Динаміка сукупного попиту в Україні за 2008 – 2010р

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

 
Волинський національний університет  імені Лесі Українки

 

 

 

 

 

кафедра економічної теорії

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “ Макроекономіка ”

на тему: “Динаміка сукупного попиту в Україні за 2008 – 2010р.”

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: ст. гр.. 31

Карпович Ю.І.

Перевірив: к.е.н.,ст. викл.

Бобох Н.М.

.

 

 

                                         

Луцьк – 2011

Зміст

Ст.

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретичні засади оцінки сукупного попиту……...…………………....5

       1.1. Сукупний попит: суть та основні детермінанти…………….................5

        1.2. Структура сукупного попиту…………………………………………..…9

Розділ 2. Динаміка сукупного попиту в Україні у 2008 – 2010 роках:………..13

         2.1. Чинники, які впливають на сукупний попит України.…………..........13

 2.2. Аналіз споживчих та інвестиційних витрат в Україні………...............16

        2.3. Динаміка рівня державних закупівель та чистого експорту в       

                структурі сукупного попиту в  Україні………………………………22

Розділ 3. Напрямки регулювання сукупного попиту в Україні:…..................24

        3.1. Особливості державного регулювання сукупного попиту………....…24

  3.2. Шляхи підвищення ефективності сукупного попиту в Україні…...….32

Висновки……………………………………………………………………………37

Список використаних джерел… ………………………………………………….40

Додатки……………………………………………………………………………...42

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Вивчення сукупного  попиту є найважливішим завданням  для економістів кожної країни. Дослідження сукупного попиту є необхідним для вивчення макроекономічної рівноваги ринку, умов його встановлення й порушення.

Актуальність теми полягає  в тому, що модель AD–AS є базовою моделлю економічної рівноваги. В узагальненому вигляді рівновага в економіці є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Державою та суб’єктами господарювання особлива увага приділяється вивченню сукупного попиту. На його основі встановлюються основні закономірності формування попиту, його динаміки, обсягу, структури; визначаються властивості характерні для попиту на окремі типи товарів тощо. Ця інформація дозволяє робити моделі поведінки споживача на ринку, вивчити реакцію його попиту на зміну найважливіших факторів (цін, доходу, споживчих звичок тощо).

Макроекономічне регулювання  сукупного попиту - гостра та нерозв'язана проблема економічної теорії та економічної практики України в умовах ринкової трансформації економіки. Оптимізація сукупних попиту та пропозиції в сучасному світі, навіть у групі промислово розвинутих країн, не відбувається автоматично, а вимагає цілеспрямованих зусиль держави. Це тим більше характерно для ринкової української економіки, де деформовано головні макроструктурні пропорції, не налагоджено належне управління процесами розширеного відтворення валового внутрішнього продукту (ВВП),  динаміки та структури доходів домашніх господарств, не задоволено попит юридичних і фізичних осіб за якістю та структурою сучасних товарів і послуг.

Проблема попиту розглянута в багатьох роботах, зокрема в  працях Л.Д. Базилевича, С.В. Дідура, В.Ф. Беседіна, І.М. Грищенка, П.В. Круша, І.Б. Скворцова.

Предметом дослідження  є формування і структура сукупного попиту України.

Об’єктом дослідження  є динаміка сукупного попиту в  Україні у 2008 – 2010 роках.

Основна мета даної роботи полягає у дослідженні динаміки сукупного попиту та обгрунтуванні пропозицій щодо його регулювання.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

• дослідження структури сукупного попиту та факторів, що його визначають;
• аналіз динаміки валового внутрішнього продукту в Україні за 2008 – 2010 роки;
• визначення напрямків регулювання сукупного попиту;
• визначення шляхів наростання сукупного попиту в Україні.

Для розв'язування поставлених  завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний  аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, абстрагування, конкретизація. Робота складається з трьох розділів, в яких послідовно досліджується поставлена проблема.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні засади оцінки сукупного попиту(АD)

 

1.1. Сукупний  попит: суть та основні детермінанти.

