Екологічний стан Дарницького району

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Екологічний стан Дарницького  району

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

студентка 1 курсу

факультету  сходознавства

групи 123

Драган Анастасія Олександрівна

 

 

 

 

Київ  – 2013

План

1. Атмосферне повітря
2. Водні ресурси
3. Земельні ресурси
4. Поводження з відходами
5. Забруднення атмосферного повітря викидами забруднюючих речовин від промислових підприємств та автотранспорту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Атмосферне повітря

Контроль за станом атмосферного повітря здійснюється фахівцями  лабораторії санепідстанції Дарницького району, методом забору проб в контрольних точках:

• перетин вул. Ревуцького та вул. Тростянецької , Харківського шосе та             вул. Тростянецької;
• вул. Декабристів;
• вул. Здолбунівська;
• вул. Вишняківська;
• пр-т Бажана;
• вул. Привокзальна;
• вул. Княжий затон;

За результатами проведених у 2009 році досліджень, в 96 випадках виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій (далі - ГДК) вмісту оксиду вуглецю, діоксиду азоту в повітрі контрольних точок біля автомагістралей: Харківське шосе, 150/15, 24/15, вул. Княжий затон, 18/6,      пр-т Бажана, 18/6, вул. Ревуцького, 19, 24/4, 24/6, вул. Привокзальна, 18/3.

Аналіз забору повітря  у відповідних санітарно-захисних зонах підприємств (86 проб) показав  перевищення вмісту: оксиду вуглецю, аміаку, діоксиду азоту - завод „Енергія"; діоксиду азоту, формальдегідів та аміаку - фармацевтична фірма „Дарниця"; діоксиду азоту та оксиду вуглецю - завод „Буревісник"; аміаку, оксиду вуглецю та сірчаного ангідриду - БСА ДКО „Київводоканал".

Моніторинг забруднення  атмосферного повітря, проводиться також Центральною геофізичною абсерваторіею на 16-ти стацiонаpних постах в        місті Києві.

На всiх стацiонаpних  постах визначається вмiст основних забpуднювальних  домішок – завислі речовини (пил), діоксид сірки, оксид вуглецю  і діоксид азоту.

Загальний рівень забруднення  повітря у місті Києві оцінюється як підвищений.

Сеpедньоpiчнi концентpацiї  завислих речовин, діоксиду сipки, оксиду вуглецю не пеpевищує  відповідні ГДК.

Найбільш високі середньорічні  концентрації діоксиду азоту спостеpiгаються  поблизу автомагiстpалей з iнтенсивним pухом тpанспоpту, середня концентрація діоксиду азоту, по місту,  становить 4,2 ГДК_с.д.

Підвищення вмісту оксиду вуглецю відмічається з травня по липень, діоксиду азоту – у лютому, березні та серпні, бенз(а)пірену і  фенолу – з січня по березень. Суттєве зростання вмісту формальдегіду  у повітрі відмічається, у весняно-літній період (квітень-серпень). По іншим домішкам значних коливань не зафіксовано.

Оцінка сумарного забруднення  атмосферного повітря за індексом забруднення  атмосфери (ІЗА) вказує на високий рівень забруднення з лютого по серпень, підвищений – у всі інші місяці року.

У 2009 році зафіксовано зниження середнього вмісту діоксиду азоту та фенолу, невелике зниження оксиду вуглецю, хлористого водню та бенз(а)пірену. Вміст інших домішок суттєво  не змінився.

Водні ресурси

На території міста  Києва розташовано 431 водойма різного  типу. Це озера, системи ставків, малі ріки, а також річкова ділянка  Дніпра, яка нижче    м. Києва  утворює Канівське водосховище. Для кожної водойми характерні свої гідрологічні характеристики та антропогенне навантаження різного ступеня інтенсивності.

Водокористувачі здійснюють скидання  зворотних вод  безпосередньо  в  р. Дніпро та водні об’єкти  міста або скидають забруднені стоки  до міської каналізації (як з попередньою  очисткою, так і без неї), після  чого вони поступають на міські очисні споруди Бортницької станції аерації, проектною потужністю 1,8 млн. м³/добу, 657 млн. м³/рік.

Поверхневі води перед  подачею в водопровідні мережі очищуються та знезаражуються на Дніпровській та Деснянський водопровідних станціях реагентним методом по класичній схемі.

Для водозабезпечення міста розвідано та експлуатується Київське родовище прісних підземних вод. Основними горизонтами підземних вод, що експлуатуються є: сеноман-келовейський водоносний комплекс і середньоюрський (байоський) водоносний горизонт.

Найближчий до поверхні - четвертинний водоносний горизонт, який має велику кількість виходів  на поверхню у вигляді джерел. Потужність цього горизонту коливається  від 1-2 до 30-60 м. Ці води широко використовуються для господарських потреб.

Для забезпечення мешканців  природною питною водою у Дарницькому  районі введено в експлуатацію понад  20 - ти бюветних комплексів.

Хімічне забруднення поверхневих  вод визначається більш як на 70 створах  в межах басейну р. Дніпро. Облік  ведеться по таких фізичних та хімічних показниках як температура, завислі  речовини, водневий показник рН, сухий залишок, розчинений кисень, БСК₅, окислюваність, хімічне споживання кисню (далі – ХСК), хлоридні іони, сульфатні іони, магній, кальцій, натрій+калій, загальна жорсткість, лужність, азот амонійний, азот нітритний, азот нітратний, фосфатні іони, залізо загальне, мідь, марганець, цинк, свинець, нікель, кадмій, нафтопродукти, АПАР, феноли, кольоровість, запах, прозорість, Cs-137, Sr-90, хром ІІІ та інші, до 40 показників. Результати аналізів порівнювалися з нормативами гранично допустимих концентрацій (ГДК) для водойм господарсько-побутового водокористування.

