Економічна безпека підприємства

    Об'єкт — це те, на що спрямовано дії суб'єкта по забезпеченню його безпеки. В даний час в економічній літературі немає чіткості в розумінні й однозначному трактуванні об'єктів економічної безпеки. Об'єктами безпеки на різних ієрархічних рівнях виступають: економічна система держави, галузь народного господарства, економіка регіону, чи фірма підприємство будь-якої організаційно-правової форми, домашнє господарство, особистість.

    Суб'єкти безпеки — ті організації, державні інститути, служби, окремі особистості (оперативні працівники, приватні детективи, співробітники служб безпеки і т.п.), що забезпечують безпеку об'єкта на основі практичних дій, приведенні в дію механізму забезпечення безпеки й організації практичних дій.

    З'ясування причинно-наслідкових зв'язків, послідовності  протікання подій по забезпеченню економічної  безпеки, впливу різних факторів на ці події дають можливість визначити  концептуальну модель — механізм забезпечення економічної безпеки. Він являє собою теоретичне обґрунтування послідовності подій, що відбуваються, по забезпеченню економічної безпеки. Це свого роду умовний образ, схема динаміки забезпечення економічної безпеки, що включає декілька логічно послідовних ланок. Під факторами реалізації можливостей по забезпеченню економічної безпеки розуміють такі причинно-наслідкові зв'язки, що існують у системі забезпечення безпеки, що виступають рушійними силами, спонукальними мотивами перетворення можливості в дійсність і максимізації зусиль у використанні внутрішніх резервів.

    Основою організації, планування і здійснення практичних дій усієї системи забезпечення економічної безпеки є аналіз концепції погрози, оцінка характеру реальних і потенційних внутрішніх і зовнішніх небезпек і погроз, кризових ситуацій, а також інших несприятливих факторів. Система реальних і потенційних погроз не є постійної, і такі погрози можуть з'являтися і зникати, наростати і зменшуватися, при цьому буде змінюватися і їхню значимість для економічної безпеки.

    Усі фахівці розділяють точку зору, про  те, що система безпеки підприємства повинна будуватися на визначених принципах: 1) комплексність, чи системність 2) пріоритет мір попередження (своєчасність) 3) безперервність 4) законність 5) плановість 6) ощадливість 7) взаємодія 8) сполучення гласності і конфіденційності 9) компетентність.

    Традиційно  система безпеки  підприємства містить  у собі ряд наступних  підсистем:

• Економічна безпека - стан найбільш ефективного використання усіх видів ресурсів з метою запобігання (нейтралізації, ліквідації) погроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства в умовах ринкової економіки.
• Техногенна безпека - сукупність дій по забезпеченню проектування, будівництва й експлуатації складних технічних пристроїв з дотриманням необхідних вимог безаварійної роботи.
• Екологічна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів персоналу підприємства і його майна від потенційних чи реальних погроз, створюваних наслідками антропогенного впливу на навколишнє середовище, а також від стихійних лих і катастроф.
• Інформаційна безпека - це здатність персоналу підприємства забезпечити захист інформаційних ресурсів і потоків від погроз несанкціонованого доступу до них).
• Психологічна безпека - стан захищеності від негативних психологічних впливів персоналу підприємства й інших осіб, залучених до діяльності підприємства.
• Фізична безпека - стан захищеності життя і здоров'я окремих осіб (груп, всіх облич) підприємства від насильницьких злочинів.
• Науково-технічна безпека - здатність персоналу підприємства забезпечити захист власної коштовної науково-технічної продукції від несумлінних конкурентів.
• Пожежна безпека - стан об'єктів підприємства, при якому міри попередження пожеж і протипожежного захисту відповідають нормативним вимогам.

    Слід  зазначити, що вищевказані підсистеми другого рівня можуть містити  в собі підсистеми третього рівня. Наприклад, підсистемами економічної безпеки  можуть бути фінансова, комерційна, майнова  й ін. підсистеми безпеки.

