Безробіття в Україні ,причини ,види ,наслідки

Сезонне безробіття пов'язане з різними обсягами виробництва, виконуваними деякими галузями в різні пори року, тобто в одні місяці попит на робочу силу в цих галузях росте (отже, знижується безробіття), в інші - зменшується (а безробіття зростає). До галузей, для яких характерні сезонні коливання обсягів виробництва (а значить - і зайнятості) відносяться насамперед сільське господарство і будівництво.

Циклічне — це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму — під час піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються разом з коливаннями циклу ділової кон'юнктури. Найбільшою мірою від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення [15.29].

Під циклічним безробіттям розуміють безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю загальних витрат. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. З цієї причини циклічне безробіття інколи називають безробіттям, пов’язаним з дефіцитом попиту.

Інституціональне безробіття породжується інертністю ринкових  механізмів, відсутністю нормальних умов для функціонування інститутів ринкової економіки. Високий рівень допомоги по безробіттю може істотно знижувати  активність людини в пошуках нової роботи. В умовах України цей варіант безробіття малопомітний.

Можна також виділити добровільне безробіття, викликане тим, що в будь-якім суспільстві існують прошарок людей, що по своєму психічному складі чи з інших причин не хочуть працювати або внаслідок того, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби  вона була вищою.

Регіональне безробіття є наслідком моно економічного напряму в розвитку деяких районів країни, а також існування раніше закритих міст і зон проживання. Місцева влада безсила перед цим безробіттям, оскільки спостерігається наявність складної комбінації демографічних, соціальних, політичних й економічних факторів. В Україні воно характерне для таких  економічних районів, як Донецький, Південний, Західний та ін..

Приховане безробіття — широкомасштабне явище, зумовлене нерозвиненістю ринкових відносин. Спостерігається у багатьох галузях народного господарства України. Цю форму безробіття розглянемо детальніше.

Приховане безробіття характерне для вітчизняної економіки. Його суть в тім, що в умовах неповного використання ресурсів підприємства, викликаного економічною кризою, підприємства не звільняють працівників, а переводять їх або на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень чи робочий день), або відправляють у змушені неоплачені відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими.

Сучасний ринок робочої сили в Україні можна підрозділити на відкритий і прихований. Відкритий ринок робочої сили, у свою чергу, має офіційну й неофіційну частину. Офіційна частина відкритого ринку включає в себе вільну робочу силу, вакансії, зареєстровані у відповідних структурах служби зайнятості. Неофіційна частина — це та кількість людей і вакансій, які не охоплені послугами органів працевлаштування (фактично важко цю частину виміряти кількісно). Прихований ринок робочої сили утворюють працівники, які зберігають статус зайнятих, але для них можливість втратити роботу надзвичайно висока [6.128].

Оскільки незареєстрована зайнятість — явище нове для нашої дійсності,  дамо йому пояснення.

Незареєстрована зайнятість — це, по суті, самозайнятість, виключена зі сфери цивілізованих соціально-трудових норм і відносин, її існування веде до утворення так званого неформального сектора економіки, близького до того, який нині, за оцінкою Міжнародної організації праці (МОП), забезпечує зайнятість і доходи 60 - 70 % населення окремих слаборозвинутих країн Азії й Африки. Як і там його виникнення в Україні зумовлене нестачею інвестицій, які направляються на створення робочих місць, високою вимушеною незайнятістю праці у формальному секторі економіки, відсутністю індивідуальних достатніх капіталів для самостійного підприємництва. Однією з головних причин виникнення незареєстрованої зайнятості є нерегулярна виплата заробітної плати, низький рівень стипендій і допомоги, а також тяжке  становище  підприємств, які вимушені  відправляти працівників у неоплачені довгострокові відпустки.

На ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття.

Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних — бідних, бродяг, бомжів та ін. Має довгостроковий характер.

Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

Зараз актуальною є проблема пов’язана зі зростанням безробіття серед молоді. Молодіжне безробіття зумовлене труднощами адаптації осіб, які приступили до самостійної трудової діяльності як на державних підприємствах  і в установах, так і в нових господарських структурах. Причини його появи криються в глибокій кризі освіти й професійно-технічного навчання, відмові від обов'язкового державного розподілу випускників вузів, зниженні рівня  загальноосвітньої та професійної підготовки. В Україні тільки за останні два роки на виробництво прийшло професійно недостатньо підготовленої робочої сили на 2 млн чоловік більше, ніж у попередні роки. Крім того, необхідні застережні заходи для подолання такого небезпечного прояву, як тяжіння деякої частини безробітної молоді до мафіозної діяльності та корупції. Тому потрібна цілеспрямована політика, яка сприяла б збереженню трудового потенціалу молоді та її соціального здоров'я. Основою такої політики має бути особливий підхід до окремих груп молоді, які розрізняються за статтю, віком, освітою, соціальним становищем, місцем проживання й багатьма іншими ознаками [18.323].

