Лекции по "Екологічна токсикорогія"

     - підкислення грунтів

     - заболочення

     - осушування боліт

     - спустелювання

     - урбанізація

     - забруднення 

     1. Неправильне розорювання. На розорюваних грунтах під час природних катаклізмів верхній родючий шар вимивається, видувається, видалення відбувається швидше у порівняні з нетрив. грунтами. 

     2) Перевипасання  спричиняє зменшенню трав’янистості в результаті відбувається ерозія, зменшення родючості грунту. 

     3) Зменшення лісистості  призводить до вимивання поживних речовин з грунту, втрати вологості, затоплення низинних місцевостей, посилення водної та вітрової ерозії, спустелювання. Найнебезпечніше зменшення лісистості у тропічних районах, де понад 90% біогенних елементів отримується з опадами листя. 

     4) Зрошення у посушливих місцевостях призводить до вимивання солей у верхні шари грунту, що призводить до засолення при швидкому випаровуванню води. Зрошення забрудненими стічними водами призводить до забр грунтів важкими металам, пестицидами, нафтопродуктами, радіонуклідами. На даний час у світі близько 30% грунтів відносяться до засолених. 

     5) Ерозія грунтів:

     - Водна

     - Вітрова

     При цьому руйнується верхній шар  грунту, винесення його часток водою  або вітром. Даний процес підсилюється ід час проведення с/г робіт. Під  час повітряних бур потоками повітря переносяться тони грунту. площа еродованих грунтів у сіті становить 700 млрд. га.

     Основні причини ерозії грунтів:

     - розорюваність цілинних земель

     - вирубування лісів

     - перевипасаня і витоптування  трав’яного покриву

     - кар’єрний спосіб видобутку корисних  копалин.

     - будівництво споруд, транспортних  магістралей, комунікацій. 

     6) Підкислення грунтів   зменшення їх рН спричинюється внесенням у грунт речовини, які мають кислі сполуки.

     Причини підкислення:

     - винесення з глибоких шарів  сульфідів під час видобування корисних копалин.

     - випадання кислотних дощів

     - стічні води підприємств

     - стічні води сміттєзвалищ. 

     7) Заболочування –  це втрата земель із господарського використання в результаті:

     - нераціонального поливу

     - інфільтрації вод із великих  водосховищ у прилеглі землі.

     - затоплення великих територій  при буд ГЕС

     -  затоплення водою відпрацьованих  кар’єрів. 

     8) Болота – це унікальні екосистеми з відповідними видами рослинності і тваринності. Болота формують стік річок, клімат прилеглих територій, регулюють вологість, температуру, радіоактивний фон, поглинають і утримують забруднені речовини, є джерелом кисню. На території боліт знаходяться лікарські рослини, вони сприяють зменшення замулення річок, утримуючи продукти розпаду, є джерелом торфу.

     Осушування  боліт – спричинює порушення біоекосистеми. 

     9) Спестелювання –  це зменшення біологічної продуктивності природних екосистем.

     Типи  спустелювання:

     - Аридне – деградація пустельних та напівпустельних територій. Сюди входить знеліснення, ерозія, знесоленя.

     - Арктичне – характерне для тундрових та лісотундрових екосистем, грунти під час даного спустелювання дуже довгий час не відновлюється. Дане спустелювання виникає в наслідок видобутку нафти та ін. корисих копалин, пере випасання. 

     10) Урбанізація –  (розростання міст) – призводить до виведення великих територій із с/г використання. 

     11) Забрудненя грунтів  – відбувається внесенням мінеральних добрив, пестицидів, добрив із важкими металами, потрапляння нафтопродуктів, радіонуклідів. 
 

     8.   ТОКСИКОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ОТРУТ.

Токсикологічна класифікація отрут: 

 

   Однак токсикологічна класифікація отрут має дуже загальний характер і звичайно деталізується за рахунок додаткової інформації про їх "вибіркову токсичність". 
 
