Антиінфляційна політика в сучасних умовах

     Кількісне вимірювання зазначених форм інфляції:

• помірній інфляції властивий не надто швидкий темп зростання рівня цін (до 10 % за рік);
• галопуюча інфляція передбачає річне зростання цін від 10 % до 200 %;
• гіперінфляція характеризується темпом зростання цін, який перевищує 200 % річних.

     Варто зазначити, що кількісна характеристика форм інфляції залежно від швидкості зростання рівня цін — важлива, але не визначальна. Найважливішого значення набуває з'ясування впливу різних форм інфляції на економічну поведінку суб'єктів господарювання та на економіку в цілому [12, c.103]. 

      

 

      1.2.Основні види інфляції 

     Види інфляції, що виділяються, пов’язані з певними специфічними 
ознаками. За критерієм відкритості розрізняють відкриту і затамовану 
(пригнічену). Відкрита інфляція – інфляція за рахунок зростання цін на 
товари і послуги. Виникає на ринках, де відбувається вільне ціноутворення. 
Затамована (прихована) інфляція виникає внаслідок товарного дефіциту, 
який супроводжується прагненням державних органів стримувати ціни на 
попередньому рівні. Це досягається шляхом блокування (замороження) цін.

     В залежності від темпів розвитку розрізняють три види інфляції: 
повзучу (помірну), галопуючу і гіперінфляцію.

     Помірна (повзуча) – характеризується повільним, тривалим зростанням 
цін, але не більше ніж на 10% за рік. Ця інфляція притаманна більшості країн 
з розвинутою ринковою економікою і розглядається як звичайне явище. 
Галопуюча інфляція характеризується швидким зростанням цін. Темпи 
знецінення грошей досягають від 20 до 300% в рік. Такі швидкі темпи у 80-х 
роках ХХ століття мали місце, наприклад, в ряді країн Латинської Америки 
(Аргентина, Бразилія), деяких країнах Південної Азії, а в першій половині 90- 
х років – в країнах колишнього СРСР, в тому числі в Україні. Ціни в Україні 
у 1992 році зросли більш ніж в 20 разів. У 1993 році зростання цін виявилося 
ще більш значним (більш ніж в 100 разів). В Україні лише у 1994-1997 роках 
відбулося зниження темпів зростання цін, але в цілому вони залишалися 
високими.

     Гіперінфляція – характеризується дуже високими темпами зростання 
цін, які перевищують 1000% на рік. Її особливість в тому, що ситуація зі 
зростанням цін стає некерованою. Звичайні функціональні взаємозв’язки і 
звичні важелі управління цінами не діють. Як приклад можна навести 
Нікарагуа, де за період громадянської війни середньорічний приріст цін 
досягав 33000%. При гіперінфляції гроші починають втрачати здатність 
виконувати свої функції, падає їх роль в економіці, відбувається 
натуралізація господарських зв’язків, поширюються бартерні операції, 
порушуються фінансовий і кредитний механізми, розвиваються 
неорганізовані, стихійні процеси в економіці тощо. При гіперінфляції 
виникає стагфляція.

     Стагфляція (від лат. stagno – роблю нерухомим і inflatio – надуття) – 
сполучення, поєднання стагнації та інфляції, стан економіки, при якому 
відбуваються одночасно спад виробництва, зростання цін і безробіття, 
поєднання економічної кризи з інфляцією.

     В залежності від прогнозування розрізняють очікувану і неочікувану 
інфляції.

     Очікувана інфляція – прогнозоване зростання цін в якомусь періоді. Це 
передбачуваний рівень; темп інфляції, який очікується через певний період 
часу в майбутньому.

     Неочікувана (непередбачена) інфляція характеризується рівнем, який 
виявився вищим ніж очікуваний за певний період. Якщо очікуваний темп 
інфляції 10% в рік, а фактичний - 15% за той же період, то непередбачений 
темп інфляції складає 5%.

      
2.

 

      2. Особливості інфляційних процесів в Україні

     2.1. Причини виникнення та аналіз інфляційних процесів в Україні 

     Найбільш  істотним негативним явищем в економіці  України на етапі її ринкового  формування виявилась інфляція. З  ледь помітного знецінення грошей у 80-ті роки вона за короткий час (близько 3 років) сягнула надвисокого рівня. Дивно те, що такий сплеск інфляції стався в одній з найбільш економічно розвинутих і соціально-благополучних республік колишнього СССР. Цей феномен не дістав належного дослідження та об`єктивної оцінки і залишається мало зрозумілим для широкої громадськості. Така ситуація сприяє використанню інфляційної загрози як аргументу проти виходу України з єдиного рублевого простору і взагалі проти розбудови незалежної української держави. Тому вивчення інфляції в сучасній Україні набуває винятково важливого значення.

     Фактичний рівень інфляції в Україні упродовж 2005-2009 рр. постійно перевищував прогнозований рівень, прийнятий для офіційних розрахунків параметрів державних бюджетів (табл. 2.1).

