Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Февраля 2012 в 15:22, доклад
Бідність суспільства - основне гальмо на шляху його розвитку і прогресу, і які б плани соціально-економічного розвитку не будувала влада, як би не прагнула зайняти гідне місце в світовій ієрархії, без вирішення цієї гострої проблеми плани так і залишаться тільки планами. Чи розуміють цю діалектику у нас у вищих ешелонах влади? Мабуть так.
Нові шанси для нової влади
У 2010 році з новою каденцією президента питання про боротьбу з бідністю в Україні пролунав знову. Забезпечення гідного рівня життя на базі підвищення заробітної плати, пенсій, соціальних виплат було визначене як основне завдання влади в указі президента від 26.02.2010 № 274 «Про невідкладні заходи щодо подолання бідності». Згідно з указом необхідно було протягом трьох місяців розробити проект «Загальнодержавної програми подолання та попередження бідності на 2010-2015 рр.» [http://www.ufoz.ukrmed.info/
З високих трибун постійно проголошується, що всі реформи будуть базуватися на принципах соціальної справедливості і спрямовуватися на викорінення бідності, підвищення добробуту, забезпечення громадян можливістю отримати рівний доступ до високого рівня освіти, медичного обслуговування, безпечних умов життєдіяльності. Але, враховуючи результати проведеного минулою владою в справі боротьби з бідністю, немає впевненості в тому, що рівень бідності незабаром істотно знизиться. Щоб це відбулося, необхідно докорінно змінити стратегію боротьби з бідністю і намітити нові точки відліку в діяльності всіх гілок влади.
Влада повинна чітко усвідомити головні пріоритети:
− Визначити напрями розвитку галузей економіки, підвищення продуктивності праці, створення необхідної кількості робочих місць роботодавцями та професійної підготовки потрібних для цього фахівців. Це дозволить збільшити фінансові ресурси для самозабезпечення працюючого населення і виходу з бідності самостійно;
− Сконцентрувати дії влади на інституціональному регулюванн ринку праці, а також реформуванні системи оплати праці та допомоги безробітним, їх перекваліфікації;
− Врегулювати питання, що стосуються визначення розміру прожиткового мінімуму;
− Продовжити реформування системи соціальних пільг на основі їх заміни адресними виплатами; встановити справедливі правила розподілу суспільних благ;
− Стимулювати мале і середнє підприємництво, створити умови для «легкого»входження у бізнес усіх зацікавлених у цьому громадян.
Слід підкреслити, що Програма економічних реформ на 2010-2015 рр. «Благополучне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» містить пункт щодо зміни системи соціальної підтримки. Основні її завдання орієнтовані переважно на спрощення системи шляхом об'єднання всіх видів соціальної допомоги в єдину програму соціального захисту; підвищення прозорості та адресності надання пільг, допомоги і субсидій; збільшення рівня охоплення бідного населення соціальною підтримкою і зменшення числа тих, кого можна відносити до небідних верств. У планах також створення єдиного соціального агентства з комплексного обслуговування осіб, які потребують соціальної підтримки.
«Благо народу − це найвищий закон». Про це багато століть тому сказав давньоримський політичний діяч і філософ Цицерон. Істинність і цінність цих слів найбільш очевидна у справі викорінення бідності. Важливо, щоб про це завжди пам'ятали політики та можновладці, адже основний показник ефективності влади - це реальний рівень бідності в країні.
Информация о работе Бідність - основний показник «ефективності» влади