Динаміка сукупного попиту в Україні за 2008 – 2010р

§ розширити практику застосування механізму концесії при реалізації масштабних проектів в різних сферах економіки; включити до державних пріоритетів будівництво доріг, яке, за оцінками спеціалістів, спроможне забезпечити більш суттєве, ніж судно- чи літакобудування, зростання внутрішнього ринку за рахунок збільшення попиту на продукцію машинобудування, металообробки, будівельних матеріалів, сфери обслуговування; підвищення зайнятості. Створення мережі доріг високого класу може стати чинником більш активного залучення прямих іноземних інвестицій, розвитку вітчизняного автомобілебудування і ринку автомобілів. Фінансовою основою дорожнього будівництва можуть стати внутрішні державні запозичення, зростання яких буде виправдане комплексним вирішенням проблем внутрішнього ринку [12, с. 133-135].

Важливими чинниками  збільшення темпів зростання сукупного  попиту в сучасних умовах є збільшення темпів зростання експорту, зменшення  безробіття, зменшення інфляції, як результат збільшення обсягів виробництва  і збільшення доходів.

 

 

Особливості вирішення проблеми сукупного попиту в Україні:

• Потребує вдосконалення правовий механізм сприяння зайнятості населення – це правові норми, які регламентують дію держави щодо використання загальноекономічних регуляторів попиту на робочу силу. Це поєднання інвестиційної, податкової, зовнішньоекономічної політики з політикою зайнятості;
• Потребують посилення такі правові норми, що спрямовані на підвищення активності безробітних у пошуку роботи, підборі кращої роботи та підвищенні конкурентноспроможності;
• Розвиток інституційної підсистеми регулювання ринку праці – це об’єднання зусиль місцевих органів влади, підприємств, профспілок, центрів зайнятості; залучення безробітних до самозайнятості.
• Регіональний підхід до проблеми зайнятості, сприяння розвитку нових виробництв, підтримання вже функціонуючих підприємств.

 

Шляхи нарощування сукупного попиту в Україні:

• інвестування у металургійну і більш технологічні галузі, що допоможе досягненню кращої конкурентноспроможності України на світовому ринку;
• освоєння нових ринків збуту продукції, більш високий рівень переробки, якісне оновлення вітчизняних виробництв;
• стабілізація і подальша ревальвація національної валюти покращить експорт України і буде фактором активізації інвестиційних процесів;
• посилення контролю за відпливом доходів населення на неофіційні ринки, які взмозі задовольняти зростаючий сукупний попит тіньовою економікою чи контрабандою іноземної продукції;
• збільшення державних видатків на товари і послуги збільшує сукупний попит за рахунок додаткового попиту з боку держави і наступного розширення доходів та витрат у приватному секторі;
• зменшення податків збільшує використовуваний дохід домогосподарств, який спрямовується на споживання. Сукупний попит при цьому розширюється за рахунок зменшення заощаджень уряду і збільшення приватних видатків на споживання;
• збільшення трансфертів населенню (допомоги по безробіттю, пенсії, субсидії та ін.) повертає частину податків і збільшує використовуваний доход домогосподарств, внаслідок чого приватні видатки на споживання зростають;
• надання дотації виробництву збільшують переважно видатки на споживання;
• інвестиційні податкові пільги та прямі субсидії збільшують приватні інвестиції;
• експортні субсидії стимулюють розширення сукупного попиту за рахунок зростання чистого експорту;
• зниження процентної ставки по кредитах стимулює інвестиційний і споживчий попит.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Сукупний попит «Aggregante demand» (AD) – це загальний обсяг товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти інших країн світу при певному рівні внутрішніх цін.

В макроекономічній теорії спадний нахил кривої сукупного попиту пояснюється впливом так званих цінових факторів: а) ефектом процентної ставки; б) ефектом реальних грошових залишків (ефектом багатства); в) ефектом імпортних закупівель.

