Анализ и прогнозирование составляющих общественной системы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут економіки  та менеджменту

Кафедри міжнародної  економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

З дисципліни «НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА»

 

Тема: «аналіз та прогнозування  складових суспільної системи»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Дідук Тетяна, ФЕП 313

 

Перевірила:

 

План

Вступ

1. Сутність соціальної сфери
2. 1. Показники соціальної сфери в Україні

2.   2.. Показники соціальної сфери в Російській Федерації

3. Прогноз

4. Порівняння показників обох країн.

 

Вступ

Соціальної сфери - комплекс галузей, що забезпечують зростання рівня  споживання та вдосконалення благ . Розширення асортименту життєвих благ, які входять до фонду споживання і задовольняють зростаючі потреби  людини — учасника суспільного виробництва, — забезпечує саме розвиток соціальне орієнтованих галузей народногосподарського комплексу. Послуги в цьому процесі виконують, як правило, роль фактора, який забезпечує відтворення робочої сили.

Соціальний комплекс у суспільному  розвитку визначається двома головними функціями. Перша полягає в тому, що завдяки його функціонуванню створюється комплекс життєвих благ, необхідних для нормального розширеного відтворення робочої сили, а друга — в тому, що заклади і підприємства цього комплексу забезпечують підвищення рівня життя членів суспільства.

Соціальна сфера, задовольняючи потреби  населення в культурних цінностях, освіті, охороні здоров'я, комунальному обслуговуванні тощо все більше впливає  на виробництво матеріально-речового багатства через прискорення науково-технічного прогресу, створення необхідних передумов для підвищення рівня зайнятості у суспільному виробництві та раціонального використання трудових ресурсів, забезпечення розширеного відтворення робочої сили, удосконалення структури вільного часу працюючих. Одночасно з цим розвиток соціальної сфери сприяє розв'язанню яких соціальних завдань, як формування гармонійно розвиненої особистості, ліквідація культурно-побутових розбіжностей між містом і селом, між соціальними групами населення і районами країни. Вона не тільки бере участь у відтворенні головної продуктивної сили суспільства — людини і тим самим актив-о впливає на створення сукупного продукту, а й визначає самі види соціально-економічного прогресу. [п. 1]

 

 

1. Сутність, роль і місце у суспільному розвитку України

Розвиток суспільного виробництва  підпорядковується головній меті —  найбільш повному задоволенню постійно зростаючих потреб всіх членів суспільства. Чим вищими є темпи соціально-економічного розвитку, тим динамічніше змінюються людські потреби і сама структура життєвих благ, покликаних їх задовольняти та забезпечувати всебічний і гармонійний розвиток особистості.

До складу соціального комплексу  входять соціальні сфера (сфера  послуг) та виробництво товарів народного  споживання (насамперед легка промисловість).

У зростанні життєвого рівня  населення велика роль належить соціальній сфері, яку становлять: житлове і  комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв'язок, система побутового обслуговування населення, освіта, культура і мистецтво, охорона здоров'я, фізична культура і спорт. За своїм призначенням всі вони істотно впливають на вирішення основних соціально-економічних завдань. Зокрема, від рівня розвитку медичного обслуговування значною мірою залежать показники здоров'я населення, тривалості життя, його природного приросту. Завдяки впровадженню найбільш ефективних способів лікування хвороб, широкого комплексу санітарно-культурних і профілактичних заходів створюються передумови для істотного скорочення втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність.

Світові тенденції показують, що з підвищенням життєвого рівня населення набувають подальшого розвитку галузі та сфери праці, де виробляються матеріальні і духовні блага. На сучасному етапі розвитку суспільства загальною закономірністю є зростання соціально-економічного значення споживання різного роду послуг, а звідси — і галузей, які надають ці послуги.

Це знаходить своє відображення як в абсолютному та відносному збільшенні їх у загальній масі життєвих благ, так і у випереджаючих темпах зростання споживання послуг відносно споживання інших життєвих благ.

