Трудові відносини, зайнятість, безробіття

     Також варто пояснити значення структурного безробіття, яке виникає в результаті істотних змін у технології та організації виробництва, а отже, у структурі попиту на робочу силу. Унаслідок цих змін попит на деякі професії зменшується або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не було, зростає, що викликає дисбаланс на ринку праці. [21]

*cхема 1.5 Механізм утворення фрикційного та структурного безробіття: а - фрикційне безробіття q₁-q₂ ; б - структурне безробіття q₁-q₂ (Створено виконавцем роботи)

[15, с. 234-235]

     Крім  того, розвивалася теорія “добровільного”  безробіття,  відповідно до якої,  в безробітті винні самі робітники, так як вони вимагають підвищення  заробітної платні і не хочуть працювати за ту суму грошей, що  відповідає граничній продуктивності (тобто продуктивності кожної нової одиниці товару).  Разом з тим, історія вивчення даної проблеми доводить, що безробітні з’являються та існують тільки через  “неполадки” на ринку, а не через те, що люди добровільно позбавляють себе заробітку.

     Добровільне безробіття викликане тим, що в будь – якому  суспільстві існують  люди, які, через свою психіку чи з будь-яких інших причин, не хочуть працювати. Також воно виникає, коли працівник звільняється за власним  бажанням, через те, що він незадоволений  оплатою його праці, умовами роботи або  іншими обставинами. [22]

     Дослідивши проблему безробіття, можна дійти до висновку, що: фрикційне і структурне безробіття – явища нормальні і не є загрозою для розвитку країни. Більш того, без них розвиток просто неможливий, адже якщо всі працівники  зайняті, яким чином створювати нові  фірми чи розширювати виробництво товарів і послуг, що користуються підвищеним попитом на ринку?

Більше  того, наявність безробіття змушує людину підсвідомо боятись втрати робочого місця і спонукує її працювати  продуктивніше та якісніше.

     Відповідно  до описаної позиції, безробіття можна назвати стимулом для кращої роботи. Саме через це під повною зайнятістю в більшості розвинутих країн світу розуміють відсутність циклічного безробіття при існуванні безробіття фрикційного або структурного. Тобто коли безробіття в країні відповідає своїй природній нормі.

     Для кожної країни природна норма безробіття, так би мовити, індивідуальна, єдиного виміру для неї не існує.

     Не  зайнятих у суспільному виробництві, а також тих, хто не прагнуть одержати роботу, не враховують при визначенні чисельності робочої сили (тобто враховуються тільки ЕАН). Багато людей з цієї категорії можуть, але не працюють в силу тих чи інших обставин. Так, наприклад, в цю групу входять студенти денних відділень, пенсіонери, домогосподарки тощо. Автоматично виключаються з категорії ЕАН діти віком до 16 років та ув’язнені.

     Особливою категорією є військовослужбовці. Люди, що несуть військову службу, враховуються при обчисленні сукупної робочої сили, але при визначенні кількості робочої сили, зайнятої в цивільному секторі економіки, ця категорія ЕАН не враховується, що впливає на розрахунки загальної норми безробіття і норми безробіття для цивільного сектора.

     Не  дивлячись на все, методологія МОП не здатна подолати деякі неточності, пов’язані з обрахунком рівня безробіття. Узв’язку з цим офіційне значення норми безробіття можна критикувати як за заниження числа безробітніх, так і за його перебільшення. Тут варто наголосити, що поняття "непрацюючий" і "нездатний знайти роботу" мають різні значення.

     За  таких обставин з’являється теорія, що пояснює безробіття недоліком  сукупного попиту на товари і послуги. Її  автор - Джон Мейранд Кейнс - показав,  що крім “добровільного” і  “фрикційного”  безробіття існує “недобровільна”  або “примусова” його форма. 

Відповідно  до теорії Кенйса, незайнятість частини  населення  є наслідком об'єктивних процесів:

* нерівномірного розвитку виробничих сил;

* суперечливого характеру  НТП (науково-технічного прогресу);

* високих темпів модернізації виробництва.

Кейнс зауважував,  що 3-4% населення залишаються  без роботи  в силу суперечливого  характеру економіки, її структурної  перебудови,  відновлення технологій. [23]

     Безробіття  оцінюють за допомогою абсолютних та відносних показників. Абсолютні  показники охоплюють загальну чисельність  безробітних, середню тривалість безробіття, обсяг та розмах безробіття, індекс важкості безробіття. До відносних  належать: рівень безробіття, коефіцієнт навантаження на вакансію, частки безробітних, охоплених різними послугами служби зайнятості (навчання та перекваліфікація, громадські роботи, працевлаштування, матеріальна мога з безробіття, початок власної справи тощо).

     Важливим  показником також є структура безробіття, яку аналізують за професійно-кваліфікаційними, регіональними, галузевими, демографічними та іншими ознаками.

    У визначенні МОП, показник рівня безробіття:  Рб = (Б/Еа) х 100

    Рівень  зареєстрованого безробіття:  Р = (Бз/Чп.н) х 100,

де Рб — рівень безробітних, у відсотках

Б — кількість безробітних у віці 15-70 років;

Еа — кількість економічно активного населення;

Бз — кількість безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості;

Чп.н — кількість працездатного населення у працездатному віці.