 

Сукупний попит «Aggregante demand» (AD) – це загальний обсяг товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти інших країн світу при певному рівні внутрішніх цін.

Графічно сукупний попит зображується кривою АD, де Р – рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва (рис.1.1).

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 Крива сукупного попиту (АD)

 

Оскільки сукупний попит має uрошову форму, тому зв'язок між рівнем цін та величиною сукупного попиту обумовлений, насамперед, загальними умовами грошового обігу, які встановлюються основним рівнянням кількісної теорії грошей:

                                                    М*V=Р*Y,                                                     (1.1)

де М — кількість грошей в обігу, або номінальні грошові залишки, V — швидкість обігу грошей; Р — рівень цін; Y — реальний обсяг національного виробництва (сукупний реальний доход).

Номінальний доход економічних  агентів (Р*Y) дорівнює сумі угод, здійснених між ними протягом певного періоду і оплачених за допомогою грошей, які обертаються, переходячи від покупця до продавця. Обертаючись зі швидкістю V, запас грошей М збільшує одночасно як номінальний грошовий доход, так і номінальні грошові витрати економічних агентів країни на товари й послуги. Згідно з рівнянням обсяг сукупного попиту залежить від кількості грошей в обігу, швидкості їхнього обертання та рівня цін, за якими купуються товари і послуги [1, с. 54 – 70].

Чим більше грошей знаходиться  в розпорядженні економічних агентів, тим більше товарів та послуг можуть вони купувати один в одного при кожному можливому рівні цін. Відповідно, чим більше угод протягом періоду здійснюється за допомогою грошей, тим нижча швидкість обігу грошей і більший сукупний попит при кожному можливому рівні цін. Звичайно в кількісній теорії грошей швидкість обігу грошей вважається постійною. Крива сукупного попиту будується для даного обсягу пропозиції грошей в економіці, який вважається незмінним. Тоді, за інших рівних умов, величина сукупного попиту визначається рівнянням:

                                                AD=MV/P                                         (1.2)

При, незмінній пропозиції і постійній швидкості обертання грошей величина сукупного попиту змінюється обернено рівню цін. При вищому рівні цін фірми та домогосподарства можуть придбати менше товарів і послуг, оскільки їхній номінальний сукупний доход залишатиметься постійним. На графіку сукупного попиту зміна рівня цін проявляється у переході економіки до нової точки рівноваги на кривій сукупного попиту. Вищому рівню цін Р, відповідає менший обсяг сукупного попиту, внаслідок чого рівноважні умови сукупного попиту на кривій АВ пересуваються з точки А в точку В.

Ринковий попит знаходиться  в безпосередній залежності від  ціни. Чим вища ціна, тим менший попит, і навпаки. Такий характер впливу ціни на ринковий попит зумовлюється ефектом доходу та ефектом заміщення. Ефект доходу проявляється в тому, що за умов зниження ціни купівельна спроможність кожної грошової одиниці доходу збільшується. Це збільшує попит покупців на даний товар із відповідною еластичністю. Ефект заміщення полягає в тому, що зниження ціни на певний товар робить його відносно дешевим, тобто доступнішим порівняно з іншими товарами аналогічного призначення. Внаслідок цього попит на відносно дешевий товар збільшується за рахунок його зменшення на інші, відносно дорожчі, товари.

В макроекономічній теорії спадний нахил кривої сукупного попиту пояснюється впливом так званих цінових факторів: а) ефектом процентної ставки; б) ефектом реальних грошових залишків (ефектом багатства); в) ефектом імпортних закупівель [2, с. 199 – 207].

• Ефект процентної ставки. Якщо рівень цін зростає, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. Попит на гроші збільшується. При незмінній пропозиції грошей це веде до зростання процентних ставок. Підвищення процентних ставок скорочує інвестиції та споживання за рахунок кредиту. Величина сукупного попиту зменшується.

