Антиінфляційна політика в сучасних умовах

     Детально  варіанти глобального економічного устрою розглянуто у звіті Світового економічного форуму  "Майбутнє світової фінансової системи. Короткостроковий прогноз і довгострокові сценарії",  документі МВФ  "Звіт ро глобальну фінансову стабільність. Управління майбутніми фінансовими викликами"  та звіті МВФ  "Перспективи світового економічного розвитку. Підтримка відновлення".  Враховуючи зміни у світовій економіці,  розрізняють чотири сценарії розвитку світової економіки: "фінансовий регіоналізм", "відновлений західноцентризм", "фрагментований протекціонізм", "перебалансований мультилатералізм". Варто коротко розглянути їхній вплив на економіку України.

     Суть  першого сценарію – "фінансового  регіоналізму"  передбачає, що світова  економіка складається з трьох  блоків на чолі зі США, ЄС і Китаєм, які здійснюють торгівлю і фінансову політику. За розвитку такого сценарію Україна втрачає важелі впливу на міжнародну фінансову систему, істотно обмежуються можливості розвитку конкурентоспроможних виробництв, зокрема через низький зовнішній попит [22, c.48].

     Другий  сценарій – "відновлений західноцентризм"  передбачає,  що раїни з розвиненою економікою запроваджують корпоративну реструктуризацію, відновлюють продуктивність і стимулюють міжнародну торгівлю. Розвиток такого сценарію негативно  вплине на Україну, оскільки зацікавленість інвесторів зміниться у бік нових, східних ринкових економік.

     Якщо  діяти буде третій сценарій – "фрагментований протекціонізм", то у світі будуть панувати розмежованість, суворий контроль, а між країнами виникатимуть конфлікти,  велику загрозу стабільності становитимуть внутрішні заворушення та природні катастрофи. Третій сценарій є найневигіднішим для України, оскільки Україна як відносно відкрита економіка, втратить значні можливості для розвитку експортно-орієнтованих виробництв, а через невигідні умови фінансування зросте зовнішня заборгованість.

     За  четвертого сценарію – "перебалансованого  мультилатералізму" буде запроваджено ефективне управління ризиками до 2020 р. з метою забезпечення зростання;  задля досягнення спільних цілей  буде налагоджено міжнародну співпрацю;  світова економіка зростатиме в середньому на 3,6 %;  стабільно зростатимуть ринкові економіки. У разі розвитку таких подій Україна може виграти завдяки розширенню світового попиту,  ефективнішому функціонуванню ринків капіталу та потенційній можливості брати участь у формуванні глобальних стратегій розвитку [24, c.52].

     Загалом для розвинених країн очікується повільне економічне зростання після 2010 р.,  яке буде супроводжуватися зростанням безробіття.  У 2010 р. МВФ  прогнозує незначне  (понад 20 %)  зростання цін на нафту і помірне  (близько 2 %) підвищення вартості сировинних ресурсів  (крім енергетичних).  Для України прогнози МВФ означають,  що попит на українську продукцію буде обмеженим, а зростання цін на ресурси стане чинником відновлення високої інфляції.

     Світова криза засвідчила високий рівень залежності економіки України від зовнішньоекономічної кон'юнктури. Одним із завдань монетарної і валютної політики НБУ є адаптація до несприятливих зовнішніх умов. У період кризи центральні банки країн вживають заходів щодо відновлення ліквідності банків через збільшення грошової маси.  Але такі дії в Україні можуть призвести до знецінення гривні і зростання інфляції.

     Експерти  прогнозують відновлення зростання  ВВП у 2010 р. Це,  насамперед, стосується відновлення експортного потенціалу, завдяки стимулюванню фіскальної та монетарної політики і відновлення позитивної динаміки на ринку робочої сили. Через значний ВВП-розрив інфляційний тиск передбачається низьким. Також передбачається посилення національних валют та зростання ПІІ.

     У 2011 році в економіці посилюватиметься інфляційний фон. Передусім це буде пов'язано з інфляцією попиту: зростання купівельної спроможності домашніх господарств сприятиме підвищенню цін.