Існують також нецінові фактори, які впливають на сукупний попит. До них належать:

1. Зміни в споживчих витратах: добробут населення; очікування споживача; заборгованість споживача; податки.

2. Зміни в інвестиційних витратах: процентні ставки (за рахунок інших факторів, крім зміни рівня цін); очікувані прогнозні прибутки від інвестицій; податки з підприємств; технологія (нові технології вимагають збільшення інвестицій); надлишкові потужності.

3. Зміни в державних  витратах.

4. Зміни у витратах  на чистий обсяг експорту: національний доход у закордонних країнах-імпортерах вітчизняної продукції; валютні курси (падіння курсу національної валюти призводить до зростання імпорту і навпаки).

У закритій економіці сукупний попит визначається як загальна кількість товарів та послуг, на які виявляють попит вітчизняні резиденти за певного рівня цін. Цей показник дорівнює сумі споживчого попиту домогосподарств (С), інвестиційного попиту підприємницького сектору (I) та попиту держави (G).

У відкритій економіці сукупний попит визначається як загальний обсяг вітчизняних товарів, попит на які за певного рівня цін виявляють як вітчизняні, так і закордонні покупці.

У 2008 році сукупний попит становив 2701916 млн. грн. Проміжне споживання у 2008 році становило 1247996 млн.грн., кінцеве споживання товарів і послуг у 2008 році збільшилося на 35,8 % і досягло 758902 млн. грн., валове нагромадження основного капіталу 2008 року становило 250158 млн. грн., експорт товарів і послуг у 2008 році становив 444859 млн. грн

Відбулося зменшення  сукупного попиту в 2009 році порівняно  з 2008 роком   на 11,2% і він становив 2488920 млн. грн. Проміжне споживання у 2009 році зменшилося на 14,9 % становило 1074800 млн.грн, кінцеве споживання товарів і послуг у 2009 році збільшилося на 0,7 % і досягло 764189 млн. грн., валове нагромадження основного капіталу 2009 року зменшилося на 33 % становило 167644 млн. грн., експорт зменшився на 5% і досяг 423565 млн. грн.

Як відомо державне регулювання попиту в умовах ринкової економіки являє собою систему типових мір законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, здійснюваних правомірними державними установами і громадськими організаціями з метою стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи мінливих еконормічних умов.

Ціни є об’єктом постійної  уваги і регулювання з боку держави, оскільки являють собою  ту критичну точку економічного і  соціально-політичного життя, де зіштовхуються  інтереси споживачів і виробників, імпортерів і експортерів. Вплив на ціни служить цілям глобального дерожавного регулювання економіки, кон’юнктури і структурної політики, боротьбі з інфляцією, посилення національної конкурентоздатності на світових ринках і пом’якшенню соціальної напруженості. Вплив державної економічної політики на інші об’єкти регулювання, у свою чергу, відбивається на процесах формування цін. Конкретні акції в сфері регулювання цін можуть мати короткострокові чи навіть екстрені цілі, що можуть у даний конкретний момент не збігатися з іншими цілями, але вони завжди служать генеральній меті державного регулювання – оптимізації темпів і пропорцій економічного розвитку стабілізації соціальної системи.

Важливо зазначити шляхи збільшення сукупного попиту в Україні:

• інвестування у металургійну і більш технологічні галузі, що допоможе досягненню кращої конкурентноспроможності України на світовому ринку;
• освоєння нових ринків збуту продукції, більш високий рівень переробки, якісне оновлення вітчизняних виробництв;
• стабілізація і подальша ревальвація національної валюти покращить експорт України і буде фактором активізації інвестиційних процесів;
• посилення контролю по відпливу доходів населення на неофіційні ринки, які взмозі задовольняти зростаючий сукупний попит тіньовою економікою чи контрабандою іноземної продукції.