Основне значення соціальної сфери  полягає в тому, що весь комплекс її галузей забезпечує зростання  рівня споживання та вдосконалення  його структури. Розширення асортименту життєвих благ, які входять до фонду споживання і задовольняють зростаючі потреби людини — учасника суспільного виробництва, — забезпечує саме розвиток соціально орієнтованих галузей народногосподарського комплексу. Послуги в цьому процесі виконують, як правило, роль фактора, який забезпечує відтворення робочої сили.

Роль соціального комплексу  у суспільному розвитку визначається двома головними функціями. Перша полягає в тому, що завдяки його функціонуванню створюється комплекс життєвих благ, необхідних для нормального розширеного відтворення робочої сили, а друга — в тому, що заклади і підприємства цього комплексу забезпечують підвищення рівня життя членів суспільства.

Зростання соціально-економічного значення послуг соціальної сфери обумовлюється  перш за все глибокою трансформацією характеру самої праці, її інтелектуалізацією. Природно, переважання творчих начал у будь-якому виді трудової діяльності об'єктивно визначають необхідність оволодіння людиною глибокими та всебічними знаннями, не тільки безпосередньо пов'язаними з її професійною діяльністю.

Розширення масштабів і покращання якості робочої сили практично є постійно діючим фактором, що визначає потенційні можливості щодо високих темпів поступового руху суспільства. Чим більшій масі робочої сили соціальна сфера забезпечить відповідний кваліфікаційний рівень і чим глибшим буде його загальнотеоретичний фундамент, тим вищими будуть темпи оволодіння робочою силою нових трудових функцій, нової технології та техніки.

Характер, зміст і напрями розвитку соціальної сфери підпорядковані потребам розвитку як матеріального виробництва, так і нематеріального. Вона не тільки бере участь у відтворенні головної продуктивної сили суспільства — людини і тим самим активно впливає на створення сукупного продукту, а й визначає самі темпи соціально-економічного прогресу.

В умовах високого рівня розвитку продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці на базі науково-технічного прогресу ускладнюються виробничі зв'язки, які вимагають від кожного учасника виробництва глибоких знань у будь-якій сфері прикладання праці. Високий рівень загальних і спеціальних технічних та гуманітарних знань, а також культури і широкого світогляду в сучасних умовах практично перетворюється не лише у фактор подальшого удосконалення продуктивних сил, а й прискорення соціально-економічного прогресу.

Соціальна сфера, задовольняючи потреби населення в культурних цінностях, освіті, охороні здоров'я, комунальному обслуговуванні тощо все більше впливає на виробництво матеріально-речового багатства через прискорення науково-технічного прогресу, створення необхідних передумов для підвищення рівня зайнятості у суспільному виробництві та раціонального використання трудових ресурсів, забезпечення розширеного відтворення робочої сили, удосконалення структури вільного часу працюючих. Одночасно з цим розвиток соціальної сфери сприяє розв'язанню таких соціальних завдань, як формування гармонійно розвиненої особистості, ліквідація культурно-побутових розбіжностей між містом і селом, між соціальними групами населення і районами країни. [п. 1]

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО  КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Подальший розвиток соціального комплексу  України повинен забезпечити  підвищення життєвого рівня населення, всебічний - розвиток людини та зростання  продуктивності праці. Разом з тим тут нагромаджено багато проблем, які потребують:

• визнання галузей соціального  комплексу такими, що беруть активну  участь у виробництві матеріальних і духовних благ, послуг;

• подолання залишкового принципу фінансування галузей загального призначення;

• подолання міжрегіональних відмінностей у рівні обслуговування населення  та забезпечення його елементами соціальної інфраструктури у відповідності  з нині існуючими нормативами;

• встановлення обґрунтованого рівня оплати праці фахівців галузей соціального комплексу, зокрема працівників освіти, охорони здоров'я, культури, науки;

• формування ефективної системи  управління галузями соціального призначення  в умовах різних форм власності; розробки нових типів проектів навчальних закладів, установ культури, охорони здоров'я з урахуванням формування ринкових відносин, широким використанням сучасного обладнання, оргтехніки;

• розробки науково обґрунтованих критеріїв розвитку матеріальної бази галузей соціального комплексу.

