Чинники економічної поведінки споживача

       Виробничі ресурси (чинники виробництва) — це все те, що необхідно для організації виробництва благ. Для того, щоб отримати певні блага необхідно організувати їх виробництво. У виробництві будуть задіяні виробничі ресурси.

      Виробництво, в економічному розумінні — це спосіб поєднання виробничих ресурсів: землі, праці, капіталу, будівель, устаткування, обладнання — та їх узгодженого, цілеспрямованого використання, а також поєднання різних сфер, галузей, видів виробництва, що ґрунтується на суспільному поділі праці.

Розрізняють:

Природні  ресурси — це все те, що людина бере з природи і за допомогою своєї праці перетворює на продукт задоволення власних потреб.

Трудові ресурси — це здатність людини до продуктивної осмисленої діяльності в основі якої є фізичні та розумові здібності людини.

Капітальні  ресурси — це все те, що виступає посередником між людиною, природними ресурсами та проміжними товарами.

Промисловий товар — це все те, що зазнало попередньої людської праці і призначено для використання у подальшому виробництві.

    Види факторів виробництва зумовлені різноманітною виробничою діяльністю людини у багатьох галузях, підгалузях, сферах, підрозділах і регіонах. Наприклад, є фактори (засоби) виробництва сільськогосподарського призначення або такі, що належать до промисловості чи таких її підгалузей, як легка промисловість, машинобудування. Робітники як фактори виробництва можуть бути зайняті в матеріальному виробництві чи духовній сфері, в різних регіонах країни тощо. Види факторів виробництва дуже різноманітні, що є об'єктивною підставою суспільного поділу праці.

      Функція засобів виробництва полягає в тому, щоб бути провідником продуктивної дії працівника на предмети і сили природи. Частина засобів виробництва характеризується засобами праці, за допомогою яких робітники продуктивно трансформують предмети праці. Активною частиною засобів праці є знаряддя праці, рівень розвитку яких багато в чому є показником відносин між людьми, які складаються в процесі виробництва, і ступеня зрілості тієї чи іншої епохи. Сучасні знаряддя праці на відміну від тих, що використовувалися на початкових етапах цивілізації, включають у себе не тільки різні робочі машини, механізми, обладнання, пристосування, двигуни та передавальні пристрої, а й автоматизовані системи управління, яким відповідають високі технології та переважно розумова праця робітників.

       Пасивною частиною засобів праці,  значення якої від цього не  зменшується, е засоби виробничої  інфраструктури, що виконують функцію  забезпечення загальних умов виробництва: будівлі, приміщення, шляхи сполучення, засоби зв'язку, інформації та інші комунікаційні системи.

       Предмет праці як друга частина  засобів виробництва - це річ  (природна чи вироблена попередньою  працею), на яку спрямована праця  людини і з якої вона як  з матеріальної субстанції виробляє  майбутній продукт.

       Усі зазначені функції засобів  виробництва і працівників є необхідними у виробничому процесі. Серед них немає другорядних. Однак це не означає, що не можуть бути визначені певні пріоритети. Щодо функцій, то пріоритет належить особистому фактору. Потенціальний ефект засобів виробництва не реалізується поза керуючою та спрямовуючою діяльністю головної продуктивної сили - людини. Це не означає, що речовий фактор виробництва є лише пасивною стороною процесу виробництва. Наприклад, та його частина, що створена самою природою (предмети праці, які не пройшли первинної обробки), безпосередньо впливає на робочу силу. Часто причиною порушення економічної рівноваги у суспільстві є недооцінка зворотної дії природного речового фактора виробництва на умови функціонування особистого фактора. Руйнівною для особистого фактора може виявитися дія й тієї частини речового фактора, що є знаряддями праці. Проте функція-при-чина притаманна живій праці, а функція-наслідок - засобам виробництва.

 2.2 Ринкове ціноутворення. Еластичність попиту і пропозиції

     Попит - це бажання і можливість споживачів придбати певний товар, певної якості за певну ціну. Попит на певний товар характеризує зміни в поведінці споживача у відповідь на зміну цінових і нецінових факторів. Ринковий попит — це попит, який визначається як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни.

