Економічна безпека підприємства

    Стан  того чи іншого об'єкта економічної  безпеки може бути оцінено цілою  гамою як якісних, так і кількісних критеріїв і показників. У постанові  Уряду РФ від 27 грудня 1996 р. № 1569 «Про першочергові заходи для реалізації державної стратегії економічної  безпеки Російської Федерації (основних положень)» даний перелік критеріїв  економічної безпеки Росії. До них  відносяться:

• здатність економіки функціонувати в режимі розширеного відтворення;
• залежність економіки від імпорту найважливіших видів продукції і продовольства, виробництво яких на необхідному рівні може бути організоване в країні;
• рівень зовнішнього і внутрішнього боргу і можливості його погашення;
• забезпеченість економіки стратегічними ресурсами й ефективність державного контролю за їхнім звертанням;
• рівні безпеки, майнової диференціації населення і безробіття,  максимально припустимі з позиції соціально-економічної стабільності суспільства;
• приступність для населення утворення, культури, медичного і соціального обслуговування, пасажирського транспорту і масових видів зв'язку, а також житла і комунальних послуг;
• підтримка наукового потенціалу країни і збереження вітчизняних наукових шкіл, забезпечення ефективного функціонування особливо важливих об'єктів науки;
• збереження єдиного економічного простору і міжрегіональних відносин, що забезпечують дотримання господарчих інтересів, що виключають розвиток сепаратистських тенденцій;
• забезпечення необхідного рівня державного регулювання економічних процесів з метою формування умов для нормального функціонування ринкової економіки.

    Реальний  стан економічної безпеки держави  можна оцінити цілою гамою  показників. Усі показники економічної  безпеки можна розділити на внутрішні  і зовнішні. По масштабах характеризуемого об'єкта безпеки можна виділити:

• макроекономічні показники, що відбивають стан економіки, країни в цілому;
• мезоэкономические, що характеризують чи регіон галузь;
• мікроекономічний, визначальний стан підприємства, фірми, установи, а також родини й особистості. По ступені значимості їх можна розділити на загальні, базові і частки.

    У науковій економічній літературі приводиться  величезне число показників стану  економічної безпеки підприємства, залежно від авторського розуміння  її сутності.

    Безпосередній відбір критеріїв для моніторингу  стану економічної безпеки підприємства доцільно побудувати за такими критеріями:

1. За призначенням:

• показники-критерії – ключові характеристики, що відтворюють найбільш суттєві ознаки економічної безпеки підприємства;

• аналітично-інформаційні індикатори, які доповнюють загальну картину щодо рівня чи характеристик економічної безпеки підприємства;

2. За суттю:

• Фінансові (рівень прибутковості, термін окупності тощо)
• Соціально-трудові (якість життя, тощо)
• Організаційні (швидкість пристосування ..)
• Стратегічні (темпи і стійкість розвитку підприємства тощо)

      Власності (...)

3.3 Класифікація й  оцінка економічної  безпеки підприємства

      Стосовно  до специфіки підприємства і відповідно до фактичних і нормативних значень  його техніко-економічних показників і величини їхнього відхилення від  бар'єрних (граничних) значень індикаторів  економічної безпеки стан цього  підприємства можна характеризувати  як:

      а) нормальний, коли індикатори економічної  безпеки знаходяться в межах  граничних значень, а ступінь  використання наявного потенціалу близький до технічно обґрунтованих нормативів завантаження устаткування і площ;

      б) передкризовий, коли переступається бар'єрне значення хоча б одного з індикаторів економічної безпеки, а інші наблизилися до деякої околиці своїх бар'єрних значень і при цьому не були  втрачені технічні і технологічні можливості поліпшення умов і результатів виробництва шляхом прийняття до погроз мір попереджувального характеру;

      в) кризове, коли переступається бар'єрне значення більшості основних (на думку експертів) індикаторів економічної безпеки і з'являються ознаки необоротності спаду виробництва і часткової втрати потенціалу унаслідок вичерпання технічного ресурсу устаткування і площ, скорочення персоналу;

      г) критичне, коли порушуються всі (чи майже усі) бар'єри, що відокремлюють  нормальний і кризовий стан розвитку виробництва, а часткова втрата потенціалу стає неминучої і невідворотною.

      Нехай Pi — система показників економічної безпеки підприємства, i=1,...,m; piб — граничне (бар'єрне) нормалізоване значення показника Pi.

      Зміна значень індикатора Pi відбувається в діапазоні 0 < xi < 1 і ці значення визначаються співвідношеннями:

      — околиця бар'єрного значення показника, що приймає значення, Тут = 0,15; стан підприємства позначений у такий спосіб: н — припустиме,  нормальне, пк — передкризове, к — кризового, кр — критичне.