А також окремо можна виділити проблеми,які існують зараз в легкій промисловості. Їх можна розділити на три групи:

I. Проблеми, які були породжені  промисловими структурами, які  Україна отримала в спадок  від СРСР:

• Проблема міжгалузевого обміну,

• Оптової дистриб’юції товарів,

• Сировинна проблема (зокрема, проблема давальницької сировини),

• Проблема відносно великих виробничих витрат.

• Спаду виробництва протягом 1991-1999рр.

II. Проблеми економіки перехідного  періоду: Це проблеми, пов’язані  з недосконалістю українського  законодавства:

• Проблема захисту українського виробника,

• Недосконале оподаткування підприємств.

III. Економічно-соціальні проблеми, які сформувалися протягом переходу до ринкової економіки

• Проблема великих масштабів тіньового  сектору виробництва, імпорту продукції,

• Великий сегмент споживачів з низькими доходами (70% від усього населення),

• Нестача кваліфікованих управлінців

Серед усіх інших проблем галузі, є такі, які не залежать потужностей  підприємств виробляти якісну продукцію. Не залежать від бажання чи то можливостей  підприємства її реалізовувати. Мова йде про рівень доходів населення. [2, с.84]

 

2.1. Показники соціальної сфери  в Україні

Соціальна сфера складається з  двох комплексів: соціально-культурного і матеріально-побутового. Соціально-культурний комплекс включає галузі, пов'язані з відтворенням головної продуктивної сили суспільства, відновленням її працездатності і зміцненням здоров'я, з формуванням людського капіталу. Для цього комплексу характерним є переважання безплатних послуг та їх загальнодоступність. Галузі цього комплексу є важливим фактором підвищення продуктивності праці в усіх сферах господарського і культурного життя. [п. 2]

1. Освіта.

Освіта — цілеспрямована пізнавальна  діяльність людей з отримання  знань, умінь, або щодо їх вдосконалення. Першою освітянською ланкою є дошкільні заклади

Освіта призначена, щоб дати новому поколінню початкові знання культури, формуючи поведінку у дорослому  житті і допомагаючи у виборі можливої ролі в суспільстві. У широкому сенсі слова, освіта — процес або  продукт "…формування розуму, характеру або фізичних здібностей особистості… У технічному сенсі утворення — це процес, за допомогою якого суспільство через школи, коледжі, університети та інші інститути цілеспрямовано передає свою культурну спадщину — накопичене знання, цінності та навички — від одного покоління іншому «між поколіннями». [п. 3]

Дошкільні навчальні  заклади (Табл. 1)

	Кількість закладів, тис.	В них місць, тис.	Кількість дітей у закладах, тис.	Охоплення дітей закладами, відсотків  до кількості дітей відповідного віку
2004	14,9	1040	996	50
2005	15,1	1056	1032	51
2006	15,1	1063	1081	53
2007	15,3	1084	1137	54
2008	15,4	1110	1195	54
2009	15,5	1121	1214	53
2010	15,6	1136	1273	56

http://www.ukrstat.gov.ua/Держкомстат України/ освіта/ дошкільні навчальні заклади.

мал. 1

За показниками, які вказані  на діаграмі видно, що кількість дошкільних начальних закладів в Україні  зростає з кожним роком, і завдяки  цьому зростають і місця у  цих закладах. Звичайно показники  не дуже сильно збільшуються в середньому на 100 таких закладів у рік,

мал. 2

Ця діаграма показує співвідношення кількості місць з кількість  дітей у дошкільних навчальних закладах. За цими показниками можна зрозуміти  що кількість місць перевищує  за кількість дітей, які претендують  на місце у цих дошкільних навчальних закладах лише у 2004-2005 роках, а потім динаміка показує, що дітей більше ніж місць у цих закладах. Це дуже погано, оскільки за цими показниками не кожна дитина може навчатися у таких закладах.