     До  того ж, у 2011 році очікується підвищення тарифів на низку адміністративно регульованих товарів і послуг, що раніше відкладалося з політичних мотивів. Відтак, індекс споживчих цін збільшиться 2011 року на 15% - грудень до грудня.

     Підсумки 2010 року відповідали очікуванням експертів: бюджетний дефіцит перевищив рівень, узгоджений з МВФ, і становив 65 мільярдів гривень - 5,9% ВВП [26].

     Показник  дефіциту на рівні 38,8 мільярда гривень, закладений до держбюджету-2011, також  буде перевищено. Аналітики прогнозують, що 2011 року дефіцит зведеного бюджету країни становитиме 52 мільярди гривень - 4% ВВП.

     Таким чином, Україна 2011 року залишатиметься активною державою-позичальником, і  зростання державного боргу триватиме.

     Отже,  насамперед,  необхідно сприяти  ухваленню закону "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", що допомогло б утвердити статус національної валюти як єдиного засобу розрахунку на території України та удосконаленню механізму регулювання потоків капіталу.  Також необхідно удосконалити підходи до регулювання фінансових інвестицій нерезидентів в Україну.  Необхідною умовою переходу до режиму ТІ є інституційне закріплення обов'язкової тісної співпраці між Урядом та НБУ з питань досягнення цінової стабільності.  Адже інфляція формується під впливом попиту і пропозиції. НБУ переважно впливає на інфляцію попиту, а підвищення цін в Україні переважно відбувається за рахунок чинників пропозиції. саме тому перед урядом стоять такі завдання [22, c.49]:

     - пом'якшити шоки шляхом проведення  відповідної торговельної,  бюджетної та структурної політики;

     - підвищити якість фіскальної  політики,  та узгоджувати її  з монетарною для досягнення  низькоінфляційного середовища;

     - підвищити ефективність управління  адміністративно регульованими  цінами та узгоджувати цю політику з інфляційними цілями. 

      Висновки 

     Отже, інфляція – це тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.

     Iнфляції  та економічних криз не уникнула  жодна країна. Навіть найважчі  кризи закінчувалися, як правило, оновленням економіки і її підйомом. Тому більшість дослідників роздивляються кризи як переломний момент в науково-технічному, соціальному, політичному і економічному розвитку. Історичні ситуації не повторюються однозначно, і тому навіть власний досвід потребує переосмислення в умовах сьогодення. Методи, що допомогли іншим країнам вийти із кризи і подолати інфляцію, мабуть, повинні по-іншому використатися стосовно до конкретної ситуації.

     Розмір  множини товарів, ціни на які зростають, та довжина процесу зростання цін є важливими характеристиками поняття інфляції. Наприклад, слід вирізняти відносне зростання цін, за якого ціни на окремі товари (послуги) зростають значно швидше (нафта, наприклад), ніж інші, або ж останні можуть залишатися постійними. Відповідно, зростання цін в одному періоді та відсутність або ж надто слабке зростання в наступних не є інфляцією.

     Через складність інфляційних процесів існують  суперечності між різними економічними школами щодо причин її виникнення. Наприклад, згідно з монетарною теорією «інфляція завжди і всюди є грошовим феноменом» (Мілтон Фрідман). При цьому, визначення процесу зростання цін як грошового явища можливе лише за умови безперервності і тривалості в часі процесу зростання цін. 

     Методи  боротьби з інфляцією можуть бути як прямими так і непрямими. Частіше за все проявляється наступна закономірність – чим скрутніша ситуація, тим більш продуктивними є прямі методи впливу Уряду і Центрального банку на економіку і грошову масу.

     Непрямі методи включають:

• регулювання загальної маси грошей через управління “друкарським верстатом”;
• регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центробанком;
• обов’язкові грошові резерви комерційних банків;
• операції центрального банку на відкритому ринку цінних паперів.

     Непрямі методи не можуть працювати у нашій  економіці на повну потужність по причині її недостатньої “ринковості”. Повноцінний ринок цінних паперів  в тому числі ринок державних  зобов’язань у нас відсутній  і відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу через купівлю-продаж цінних паперів.