      Існують різні методи (кореляційних зв'язків, вагових коефіцієнтів і ін.) і  підходи до визначення інтегрального  показника економічної безпеки, що характеризує дію різнорідних  факторів на стан підприємства. Якщо використовувати  графічний підхід,  то таким критерієм  стану виробництва, що відповідає вимогам  економічної безпеки, буде служити  умова Sн > Sпк > Sкр, де Sн — площа багатокутника при нормальному чи передкризовому розвитку виробництва; Sпк — площа багатокутника в кризовій чи граничній зоні стану виробництва; Sкр — площа багатокутника в критичній зоні стану виробництва.

      Слід  зазначити, що значення графічної інтерпретації  результатів індикативного аналізу  економічних обґрунтувань, оцінок, розрахунків на практиці часто недооцінюється. Вона сприяє кращому сприйняттю і  прискоренню одержання не тільки кількісних, але і якісних значень  показників, що відіграє важливу роль у візуальній, оперативній, комплексній  оцінці погодженості різнорідних факторів, що визначають стан і тенденції розвитку підприємства. Графік містить масу інформації, але головне його достоїнство  — в тому, що він дає досить повну картину. Графік не тільки характеризує поточний стан підприємства, але і  той стан його безпеки, до якого необхідно  прагнути. Маючи аналогічні дані по конкуруючим чи суміжним підприємствам, ви одержуєте можливість порівнювати  себе з іншими підприємствами й оцінювати  свої відносні достоїнства і недоліки, порівнювати і сполучати свої можливості і можливості суміжників. Чи порівнювати стан підприємства в  динаміці різних років і вірогідно  аналізувати прогресує чи деградує підприємство, виявляти і парирувати небезпечні відхилення від нормального  стану.

      Як  приклад якісного аналізу стану  економічної безпеки розглянемо підприємство наукомісткого машинобудування, що володіє найбільш складною структурою потенціалу і характеризується наступною  системою показників економічної безпеки  в нормальних умовах його функціонування, граничними параметрами (значеннями індикаторів) критичного рівня стану і показниками  фактичного стану (див. табл. 3.1).

      Кожне конкретне підприємство може самостійно визначити свою систему показників.

      Для оцінки відхилень значення показників нормованих щодо значення показників нормального функціонування підприємства, прийнятих за одиницю, граничні значення індикаторів економічної безпеки  і значення показників фактичного стану  виробництва підприємства обчислюються частками одиниці. Тоді, наприклад, норматив використання виробничої потужності при  повному її завантаженні в стаціонарному  режимі роботи підприємства буде дорівнювати  одиниці, а граничне значення індикатора для критичного рівня економічної  безпеки — 0,5, при цьому фактичне її використання — 0,25.

 

 

      Таблиця 1

      Характеристика  стану економічної безпеки підприємства наукомісткого машинобудування

      

      Нормативні, фактичні і граничні значення показників, що характеризують віковий і кваліфікаційний  склад працівників підприємства, вікову структуру парку устаткування, визначалися в такий спосіб (див. табл. 3.2).

      Таблиця 3.2

      Характеристика  значень окремих показників

      

      Оскільки  показники завантаження потужностей  і багато які інші не перевищують 30% від норми, то при виконанні  фактично фінансуємих робіт це підприємство буде знаходитися в зоні критичного чи в кращому випадку передкризового стану. Отже, перед ним стоїть задача пошуку такого обсягу замовлень (відсутнього обсягу фінансування), що виведе підприємство на більш високий рівень обсягу виробництва.

      Ступінь живучості промислових підприємств  в умовах кризи виявилася досить високою, у зв'язку з чим не виправдалися прогнози про припинення їхньої діяльності. Справа в тому, що можливість виживання  цих підприємств визначається конкурентноздатністю продукції, що випускається, що, у свою чергу, залежить від рівня внутрішніх цін на продукцію і послуги.

 
 

      На  внутрішні ціни впливають дві  групи головних факторів:

1. витрати на створення науково-технічних заділів, на заробітну плату персоналу, амортизаційні відрахування;
2. ціни на видаткові матеріали — сировина, напівфабрикати, комплектуючі і т.п. Ступінь впливу першої групи факторів на рівень внутрішніх цін постійно знижується, у той час як другої групи — росте, оскільки ціни на паливно-енергетичні ресурси, багато напівфабрикатів і комплектуючі наблизилися або вже перевищили рівень світових цін.

      Критичний момент наступить тоді, коли продукція  підприємства стане цілком неконкурентоспроможною на внутрішньому і зовнішньому ринках. Поки що такий момент ще не наступив, але останнім часом виробництво  промислової продукції в Україні  впритул наблизився до межі, коли вона залишиться незатребуваною і може припинити  своє функціонування.

      Підтримка необхідного потенціалу підприємства в сучасних умовах повинна ґрунтуватися на комплексному рішенні проблеми багатоканальності ресурсного забезпечення його життєдіяльності за рахунок різних джерел, у першу чергу, шляхом стабільного нарощування комерційного сектора, що буде сприяти мінімізації залежності від держбюджетного фінансування при максимальному збереженні наявного потенціалу. При цьому необхідно враховувати можливості структурної трансформації для ефективного завантаження підприємства, поліпшення його фінансово-економічного положення і підвищення конкурентноздатності.