  Також необхідно  помітити особливості вирішення проблеми сукупного попиту в Україні:

• Потребує вдосконалення правовий механізм сприяння зайнятості населення – це правові норми, які регламентують дію держави щодо використання загальноекономічних регуляторів попиту на робочу силу. Це поєднання інвестиційної, податкової, зовнішньоекономічної політики з політикою зайнятості;
• Потребують посилення такі правові норми, що спрямовані на підвищення активності безробітних у пошуку роботи, підборі кращої роботи та підвищенні конкурентноспроможності;
• Розвиток інституційної підсистеми регулювання ринку праці – це об’єднання зусиль місцевих органів влади, підприємств, профспілок, центрів зайнятості; залучення безробітних до самозайнятості.
• Регіональний підхід до проблеми зайнятості, сприяння розвитку нових виробництв, підтримання вже функціонуючих підприємств.

               

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

 

1. Базилевич Л.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: навчальний посібник, вид. 2-ге, пер. – К.: Знання, 2006. – с.  54-70.
2. Базілінська О.Я. Макроекономіка: навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – с. 199 – 207.
3. Беседін В.Ф., Дідур С.В. Аналіз і прогнозування попиту і пропозиції. //Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - № 7-8. – с. 20-28.
4. Вініченко І.І., Гончаренко О.В. Макроекономіка: навч. пос. – К.:ЦНЛ, 2006. – с. 30-34.
5. Грищенко І.М. Вивчення попиту на ринку товарів та послуг// Економіка та держава. – 2006. - №3. – с. 21-33
6. Дідур С.В.Ціна як результат попиту і пропозиції у вченнях старшої школи // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. - № 2. – с.28-31.
7. Дідур С.В. Сукупний попит і сукупна пропозиція у досягненні макроекономічної рівноваги //Державне регулювання економіки України: методологія, напрямки, тенденції, проблеми. – К.,2005. –

     с. 57-64.

8. Дідур С.В. Взаємодія попиту і пропозиції // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. - № 1. – с.89-91.
9. Економічний словник-довідник: за ред. доц. екон. наук проф. С.В. Мочерного. – К.: Феміна. 1995. – с. 313.
10. Економічна енциклопедія: у трьох томах Т.3./ редпол. С.В. Мочерний та ін. – К.: Академія, 2002. – с. 520 – 521.
11. Круш П.В., Тульчинська С.О. Макроекономіка: навч. посіб. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – с.127-158.
12. Круш П.В. Стабілізація в транзитивних економіках: політика управління попитом. // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - № 12. – с.133-135.
13.   Макроекономіка та макроекономічна політика: навчальний посібник /А.Ф. Мельник, Т.Л. Желюк; наук. ред. А.Ф. Мельник. – К.: Знання, 2008. – с. 139 – 172.
14. Манків, Грегорі Н. Макроекономіка. пер. з англ.; наук. ред. пер. С. Панчишина. – К.: Основи, 2000. – с. 271-277.
15. Мельникова В.І., Климова Н.І. Макроекноміка: навч. пос. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – с. 101-104.

16. Небава М.І. Теорія  макроекономіки: навчальний посібник. – К.: ВД      «Слово», 2005. – с. 119-128.

17. Панчишин С. Макроекономіка. Навч. видання. – К.: «Либідь», 2002. – с.260-272.

18. Подолян І.С. Еволюційний  підхід у теорії ринкового  попиту // Актуальні проблеми економіки.  – 2009. - №5. с. 22-31.

19 Попов В. Ознаки ринкової рівноваги в сучасній Україні // Економіка України. – 2008. - № 11. -  с. 26-37.

20. Скворцов І.Б. Моделювання  функцій попиту і пропозиції  на ринку монополістичної конкуренції  //економіка і держава. – 2009. - № 5. – с.25 – 28.

21. Про соціально економічне становище України за січень-червень 2008 року. // Економіст. – 2008. - № 7. – с. 22 – 41.

22. Офіційний сайт Державного  комітету статистики – http:// www.ukrstat.gov.ua.

23. Офіційний сайт Міністерства  фінінсів України – http: // www.me.gov.ua.