    Для управління економічною безпекою підприємства виділяють такі основні періоди: повсякденний, загрозливий і кризовий.

• Повсякденно здійснюються контроль безпеки на підвідомчих об'єктах і територіях, гасіння несприятливих тенденцій, виконання планових робіт зі створення матеріальних систем забезпечення безпеки
• В загрозливий період проводяться заходи для попередження кризи і відбивання (ліквідації) погрози. При високому рівні погрози проводяться міри екстреної профілактики й авральні роботи по підготовці до ліквідації наслідків.
• У період кризи проводяться відомі з нашої повсякденної практики роботи (заходи) з локалізації, ліквідації і порятунку. Карними варто думати, як прийнято говорити в юристів, чи дії бездіяльності, повлекшие за собою перехід зі стану погрози в стан нещастя.

    Стратегічна (макроекономічна) складова економічної безпеки — збір і аналіз стратегічної інформації про глобальні процеси в економіці, політику, технології і т.д., що можуть зробити який-небудь вплив (позитивне чи негативне) на розвиток підприємства. Ціль стратегічного рівня ухвалення рішення (відкриття нового виробництва, упровадження на ринок нового чи товару послуги і т.п.) полягає у визначенні напрямку подальшого розвитку підприємства. Ці рішення визначають потреба зорієнтуватися на ринку і проаналізувати перспективи його розвитку, тобто розглянути ще не заповнені конкурентами ринкові ніші.

    Оперативно-тактична (мікроекономічна) складова економічної безпеки — збір і аналіз оперативно-тактичної інформації для прийняття керівництвом обґрунтованих рішень по поточним проблемах підприємства. Ціль оперативно-тактичного рівня ухвалення рішення ( будівництво чи придбання будинку під новий цех, навчання персоналу для випуску нової чи продукції надання нової послуги), знаючи напрямок подальшого розвитку, — вибрати оптимальний шлях його досягнення і мінімізувати витрати руху цим шляхом.

      Результатом забезпечення економічної безпеки  підприємства є стабільність (надійність) його функціонування, ефективність фінансово-економічної  діяльності (прибутковість), особиста безпека персоналу.

      До  ресурсів забезпечення надійного існування  і прогресивного розвитку підприємства відносяться: персонал підприємства, матеріальні  й інтелектуальні (інформаційні) ресурси.

      З урахуванням цього діяльність з  забезпечення економічної безпеки  підприємства містить у собі чотири основних напрямки:

1. захист матеріальних і фінансових цінностей;
2. захист персоналу;
3. захист інтелектуальної власності (у тому числі комерційної таємниці);
4. інформаційне забезпечення комерційної діяльності підприємства в ринкових умовах.

      За  оцінками експертів, витрати на створення  системи безпеки фірми і її оптимальне функціонування можуть досягати 25 % витрат на весь процес виробництва.[22]

      Ефективною  може бути лише комплексна система  захисту, організована відповідно до чинного  законодавства і, що містить у  собі наступні міри:

• фізичні (створення перешкод для доступу до охоронюваного майна, устаткування, інформації);
• адміністративні (уведення відповідного режиму, порядку проходу і виходу і т.п.);
• технічні (використання технічних засобів охорони);
• криптографічні;
• програмні;
• економічні;
• морально-етичні.[36, c.21-27]

      Для кожного підприємства використовується відповідний комплекс мір, що адекватно  відповідає як його внутрішній, так  і зовнішній обстановці. 
Перехід до ринкових відносин зажадав від фахівців з безпеки здатності орієнтуватися в таких нових областях діяльності, як організація захисту комерційної таємниці і персоналу підприємства.

      Забезпечення  збереження комерційної таємниці (зведень) - це не тільки правова, організаційна, але і психологічна задача. Приступаючи до конкретної роботи, важливо зрозуміти її цінність, необхідність.

