Лекции по "Екологічна токсикорогія"

      - МА - показник міграції токсиканта з грунту в атмосферу.

      -  МВ - показник міграції токсиканту з грунту в підземні грунтові чи поверхневі води.

      -    ТВ - транслокаційний показник шкідливості характеризується переходом токсиканту з орного шару грунту через коріння рослин у зелену масу та плоди.

      - ГДК_хп - ГДК токсиканту у харчових продуктах.

      - ДЗК - допустимі залишкові кількості токсикантів у харчових продуктах.

      4.  ГДД - гранично допустима доза, регламентує найбільше значення індивідуального еквіваленту дози за рік, який при рівномірному впливі не викликає змін у стані здоров'я осіб при тимчасовій чи постійній роботі з джерелами опромінення, що визначаються сучасними методами. Більш докладний розгляд значень ГДД наведений у підручниках з екологічної радіології.

      -  МД - межа дії - еквівалент дози за рік, що в 10 раз менша за ГДД. Вводиться для осіб, які безпосередньо не працюють з джерелами іонізуючого опромінення.

      5.  Шкірно-парентеральний коефіцієнт- відношення ЛД₅₀ при нанесенні на шкіру і при парантеральндму введенні, що характеризує всмоктування БАР через шкіру.

      6.  Середній час загибелі тварин (рослин) - середній термін загибелі 50 % тварин (рослин) після гострого впливу БАР. що позначається як ТL₅₀

      .

      Крім  сталих визначень та понять прийшли  нові чи набули дещо ширшого звучання традиційні. Серед найбільш уживаних термінів слід звернути увагу на такі, шо широко застосовуються при проведенні екотоксикологічних досліджень:

      -  Ведучий компонент - токсикант чи БАР з характерними якостями і специфічною біологічною активністю та токсичністю, що у запропонованому для використання засобі відповідає за розвиток найбільш шкідливої уражуючої дії.

      -  Екотоксичний засіб - засіб, який може спричинити до розвитку надзвичайних подій, аварій чи катастроф, але без використання якого неможливе функціонування технологічного процесу, що необхідний для використання та впровадження у виробництво готової товарної продукції.

      -   Гостра інтоксикація - результат одноразового чи короткочасного впливу токсиканту, що має маніфестуючі, специфічні екотоксичні прояви дії у коретгкий термін (до 7-14 діб) з моменту аплікації.

      -  Підгостра інтоксикація - результат разового чи декількох повторних введень БАР чи токсиканту, що викликає дію на нетривалий період та має деякі екотоксичні прояви.

      -  Хронічна інтоксикація - результат тривалого впливу, що не завжди має типові екотоксичні прояви.

      - Парентеральна дія - метод введення БАР, що минає шлунково-кишковий тракт.

      -  Токсичність - показник, за значенням зворотній до значень середньо летальної дози чи концентрації.

      В разі дії токсодоз токсикантів, менших за середньолетальпі значення, вони викликають ураження різного ступеню скрути:

      • важкі ураження виникають при одноразовому впливі доз (концентрацій) на рівні 0.3-0,5 ЛД₅о (0,3-0,5 ЛК₅₀ чи 0,3-0,5 CLt₅₀);

      • ураження  середнього   ступеню  скрути   -   при дозах (концентраціях)   на  рівні 0,2 ЛД₅₀ (0,2 ЛК₅₀ чи 0,2 СLt₅₀)

      • легкого ступеню - при дозах (концентраціях) на рівні 0,1 ЛД₅₀ (0,1 ЛК₅о чи 0,1 CLt₅₀). При проведенні  екотоксикологічних досліджень  особливе значення  має знання

      летальних, токсичних та хронічних доз чи концентрацій.

      Концентрації, крім поділу на добову та разову, у практиці поділяються на:

      • насичуючу (загальна маса БАР, що введена у певних кількісних значеннях через чіткі проміжки часу, викликає специфічний ефект);

      • ударну (кількість БАР введена одномоменто для досягнення   максимальної дії у найменший термін з моменту застосування для досягнення специфічної дії);

      • підтримуючу   (кількість,   що   протягом   зазначеного   часу   при   багаторазовому введенні зберігає ефект специфічної дії).

      Ключові значення, які визначають основні  принципи державної політики у сфері поводження з екотоксикантами (до яких належать відходи) та регулюють основні умови, вимоги і правіша щодо екологічно безпечного поводження з ними.

      -   Відходи - будь-які речовини і предмети, від яких їх власник (фізична або юридична особа, чия діяльність призводить до утворення відходів) позбавляється чи має намір позбавитись шляхом утилізації чи видалення.

      -  Небезпечні відходи - це відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики речовин яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей. Вони вимагають спеціальних меч одів і засобів поводження з ними та включені до спеціальних переліків.

      -   Поводження з відходами - дія. що спрямована на запобігання утворення відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, утилізацію, видалення, знешкодження і поховання. Такі дії передбачають екотоксикологічний контроль за якістю виконання таких операцій і, звичайно, нагляд за місцями видалення чи їх поховання.

      -   Обробленням відходів - здійснення будь-яких технологічних операцій, що ведуть до зміни фізичних, хімічних чи медико-біологічних властивостей. Метою оброблення відходів є підготовка їх до екологічно безпечного зберігання, транспортування, переробки, утилізації чи видалення з обігу.

      -  Утилізація відходів передбачає використання їх як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів шляхом здійснення операцій, перелік і обсяг яких затверджується на підставі експериментальних досліджень та екологічної експертизи директивними органами в Україні.