[3, с. 43]

     Отже, категорії зайнятості і безробіття займають одне з найважливіших місць в аналізі ринку праці. Зайнятість населення визначає рівень і якість життя як окремих громадян, так і суспільства в цілому. Вирішальне значення для людей має зайнятість у суспільному виробництві, тобто економічний вимір зайнятості, що відповідає поняттям «повної» та «ефективної» зайнятості. Перше означає надання можливості будь-кому охочому і здатному працювати отримати робоче місце, а друге передбачає  такий розподіл трудових ресурсів за сферами і видам діяльності, який дозволяє в будь-який момент отримати максимальний приріст матеріальних і духовних благ. Разом, названі поняття утворюють «раціональну зайнятість», з появою якої в економіці вирішуються дві задачі: створюється достатня кількість робочих місць та забезпечується необхідною кількістю робочої сили виробництво.

     Зайнятість  поділяється на стандартну, яка характеризується роботою у виробничому приміщенні роботодавця, стандартним навантаженням протягом дня, тижня, року, наявністю стабільного робочого місця тощо, та нестандартна, при якій зайнятість не відповідає стандартним типовим правилам і потребує спеціального правового регулювання.

     Зайнятість  є невід’ємним і ключовим елементом  відтворення сукупної робочої сили, працездатного населення. Це тому, що без зайнятості працездатне населення  — суб’єктивна продуктивна сила — не функціонує як фактор виробництва, не створює той продукт, який іде  на відтворення робочої сили. Зайнята  людина є одночасно складовою  одиницею продуктивних сил і носієм усієї системи економічних відносин.

     В умовах ринкової економіки повна  зайнятість не означає відсутності  безробіття. Західні економісти доводять, що повна зайнятість досягається тоді, коли рівень безробіття не перевищує її природного рівня. А в наш час вважається, що природний рівень безробіття дорівнює приблизно 5—6 % робочої сили. Отже, якщо 94—95 % робочої сили країни зайняті, то існує повна зайнятість.  
    Безробітними ж вважаються працездатних громадян працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку, зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують відповідну грошову допомогу, дійсно шукають роботу та здатні взятися до неї.

     Існує безліч видів безробіття, що поєднуються  економістами в три основних типи: фрикційне, структурне та циклічне.

     Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між видами праці, регіонами, а також на різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу після закінчення навчання або через переїзд в інше місто. Через те що фрикційні безробітні часто шукають кращої роботи або змінюють місце роботи, вони теж уважаються “добровільно” безробітними.

     Структурне  безробіття означає невідповідність між пропонування і попитом на працівників. Ця невідповідність виникає тоді, коли попит на один різновид праці зростає, тоді як на інший зменшується, а пропонування не може швидко пристосуватися до цього. У Німеччині, наприклад, рівень безробіття перевищує 10 % робочої сили. Водночас існує тривалий дефіцит програмістів.

     Особливою складовою безробіття є циклічне безробіття. Під ним розуміють безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочуються. Циклічне безробіття виходить за межі природного безробіття і є свідченням неповної зайнятості у країні.

 

       Розділ 3. Наслідки безробіття та шляхи їх подолання

Проблеми  безробіття породжуються наступними передумовами:

    По-перше, людина – економічний ресурс особливого типу. Загублений робочий час не відновлювальний, і той обсяг благ, що не був сьогодні зроблений через безробіття, вже не можна компенсувати в майбутньому.

    По-друге, навіть якщо людина не працює, вона не може перестати споживати і їй все одно потрібно годувати свою родину. Тому суспільство змушене шукати кошти для порятунку безробітних від голодної смерті.  Але кошти, що направляються на це, не стають винагородою за виробництво нових благ, тобто не ведуть до подальшого росту добробуту всіх громадян країни.

    По-третє, зростання безробіття скорочує попит на товари на внутрішньому ринку. Люди, що не одержують зарплату, змушені задовольнятися лише самим мінімумом засобів існування. В результаті, збут товарів на внутрішньому ринку країни зменшується, чим безробіття загострює економічні проблеми країни і слугує поштовхом для подальшого скорочення зайнятості.

    По-четверте, безробіття загострює політичну ситуацію в країні. Причиною тому є зростаюче невдоволення, гнів людей, що позбавилася можливості гідно жити.

    Наслідками  безробіття є відставання ВНП і закон Оукена.

    Коли  економіка не в змозі створити достатню кількість робочих місць  для всіх, хто бажає і може працювати, потенційне виробництво товарів  і послуг втрачається безповоротно.

    Відомий винахідник в галузі макроекономіки, Артур Оукен, математично виразив  відношення між рівнем безробіття і  відставанням об'єму ВНП. Це співвідношення відоме як закон Оукена і показує, що при фактичному перевищенні природного рівня безробіття на 1%, відставання об'єму ВНП складає 2,5%.

    Безробіття - це щось більше, ніж економічне нещастя, це соціальна катастрофа. Незважаючи на об'єктивний характер безробіття, соціально-економічні втрати, що вона породжує, очевидні:

• не виробляється якась частина товарів і послуг, що могли б бути зроблені, якби людина працювала.
• знижуються податкові надходження: працюючий одержує дохід (заробітну плату), що обкладається податком.
• знижується рівень життя родини безробітного, тому що допомога по безробіттю менше, ніж заробітна плата.
• погіршується психологічний стан безробітного, стають частими конфлікти в родині і т.д.

[24]

     Методи  боротьби з безробіттям

     Деякі вчені вважають, що «вільна» економіка  не може перебороти безробіття. Спробуємо пояснити, чому.

     Дж.М. Кейнс писав: "Хронічна тенденція  до неповної зайнятості, характерна для  сучасного суспільства, має своє коріння в недоспоживанні...".

     [23]

     Недоспоживання  виражається в тому, що при підвищенні рівня доходів споживача, у нього, в силу психологічних факторів, схильність до заощадження перевищує, так би мовити, «спонукання до інвестицій», що призводить до спаду виробництва  і безробіття.