В 2009 ріці в Дарницькому  районі обстежено стан р. Дніпро та озер Вирлиця та Сонячне. За результатами гідрохімічних визначень якості води у    р. Дніпро біля створу № 4 (0,5 км нижче гирла р. Дарниця) спостерігалося підвищення вмісту завислих речовин, а також перевищення нормативів ХСК – 1,2 ГДК та нафтопродуктах – 1,4 ГДК. Якість води у озерах Сонячне та Вирлиця відповідала встановленим нормативам.

Земельні ресурси та озеленені території

Характерною і  важливою особливістю земельних  ресурсів Дарницького району є їх забудовна диференціація: поруч із щільно забудованими існують мало- або незабудовані території‚ головним чином периферійні‚ вкриті лісовою або лучною рослинністю. Ці землі‚ які репрезентують до 50% присельбищної території, мають важливе екологічне значення, і тому потребують охорони та збереження. Разом з цим спостерігається тенденція до забудови вільних від будівель і споруд територій, за рахунок скорочення зеленої зони, що обумовлює втрату земельних екологічно важливих резервантів. Одним з найактуальніших питань в районі є забезпечення збереження та розвиток зеленої зони, дотримання екологічного пріоритету в процесі планування забудови.

Основними чинниками  негативного антропогенного впливу на земельні ресурси є транспорт, промисловість та енергетика. Транспорт та його супутня інфраструктура є основними забруднювачами ґрунтів нафтопродуктами. Насамперед це стосується відкритих автостоянок та автозаправних станцій, на яких відсутні локальні споруди очищення поверхневих стоків, а також пунктів розвантаження паливно-мастильних матеріалів. Негативно впливають на стан довкілля відходи, що утворюються в процесі експлуатації автотранспортних засобів (відпрацьовані мастила, фільтри, акумулятори, відпрацьовані шини, деталі та корпуси автомобілів тощо, питання утилізації яких належним чином не вирішено).

Основними забруднювачами ґрунтів є свинець, ртуть, мідь, цинк. Середній по району вміст важких металів  у ґрунтах – порівняно невеликий.

Основним фактором забруднення ґрунтів є утворення  та накопичення різних видів промислових  та побутових відходів, а також  відходів біологічного походження. Значне забруднення ґрунтів спостерігається  в межах промислових зон, а  також звалищ побутового сміття. Забруднення  ґрунтів в свою чергу негативно  впливає на загальний стан навколишнього  природного середовища.

Поводження з відходами 

Проблема накопичення, збору та утилізації відходів є однією з найактуальніших проблем функціонування такого потужного промислового міста  як Київ. Накопичення відходів є  одним з потенційних джерел забруднення  довкілля, соціальної напруги, а також  створення негативного іміджу Дарницького  району. Накопичення значної кількості  відходів свідчить про відсутність  дієвих механізмів регулювання ресурсокористування, не забезпечення використання в достатній мірі такого виду місцевої сировини, як вторинні матеріальні ресурси. В організації цієї роботи є значні недоліки і невикористані можливості.

В районі збільшується кількість підприємств, що займаються збором та утилізацією окремих видів  відходів як вторинної сировини однак  існуюча система поводження з  відходами не дозволяє в повному  обсязі виділити із загальної маси відходів фракції ресурсноцінних матеріалів (паперу, картону, скла, металу, пластмас тощо). Існуюча система транспортування сміття до спеціальних місць в свою чергу сприяє утворенню несанкціонованих звалищ на території району, що не тільки псує вигляд, а й сприяє погіршенню санітарно-епідеміологічної ситуації.

Зростання викидів  забруднюючих речовин в атмосферне повітря зумовлено збільшенням  кількості автотранспорту, відставанням темпів розвитку вулично-шляхової мережі, недостатнім контролем за автотранспортом  як джерелом забруднення атмосфери, лояльністю фіскального законодавства  до його порушників. Питому вагу у забруднення  атмосфери району вносить і  Філія  «Завод «Енергія» АЕК «Київенерго».

Для покращення екологічного стану та мінімізації  викидів забруднюючих речовин в  атмосферне повітря пропонується:

• посилити контроль за якістю пального, що постачається і реалізується автозаправними станціями, з врахуванням відповідних державних стандартів та вимог директив Європейського Союзу, граничних допустимих норм вмісту свинцю, бензолу та ароматичних вуглеводнів;
• виконати заходи передбачені міськими природоохоронними програмами;
• внести зміни в Генеральний план забудови міста з врахуванням технології створення сучасних транспортних розв’язок, тунелів, мостів, покращення якості доріг та створенням автоматизованої системи управління транспортними потоками;
• при подальшій розробці детальних планів забудови територій передбачати пункти паркування;
• заборонити в’їзд до міста транзитного автотранспорту;
• оновлення основних фондів енергетичних підприємств та неефективних технологій нейтралізації забруднюючих речовин;
• встановити стаціонарні газоаналізатори та автоматизовані стаціонарні пости спостережень за станом атмосферного повітря на автомагістралях району;
• планувати будівництво екологічно небезпечних виробництв із значними обсягами викидів забруднюючих речовин в атмосферу за межами міста;
• визначити місця збору та утилізації рослинних відходів.