     Пропозиція характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція характеризується своєю величиною та об'ємом. Об'єм, величина пропозиції — це кількість продукту (товару, послуг), яку продавець (виробник) бажає, може і здатний згідно з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни.

        Суть закону попиту полягає  у тому, що чим нижчою є ціна  на даний товар, тим більше  його одиниць споживач може  придбати, і навпаки: чим ціна  на даний товар є вищою - тим менше його кількості споживач  може придбати.

P    =>Q   ; P   =>Q  ^[3]                                             (2.1)

Закон попиту обумовлюється ціновими та неціновими факторами (ціна деякого товару в  певний проміжок часу та нецінові детермінанти):

• Цінові – обумовлюють обернено пропорційну залежність між обсягом попиту (Qd)  і ціною.
• Нецінові (дохід споживача, кількість споживачів на ринку, інформаційне очікування, мода, смаки, ціни на товари замінники, що обумовлюють зміну попиту (зміщення кривої).

       Як і об'єм попиту, величина  пропозиції залежить не тільки від ціни, але і від ряду нецінових чинників, включаючи виробничі можливості (див. Крива виробничих можливостей), стан технології, ресурсне забезпечення, рівень цін на інші товари, інфляційні очікування.

      Закон пропозиції — при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.

       Зростання величини пропозиції  товару при збільшенні його  ціни обумовлене в загальному  випадку тією обставиною, що при  незмінних витратах на одиницю  товару із збільшенням ціни  росте прибуток і виробникові  (продавцеві) стає вигідним продати  більше товару. Реальна картина  на ринку складніше за цю  просту схему, але виражена  у ній тенденція має місце.

      Рівноважна ціна. Конкретні параметри операцій залежать не тільки від співвідношення сил суб'єктів даного ринку, але і від багатьох інших чинників, наприклад, від рівня інформованості учасників або ступені залученості в ринкові відносини (у адміністративній економіці СРСР багато підприємств були парадоксально зацікавленими у високих витратах на закупівлю сировини і комплектуючих виробів, що збільшують у свою чергу їхні звітні валові показники).

      Такі ситуації  типові для ринків країн з  перехідною економікою, або відчутною  ринковою владою, що дозволяє  проводити дискримінацію покупця.  Збіг цін і об'ємів попиту  і пропозиції, що досягається  при цьому, навряд чи можна  назвати стійким, оскільки принаймні  в однієї з сторін операції  тут в наявності стимул змінити  положення, що утворилося.

Рис.2.1 Встановлення рівноважної ціни^[4]

      Такий стан ринку  можливий коли його кон'юнктура  характеризується на графіці  (Рис.2.1) точкою Е (рівновага), що  лежить на перетині кривих  попиту і пропозиції. Тоді при  даній кількості товару Q* максимальна  ціна, за якої можуть собі дозволити  придбати його покупці (ціна  попиту PD), співпаде з ціною, мінімально  прийнятною для продавців (ціна  пропозиції PS), що і означатиме  встановлення на даному ринку  єдиної стійкої рівноважної ціни P*, за якої і продаватиметься  й купуватиметься рівноважна  кількість товару Q*.

       У аналітичному  вигляді, використовуючи зворотні  функції попиту і пропозиції, це можна записати так:

^[5]                                (2.2)

 

 

     Важливо відзначити, що при цьому ні у тієї, ні  у іншої сторони не буде  бажання змінити дану ситуацію: спад цін нижче рівноважної  стане невигідно не тільки  продавцям, але і покупцям, оскільки  скоротить кількість пропонованого  товару, а зростання ціни вище  за рівноважний рівень не влаштує  ні покупців, ні продавців, оскільки  зменшить об'єм товару, що є  об'єктом купівлі. Виходить, що  при вказаних відхиленнях ціни  від рівноважного значення в  самій ринковій системі виникнуть  сили, що повертатимуть її до  первинного стану.

