підприємств у цьому секторі економіки. Так, кількість діючих МП до зареєстрованих у (%) становила по роках у 2002р. - 44,4%; у 2005р. - 47,7%, у 2006. -37,3%, у 2009. - 31,9% [30, с.22].

На початок 2009 року в Україні середньорічна кількість працівників МП складала 1042,4 тис. осіб, кооперативів - 82,5 тис., крім того 859 тис. громадян-підприємців та 90 тис. зайнятих у фермерському господарстві. На 1.01.2010 року всього у малому підприємництві кількість працівників становила понад 2 млн. осіб, а це майже 10% зайнятого населення України [29, с. 21].

Частка продукції МП у промисловому виробництві України у 2001р. складала 0,8; у 2005р. - 1,9, а у 2009 р. - 2,5 %.

Кількість діючих малих підприємств на 1000 населення в Україні становила по роках: у 2001 р. – 0,5, у 2002 р. – 0,97, у 2003 р. – 1,4, у 2004 р. – 1,54, у 2005 р. – 1,77, у 2006 р. – 1,83, у 2009 р. – 1,98.[30, с. 38]

Необхідно також враховувати, що діючих МП було б більше, якби не існуюча політика, за якої більшість підприємств приховує свою діяльність або зовсім припиняють її. Так, за даними О.Жука, кількість діючих МП складає 37,3% від числа зареєстрованих. Якщо у 2009 році діяло 101000 одиниць МП, то, враховуючи зареєстровані їх могло бути 270777 підприємств.

У розвинутих країнах виробляється на підприємствах малого та середнього бізнесу від 33 до 66% ВВП, а в Україні аналогічний показник значно менший.

Таблиця 3.1

Співвідношення валового внутрішнього продукту і чистого продукту малих підприємств у 2008-2009 роках в Україні [33]

Так, за даними таблиці 3.1, валовий дохід малих підприємств у валовому внутрішньому продукті України складає по роках: 2006 - 10,9%, 2007 - 10,7%, 2008 - 9,04%, 2009 - 10,4%, а чистий прибуток (додана вартість): 2006 - 7,8%, 2007 - 7,7%, 2008 -6,2%, 2009 - 7,1%. Якщо порівнювати ці показники з аналогічними показниками у розвинутих країнах, то в Україні вони набагато менші. В динаміці названі показники характеризуються відносною стійкістю. У середньому відхилення по роках складає 1,54. [29, с. 10]

Зауважимо, що більшість МП утворилися на базі існуючих кооперативів. Крім того, вони були створені при державних підприємствах, і використовують у великій мірі базу державних підприємств, деякі виникли в процесі приватизації на місці державних, а певна частка - це нові утворення.

Цікава тенденція спостерігається при аналізі динаміки валового доходу та чистого продукту (доданої вартості) на МП. Зазначені показники збільшуються з року в рік. У порівнянні з 2009 роком, валовий дохід на МП у 2009 році збільшився на 7%, а у порівнянні 2006 роком -у 2,52 разів (див. табл. 3.2).

Таблиця. 3.2

Динаміка виручки (валового доходу) та чистого продукту (доданої вартості) малих підприємств в Україні по роках [33]

Розглянемо інший показник, що характеризує фінансово-економічну  ефективність   діяльності   підприємств,  -  рівень рентабельності. Починаючи з 2009 року, він постійно зменшується (див. табл. 3.3). Але якщо порівнювати цей показник з аналогічним по галузях народного господарства, то рівень рентабельності на МП вище в середньому у 1,25 разів, а у порівнянні з галузями промисловості  - в 1,35рази.

Таблиця. 3.3

Рентабельність малих підприємств  по Україні в 2006-2009 роках [30, с. 30]

Все це доводить, що сектор малого бізнесу спрацьовує ефективніше, ніж інші сектори економіки, навіть за цих складних умов бізнесу в Україні. Тому треба виробити таку політику у державі, яка б сприяла подальшому поступу малого бізнесу.

Одним із факторів,  що може суттєво вплинути на розвиток МСБ, є кооперація з  великим виробництвом. Це випливе з двох аспектів.

По-перше, в сучасних умовах, про що свідчить досвід розвинутих країн, основою економіки продовжує залишатися велике підприємництво (великі підприємства та об'єднання), ті самі «500 корпорацій», в яких провідні економісти світу вбачають “основу індустріальної системи”.

По-друге,   МСП   підвищують   життєздатність   крупних підприємств, їх конкурентоспроможність. Висока рентабельність великих виробництв визначається масовістю випуску та сталістю асортименту продукції. Прискорення НТП скорочує ці можливості через те, що необхідно постійно вносити зміни до техніко-економічних характеристик продукції, відстежувати кон'юнктуру ринку. А МП через свою гнучкість у реагуванні на кон'юнктуру ринку, викликану НТП, дозволяють великим підприємствам зберегти свої переваги. Але це може відбутися за умови, коли співвідношення між кількістю МП і кількістю великих буде на користь перших, тобто кількість МП повинна перевищувати кількість великих і таким чином утворювати конкурентне середовище, що допоможе стримати збільшення розцінок на комплектуючі.

Зважаючи на ці два аспекти, Україні необхідно проводити зважену політику реформ, щоб на майбутнє залишитися індустріально розвинутою країною, а не скотитися до рівня «бананової країни». Реформуючи відносини власності необхідно:

- під час приватизації залишити цілісними ті великі підприємства,  що визначають економічне обличчя держави, виходячи з помірно визначеної стратегічної економічної політики на майбутнє;

- застосовувати відповідні важелі для проведення антимонопольної політики так щоб створити навколо великих провідних підприємств відповідне конкурентне середовище.

Через демонополізацію е можливість створити умови для виникнення   достатньої   кількості   підприємств   малого та середнього бізнесу,   для обслуговування пріоритетних великих підприємств.

Завдяки цьому принаймні декілька важливих для економіки держави проблем буде розв'язано, а саме:

1) збереження підприємств, що ототожнюють індустріальний розвиток держави та збереження індустріальних позицій держави;

2) створення великої кількості МП;

3) вирішення структурної перебудови економіки, наслідком чого стане можливою поява замкнутого циклу виробництва і зменшення залежності від економіки інших держав.