Чинники економічної поведінки споживача

 

 

2.3 Доходи населення і  платоспроможний попит

      Платоспроможний попит — це запропонована на ринку потреба населення у товарах і послугах. У кількісному відношенні попит відображається сумою грошових коштів, які можуть бути використані населенням на купівлю товарів і оплату послуг. Таким чином попит виступає як потреба в матеріальних благах і послугах, обмежена платіжними можливостями. Чинники, що впливають на формування платоспроможного попиту, можна класифікувати за трьома основними групами: економічні, соціальні, демографічні (Рис.2.2)

 

Рис.2.2. Класифікація чинників, які впливають

на  формування платоспроможного попиту населення^[8]

 

     Основним чинником є грошові  доходи населення. Їх величина  залежить від ступеня розвитку  суспільного виробництва і таких  показників, як динаміка ВВП, обсяг  промислової продукції та продуктивність  праці. На величину та структуру  платоспроможності впливають і  такі фактори, як розмір податків, рівень заощаджень населення,  величина індексу споживчих цін,  а також розмір неплатежів. Вплив  перелічених чинників рівнозначний  впливу зміни грошових доходів  у їх реальних розрахунках.

      Крім економічних факторів, процес  формування попиту залежить від  факторів соціального характеру  — таких, як соціальна структура  суспільства, а також політика  держави у сфері становлення величини соціальних нормативів: величини прожиткового мінімуму, мінімальна заробітна плата і пенсії, а також розмір допомоги.

       Формування платоспроможного попиту  залежить також і від демографічної  ситуації — чисельності населення,  середнього віку та складу  сім’ї, статевовікового складу  населення, міграції. Крім того, платоспроможний  попит формують природно-кліматичні  умови життя, споживчі переваги. Регулювання платоспроможного попиту  населення здійснюється в масштабах  країни та передбачає застосування  усього комплексу економічних  важелів впливу на попит, включаючи  систему народногосподарських і  галузевих пропорцій, грошових  доходів населення, зміни співвідношення  різних цін на товари народного  споживання та тарифів на послуги.

      Ситуація в межах платоспроможного  попиту характеризується взаємовідносинами  двох складових — доходів населення  та споживчого ринку. Збалансоване  формування платоспроможного попиту  має проходити так, щоб виникало  необхідне співвідношення:

• між виробництвом товарів споживання та платоспроможним попитом (між попитом і пропозицією);
• між платоспроможним попитом і купівельною спроможністю населення (між попитом і доходами).

      Незадоволений попит може бути  визначений як співвідношення  між обсягом грошових доходів  і заощадженнями населення, які  вони готові та бажають запропонувати  до реалізації, і сумою цін  товарів та тарифів на платні  послуги, які функціонують на  ринку в даний час: 

                         СРД = РПП / ЧД ^[9]                                                               (2.5)

 

де  СРД — ступінь реалізації доходів;

РПП — реалізований платіжний щомісячний попит;

ЧД  — чисті доходи населення, які  становлять номінальні доходи населення  в даному році, скориговані на індекс цін з відрахуванням податків, з урахуванням неплатежів і заощаджень.

РПП можна виразити через обсяг роздрібного  товарообігу та платних послуг у  даному періоді.

     Критеріями оптимальної зміни  ступеня реалізації грошових  доходів населення можуть бути:

• в умовах збалансування пропозиції та попиту поступове зростання показника ступеня реалізації грошових доходів за рахунок зростання пропозиції на товари і платні послуги, а також доходів населення з тим, щоб співвідношення наведеної формули завжди було більшим від 1;
• в умовах відхилення даного співвідношення в бік переваги зростання доходів стосовно до пропозиції товарів і послуг необхідно, щоб показник ступеня реалізації грошових доходів прямував до 1;
• в умовах, коли пропозиція товарів випереджає доходи населення, слід створити умови для зростання доходів, щоб співвідношення формули прямувало до 1.

     Отже, важливим завданням соціально-економічного  розвитку є забезпечення таких  розмірів доходів, які дозволяють  не лише створити стимули зростання  номінальних та реальних доходів,  а й довести їх до сфери  споживання.

 

 

2.4 Забезпечення пріоритету  споживачів у соціально-економічному  розвитку України

       В умовах соціально орієнтованої  ринкової економіки утвердження  принципів справедливості здійснюється  завдяки реалізації заходів соціальної  політики. Соціальна політика —  це діяльність державних і  громадських інститутів, суспільних  груп та окремих осіб (суб’єктів  соціальної політики), спрямована  на реалізацію соціальних потреб  людини, що забезпечують її життєдіяльність  і розвиток як соціальної істоти  на основі принципу соціальної  справедливості за беззастережного  дотримання її громадянських  прав та свобод^[10].

У конкретнішому визначенні соціальна  політика являє собою комплекс соціально-економічних  заходів держави, місцевих органів  влади, підприємств, організацій, спрямованих  на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень. Її мета — забезпечити гідний рівень життя, який виражається у певній кількості та якості споживчих благ і послуг, починаючи з «первинних», що задовольняють потреби працівників  у продуктах харчування, одязі, засобах  пересування, підтримки здоров’я і  закінчуючи найскладнішими потребами, пов’язаними із задоволенням духовних, моральних, естетичних запитів. Головним у соціальній політиці є обов’язок  держави гарантувати законодавчо, соціально й економічно нормальні  для даного історичного періоду  умови, які забезпечують самостійне життя, свободу вибору життєвого  шляху, сфери діяльності, відповідальність за свої дії, «плату» за рівень особистого добробуту і становища у суспільстві. Соціальна політика повинна будуватись на основі взаємної відповідальності та взаємних обов’язків держави й  населення. В умовах нестабільного  розвитку економіки вона має бути адекватною стану розвитку економіки, сприяти стабілізації виробництва  та забезпечувати мінімально необхідні  стандарти життєвого рівня населення.