      Еластичність попиту — це показник, що виражає коливання сукупного попиту, викликані пониженням цін на товари і послуги. Еластичним називається попит, що сформувався за умови, що зміна його об'єму (у %) перевищує відсотковий вираз зниження цін: Ed>1.

      Якщо показники  падіння цін і збільшення попиту  виражені у відсотках, рівні,  тобто зростання об'єму попиту  лише компенсує зниження рівня  цін, то еластичність попиту  рівна одиниці: Ed=1.

      У разі, коли ступінь  пониження цін перевищує показник  попиту на товари і послуги,  попит нееластичний: Ed<1. Отже, еластичність попиту - показник ступеня чутливості (реакції) споживачів до змін ціни товару.

      Еластичність попиту  може бути пов'язана не тільки  із зміною ціни на товар,  але і зі зміною доходу споживачів. Тому розрізняють еластичність  попиту за ціною та еластичність  попиту по доходах. Є і попит  з одиничною еластичністю. Це  ситуація, за якої і дохід, і  величина попиту змінюються на  однаковий відсоток, отже загальний  дохід залишається постійним  у міру зміни ціни.

     Реакція споживачів  на зміну ціни товару може  бути сильною, слабкою, нейтральною.  Кожен з них породжує відповідний  попит: еластичний, нееластичний, одиничний.  Можливі варіанти, коли попит  виявляється абсолютно еластичним  або абсолютно нееластичним.

     Еластичність попиту  вимірюється кількісно через  коефіцієнт еластичності за формулою:

                                    

^[6]                                                                                                                  (2.3)

Ko — коефіцієнт еластичності попиту

Q — відсоток зміни кількості  продажів

P — відсоток зміни ціни

       Як правило,  існують товари з різною еластичністю  за ціною. Зокрема, хліб та  сіль є прикладами нееластичного  попиту. Підвищення або зниження  на них цін в цілому не  впливає на кількість їхнього  споживання.

      Еластичність пропозиції — показник, що відтворює зміни сукупної пропозиції, які відбуваються у зв'язку зі зростанням цін. У випадку, коли збільшення пропозиції перевершує зростання цін, останнє характеризується як еластичне (еластичність пропозиції більше одиниці — E>1). Якщо приріст пропозиції дорівнює приросту цін, пропозиція називається одиничною, а показник еластичності дорівнює одиниці (E=1). Коли приріст пропозиції менше приросту цін, формується так звана нееластична пропозиція (еластичність пропозиції менше одиниці — E<1). Таким чином, еластичність пропозиції характеризує чутливість (реакція) пропозиції товарів на зміни їхніх цін.

     Еластичність пропозиції  обчислюється через коефіцієнт  еластичності пропозиції за формулою:

                                     

^[7]                                                                          (2.4)

Km- коефіцієнт еластичності пропозиції

G — відсоток зміни кількості  пропонованого товару

F — відсоток зміни ціни

     Еластичність пропозиції залежить  від таких чинників, як особливість  виробничого процесу, час виготовлення  продукту і особливість його  до тривалого зберігання. Особливості  виробничого процесу дозволяють  виробникові розширити виробництво  товару при підвищенні ціни, а  при пониженні його ціни переходить  на випуск іншої продукції.  Пропозиція такого товару є  еластичною.

     Еластичність пропозиції залежить  і від часового чинника, коли  виробник не в змозі швидко  реагувати на зміни ціни, оскільки  для додаткового виробництва  товару необхідний значний час.  Наприклад, збільшити виробництво  автомобілів за тиждень практично  неможливо, хоча ціна на них  може зрости в багато разів.  У таких випадках пропозиція  є нееластичною. Для товару, який  не може зберігається тривалий  час (наприклад, продукти, що швидко  псуються), еластичність пропозиції  буде низькою.

    Отже, попит і пропозиція є  нероздільними і такими, що здатні  впливати одне на одного. Під  дією певних чинників вони  змінюються і координуються. Їх  еластичності залежать від багатьох  економічних, соціальних, політичних  та інших чинників.