Рівень безробіття при повній зайнятості називається природним рівнем безробіття. Наприклад, у 60-их роках у США природним безробіттям вважалися 4% від зайнятої робочої сили. Сьогодні цей рівень піднявся до 5-6%, що пов'язано зі зміною демографічного складу робочої сили й інституціональних змін.

Таким чином безробіття є характерною рисою ринкової економіки. Тому повна зайнятість - нонсенс, не сумісний з ідеєю ринкового господарства. У той же час поняття “повна зайнятість” не означає повної відсутності безробіття. Економісти вважають фрикційне і структурне безробіття неминучими, отже, рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Природний рівень безробіття виникає при збалансованості ринків робочої сили, тобто коли кількість шукаючих роботу дорівнює кількості вільних робочих місць. Таким чином, рівень безробіття при повній зайнятості досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю.

В економічній теорії використовується два показники, що можуть показати об'єктивну картину економічної нестабільності на ринку праці. Це рівень безробіття і середня її тривалість.

Рівень безробіття визначається за формулами:

 (1.1)

де: РБ – рівень безробіття;

       Б – чисельність  безробітних;

       АН – економічно  активне населення,

 (1.2)

де : ПН – чисельність працездатного населення в працездатному віці,

 (1.3)

де: ТР – чисельність трудових ресурсів,

 (1.4)

де: З – середньоспискова чисельність робітників, службовців, зайнятих в народному господарстві.

Загальний коефіцієнт безробіття розраховується як співвідношення невикористаного фонду робочого часу (включаючи фонд робочого часу безробітних або незайнятих) до гіпотетичного (потенційного) фонду робочого часу всього працездатного населення:

 (1.5)

де: - складний коефіцієнт безробіття;

      - фонд робочого часу безробітних;

      - фонд робочого часу повністю незайнятих;

      - гіпотетичний фонд робочого часу всього працездатного населення [6.130]

Тривалість безробіття характеризує середній час перерви в роботі.

Сьогоднішня інформація про масштаби безробіття, надана Держкомстатом, занижує справжній рівень безробіття приблизно в 5 разів, що створює додаткову тривогу і без того нестабільній економіці України.

Тут самий час ознайомитися з методикою, розробленою міжнародною організацією праці, і зокрема з досвідом, накопиченим у цій області США.

Для розрахунку показників безробіття виробляється збір даних на підставі щомісячних опитувань близько 50 тисяч випадково обраних сімейних господарств. Питання стосуються наступних проблем: чи мав той чи інший індивід роботу на минулому тижні; чи намагався він знайти роботу; скільки часу він уже витратив на працевлаштування; які дії він починав з цією метою. Виходячи з відповідей на питання, до безробітних відносять обличчя старше 16 років, що у розглянутий період не мали роботи; займалися її активними пошуками; були готові приступити до роботи. Осіб, які не прагнуть одержати роботу, не враховують при визначенні чисельності робочої сили (тобто економічно активного населення). Багато людей з цієї категорії можуть трудитися, але не роблять цього в силу тих чи інших причин. Це студенти денних відділень, пенсіонери, домогосподарки.

Особливу категорію представляють військовослужбовці. Число осіб, що знаходяться на дійсній військовій службі, входить у величину сукупної робочої сили, а при визначенні чисельності робочої сили, зайнятої в цивільному секторі економіки, ця категорія економічно активного населення не враховується, що позначається в розрахунку загальної норми безробіття і норми безробіття для цивільного сектора [13.73].

Проте методологія Міжнародної організації праці не може перебороти деяких неточностей, зв'язаних з виміром рівня безробіття, у зв'язку з чим офіційне визначення норми безробіття можна критикувати як за зменшення щирого числа безробітних, так і за його перебільшення. Одним зі способів запобігання неясностей є зіставлення офіційного визначення безробітного з поняттями "непрацюючий" і "нездатний знайти роботу".