     В Україні щоб забезпечити  приорітет споживачів у соціально-економічному розвитку країни слід йти шляхом реформ, які нададуть змогу у майбутньому мати стабільний дохід, впевненість у завтрашньому дні тощо. Це, зокрема, такі реформи як пенсійна, реформи для медичних закладів, для малого та середнього бізнесу, економічні реформи та освітні.

     Серед актуальних і невідкладних завдань соціальної політики Уряду України провідне місце має належати питанням удосконалення системи заробітної плати, забезпечення її органічної залежності від кінцевих результатів праці самих працівників і підприємств у цілому; забезпечення регулюючої функції мінімальної заробітної плати; вдосконалення міжвідомчих і міжкваліфікаційних співвідношень заробітної плати, усунення деформації та необґрунтованих відмінностей в оплаті; упорядкування системи оплати праці в організаціях і установах бюджетної сфери.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

     Соціальна політика ґрунтується на законодавчо встановлених основних соціальних гарантіях і правах громадян України, зафіксованих Конституцією держави. З напрямів соціальної політики можна виділити:

• досягнення соціальної злагоди у процесі суспільного розвитку на основі соціального миру та співпраці, соціального партнерства як різних класів, так і суб’єктів соціального регулювання, ринкового господарства;
• формування у суспільстві нової соціальної культури, яка б ґрунтувалася на базисних морально-етичних, соціальних цінностях, знань, переконань, світоглядних орієнтацій, зокрема нового соціального світобачення в органічній єдності з суспільною діяльністю щодо освоєння соціального буття, самореалізації соціального потенціалу людини;
• формування та розвиток соціально-ринкової економіки, соціально орієнтованого господарства, за якого економічна свобода ринку спрямовувалася б на посилення соціальної безпеки людини і суспільства, соціальної захищеності особистості, її незалежності від держави;
• регулювання розвитку соціально-етнічних, етно-національних відносин на основі принципу рівності всіх націй і етнічних груп, єдності етно-національного та загальнолюдського, етнічного і соціального в національному;
• регулювання сімейно-шлюбних відносин, спрямованих на зміцнення соціальних, духовних, моральних, матеріальних цінностей сім’ї, на виконання нею як найважливішим соціальним інститутом суспільства своїх функцій, розв’язання суперечностей між сім’єю та державою і суспільством; ^[11]

     У процесі управління, наприклад, трудовим потенціалом суспільства соціальними рішеннями охоплюються види економічної діяльності зі значними проблемними ситуаціями, пов’язаними з відтворенням робочої сили, її оптимальним використанням у процесі виробництва. Вони зумовлюються політичними, економічними, соціальними та організаційними чинниками, які діють тепер і можуть виникнути у майбутньому. Тому об’єктами прийняття соціальних рішень з питань створення умов для творчої високопродуктивної праці є як перспективні завдання розвитку кадрів, що виконуються у галузях освіти, культури та соціальної політики, так і оперативні заходи щодо їх реалізації.

     Соціальна політика безпосередньо  пов’язана з людиною та її  особистими інтересами. Тому, приймаючи  рішення соціального спрямування щодо управління трудовим потенціалом суспільства, керівництво держави несе високу суспільну відповідальність. Повного узгодження суспільних і особистих інтересів можна досягнути лише через реалізацію багатьох соціальних рішень. Такі рішення приймають керівники усіх рівнів управління. Вони мають прямий і в багатьох випадках вирішальний вплив на поведінку працівників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Базилевич В.Д.Економічна теорія: підручник.:6-те видання.,перероб. І доп. – к.: 2007-719с.
2. Башеянин Г.І. Політична економія. к.- 2007.-528с.
3. БілецькаЛ.В.,БілецькийО.В.,СавичВ.І..Економічнатеорія:Політекономія. Мікроекономіка.Макроекономіка:навч.посібник.–к. - 2005.-625с.
4. Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грішнова О. А., Керб Л. П. -   Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 403 с. [8], [9]
5. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю,І. Основи економічної теорії.-к:Вища школа,2007.-264с.
6. Горошко М. Ф., Кулішов В. В. Мікроекономіка: Навчальний посібник — К.: 2007.-250с [3]
7. Круш П.В..Макроекономіка та її регулювання: навч.посібник.: - к: 2009-424с.
8. Малий І.Й. /Теорія розподілу суспільного продукту. К.-2000, 342 с. [1]
9. Мочерний С. В., Довбенко М. В. Економічна теорія: Навч.посібник — К.- 2004. -245c.[5], [6], [7]
10. Основи економічної теорії / За ред. проф. С. В. Мочерного. — К - 1998. — С. 298. [10]
11. Станковская И.К., Стрелец И.А. Экономическая теория для бизнес-школ: к.- 2005. – 448 с[2]
12. Стеблій Г. Я. Мікроекономіка: Навчальний посібник — К. - 2007.230c. [4]
13. Чухно А.А., Юхименко П.І.Ю, Леоненко П.М. Сучасеі економічні теорії -  к - 2007.-878с.
14. 14. Econ-House.ru - економічний портал: електронний режим - http://econ-house.ru [11]