     Таблиця 2.1

     Порівняння  прогнозованих і фактичних рівнів інфляції [16]

 

 

     У 2008 р. в Україні при загальному індексі споживчих цін 16,6% споживчі ціни на продовольчі товари зросли на 22,9%, послуги – на 12,0%, непродовольчі  товари – на 6,0% [16]. Найбільший вплив  на цінову ситуацію на споживчому ринку  справило зростання цін на продукти харчування (на 24,7%), у т.ч. на олію (70,4%), фрукти (60,3%), яйця (54,4%), молоко (44,7%), масло (42,6%), сир (39,6%), борошно (36,9%), овочі (35,4%). На загальне підвищення цін у сфері послуг визначально вплинуло зростання цін на паливо і мастила (на 36,2%), а також збільшення плати за житло (на 23,1%), водопостачання (на 17,8%), каналізацію (на 18,3%), гарячу воду та опалення (на 15,1%), за проїзд у пасажирському залізничному транспорті (на 15,9%). Зросла також плата за освітні послуги (на 15,8%) [15, 75]. Динаміка споживчих цін по основних товарах за 2008-2010 рр. подана у таблиці 2.2.

     Таблиця 2.2.

     Індекси споживчих цін в Україні [26]

 

     З початку 2009 р. споживчі ціни в Україні  зросли на 11,7 %. З жовтня 2010 р. – на 14,8 %. Це найвищий показник інфляції в  річному виразі за останні п'ять  років. Експерти прогнозують зростання цін за підсумками 2009-го на рівні 13,5-14,0 % за умови, що влада залишить без змін комунальні й транспортні тарифи. За підсумками жовтня 2007-го інфляція становить 2,9 %, порівняно з вересневим показником 2,2 %.

     Серед зовнішніх чинників, що справили суттєвий вплив на темпи інфляції в Україні, основними є: зростання цін на енергоресурси і продовольство, девальвація долара США відносно євро.

     Зростання світових цін на продовольчі товари у 2009 р. відбулось внаслідок перевищення  попиту над пропозицією. Несприятливі погодні умови, зменшення посівних площ, переорієнтація на виробництво біопалива зумовили зменшення виробництва і скорочення запасів зерна. У 2009 р. світові запаси зернових були найменшими за останні 25 років, що призвело до різкого подорожчання зерна (у 1,9 разів) і продукції тваринництва (у 2 рази).

     В Україні у 2009 р. через несприятливі погодні умови та зменшення площ посівів валовий збір зернових та зернобобових культур зменшився  на 14,5%, соняшнику – на 11,6%. Ціни на молоко і молочні продукти суттєво зросли внаслідок зростання цін на корма і зерно. До того ж упродовж 2005-2009 рр. поголів’я великої рогатої худоби зменшилося на 35% [15, c.74].

     Підвищення  цін на продукти харчування відбулося  також внаслідок зростання у 2009 р. собівартості продукції галузей, що обслуговують сільське господарство. Ціни виробників коксу і продуктів нафтопереробки зросли на 50,4%, хімічної продукції – на 21,4%, електроенергії, газу та води - на 20,9%.

     Девальвація долара США відносно євро протягом 2008-2009 рр. становила 24%. ФРС США протягом 2009 р. неодноразово знижувала відсоткову ставку (на кінець 2009 р. її значення було 4,25%), на що інвестори реагували переведенням коштів в єну і євро. Окрім того, девальвація долара США погіршила фінансовий стан європейських компаній-експортерів, адже значна частина контрактів передбачає розрахунки у доларах США. Вплив цього фактору на інфляційну ситуацію спостерігався й в Україні: з початку 2008 р. гривня відносно євро подешевшала на 24,5%. Оскільки 35% українського імпорту припадає на країни Європи, зростання євро призводить до подорожчання імпортних товарів [26].

     До  внутрішніх чинників що спричинили сплеск інфляції в Україні у 2009 р. слід віднести: надмірне збільшення доходів населення; дисбаланс між зарплатою і продуктивністю праці; стрімке зростання зовнішніх інвестиційних ресурсів; монополізація окремих ринків товарів і послуг.

     Надмірне  збільшення доходів населення відбулося  через перевищення темпів зростання доходів населення над темпами зростання ВВП.

     Щорічне збільшення соціальних бюджетних видатків (у 2006 р. - на 49,1%, у 2007 р. - на 106,8%, у 2008 р. – на 3,7%, за 11 міс. 2009р. – на 16,1%) призвело до збільшення інфляційної складової у структурі доходів населення. У січні-листопаді 2009 р. соціальні виплати становили 38,2% доходів населення, зарплата – лише 42,6%. 

     Співвідношення  між середньомісячною зарплатою  і середньомісячним ВВП на одного зайнятого економічною діяльністю в Україні у 2008 р. становило 1:2,08, тоді як в Польщі - 1:2,65; в Чехії - 1:2,76. До того ж, упродовж останніх років в Україні відбувалося суттєве перевищення темпів приросту зарплати над темпами приросту ВВП у розрахунку на одного зайнятого. Водночас, в Чехії та Польщі мала місце протилежна тенденція [26]. 

     Отже, в Україні формується дефіцит товарної пропозиції над платоспроможним попитом, що збільшується через зростання рівня зарплати.

     Стрімке зростання зовнішніх кредитних  зобов’язань та іноземних інвестицій змусило НБУ проводити інтервенції  для підтримки фіксованого курсу  національної валюти (у 2009 р. НБУ викуплено іноземної валюти на суму 7,6 млрд. дол. США), що призвело до збільшення грошової маси в обігу.

     Таблиця 2.3.

     Індекс  інфляції за категоріями  товарів і послуг за 2008-2010р. [26]