      В основі прояву таємниці - професійної, державної, комерційної - лежить недовіра між суб'єктами діяльності. І чим  більше тріщина недовіри, тим більше таємниць, які можуть використовуватись  як засіб оборони чи нападу, одержання  вигод.

      Ринкове виробництво містить у собі економічну волю і конкуренцію. Щоб запрацював механізм товарно-ринкового саморегулювання, необхідна величезна кількість  товаровиробників, що будуть мати і  реалізовувати на практиці свої економічні інтереси.

      Таким чином, в основі конкурентних відносин, боротьби за споживача й одержання  благ у виді прибутку лежить розходження  економічних інтересів суб'єктів  ринкових відносин і визначена недовіра між ними.

      За  аналогією з природою ринок функціонує як система добору, де підприємства, що не в змозі йти в ногу з  конкурентами в розвитку ефективності виробництва, приречені на економічне вимирання. Виживуть ті виробники і  продавці, що найкраще пристосовані до навколишнього умовам. Саме в такий  спосіб ринок забезпечує оптимальне використання ресурсів суспільства. Характерною  рисою ринкової економіки є і  те, що власний інтерес людини є  мотиваційною основою його діяльності.[28]

      У період становлення ринку у взаєминах  між партнерами буде переважати недовіра. Проблема полягає в тому, що багато суб'єктів підозрюють своїх партнерів  по угодах у таких же задніх думках, які мають самі. Це невід'ємний  наслідок системи егоїстичної мотивації  для одержання прибутку.

      У зв'язку з цим заслуговує на увагу  проведений за рубежем ігровий аналіз дій двох партнерів по угоді. У  грі два учасника можуть здійснити  вибір між двома різними стратегіями - співробітництва або шахрайства. При цьому обидва учасника бажають  домогтися максимального задоволення  своїх інтересів, одержати максимальну  вигоду.

      Умови гри ведуть до того, що, виходячи з  короткочасних економічних інтересів, вигідніше виявляється поводитися нечесно відносно іншого учасника. Аналіз показує, що це вигідно й у  тому випадку, коли інший учасник  співробітничає, і коли він шахраює.[13]

      Слід  особливо зазначити, що при тривалих відносинах економічних партнерів  обидва учасника одержують найбільшу  вигоду від погоджених дій, але такі відносини стануть основною формою ведення справ тільки в найближчому  майбутньому.

      Комерційна  таємниця є породженням ринкових конкурентних відносин. Неправомірне володіння чужими інформаційними ресурсами  з метою їхнього використання - небезпечна форма несумлінної конкуренції.

      Захист  комерційної таємниці - важлива умова  одержання підприємством максимального  прибутку, запобігання банкрутства.

      Перехід до ринкових відносин неминуче веде до посилення конкуренції між підприємствами (фірмами). Закордонний досвід показує - хто не піклується про захист своєї  інтелектуальної власності, той  утрачає до 30 % можливого виторгу. По оцінці іноземних експертів, щорічна  втрата американського бізнесу від  крадіжки виробничих і торгових секретів перевищує 4 млрд. доларів.[18]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.3. Рівні економічної  безпеки підприємства

    По  територіальних масштабах  розрізняють: міжнародну безпеку, яка може охопити цілий  світ, або окремі його регіони; національна  безпека, обмежена масштабами країни; приватна безпека, охоплює окремі підприємстві чи інші колективи, особистості  чи домашнє господарство.

    Рівні економічної безпеки  підприємства можливо виділити на сонові врахування економічних інтересів учасників бізнесу:

• Рівень партнерів – включає усі сфери та характеристики діяльності підприємства, що справляють безпосередній вплив на економічні інтереси партнерів підприємства
• Внутрішньо корпоративний рівень – економічна безпека з позицій внутрішніх учасників діяльності підприємства (персоналу, менеджерів).
• Рівень власників – економічна безпека з позицій власників бізнесу та потенційних інвесторів