Вступ

 

       Економічна  система - це сукупність взаємопов'язаних та впорядкованих елементів економіки, що в цілому складають економічну структуру суспільства.

       В основі розвитку людського суспільства  лежить виробництво матеріальних і  духовних благ, інших цінностей, цілісна сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності людини. Будь-яке суспільство, особливо високорозвинуте сучасне, являє собою соціальну систему. Економічна система будь-якого суспільства, того або іншого способу виробництва є органічною складовою соціальної системи. Соціальна система як упорядкована цілісність охоплює соціальні спільноти й окремих індивідів, об'єднаних специфічними та різноманітними взаємовідносинами, а також зв'язками. Основою соціальної системи, тобто кожного суспільства, є економічна система. Причина найважливішої ролі економічної системи у житті суспільства полягає в тому, що економіка — це основа існування країни. Від стану економіки, ступеня її розвиненості залежить місце кожної держави у світовій спільноті, рівень обороноздатності, добробут народу.

       Важливою  підсистемою суспільства, основою  соціальної системи є економічна система. В ході виробництва, розподілу, обміну та споживання благ між учасниками цих процесів складаються і постійно вдосконалюються різноманітні за своїм  змістом економічні відносини. Останнє виявляється через економічну поведінку суб'єктів господарювання.

       Конкретна історична сукупність економічних  відносин, що відповідає системі продуктивних сил і взаємодіє з нею, розвивається на основі дії як об'єктивних економічних законів, так і суб'єктивних факторів, визначає сутність економічної системи суспільства.

       Без системного характеру економіки не могли б відтворюватися (постійно відновлюватись) економічні відносини та інститути, не могли б існувати економічні закономірності, не могло б скластися теоретичне осмислення економічних явищ та процесів, не могла б бути сформована ефективна та скоординована економічна політика.

       Коректне  та науково обґрунтоване визначення закономірностей функціонування економічної  системи завжди мало важливе значення. У важких умовах нашої держави проблема розкриття сутності економічного розвитку набуває додаткової актуальності, так як уже протягом великого проміжку часу не вдається вийти на шлях стійкого економічного росту. До того ж зміна політичного курсу нашої країни також змушують критично оцінювати попередню модель економічного розвитку.

       Головною  проблемою сучасного періоду  формування наукових економічних систем у вітчизняній науці можна вважати проблему суміщення універсальних, розроблених світовою економічною думкою , з необхідністю відображення важкої картини сучасної економічної дійсності в Україні. 

       Основна мета даної курсової роботи – розкрити поняття економічної системи  суспільства та основних її складових. Курсова робота складається з трьох частин, в яких послідовно аналізується дана проблема.

 

1. Економічна система суспільства. Її зміст, функції та структурні елементи

 

1. Сутність  економічної системи, функції

 

       Економічна  система – це надзвичайно складна  категорія, яка має дуже розгалужену структуру, цілу систему законів її функціонування і розвитку. Причому йдеться не про простий набір різних елементів, а про ієрархічну побудову, де є основні системоутворюючи елементи, які визначають природу економічних систем.

       Поняття «економічна система» широко використовується в економічній науці,політології, політиці. Проте в його трактуванні відсутня єдність поглядів. Зумовлено це тим, що поняття, яке розглядається, є складним системним утворенням з багатоманітними характеристиками, кожна з яких, хоч і відображає суттєві сторони економічної системи, не є повною. Саме тому в науковій літературі економічна система визначається як економіка, спосіб виробництва, тип господарства, сукупність виробничих відносин (економічний базис), сукупність видів господарської діяльності тощо. Між цими поняттями часто ставлять знак рівності, розглядають їх як синонімічні.

       Поняття «економічна система» можна доповнити суб'єктивним фактором у зв'язку з тим, що, по-перше, економічна система не існує без людей, по-друге, до складу продуктивних сил входять не тільки люди, а й продукти їхньої інтелектуальної діяльності (наука, технологія), менталітет, що відрізняє один народ від іншого. Невід'ємною складовою економічної системи є природне середовище, що перетворюється людьми.

       Економічна  система - це одна з підсистем суспільства, яка інтегрує в собі сукупність усіх компонентів (елементів, ланок) економіки (галузі підприємства, індивідуальні господарства, людей, що стоять за ними), природне середовище і виробничі відносини. Функціонування і розвиток економічної системи визначають економічне життя суспільства.

     Економічна  система характеризується різними  сферами функціонування, рівнями  господарювання її суб'єктів.

     Сучасна економічна система є не сукупністю індивідуальних господарств одного рівня, а складною субординованою системою трьох рівнів, що взаємодіють (рис. 1.1.1).

       Економічна  система суспільства формується на основі суспільного виробництва і спрямована на його розвиток, якісне удосконалення, що є базою для реалізації багатоманітних потреб та інтересів суб'єктів виробничої діяльності всіх членів суспільства.

       На  основі суспільного виробництва формуються економічні відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання створених матеріальних і нематеріальних цінностей. 