      -    Знешкодження відходів та токсикантів - це зменшення чи усунення небезпечності їх шляхом механічних, фізико-хімічних або біологічних методів обробки. Висновок про ефективність знешкодження може бути зроблений лише на підставі експериментального екогоксикологічного дослідження. Всі інші методи дають приблизне, попереднє, а подекуди спотворене уявлення як про ефективність, так і про наслідки використання утилізації чи знешкодження токсиканта.

      Слід  нагадати, що по відношенню до деяких видів  сильнодіючих токсичних речовин (СДОР), які належать до класу небезпеки - хімічна, біологічна та екологічна зброя тощо, існують міжнародні норми, що регламентують не тільки порядок поводження, але і шляхи знищення та зберігання. Наприклад, ряд СДОР (зарин, табун, зоман, іприт, Ві-Х, рицин, діоксини тощо) не можна знищувати шляхом термічного знищення. 
 

     3.   КРИТЕРІЇ ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТУ.

     В зв'язку з інтенсивним і зростаючим забрудненням хімічними речовинами ґрунтів розроблені гранично допустимі концентрації (ГДК) деяких шкідливих речовин у ґрунті.

     Принципи  нормування шкідливих речовин у  ґрунті значно відрізняються від  принципів, покладених в основу нормування їх для водоймищ, атмосфери повітря  та харчових продуктів. Різниця обумовлена тим, що пряме надходження шкідливих  речовин через ґрунт в організм людини невелике, обмежене не багатьма випадками прямого контакту з ґрунтом (ручний обробіток ґрунтів, ґрунтовий пил, гра дітей в пісочницях і ін.).

     Для санітарної оцінки ґрунтів проводиться  регламентацію допустимого вмісту хімічних речовин.

     ГДК г. - гранично допустима концентрація хімічних речовин в родючому шарі ґрунту, мг/кг. Ця концентрація не повинна викликати прямого чи опосередкованого негативного впливу на середовища, які стикаються з ґрунтом та на здоров'я людини, а також на самоочищення ґрунту.

     При обґрунтуванні ГДК ґрунту орієнтуються на наступні основні показники, що визначаються експериментально:

     МА - міграційний повітряний показник шкідливості, що характеризує перехід хімічної речовини з родючого шару ґрунту до атмосфери, мл/м .

     МЛ - міграційний водний показник шкідливості, що характеризує перехід хімічної речовини з родючого шару ґрунту в підземні ґрунтові води і поверхневі джерела води, мг/л.

     ТО  - транслокаційний показник шкідливості, що характеризує перехід хімічної речовини з родючого шару через кореневу систему в зелену масу чи плоди рослини, мг/кг.

     ЗС - загальносанітарний показник шкідливості, що характеризує вплив хімічних речовин на самоочисні властивості ґрунту та ґрунтовий мікробіоценоз, мг/кг.

     ТДК г. (ОДК) - тимчасово допустима концентрація (орієнтовно допустима концентрація) хімічної сполуки в ґрунті, яка встановлена розрахунковим шляхом, мг/кг (тимчасовий норматив на 3 роки). 
 
 

     ГДК деяких хімічних речовин  у ґрунті

 

     Хімічні речовини, які попадають в ґрунт, надходять в організм людини головним чином через контактуючі з  ґрунтом речовини:

     - воду;

     - повітря;

     - рослини. 

     По  біологічним ланцюгам:

     -     ґрунт - рослина - людина;

     -     ґрунт - рослина - тварина - людина і ін. 

     Тому  при нормуванні хімічних речовин  в ґрунті враховується не тільки та небезпека, яку представляє ґрунт  при безпосередньому контакті з речовиною, але головним чином наслідки повторного забруднення контактуючих з грунтом речовин. При цьому враховують і інші фактори, які проявляють вплив в справжніх умовах на кількісний вміст і поведінку хімічних речовин в ґрунті (тип ґрунту, механічний склад, морфологія, мікробіоценоз, рН температура, вологість і ін.).

     Теоретично  обумовлена така необхідність нормування таких стабільних хімічних речовин, як солі важких металів (свинець, миш'як, мідь, ртуть), а також мікроелементів (молібден, мідь, цинк, бор, ванадій та ін.), які застосовуються як мікродобрива в сільському господарстві.

     Оцінка  санітарного стану ґрунтів проводиться  у відповідності з "Оцінювальними  показниками санітарного стану  ґрунтів населених пунктів", затверджених Міністерством охорони здоров'я, в якості хімічного показника береться санітарне число - частинне від ділення кількості ґрунтового білкового азоту (в мг на 100 г абсолютно сухого ґрунту) на кількість органічного азоту (в тих же одиницях). В ґрунті, як відомо, міститься певна кількість, азоту який входе в склад білкових речовин. При внесенні в ґрунт забруднень збільшується вміст органічного азоту і, відповідно, змінюється співвідношення між ними і білковим азотом. 

     В якості показника бактеріального забруднення грунту використовують титр кишкової палички (Е. соlі) і титр одного з анаеробів (В. Регггіп§еш). Ці бактерії надходять в ґрунт з фекаліями. Так як аероб володіє здатністю спороутворення, він зберігається в ґрунті більш довгий час, ніж кишкова паличка. Наявність в ґрунті аеробів при відсутності кишкової палички свідчить про старе фекальне забруднення.

     Санітарно-гельмінтологічним  показником стану ґрунтів є кількість  яєць гельмінтів в 1 кг ґрунту, а санітарно-ентомологічним - наявність личинок і лялечок  мух в 0,25 м її поверхні.