Лекции по "Екологічна токсикорогія"

     78. ПО ОБ’ЄКТАМ ВОДОКОРИСТУВАННЯ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

     -  користування поверхневими водами;

     -  користування підземними водами;

     -  користування внутрішніми і територіальними морськими водами. 
 

     79. ЕКОТОКСИКОДИНАМІКА.

      Екотоксикологія – це наука, яка вивчає токсичні речовини, їх склад, вплив на живі орган. та біосферу в цілому.

      Екотоксикодинаміка – це розділ екотоксикології, який розглядає механізм розвитку та форми токсичних процесів, які викликані дією екотоксикантів на окремий вид або біоценоз.

      В екології в залежності від рівнів організації біологічних систем виділяють 3 розділи:

      - аутоекологія – це опис екологічних ефектів на рівні організму.

      - демекологія – опис екологічних ефектів на рівні популяції.

      - синекологія – опис екологічних ефектів на рівні біоценозу. 

      Відповідно до цього несприятливі екологічні ефекти поділяють на:

      - аутекотоксичні – які проявляються меншій резистентності до інших діючих факторів середовища, меншої активності захворювання, порушення репродуктивності функцій організму, смерті організму.

      - демекотоксичні – проявляються смертю популяції, збільшення захворюваності, зменшення народжуваності, збільшення дефектів розвитку.

      - синекотоксичні – проявляються зміною популяційного спектоценозу, що призводить до зміни окремих видів та порушення взаємовідносин.

      Екотоксичність – це здатність ксенобіотичного профілю викликати несприятливі ефекти у відповідному біоценозі.

      Екотоксичність  буває:

      Гостра  екотоксичність – це результат одноразової дії ксенобіотиків високої концентрації. Може виникати в разі аварій або катастроф, які хар-ся викидом у н.с. значної кількості відносно нестійкого токсиканта або при неправильному використанні хім.. реч. Це може призвести до захворювання і навіть до смерті.

      Хронічна  екотоксичність – це довготривала дія ксенобіотиків, яка хар-ся порушенням репродуктивних функцій, порушення імунітету організму, ендокринної патології, алергією, в окремих випадках до смерті.

      Дія екотоксикантів може бути:

      Пряма дія – це безпосереднє ураження організмів цілої популяції або біоценозу.

      Опосередкована  дія – дія ксенобіотичного профілю середовища на біотичні та абіотичні елементи середовища.

      Змішана дія – це здатність токсикантів спричиняти пряму і опосередковану дію. 
 

     80. ВІДБІР    ЗРАЗКІВ    НА    АНАЛІЗ   І    ДОСЛІДЖЕННЯ    ВЛАСТИВОСТЕЙ ПОВІТРЯ.

     Проби повітря на хімічний аналіз в закритих приміщеннях беруть на рівні дихання людини (біля 1,5 м від полу) згідно плану дослідження.

     Атмосферне  повітря проби збирають на висоті 1.5-2,5 м від поверхні землі і  на певних відстанях від джерела  забруднення (100, 200, 300, 500 м) з урахуванням стану погоди, сили напрямку вітру і т. ін. (Госстандарт 17.2.3.01-77 "Правила контролю якості повітря населених пунктів").

     Визначають  разові, середньодобові, середньомісячні  і середньорічні концентрації хімічних речовин в повітрі.

     Проби повітря для хімічного аналізу  забирають з допомогою повітрезабірника (рис. 1).

     Рис. 1. Схема установки для відбору повітря асніраціпіпш способом

     При цьому використовують газові піпетки, калібровані скляні пляшки, металеві та скляні аспіратори, а також резинові резервуари.

     Визначення  наявності хімічних речовий у  повітрі ведеться поглинанням їх рідкими чи твердими специфічними сорбентами.

     Для визначення об'єму повітря використовують різні аспіратори - від простіших  скляних посудин до автоматичних (Госстандарт 17.2.6.01 -86 "Охорона природи. Атмосфери. Прилади для відбору повітря населених пунктів''').

     При відборі проб повітря фіксують його температуру, вологість, тиск, що дає  можливість з допомогою спеціальних  таблиць і графіків довести об'єм до нормальних умов (0°С, тиск 760 мм рт.ет.) по формулі:

     V°₇₆₀ = Vt * B / (1 + αt) 760

     Де  V°₇₆₀ - досліджуваний об'єм повітря в нормальних умовах (л); Vt - об'єм бутля (л);

     В - барометричний тиск (мм рт.ст.); α- коефіцієнт розширення повітря на 1° (α = 0,003667);

     t -температура (°С) взятого для дослідження повітря;

     (1 + αt) і В/760 визначають по таблицях. 

     81. ЕЛІМІНАЦІЯ

      Екотоксиканти в н.с. здатні:

      - елімінація – видалення токсиканта. Процес елімінації не пов’язаний з руйнуванням токсиканта. Це зміна розподілу токсиканту у середовищі. 
 

     82. ПО ТЕХНІЧНИМ УМОВАМ ВОДОКОРИСТУВАННЯ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

     -  загальне;

     -  спеціальне. 

     83. ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ ТОКСИЧНИХ ВИКИДІВ У АТМОСФЕРУ.

     Зменшення токсичного впливу на атмосферу відбувається за допомогою хімічних біологічних  та фізичних процесів

     1) РОЗСІЮВАННЯ –з абрудників у атмосфері, яка залежить від метеорологічних умов, тобто вологості, температури повітря, швидкості вітру, характеристики забруднювачів.

     2) РУЙНУВАННЯ ТОКСИКАНТІВ ПІД ДІЄЮ  СОНЯЧНОЇ РАДІАЦІЇ

     3) При взаємодії між окремими забруднювачами з утворенням нетоксичних чи малотоксичних сполук.

     4) При взаємодії забруднювачів  з компонентами повітря.

     5) При поглинанні рослинами сполук  N,S та використання даних речовин для синтезу органічних речовин. 

     Токсичність викидів – шкідливий вплив викидів автомобілів.

     Величина  токсичності викидів залежить:

     1) від щільності транспортного  потоку

     2) від кількості газів, які викидає  кожен автотранспорт. 

     Шляхи зменшення негативного  впливу автотранспорту на н.с.:

     - встановлення швидкості руху автотранспорту 60км/год - кількість вихлопних газів найменша;

     - проектування об'їзних шляхів  для транзитного транспорту:

     - озеленення автошляхів;

     - створення дорожніх розв'язок  на двох чи трьох рівнях  із метою зменшення кількості зупинок перед світлофорами, коли різко зростає викид газів;

     - розширення мереж електротранспорту  й метрополітену;

     - переведення автотранспорту на  екологічно чистіше пальне чи  природний газ; ^створення   економніших   двигунів 

     - заміна антидетонаційного домішку  до бензину  тетраетилплюмбуму - екологічно безпечними, зокрема етиловим спиртом;

     - зниження   витрат   палива (фірма   "Аудіо"   створила   модель   із   турбодизельним двигуном  і прямим впорскуванням палива, що на 100км пробігу витрачає  Зл палива);

     - створення автомобілів, у яких джерелом енергії буде водень та електроенергія;

     - зжатий і зжижений газ,, як пальне  для автомобіля;

     - нейтралізація вихлопних газів|( полум'яний, термічний, житкісний  нейтралізатор);

     - електромобіль. 

     Шляхи зниження токсичних  викидів промисловості                                             

     До  міроприємств направлених на зменшення  викидів шкідливих речовин в  атмосферу можна віднести:

     - удосконалення технологічних процесів, створення безвідходних та малоєідходних технологій;

     - розробка і установка на підприємствах високоефективних газопиловловлювальних електрофільтрів або інших фільтрів різних конструкцій, високих труб;

     - створення санітарно-захистні зони. 

     Безвідходних  технологій - це спосіб виробництва продукції, який дозволяє найбільш раціонально та комплексно використовувати сировину і енергію в циклі сировинні ресурси - виробництво - споживання - вторинні ресурси.  

     безвідходна технологія містить  три важливих положення. /   

     1.   Обов'язкове  раціональне і комплексне  використання   природної сировини  та Максимально можливе використання потенціалу енергетичних ресурсів. /        

     2. Використання сировинним ресурсів  у циклі, який включає сферу  споживання, де 'відходи знову повинні повертатися до сфери виробництва як вторинні ресурси. \   

     3. Комплекс організаційно-технічних,  науково-дослідних та проектних  робіт.

     "[Необхідно    розробити   такі   процеси    і   технологічні   схеми,   які    виключали   б забруднення атмосферного повітря.

     -т-4 Рроте, прикладів ідеальних виробництв, які б працювали за принципом замкнених ^циклів, сьогодні не існує. Тому 'велика увага надається маловідходним виробництвам, "оскільки їх вплив на навколишнє середовище не сягає рівня ГДК. 

     на  сучасному етапі  існує кілька шляхів переходу до маловідходного 'виробництва:

     1) комплексна переробка сировини;

     2)  впровадження нових технологій;

     3) утилізація відходів виробництва та споживання;

     4) замкнені системи водопостачання;

      5) використання мікробіологічних методів; ^ч—--

     6) створення територіально-промислових  комплексів.

     У всьому світі спостерігається зниження якості мінеральних ресурсів. Це пояснюється/з  одного боку, виснаженням їх запасів, з іншого - переходом до нових

     технологій  видобування, збагачення та переробки'мінеральних  ресурсів. Завдяки останнім стало  економічно доцільним освоєння порід,та мінералів, бідних за вмістом певних компонентів. Дедалі частіше при видобуванні корисних копалин використовують малопотужні шари.                                          /

     Мономінеральної сировини в природі/не існує, адже мінеральна сировина майже всіх родовищ корисних копалин містить ряд' цінних компонентів. Загальною вимогою для народного господарства є максимальне використання як основних, так і супутніх компонентів, щоб якомоіа менше залишалося відходів. Численні відходи корисних копалин утворюються при видобуванні їх кар'єрним та шахтним способами. Вони потрапляють у відвали, терикони і займають величезні території (сотні тисяч гектарів), що призводить до порушення рівноваги поверхневих шарів літосфери, забруднення повітря, води тощо. У деяких випадках породи, що потрапляють до відвалів, містять велику кількість шкідливих сполук, яким забруднюється довкілля.

     Постійне  зростання загального обсягу відходів не тільки лімітує виробництво, а  й загрожує необоротними наслідками - може завдати непоправної шкоди клімату, ґрунтам, водному балансу; атмосфері. .В результаті порушується кругообіг основних; елементів у природі - вуглецю, азоту, сірки, а також кисню, водню, фосфору.