 

     9.   ЕКОТОКСИКОЛОГІЧНА НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ ПЕСТИЦИДІВ.

     Хімічні та біологічні речовини, що використовуються для боротьби зі шкідливими організмами  називають пестицидами.

     Пестициди призначені для зменшення розвитку організмів, які наносять шкоду сільському господарству (близько 300 видів організмів, або 0,1% від загальної кількості).

     Використання  хімічних засобів захисту рослин в усьому світі постійно підвищується. Використання цих засобів дає  змогу знизити втрати сільськогосподарської продукції, які можуть досягати великих розмірів до 35% і вище.

     Однак, масове застосування хімічних пестицидів крім позитивного ефекту призвело до цілої низки негативних наслідків. Забруднення довкілля, нагромадження  залишків у продуктах харчування, порівняно швидкий розвиток у шкідників резистентності проти отрут ускладнює застосування хімічного методу.

     Оскільки  пестициди є токсичними речовинами, які людина свідомо вносить у  агроценози, питання міграції, транслокації та трансформації їхньої діючої речовини у об'єктах довкілля є одним з першочергових при виборі комплексу засобів захисту рослин. 

     Залежно від призначення  пестициди (отрутохімікати) поділяють на:

     •     гербіциди-знищення бур'янів;

     •     арборициди - бур'янистої кущової рослинності;

     •     альгіциди - водної рослинності;

     •     акарициди - для боротьби з кліщами;

     •     альгіциди - для боротьби з водною рослинністю;

     •     антисептики - для дезинфекціїта  захисту матеріалів від руйнації;

     •  арборициди - для знищення небажаної деревної та кущової рослинності;

     •     атрактанти - для приманювання комах;

     •     афіциди - для боротьби з попелицями;

     •     бактерициди - для боротьби з патогенними  бактеріями;

     •     десиканти - для підсушування рослин;

     •     дефоліанти - для видалення листя;

     •     інсектициди - для боротьби з шкідливими комахами;

     •     лимациди - для боротьби з молюсками;

     •     нематоциди - для боротьби з круглими черв'яками (нематодами);

     •     репеленти - для відлякування комах;

     •     ретарданти - регулятори росту рослин;

     •     родентициди - для боротьби з гризунами;

     •     фунгіциди  - для  боротьби з  хворобами  та фітопатогенними  грибами - збудниками захворювань рослин. 

     Пестициди, які використовують в Україні, поділяють  на групи:

     •  препарати рослинного, грибного та бактеріального походження;

     •  неорганічні препарати, до складу яких входять ферум, купрум та ін.;

     •  синтетичні органічні препарати, що містять хлор, сульфур, фосфор. Пестициди  останньої групи найнебезпечніші 

     За  хімічною природою пестициди поділяють на:

     •  хлор-, фосфор-, меркурій-, арсенорганічмі сполуки;

     •  похідні сечовини;

     •  похідні карбамінової, тіб- і дитіокарбамінової  кислот;

     •  похідні фенолу;

     •  сульфурвмісні та купрумвмісні. 

     Класифікація  пестицидів за величиною ЛД₅₀ (при одноразовому надходженні у травний канал):

     •  сильнодіючі,        ЛД₅₀   < 50мг/кг;

     •  високоотруйні,    ЛД₅₀ = 50-200 мг/кг;

     •  середньоотруйні, ЛД₅₀ = 200-1000 мг/кг;

     •  малоотруйні,        ЛД₅₀ > 1000 мг/кг. 

     Накопичення пестицидів визначають за коефіцієнтом кумуляції К (відношення сумарної дози, що призводить до загибелі половини піддослідних тварин при багаторазовому введенні, до дози, яка спричиняє таку саму загибель при одноразовому введенні):

     о надакумуляція,                      К< 1;

     о виражена кумуляції,              К = 1-3;

     о помірна кумуляція,                К = 3-5;

     о слабко виражена кумуляція    К>5.