     Пряме регулювання купівельної спроможності грошової одиниці включає в себе такі методи:

• пряме регулювання кредитів і їх розподіл державою;
• державне регулювання цін;
• державне регулювання обмежень заробітної плати;
• державне регулювання зовнішньої торгівлі і операцій з іноземним капіталом;
• державне регулювання валютного курсу.

     Наприкiнцi слiд додати, що iнфляцiя – це не лише свiдотство слабкостi економiки, а й свiдотство слабкостi державної  влади або слабкостi полiтичної мудростi. 

      Список використаних джерел 

1. Безкровний  А.В. Розвиток інфляційного процесу  в Україні // Економіка АПК.-2009.-№1.- C. 77-84.
2. Геєць В. Про політику економічного зростання в Україні // Банківська справа. – 2009,  № 2. – С. 2-8.
3. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання – Х.: "Форт", 2000. – 344с.
4. Гончар І.А. Статистичний аналіз інфляцій утворюючих факторів в Україні. // Статистика України. 2009. №4. C. 45-52.
5. Горбанський А.Б. Ідентифікація типу інфляційного процесу в Україні // Держава та регіони. №1, 2010. – С. 22-29.
6. Грейт Я. // Фінансова криза і інфляція: причини виникнення, сутність і особливості прояву в Україні. К.: 2006, № 1, С. 51-59.
7. Даниленко А.І., Короблін С.О., Петрик О.І. // Інфляція та фінансові механізми її регулювання. К.: «Прінт-Інфо». - 2007. - 315с.
8. Донченко О. Феномен психічної інфляції кризові механізми політики // Політичний менеджмент. К.: №6, 2009. – С. 12-20.
9. Думич Н. Проблеми подолання інфляції у країнах з перехідною економікою // Фінансова система України: Зб. наук. праць. 2010. – С. 45-56.
10. Демченко О.В. Економіка України. Деякі підсумки та узагальнення // Економіст. – К.: 2008, № 2. – С. 25-31.
11. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник.-Вид. 3-тє, змін. й доп.-Тернопіль: Карт-бланш, К.:Кондор, 2008. -528с.
12. Ковальчук Т., Коваль М. // Основні чинники інфляції в Україні. Х.: «Прінт-Інфо». 2009. - 250с.
13. Колюжний В. Механізм розвитку та протидії інфляції в Україні. // Економіст. №6, 2008. – С. 28-35.
14. Комашко О. Моделювання очікувань інфляції в Україні // Банківська справа №4, 2009. – С. 21-29.
15. Кравченко С.,  Теленик С. Інфляція в ринковій економіці:  сутність,  причини і взаємозв'язки з макроекономічними показниками // Економіка, фінанси, право. 2010. № 7. – С. 74-80.
16. Летвицький В. Інфляція споживчих цін у 2009 р. // Банківська справа. – 2010, № 1. С. 12-20.
17. Мельник А. Відновлення економічного зростання та необхідність зміни антиінфляційної політики в Україні // Економіка України. 2003 р., № 9, С. 12-21.
18. Нікіфоров П. Режим прямого таргетування інфляції – концептуальна основа дискреційної монетарної політики в сучасній Україні //  Регіональна економіка. – 2008. № 4. –  С. 44-50.
19. Основні показники економічного та соціального розвитку України //  Економіст. – 2008. № 1. – С. 25-31.
20. Паливода К.В. Вплив інфляції на інвестиційну активність у сучасному суспільстві. // Фінанси України. №12, 2009. С. 21-30.
21. Петрик О.,  Ніколайчук С. Визначення оптимального рівня інфляції для України // Вісник НБУ, червень 2010. – С. 15-24.
22. Петрик О.  Інфляція в Україні:  проблеми,  ризики,  перспективи // Вісник НБУ,  березень 2010. – С. 45-51.
23. Сірко А.В., Найдич Н.М. Макроекономіка: навч-метод. пос.-Тернопіль: СПП // Тайп, 2009.- 505с.
24. Шевчук В. Інфляційний  "перегрів" української економіки в 2009-2010 роках: причини та наслідки // Економіст № 11, листопад 2011. С. 52-58.
25. Щербак А. Як приборкати інфляцію в Україні // Економіст.-2009.-№9.-С. 42-49.  
26. Державний комітет статистики України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.