         
 

       Будь-яка  економічна система виконує кілька функцій: виробництво, розподіл і обмін, споживання суспільного продукту, регулювання  як самої системи в цілому, так  її складових. Через виробництво, розподіл, обмін  і споживання здійснюється функціонування економічної системи, її відтворення.

       Для здійснення процесу виробництва  необхідно мати певні виробничі  ресурси. До них відносять: природні ресурси (землю), засоби виробництва (капітал), працю (робочу силу) і підприємництво.

       Технологія  виробництва в економічному розумінні  є способом поєднання матеріально-речового і особистого чинників виробництва  в єдиному процесі з метою  виготовлення необхідних життєвих благ. Технологічний спосіб поєднання  факторів  виробництва постійно розвивається, проходячи через багато етапів. Він характеризує еволюцію економічної системи. Існуючі стадії розвитку економічних систем називають технологічними  способами виробництва.

       Технологічні  способи виробництва відрізняють  різні стадії розвитку економічних систем за такими показниками:

• рівень розвитку продуктивних  сил, тобто  рівень засобів і предметів праці, робочої сили, технологій;
• рівень розвитку  організаційно-економічних  відносин, тобто глибиною  поділу  і  спеціалізації  праці, масштабами  її кооперації і комбінування,розвитком організаційних структур;
• форми власності засобів виробництв;
• зміни в економічному механізмі регулювання.

       В процесі розвитку економічних систем технологічний прогрес веде до зростання її ефективності (збільшення корисної віддачі виробничих ресурсів). Розгляд технологічного способу поєднання факторів виробництва, що  знаходиться  в  основі  їх  ефективності, дає змогу сформулювати закон спадної  віддачі; його суть полягає в тому, що  кожний  додатковий  приріст одного з виробничих ресурсів при незмінному обсязі інших веде до зменшення приросту продукту.

       Створений у процесі виробництва продукт  поступає у іншу сферу економічної системи - сферу реалізації, де здійснюється його розподіл і обмін.

       В процесі розподілу вироблений продукт спрямовується на виробниче і невиробниче використання.

       Вироблений  продукт, який розглядається з точки  зору його вартості, покликаний у кожному  секторі економіки  компенсувати витрати виробництва і забезпечити  його розширення. Тому  він обов'язково повинен включати в себе вартість:

1. спожитих предметів праці (поточні матеріальні  витрати);
2. спожитих  засобів праці (амортизацію);
3. необхідного продукту (який йде на особисте споживання і оцінюється через    заробітну плату);

       4)   додаткового продукту (призначеного  для  розширення  виробництва).

       Між секторами  економіки, які виробляють засоби праці, предмети праці і предмети споживання, виникає обмін. Він пов'язує між собою виробництво і розподіл, з одного боку, і  споживання - з  іншого, передбачаючи наявність зв'язків між виробниками.

       Пропорції процесу реалізації в умовах ринкової е.с. регулюється законами попиту і                    пропозиції.

       Процес  споживання в економічній системі  відбувається в двох формах:

       1)  виробниче споживання (засобів і предметів праці у виробництві);

       2) особисте, або невиробниче споживання (предметів особистого споживання, життєвих засобів).

       Пропорції процесу споживання регулюються  законом спадної корисності, обґрунтованим  ще на початку 19 ст. видатним французьким економістом Ж.Б.Сеєм.

       Разом із законом спадної віддачі і  законом попиту і пропозиції закон  спадної корисності формує тріаду фундаментальних  економічних законів. 
 
 

2. Структурні  елементи економічної системи

 

       Основними елементами економічної системи  є:

• продуктивні сили;
• виробнично-економічні відносини;
• господарський механізм.

• Продуктивні сили

       Продуктивні сили являють собою матеріальну основу економічної системи і складаються з факторів виробництва, а саме:

1. засоби виробництва (речові фактори), до яких відносять засоби праці та предмети праці;
2. робоча сила (особистий фактор) - це сукупність фізичних та розумових здібностей людини, що можуть бути використані нею в відповідному віці в виробничій діяльності.

       В сучасних умовах до складу продуктивних сил включають також науку, технологію, організацію, інформацію.

       Продуктивні сили в процесі історичного розвитку постійно оновлюються, удосконалюються, примножуються.

• Виробничо-економічні відносини 

       Виробнично-економічні відносини - це відносини, що виникають  між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ. Економічні відносини передбачають наявність суб'єктів та об'єктів.

       Існує ряд класифікацій:

       а) окремі особи, групи або колективи, суспільство в цілому;

б) виробник (продавець), споживач (покупець), посередник;

       в) фізичні, юридичні;

       г)  вітчизняні, зарубіжні (іноземні).

       Об'єктами економічних відносин можуть бути:

1. окремі види підприємницької діяльності та їх результати;
2. природні ресурси; робоча сила;
3. гроші;
4. цінні папери;
5. інформація;
6. духовні та культурні цінності, тощо.

       Економічні  відносини поділяються на три  типи: техніко-економічні; організаційно-економічні; соціально-економічні.

       Техніко-економічні відносини - це відносини з приводу  використання знарядь та предметів  праці у процесі виробництва. Вони відображають розвиток техніки та рівень технології.