“Безробітний” і “непрацюючий”. На практиці визначення безробітного і зайнятого істотно відрізняються від понять "працюючий" і "непрацюючий". З одного боку, багато працюючих не попадають у категорію зайнятих, наприклад, домогосподарки. Вони враховуються в якості зайнятих тільки тоді, коли вони за свою працю одержують грошову винагороду. Крім того, у число зайнятих не включаються працюючі діти до 16 років, незалежно від того, чи одержують вони заробітну плату чи працюють безкоштовно.

З іншого боку, зовсім не кожен "непрацюючий" попадає в категорію безробітних. До них можна віднести багато людей, що не роблять нічого, щоб знайти собі нову роботу. Безробітними не вважаються ті, хто відсутній у даний момент на робочому місці через хворобу, чи за інших обставин, а також так звані "частково зайняті" (працюючі неповний робітничій день і т.д.).

"Безробітний" і "нездатний  знайти роботу". Ці подібні  поняття насправді також лише  приблизні. Наприклад, у число безробітних  попадають люди, тимчасово звільнені з місця служби, а також знайшли місце роботи і що припускають почати працювати протягом місяця. Навряд можна також говорити про "нездатність знайти роботу" у тих, хто залишив колишнє місце в пошуках кращого варіанта.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА ПРИЧИН БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

 

 

 

2.1. Динаміка і структура безробіття в Україні

 

 

 

Сучасна ситуація на ринку праці України істотно відрізняється від тієї, що була ще 4 роки назад. За даними Держкомстату за  ці роки чисельність зайнятого населення скоротилася на 9%. В даний час більш 6,5 млн. чоловік не мають заняття, але активно його шукають і майже 2,7 млн. чоловік зареєстровані в органах служби зайнятості в якості безробітних (додаток Г).

У зв'язку зі зміною галузевої структури зайнятості (зменшенням числа працюючих у галузях обробної промисловості, особливо в машинобудуванні і легкій промисловості) загострилися регіональні проблеми зайнятості.

Регіональна диференціація гостроти безробіття з перших же місяців реєстрації виявилася дуже значною. Уже до кінця 1991 р. найвищий і найнижчий регіональний рівні безробіття відрізнялися більш ніж у 10 разів, але за минулий період зазначене розходження зросло ще майже в 5 разів.

Цікава також диференціація регіонів країни по складу безробітних. Спочатку основну масу безробітних на Україні складали жінки, обличчя з вищою і середньою фаховою освітою, обличчя передпенсійного віку. Але потім у тих регіонах, де рівень безробіття був вище за середнє, стала рости частка чоловіків, частка осіб з низьким рівнем освіти, частка молоді

(додаток Е).

Таким чином, по складу безробітних можна судити про просунення того чи іншого регіону по гостроті безробіття. У тих регіонах, де переважають ”високоосвічені жінки передпенсійного віку”, можна говорити лише про початкову стадію безробіття. Рівень безробіття і напруженість на ринку праці в таких регіонах як правило невеликі, хоча рости вони можуть високими темпами. У тих регіонах, де серед безробітних переважає молодь, чоловіки, обличчя з низьким рівнем утворення, проблема безробіття дуже гостра, але чисельність безробітних найчастіше росте повільніше, ніж у середньому по країні

Важливе також питання сільського безробіття на Україні. У прогнозах початку 90-х років очікувався різкий сплеск безробіття в містах у підсумку розвалу промисловості, що сформувалася за радянський період (гігантські підприємства, що працювали в основному на оборону, виявилися нездатні адаптуватися до ринкових відносин). Сільська ж місцевість вважалася вкрай працедефіцитною, здатною відвернути велику кількість безробітних з міських поселень. Сучасна ситуація показує, що і ці прогнози не виправдалися. Починаючи з 1994 р. рівень безробіття серед сільського населення перевищує аналогічний показник для міського населення. Дуже висока також напруженість на сільському ринку праці, тому що вільних робочих місць тут практично немає. В основному сільське безробіття спостерігається в регіонах з високим природним приростом і в північних несільськогосподарських регіонах [18.323].

Отже, розвиток безробіття в Україні на сучасному етапі істотно відрізняється від загальносвітових закономірностей. При різкому скороченні обсягів виробництва (більш ніж у 2 рази) рівень безробіття з обліком незареєстрованних безробітних не перевищує 10% . При цьому рівень безробіття в сільській місцевості вище, ніж у міських поселеннях. У причинах безробіття існує значна регіональна диференціація. Істотними виявилися і соціальні причини (високий природний приріст, значний міграційний відтік), і економічні (різкий спад виробництва в одних галузях, незначний - в інші).