• Ефект реальних грошових залишків. Домогосподарства тримають певну частку активів у вигляді готівки, грошей на поточних рахунках та фінансових активів з фіксованими доходами (наприклад, облігацій). Запас грошей є багатством, оскільки гроші мають певну купівельну спроможність. Розмір багатства залежить від кількості грошей та рівня цін і вимірюється величиною реальних грошових залишків (М/Р). Підвищення цін зменшує багатство, тому що купівельна спроможність запасу грошей зменшується. Крім того, підвищення цін призводить до підвищення процентних ставок, внаслідок чого вартість облігацій падає. Усвідомивши, що їхнє багатство зменшилось, люди починають більше заощаджувати і менше витрачати. Обсяг сукупного попиту скорочується.

• Ефект імпортних закупівель. Підвищення рівня внутріш ніх цін при незмінних світових цінах зменшує зовнішній і внутрішній попит на вітчизняні товари. Внутрішній попит на імпортні товари, навпаки, збільшується, тому що вітчизняні товари стають дорожчими за іноземні. Чистий експорт, сукупний доход і сукупний попит, таким чином, скорочуються [4, с. 30-34].

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Вплив цінових  чинників на криву сукупного попиту.

 

На графіку вплив  цінових чинників на сукупний попит  відбивається за допомогою переміщення  точки сукупного попиту вздовж його нерухомої кривої. Так, коли ціни знижуються від Р1 до Р2, сукупний попит переміщується по його кривій з точки А в точку В.

Існують також нецінові фактори, які впливають на сукупний попит. До них належать:

1. Зміни в споживчих витратах: добробут населення; очікування споживача; заборгованість споживача; податки.

2. Зміни в інвестиційних  витратах: процентні ставки (за рахунок інших факторів, крім зміни рівня цін); очікувані прогнозні прибутки від інвестицій; податки з підприємств; технологія (нові технології вимагають збільшення інвестицій); надлишкові потужності.

3. Зміни в державних  витратах.

4. Зміни у витратах  на чистий обсяг експорту: національний доход у закордонних країнах-імпортерах вітчизняної продукції; валютні курси (падіння курсу національної валюти призводить до зростання імпорту і навпаки).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Вплив нецінових факторів на сукупний попит

 

Під дією нецінових факторів крива сукупного попиту АD (рис. 1.3) переміщується праворуч вгору, якщо попит збільшується (АD → АD1); ліворуч вниз, якщо попит зменшується (крива АD 2) [13, с. 139-172].

Сукупний попит визначений як обсяг виробництва, який готові придбати всі інституційні одиниці за відповідного рівня цін, що склався на загальнонаціональному ринку. Крива сукупного попиту, як і крива попиту на індивідуальному ринку, має спадний характер і вказує на зворотну залежність між обсягом виробництва і рівнем цін: чим вищим є рівень цін, тим меншу частину обсягу виробництва готові купити інституційні одиниці – домашні господарства, підприємства, уряд, нерезидентний сектор економіки.

 

1.2. Структура  сукупного попиту

 

Покупцями на ринку благ виступають всі чотири суб'єкти макроекономіки: домогосподарства, фірми, держава, закордон.

У закритій економіці сукупний попит визначається як загальна кількість товарів та послуг, на які виявляють попит вітчизняні резиденти за певного рівня цін. Цей показник дорівнює сумі споживчого попиту домогосподарств (С), інвестиційного попиту підприємницького сектору (I) та попиту держави (G). Взаємозв'язок складових сукупного попиту описується тотожністю:

                                               АD = С + І +G.                                               (1.3)

У відкритій економіці сукупний попит визначається як загальний обсяг вітчизняних товарів, попит на які за певного рівня цін виявляють як вітчизняні, так і закордонні покупці.

Відкрита економіка - це економічна система, яка пов’язана з іншими країнами світу механізмами експорту, імпорту та фінансових операцій.

Схема.

 

 

 

 

Рис. 1.4. Модель кругообігу для відкритої економіки/

Структура сукупного  попиту у відкритій економіці  відображається тотожністю:

                                             АD = С + І + G + NЕ,                                       (1.4)

        де C - споживчий попит: платоспроможний попит домогосподарств на споживчі товари;

I - інвестиційний попит:  попит підприємців на засоби  виробництва для: