Лекции по "Екологічна токсикорогія"

     70. МІКРОБНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ, ЗОНИ САПРОБНОСТІ.

     Мікробне  забруднення води – відбувається за рахунок збільшення у воді патогенних організмів. Забруднення води м/о та органічними залишками виражається сапробністю. 

     За  сапробністю є 4 зони:

     1) Катаробна –  зона дуже чистої води – водойми знаходяться далеко від населених пунктів. Колі-титр – 10-100

     2) Олігосапробна – Це зона чистої води , кількість м/о незначна, кишкова паличка не зустрічається.. Колі-титр – 1-10

     3) Мезосапробна – зона забрудненої води. В 1мл сотні тисяч бактерій, кількість кишкових паличок незначна. Відбувається мінералізація органіки. Колі-титр 0,05-1.

     4) Полісапробна –  зона дуже забрудненої води. Збіднена на кисень, багата на органічні залишки. В 1мл кількість м/о може бути 1млн. Велика кількість кишкової палички. Відбувається процес гниття. Колі-титр – 0,005-0,001. 

     Ступінь бактеріологічного  сзабруднення води:

     1) Колі-титр –  найменша кількість води, в якій виявлено 1 кишкова паличка (Е.соІі)

     2) Колі-індекс- кількість кишкової палички в 1 л. води. 

     Питна вода за своїм складом і властивостями  має бути безпечною з епідеміологічного  відношення, не шкідливою за хім.. складом, бути приємною за органолептичними властивостями. 
 

     71. РОЗРІЗНЯЮТЬ ВОДОКОРИСТУВАННЯ ПО КАТЕГОРІЯМ:

     1.) використання водного об'єкту в якості джерела централізованого чи нецентралізованого господарсько-питного водопостачання, а також для водопостачання підприємств харчової промисловості;

     2.) використання водного об'єкту для купання, спорту і відпочинку населення, а також використання водних об'єктів, які знаходяться в межі міста. 
 

     72. ЕКОЛОГІЧНА ТОКСИКОЛОГІЯ, ЯК НАУКА.

      Термін  екологія був введений в 1866р Ерстом Геккелем

      Екологія – це наука про взаємовідносини живих організмів та н.с. 

      Термін  «Екологічна токсикологія» був введений у 1969р на міжнародній науковій конференції з проблем н.с.

      Екологічна  токсикологія – це міждисциплінний науковий напрямок, який вивчає дію шкідливих речовин, які знаходяться в н.с. на живі організми, популяції, екосистеми.

      Токсикологія – наука яка вивчає закони взаємодії живого організма з токсичними речовинами.

      Наука пов’язана з біологією, медициною, хім., технологічними науками.

      Об’єктом  вивчення є отрута, токсикант, яд, які здатні спричиняти згубний вплив на живі об’єкти

      Токсикант – це окремий чи комплексний чинник з притаманними лише йому фіз.., хім.., біохім., медикобіолог., власт-ми, які викликають патологічні зміни різних організмів, систем органів, екол. систем.

      Токсини за походженням є :

• рослинного
• тваринного
• мікробного
• антропогенного

      Отрута – це речовина, яка отруйна, викликає до смерті при надходженні в організм в малих дозах.

      Токсичність – здатність хім.. реч. при їх надходженні до організму призводити до порушень життєво важливих фун-й і можуть створювати небезпеку для життя.

      Інтоксикація – патологічний стан, що виникає при взаємодії токсиканта з організмом.

      Ксенобіотики – це чужорідні для організму речовини, які в природі не існує і які можуть становити загрозу для живого організму.

      Полютанти – токсичні речовини, які існують в природі і можуть потрапляти до організму з н.с.

      Антидот – це речовини, які протидіють токсинам 

      Предметом вивчення екологічної токсикології є:

      1) властивості отруйних чинників(токсикантів)

      2) рівень впливу токсикантів на  живі організми

      3) характер патологічних змін тканинах, органах в довкіллі, які викликаються  токсикантами. 

      Мета  Е.Т. є: - з’ясування закономірностей дії токсикантів на живі організми в біоценозі та запобігання ушкоджуючому розвитку процесів в біоценозі. 
 
 
 

     73. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ В ЕКОТОКСИКОЛОГІЧНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ.

     При виконанні лабораторних робіт необхідно  суворо дотримуватись правил техніки  безпеки:

     1.    Заходити і працювати в екотоксикологічній лабораторії тільки в халаті.

     Пам'ятайте: потрапляння реактивів на одят. особливо на синтетичну тканину(капрон. нейлон та ін.). викликає її хімічний розклад. Халати повинні бути шерстяні або лляні.

     2.    В екотоксиколотічній лабораторії не допускається шумної поведінки студентів; приладдя, реактиви ні в якому не повинні використовуватись студентами не за призначенням. Одяг, сумки не допустимо розташовувати на хімічних столах, в проходах на полицях з реактивами.

     3.    Не вносити в лабораторію сторонніх речей.

     4.    Працювати на одному й тому ж місці та користуватись закріпленим обладнанням.

     5.    Дотримуватись чистота і охайності при роботі.

     6.    Щоб уникнути зараження під час перерв не палити і не вживати їжу.

     7.    На столі повинно бути тільки необхідне для виконання завдання.

     8.    Реактиви повинні бути в закритих посудинах.

     9.    Леткі речовини повинні знаходитись під витяжною шафою.

     10.  Відмірювання речовин проводиться: бюретками, мірними циліндрами, піпетками з спеціальними грушами.

     11. Дотримуватись правил поводження з хімічними і іншими реактивами.

     12.  Не торкатись металічними чи іншими предметами до проводів і контактних частин електромережі.

     13.  Без відома викладача або обслуговуючого персоналу не включати електроприбори і апаратуру.

     14.  Після завершення робоче місце і обладнання приводити в порядок.

     15.  Виходячи з лабораторії, з милом добре вимити руки, 
 

     74. ПЕРСИСТУВАННЯ.

      Екотоксиканти в н.с. здатні:

      - персистування – (залишатись) – це здатність токсикантів протягом певного періоду зберігатись у н.с. до того моменту поки не буде видалений в результаті фіз. Чи хім. Перетворень 
 

     75. ПОЦІЛЯМ ВОДОКОРИСТУВАННЯ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

     -  господарсько-питні і комунальні потреби населення;

     - лікарняно курортні і оздоровчі цілі;

     -  потреби сільського господарства (без зрошення і обводнення);

     -  потреби теплоенергетики;

     -  на територіальне  перероспреділення  стоку  поверхневих  вод  і   поповнення підземних вод;

     -  потреби гідроенергетики;

     -  потреби водного транспорту і лісосплава;

     -  потреби рибного господарства;

     -  скидання стічних вод,

     -  інші потреби;

     -  багато цільове водокористування. 
 
 

     76. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ЕКОТОКСИКОЛОГІЇ.

      Термін  «Екологічна токсикологія» був введений у 1969р на міжнародній науковій конференції з проблем н.с.

      Екологічна  токсикологія – це міждисциплінний науковий напрямок, який вивчає дію шкідливих речовин, які знаходяться в н.с. на живі організми, популяції, екосистеми.

      Токсикологія – наука яка вивчає закони взаємодії живого організма з токсичними речовинами.

      Етапи:

      1) Біогенний від давніх часів  до 18ст.

      2) Техногенний 18-20ст

      3) Постіндустріальний кінець 20ст

      Екотоксикологія, або водна токсикологія як науковий напрямок почала формуватися в 60-х  роках минулого століття у зв’язку  із завданнями, що стояли того часу перед Інститутом гідробіології НАН України, а також з загальною екологічною ситуацією в країні і у світі, що була зумовлена інтенсивним забрудненням водойм під впливом значного росту промисловості та хімізації сільського господарства.

      Розвиток і становлення екотоксикології відбувалися як природна реакція науки на появу гострих та невідкладних проблем, які виникли у водокористуванні і особливо в галузі рибного господарства (хвороби та масова загибель риб у різних водоймах і водотоках, накопичення токсичних речовин у рибах, отруєння риб пестицидами, що надходять з сільськогосподарським стоком).  

      В Україні основоположником екотоксикології  був С. П. Федій (Дніпропетровський  інститут гідробіології при державному університеті).

      В Інституті гідробіології НАН України дослідження з водної токсикології були розпочаті в 1961 р. у відділі санітарної гідробіології у зв’язку з необхідністю вивчення впливу синьозелених водоростей на організм гідробіонтів.

      Офіційне  визнання екотоксикології як науки  було затверджено на I Всесоюзній конференції з проблем водної токсикології (Москва, 1968). 

      На  низці конференцій, симпозіумів  та робочих зустрічей з різних аспектів екотоксикології були намічені пріоритетні напрямки екотоксикологічних досліджень та методичні підходи до оцінки токсикологічного впливу забруднення вод на організм гідробіонтів, зокрема запропоновано широке використання методу біотестування забруднених вод з використанням гіллястовусих ракоподібних. За активної участі спеціалістів інституту був підготовлений перший методичний збірник “Методики биологических исследований по водной токсикологи” (1971). 
 

     77. ТРАНСФОРМАЦІЯ ТОКСИЧНИХ РЕЧОВИН.

      - трансформація токсичних речовин, яка буває:

             1. Абіотична трансформація – здійснюється під час проходження в процесі фотолізу, гідролізу, окислення.

      Фотоліз – відбувається під дією світла, під впливом УФ променів, які сприяють формуванню розривів зв’язків чим викликають деградацію хім. речовин. Фотоліз відбувається в атмосфері, на поверхні грунту, на поверхні води.

      Гідроліз – хім. реч відбувається за наявності вологи і знаходиться в залежності від температурного режиму та кислотного середовища.

      Окислення – це процес перетворення хім. реч під дією речовин, які є окислювачами.

      2. Біотична трансформація – перетворення токсикантів під дією живих організмів. (м/о)

      - біодоступність – це здатність токсиканта проникати в організм, вступати з ним у взаємовідносини, накопичуватись.

      - біоакумуляція – це процес при якому організми накопичують токсиканти, вбираючи їх з н.с. під час дихання, живлення.

      - біомагніфікація – переміщення токсикантів по ланцюгах живлення від організму жертви до організмів консументів або хижаків.